Справа № 369/5793/19
Провадження №2/367/972/2022
Іменем України
12 грудня 2022 року Ірпінський міський суд Київської області в складі
судді Карабаза Н.Ф.,
за участю секретаря Зінюк І.В.,
заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. В позовній заяві позивач зазначає, що 27.12.2017 року він позичив грошові кошти розмірі 800 (вісімсот) доларів США громадянину України ОСОБА_2 . Зазначені грошові кошти були отримані відповідачем про що 27.12.2017 року була складена та підписана ним розписка. В розписці від 27.12.2017 року було зазначено, що ОСОБА_2 бере у нього позику у розмірі 800 (вісімсот) доларів США та зобов'язується повернути грошову суму у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) доларів США 17.08.2018 року. Відповідач кошти в термін зазначений в розписках не повернув. Таким чином, заборгованість відповідача складає: 1 200 (одна тисяча двісті) доларів США - основного боргу; 25 (двадцять п'ять) доларів США - 3 % річних. Просить суд стягнути з відповідача на його користь 1 200 (тисяча двісті) доларів США, що еквівалентно 31 788 (тридцять одній тисячі сімсот вісімдесят восьми) грн., 00 коп. відповідно до курсу НБУ станом на 02.05.2019 року - основного боргу та 25 (двадцять п'ять) доларів США, що еквівалентно 662 (шістсот шістдесяти двом) грн., 25 коп. відповідно до курсу НБУ станом на 02.05.2019 року - 3 % річних, а також 3000,00грн. - витрат на правничу допомогу та 768,40грн. судового збору.
В судове засідання позивач та його представник не з'явились, подали до суду заяву в якій позов підтримали, просили його задовольнити, не заперечували проти ухвалення заочного рішення та розглядати справу в їх відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав. Судом встановлено, що 27.12.2017 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 800 доларів США, зобов'язався повернути кошти в сумі 1200 доларів США 17.08.2018 року, що підтверджується розпискою від 27.12.2017 року.
В обгрунтування своїх вимогпозивачем долучено до матеріалів справи оригінал розписки від 27.12.2017 року.
Згідно поданого позивачем розрахунку сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача складає: 1200 доларів (сума основного боргу) + 25 доларів 3% річних.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).
Згідно зі статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6 -63цс13, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошей.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Аналізуючи укладений між сторонами договір позики, який оформлено у вигляді розписки від 27.12.2017 року, обсяг та зміст прав і обов'язків сторін, які передбачені зазначеним договором, вбачається, що при оформлені розписки відповідач погодився з його умовами, факт передачі грошових коштів здійснено під час оформлення розписки.
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем), у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Оскільки, відповідачем ОСОБА_2 не було виконано зобов'язань за борговою розпискою, заборгованість не погашено у визначений строк, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 1200 доларів США.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача 3 % річних від суми боргу за період з 17.08.2018 року по 02.05.2019 року суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
При обрахунку 3% річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.
3% річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році).
Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року справа № 373/2054/16-ц.
Відповідно до ч.1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 17.08.2018 до 02.05.2019 року (259 днів) , який становить 25,00 доларів США, іншого розрахунку суду не надано.
Враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд не може самостійно здійснити розрахунок або перевірити розрахунок позивача до дня ухвалення рішення, оскільки такого не надано. Тому до стягнення з відповідача підлягають 3 % річних саме за наданим позивачем розрахунком за період з 18.08.2018 року (наступний день після дати повернення позики) по 03.05.2019 року (день звернення до суду) - ( 259 днів) , який становить 25,00 доларів США.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Щодо вимоги стягнення витрат на правничу допомогу. В своїх роз'ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги ОСОБА_1 до суду надано договір про надання адвокатом правової допомоги № 26/04/19 від 26 квітня 2019 року, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кацалап А.А. та описом робіт, виконаних адвокатом, що містить ціну послуг, зокрема: підготовка, написання та подача позовної заяви до Києво-Святошинського районного суду Київської області по стягненню заборгованості - 1200грн.; участь у судових засіданнях у Києво-Святошинському районному суду Київської області - 1800грн. Також в матеріалах справи міститься ордер серії КВ № 418813 від 18 червня 2019 року, однак в порушення вимог ст. 163 ЦПК України до позовної заяви не додано документів про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За вказаних обставин, оскільки позивачем не надано доказів, які документально підтверджують витрати на правову допомогу у даній справі, тому у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат слід відмовити у зв'язку із безпідставністю.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача 768,40 грн судових витрат з оплати судового збору.
Керуючись ст.11, 16, 526, 527, 530, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. 4, 10, 76, 141, 175, 247, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 суму заборгованості за договором позики від 27.12.2017 року в розмірі 1200 доларів США та 3% річних за період з 18.08.2018 року (наступний день після дати повернення позики) по 03.05.2019 року (день звернення до суду) в розмірі 25,00 доларів США.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 768,40 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя: Н.Ф. Карабаза