24 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/6283/22 пров. № А/857/14755/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Большакової О.О., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» до Львівської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Сподарик Н.І.,
час ухвалення рішення - 11:41:36,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 10 жовтня 2022 року,
12 квітня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» звернулось в суд з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило визнати протиправною і скасувати картку відмови № UA209140/2022/000179 в прийнятті митної декларації № UA209140/2022/009623 від 04 лютого 2022 року, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 лютого 2022 року з метою митного оформлення придбаного закордоном транспортного засобу - «сідельний тягач марки DAF XF 460 FT, 2015 року виробництва, бувший у використанні», подано електронну митну декларацію із застосуванням преференційного режиму оподаткування ввізним митом товару, що ввозиться з країн ЄС, код пільги 410. На підтвердження походження даного товару надано, зокрема, скановану копію сертифікату з перевезення EUR.1 № PL/VF/AS 0251274 від 02 лютого 2022 року, що на його думку, є достатнім для здійснення митного оформлення. Вказує, що митним брокером отримано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені, чи випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209140/2022/000179, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товару з таких причин: неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку із непідтвердженням походження товарів митними органами країн ЄС. Вважає, що підстави відмови у митному оформленні товару за преференційним режимом ввезення товару у зв'язку із непідтвердженням походження митними органами ЄС для імпортера, спростовуються наданими ним документами. Зазначає, що відповідач не довів неможливість завершити митне оформлення у зв'язку із тим, що документ про походження визнається непридатним для застосування преференцій, не вказано з яких підстав відповідач дійшов до висновку, що декларацію походження видано (складено) експортером, який експортував товари походження яких не підтверджено митними органами країни ЄС, не обгрунтував, які саме сумніви виникли щодо країни походження ввезеного товару. Крім цього, вказує, що відповідач не надав доказів того, чи звертався митний орган до митних органів Польщі на предмет перевірки сертифікатів з перевезення товару EUR.1.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що долучений сертифікат з перевезення EUR.1 PL/VF/AS 0251274 від 02 лютого 2022 року не містить усієї інформації, оскільки немає посилання на номер інвойсу до даного товару, не значиться сума зазначеного товару та покликання на бланк EUR.1 № 341020.4322.743.2022, а долучено європейську декларацію 22PL402010ЕО143935. Вищевказане в сукупності з врахуванням попередньої інформації Республіки Польща по даному імпортеру та експортеру щодо відсутності права преференційного режиму ввезення товару, підтверджує обґрунтований сумнів у праві ввезення товару з пільговою сплатою платежів. На думку суду першої інстанції, вирішення питання щодо застосування до товару, охопленого сертифікатом з перевезення товарів форми EUR.1 PL/VF/AS 0251274 від 02 лютого 2022 року, преференційного режиму оподаткування, передбаченого Угодою, стане можливим після надходження відповідних результатів перевірки преференційного документу про походження, що проводиться митницею відповідно до статей 31 та 32 Доповнення І до Конвенції, що, зважаючи на встановлений частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу України механізм відновлення преференційного режиму, вказує на передчасність звернення позивача до суду із даним питанням. З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000179.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що митний орган не відмовив у митному оформленні, а натомість, митне оформлення було завершено, що в свою чергу передбачає можливість відновлення преференційного режиму оподаткування у встановленому порядку, не може заслуговувати на увагу, оскільки спростовується оскаржуваною картки відмови у митному оформленні товару, в якій чітко вказано про відмову у митному оформленні товару. Вказує, що суд першої інстанції не розмежував до кого саме відповідач звернувся із вказаним запитом згідно з ч. 1 ст. 45 МК України з приводу дійсності документів про походження оовару чи достовірності відомостей, що в них містяться. Зазначає, що товар, стосовно декларації якого прийнято картку відмови, не є тим самим, що вказаний у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AR 0268063 від 25 лютого 2021 року, оскільки позивач, для підтвердження застосування преференцій, до митної декларації, котра не була прийнята відповідачем, долучив сертифікат з перевезення товару EUR.1 № PL/MF/AS 0251274. Оскільки сумніви митного органу грунтувались виключно на інформації щодо іншого товару, тому така інформація не є належною підставою для відмови у митному оформленні за преференційним режимом товару, який оформлявся.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що даний імпортер товару раніше подавав до митного оформлення документи про преференційне походження товару, які визнавались митними адміністраціями країни експорту не підтвердженими. Вказує, що в спірному випадку експортер та імпортер є ті ж самі, товар ідентичний. Зазначене є підставою для призупинення тарифних преференцій до отримання результатів перевірки достовірності сертифіката з перевезення товару EUR.1 або декларації походження (інвойсу).
У судовому засіданні 27 грудня 2022 року представником Львівської митниці заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи листів Державної митної служби від 27 жовтня 2022 року та митної адміністрації Республіки Польща від 17 жовтня 2022 року.
Протокольною ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року долучено вищевказані листи до матеріалів справи та відкладено розгляд справи у зв'язку із необхідністю надання часу представнику Львівської митниці для подання вказаних документів із перекладом на українську мову.
29 грудня 2022 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Львівської митниці про долучення до матеріалів справи листів Державної митної служби від 27 жовтня 2022 року та митної адміністрації Республіки Польща від 17 жовтня 2022 року із перекладом.
В судове засідання 24 січня 2023 року особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268, ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 29169102. Місцезнаходження: Україна, 81500, Львівська область, Городоцький район, с. Черляни, вул. Польова, 97. Основний вид діяльності 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
04 травня 2022 року між КПП «ЦЕНТР» (покупець )та KI-TRUCK SALE COMPANY Ihor Kulchytskyi (Польща) укладено договір купівлі продажу № 06/20.
Відповідно до п. 1.1 договору, продавець продає, а покупець купує транспортний засіб. Транспортний засіб повинен бути придатним для транспортування.
Згідно п. 2.1. договору, загальна вартість контракту складається з суми виставлених рахунків.
Оплата здійснюється на рахунок продавця на умовах попередньої оплати та/або після оплати (п. 2.2 договору).
Відповідно до договору купівлі-продажу № 06/20 від 04 травня 2020 року, укладеного між КПП «ЦЕНТР» (покупець )та KI-TRUCK SALE COMPANY Ihor Kulchytskyi (Польща) (продавець) КПП «ЦЕНТР» купив транспортний засіб сідловий тягач марки DAF, модель FХ460FТ 2015 р.в., бувший у вживанні, VIN: НОМЕР_1 , за ціною 24700 EURO. Місцезнаходження виробника транспортного засобу - Нідерланди. Експортер - Польща.
Зазначені умови підтверджуються також виставленою покупцю експортною фактурою E/PО00000021/22 від 02 лютого 2022 року.
04 лютого 2022 року позивач подав відповідачу для митного оформлення транспортного засобу митну декларацію № UA209140/2022/009623, а також додані до неї рахунок-фактуру (інвойс) від 02 лютого 2022 року; сертифікат з перевезення (походження) товару EUR.1; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 19 вересня 2015 року; калькуляцію транспортних витрат, зовнішньоекономічний договір від 04 травня 2020 року, копію митної декларації країни відправлення № 22PL402010T0143935 від 02 лютого 2022 року, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.005.009803-22 від 04 лютого 2022 року.
Зазначений транспортний засіб ввезено на митну територію України із застосуванням преференційного режиму в рамках Протоколу 1 «Щодо визначення концепції «Походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» Угоди про асоціацію між Україною з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII.
Позивачем отримано картку відмови за № UA209140/2022/000179 Львівської митниці, якою відмовлено в прийнятті митної декларації ТзОВ «КПП ЦЕНТР» за № UA209140/2022/009623 поданої 04 лютого 2022 року, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із призупиненням застосування преференцій до отримання результатів перевірки достовірності документів про преференційне походження товару у зв'язку із непідтвердженням походження товарів митними органами країн ЄС. Вказно, що митне оформлення неможливо завершити, оскільки документ про походження визнається непридатним для застосування преференцій (товар № 1) відповідно до норм статті 32 Доповнення І «Щодо визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами з іншої сторони від 27.06.2014, так як декларацію походження видано (складено) експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами ЄС. (а.с.26-27).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 270 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, митом, крім особливих видів мита, встановлюються цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 271 МК України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. В Україні застосовуються такі види мита: 1) ввізне мито; 2) вивізне мито; 3) сезонне мито; особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.
Відповідно до ст. 272 МК України ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України. Встановлення нових та зміна діючих ставок ввізного мита, визначених Митним тарифом України, здійснюється Верховною Радою України шляхом прийняття законів України.
Згідно зі ст. 280 МК України в Україні застосовуються такі види ставок мита:
1) адвалерна - у відсотках до встановленої статтею 279 МК України бази оподаткування;
2) специфічна - у грошовому розмірі на одиницю бази оподаткування, встановлену статтею 279 МК України;
3) комбінована, що складається з адвалерної та специфічної ставок мита.
Частинами 4 та 5 ст. 280 МК України визначено, що ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України.
Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 МК України допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.
Згідно з частинами 1 - 3 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Згідно з частиною 6 статті 36 МК України положення цього кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (частина 6 статті 36 МК України).
Положеннями частини 7 статті 36 МК України передбачено, що повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Частинами 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.
Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв'язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
Також згідно зі ст.43 МК України додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 44 МК України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію, Угода).
Відповідно до статті 26 розділу IV Угоди про асоціацію для цілей цієї Глави «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди («Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва»).
Кожна Сторона відповідно до частини 1 етапі 29 розділу IV Угоди про асоціацію зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку 1-А до цієї Угоди.
Відповідно до статті 2 розділу II «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу І до Угоди про асоціацію з метою впровадження цієї Угоди як такі, що походять з Європейського Союзу, вважаються, зокрема (а) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (а) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі Іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.
Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.
Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.
Таким чином, сертифікат з перевезення товару EUR.1 та/або сертифікат про походження товару є підставою для застосування до товару тарифної преференції.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І Угоди, з метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Частинами 1, 3 та 5 ст.32 «Перевірка підтверджень походження» розділу VI Протоколу І Угоди встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу. Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь- яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу.
Застосування преференційного режиму під час митного оформлення товарів шляхом надання пільги (за кодом 410) у вигляді звільнення від сплати ввізного мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, здійснюється в рамках Доповнення І «Визначення поняття «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва» до Регіональної конвенції про пан- євро-середземноморські преференційні правила походження Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII (далі - Доповнення І Угоди).
Частиною 1 статті 16 Доповнення І Угоди передбачено, що сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником, а відповідно до частини 3 цієї статті експортер, який подає заявку про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1 або EUR.1-МЕD, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів Договірної сторони-експортера, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1 або EUR.1-МЕD, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цієї Конвенції.
Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-УІІІ «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Україна приєдналася до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі Конвенція), яка набрала чинності для України з 01 лютого 2018 року.
21 листопада 2018 року Підкомітетом Україна - ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення № 1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. Вказані зміни почали діяти з 01 січня 2019 року.
Відповідно до статті 1 вказаного Рішення Протокол I до Угоди замінюється текстом, викладеним у Додатку до цього Рішення.
У статті 1 заміненого Протоколу І зазначено, що з метою імплементації цієї Угоди застосовуються Доповнення І і відповідні положення Доповнення II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
Відповідно до пункту 1 статті 15 Доповнення І товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;
(b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III b;
(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-МЕD»), надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.
Пунктом 2 статті 31 Доповнення І передбачено, що з метою належного застосування цієї Конвенції Договірні Сторони повинні допомагати один одному, через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 та EUR-МЕD», декларацій про походження і декларацій про походження EUR-МЕD» та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Згідно з ч. 1 ст. 45 МК України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Відповідно до пункту 1 статті 32 Доповнення І подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
За приписами пунктів 3, 5 статті 32 Доповнення І перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.
Проаналізувавши вищевказані норми, колегія суддів зазначає, що митним органом імпортера може бути надіслано митному органу Договірної сторони - експортера запит на перевірку достовірності поданих до митного оформлення документів, зокрема, сертифікату з перевезення товару EUR.1 з метою перевірки, зазначеної в ньому інформації та підтвердження походження імпортованого товару. Таку перевірку може бути здійснено як у довільному порядку (вибіркова перевірка) так і за наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів у достовірності таких документів. При цьому, «наявність обґрунтованих сумнівів» не є визначальною умовою чи єдиною підставою щодо початку проведення такої перевірки та направлення запитів, оскільки перевірка може бути проведена взагалі в довільному порядку, без наявності будь-яких сумнівів.
Якщо митні органи Договірної сторони імпортера вирішують призупинити надання преференційного режиму для товарів, щодо яких здійснюється перевірка, до надходження результатів цієї перевірки, імпортеру пропонується видача продукції із застосуванням будь-яких запобіжних заходів, які вважатимуться необхідними.
Із матеріалів справи слідує, що позивач подав митному органу пакет документів, які засвідчують походження товару, з поміж іншого, сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 № PL/MF/AS 0251274 (а.с.17).
Зі змісту оскаржуваної картки відмови слідує, що причиною відмови у митному оформленні за преференційним режимом стало те, що декларацію походження видано (складено) експортером, який експортував товари, походження яких не підтверджено митними органами ЄС. Саме ця обставина викликала сумніви у відповідача щодо застосування преференційного режиму імпортованого товару.
Підставами для надіслання запиту до митних органів Польщі про проведення перевірки сертифікату з перевезення товару EUR.1, наданого позивачем під час митного оформлення транспортного засобу, зазначеного у митній декларації № UА209140.2022.009623 від 04 лютого 2022 року з застосуванням преференційного режиму оподаткування, слугувала наявність у відповідача наданої митними органами Республіки Польща інформації щодо не підтвердження преференційного походження товарів уповноваженими органами Польщі за результатами перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0268063 від 21 травня 2020 року (а.с. 91), імпортованого позивачем від того ж самого постачальника (експортера). Так, листом Державної митної служби України від 02 листопада 2021 року № 13471/4-15 проінформовано митницю, що уповноваженими органами Польщі за результатами перевірки сертифіката з перевезення товару EUR.1 №PL/MF/AR 0268063 від 21 травня 2020 року не підтверджено преференційне походження товарів (а.с.85-92).
Відповідач зазначає, що імпортер товару раніше подавав до митного оформлення документи про преференційне походження товару які визнавались митними органами країн експорту не підтвердженими, і як приклад наводить автомобіль марки RENAULT модель MIDLUM270-16L, експортером якого виступала фірма KI-TRUCK SALE COMPANY Ihor Kulchytskyi, а імпортером ТзОВ «КПП ЦЕНТР».
Предметом позову у цій справі, є транспортний засіб сідловий тягач DAF XF 460 FT, 2015 року виробництва.
Статтею 33 Протоколу 1 до Угоди передбачено порядок перевірки підтверджень походження товарів. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення контролю за тарифними преференціями до митних органів листом Держмитслужби від 02 липня 2021 року № 08-1.4/15-03/7/6496 надіслано стандартний алгоритм дій працівників митниць при проведенні перевірки документів про преференційне походження товару із залученням митних адміністрацій країни експорту (в тому числі вживаних транспортних засобів), які подаються до митного оформлення.
Відповідно до вказаного алгоритму дій передбачено, що під час митного оформлення призупиняються тарифні преференції до отримання результатів перевірки достовірності сертифіката з перевезення товару або декларації походження (інвойс) у таких випадках, зокрема п. 2.5: сертифікат з перевезення товару EUR.1 або декларація походження (інвойс) подані підприємствами або громадянами, якими у попередній період здійснено поставку ідентичних товарів (за тим же кодом згідно з УКТЗЕД та описом, маркою, артикулом тощо) (до ідентичних товарів також відносяться вживані транспортні засоби товарних позицій 8701, 8702, 8703, 8704, 8705, 8716 згідно з УКТЗЕД незалежно від їх коду згідно з УКТЗЕД) від іншого експортера з непідтвердженим преференційним походженням за результатами перевірки, проведеної митними органами країни експорту за запитом Держмитслужби).
Службовою запискою в.о. начальника управління митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Львівської митниці від 14 січня 2022 року № 96/7.4-15/45 було проінформовано керівників митних постів та відділів митного оформлення Львівської митниці про реєстр товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн за результатами перевірок. Серед переліку таких товарів є товар, ввезений імпортером ТзОВ «КПП Центр».
За змістом частини 4 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
Отже, з урахуванням положень частини 4 статті 45 МК України задекларований у митній декларації № UA209140.2022.009623 від 04 лютого 2022 року транспортний засіб вважається таким, що походить з Європейського Союзу, після отримання відповідачем належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей від митних органів ЄС.
Львівською митницею зазначено, що, оскільки наданий до митного оформлення документ для застосування преференційного режиму ввезення містить сумніви, 18 лютого 2022 року скеровано запит на адресу Державної митної служби України для звернення до митних органів Республіки Польща про підтвердження країни походження товару (а.с.94).
Із доданих митним органом до суду апеляційної інстанції документів слідує, що у відповідь на звернення Львівської митниці від 18 лютого 2022 року № 7.4-2-15/4/4057 Державна митна служба листом від 27 жовтня 2022 року № 15/15-03-01/7.4/4025 проінформувала Львівську митницю про отримання інформації від уповноваженого органу Польщі від 17 жовтня 2022 року № 2601-22-056444 про результати перевірки вищевказаного сертифікату з перевезення EUR.1.
У листі від 17 жовтня 2022 року № 2601-22-056444 митна адміністрація Республіки Польща (м. Кєльце) вказала, що за результатами перевірки встановлено, що сертифікат перевезення EUR.1 № PL/MF/AS 0251274 є справжнім та був підтверджений митницею в Стараховиці. Проте, під час перевірки експортер не довів, що товари мають преференційне походження з ЄС. Зроблено висновок, що ці товари не мають преференційного походження з ЄС (Додаток І щодо визначення поняття «товари походження» та методів адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження) (а.с.231-233).
Відповідачем зазначено, що даний доказ не міг бути долучений під час розгляду справи в суді першої інстанції, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції та на момент подання апеляційної скарги такого доказу не існувало, була відсутня відповідь на звернення Львівської митниці від 18 лютого 2022 року № 7.4-2-15/4/4057.
При цьому, відповідно до статті 33 Протоколу 1 до Угоди саме результати перевірки підтверджень походження товару, є підставою для відмови у наданні платнику податків права на преференції.
Враховуючи те, що вищевказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запит якого проводилася перевірка документів про походження товару, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 43 МК України, колегія суддів зазначає, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 01 березня 2021 року у справі № 240/7093/19 та від 11 квітня 2022 року у справі № 260/2805/20.
Враховуючи вищенаведене, на думку суду апеляційної інстанції, Львівська митниця як суб'єкт владних повноважень надала суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, а тому, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Львівською митницею правомірно прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209140/2022/000179.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП ЦЕНТР» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 380/6283/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді О. О. Большакова
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 26 січня 2023 року.