Справа № 372/2296/22
Провадження 1-кп-98/23
ухвала
Іменем України
23 січня 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвалою суду від 22 серпня 2022 року в кримінальному провадженні призначене підготовче судове засідання.
14.11.2022 року призначено судове засідання у кримінальному провадженні.
11.01.2023 року обвинувачена ОСОБА_4 звернулась до суду із клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі абз. 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. В обґрунтування такого клопотання зазначила, що 07.06.2021 року дізнавачем допитано в якості свідка ОСОБА_4 . 19.06.2021 року дізнавачем - начальником сектору дізнання ОСОБА_6 прийнято рішення у формі постанови про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Ухвалою слідчого судді від 05.07.2021 вказану постанову скасовано та відновлено досудове розслідування в кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Але лише 17.08.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Таким чином, строки досудового розслідування кримінального проступку почалися з 19.10.2020, не враховуючи періоду закриття та відновлення кримінального провадження (з 19.06.2021 по 05.07.2021), станом на 24.02.2022 (коли у зв'язку із оголошенням воєнного стану Указом Президента України строки досудового розслідування зупинилися), складають більше 15 місяців на момент повідомлення про підозру та направлення обвинувального акту до суду, що суперечить вимогам закону.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 підтримала подане клопотання.
Прокурор ОСОБА_3 щодо поданого клопотання заперечила. Головний аргумент, який прокурор поклав в обґрунтування своїх заперечень, є те, що правова позиція Верховного Суду, викладена в ухвалі від 28.12.2021 року № 489/3647/21, на яку посилається обвинувачена в своєму клопотанні, не може бути застосовною в цьому кримінальному провадженні з оглядну на наступне. Так, у розглянутій Верховним судом справі мова йшла про кримінальні правопорушення, передбачені ч. ч. 1, 2 ст. 125 КК України, які були внесені до ЄРДР 20.04.2020 року, як злочини невеликої тяжкості, тобто до набуття чинності ЗУ № 2617-VІІІ від 22.11.2018 року, за якими вони набули статусу кримінальних проступків. На відміну від кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , яке з моменту внесення до ЄРДР 19.10.2020 року вважалося кримінальним проступком. Тобто, за тлумаченням прокурора, Верховний Суд ухвалив відповідне судове рішення, вважаючи, що до злочинів невеликої тяжкості, які стали за законом кримінальними проступками під час досудового розслідування, повинен застосовуватися строк досудового розслідування, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 219 КПК України, у вигляді 12 місяців. При цьому до кримінальних правопорушень, які з моменту внесення до ЄРДР вважалися кримінальними проступками, норми ст. 219 КПК України є незастосовними, тобто процесуальним законодавством строк досудового розслідування не визначений для кримінальних проступків, тобто є відсутнім.
Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні поклалася на аргументи прокурора.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. п. З, 5 ч. 1 ст. З КПК України, дізнання форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків. Досудове розслідування стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За положеннями п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься розумність строків.
У ч. 6 ст. 9 КПК України зазначено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Частинами 1-3 ст. 12 КК України, визначено, що кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Частинами 1 та 2 ст. 219 КПК України, передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить:
1) дванадцять місяців у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину;
2) вісімнадцять місяців у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Кримінальне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 125 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, віднесено до категорії кримінальних проступків.
Згідно абзацу 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.
07.06.2021 року дізнавачем допитано в якості свідка ОСОБА_4 .
19.06.2021 року дізнавачем - начальником сектору дізнання ОСОБА_6 прийнято рішення у формі постанови про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвалою слідчого судді від 05.07.2021 вказану постанову скасовано та відновлено досудове розслідування в кримінальному провадженні за фактом вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Але лише 17.08.2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Таким чином, строки досудового розслідування кримінального проступку почалися з 19.10.2020, не враховуючи періоду закриття та відновлення кримінального провадження (з 19.06.2021 по 05.07.2021), станом на 24.02.2022 (коли у зв'язку із оголошенням воєнного стану Указом Президента України строки досудового розслідування зупинилися), складають більше 15 місяців на момент повідомлення про підозру та направлення обвинувального акту до суду.
Тобто, строк досудового розслідування завершився приблизно 02.11.2021, і на той момент жодній особі не було повідомлено про підозру.
Таким чином, всі процесуальні дії та рішення, прийняті поза межами строку досудового розслідування, а також зібрані докази є такими, що не відповідають вимогам КПК України.
Наявність правових прогалин не може слугувати підставою для погіршення правового становища обвинувачених, у зв'язку з чим, застосуванню підлягають загальні положення кримінального процесуального закону, якими у даному випадку є верховенство права та розумність строків, адже: кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Неоднозначність закону у кримінальному провадженні, має тлумачитись на користь людини, права та свободи якої визнаються найвищими цінностями, тим паче, коли людина знаходиться в уразливому стані, до якого, згідно практики ЄСПЛ («Душка проти України»), відноситься і перебування особи у стані кримінального переслідування.
Таким чином, орган досудового розслідування застосовуючи ст. 219 КПК України в системному зв'язку із ст. 12 КК України та враховуючи ст. 58 Конституції України та практику ЄСПЛ повинен виходити з того, що для кримінального провадження строки досудового розслідування з моменту реєстрації в ЄРДР до моменту повідомлення про підозру складають 12 місяців і у випадку необхідності повинні були бути продовжені.
Однак, строки досудового розслідування в даному кримінальному провадженні не продовжувались.
Кримінальні правопорушення, відповідальність за які передбачена ч. ч. 1,2 ст. 125 КК, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК віднесено до категорії кримінальних проступків, які за своєю соціальною небезпекою є менш тяжкими кримінальними правопорушеннями ніж злочини, зокрема, нетяжкі, щодо яких визначено проведення досудового розслідування в строк дванадцять місяців (п. 1 ч. 2 ст. 219 КПК).
Чинним кримінально-процесуальним законом врегульовано питання строків досудового розслідування до дня повідомлення особі про підозру лише щодо злочинів та не визначено питання щодо їх обчислення відносно кримінальних проступків, які за своїм змістом є менш тяжкими діяннями, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про те, що строк досудового розслідування кримінальних проступків не може бути необмежений та перевищувати строк досудового розслідування встановленого для злочинів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КПК процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність закриття зазначеного кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а саме у зв'язку з тим, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР про кримінальні правопорушення до дня повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ч. 2 ст. 219 КПК.
Така позиція узгоджується з практикою ЄСПЛ, а саме у рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.».
Вказана позиція висвітлена в ухвалі Верховного Суду від 28.12.2021 року в справі № 489/3647/21.
Суд не розділяє доводи прокурора щодо неможливості застосувати вказану правову позицію в даному кримінальному провадженні, оскільки в своєму мотивуванні Верховний Суд акцентується не на виді кримінального правопорушення на момент внесення відомостей до ЄРДР, зокрема на «зміні» злочинів невеликої тяжкості на кримінальні проступки, а на концепції якості закону, тобто вирішення колізій шляхом застосування найбільш сприятливого для осіб підходу.
Суд також звертає увагу, що ст. 314 КПК України дозволяє саме суду закрити кримінальне провадження на підставі п. 10. ч. 1 ст. 284 КПК. Звернення обвинуваченої ОСОБА_4 із вказаним клопотанням після закриття підготовчого судового засідання, але до початку судового розгляду, не є на думку суду таким порушенням стадійності судового розгляду, яке б могло істотно вплинути на права та інтереси інших учасників справи. Тим більше, питання, які законодавець визначає, як такі, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання, відповідно до вимог ст. 314 КПК України, можуть за процесуальним законодавством вирішуватися і на більш пізніх стадіях судового розгляду (звільнення від кримінальної відповідальності, затвердження угоди про визнання винуватості та ін.)
Керуючись ст. 12 КК України, ст.ст. 2, 3, 7, 8, 9, 28, 42, 116, 219, абзацу 2 п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, враховуючи ст.ст. 55, 58 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ,
Задовольнити клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 .
Закрити кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12020115230000297 від 19.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4 , передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі абз.2 п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_1