Справа № 361/3438/21
Провадження № 2/361/758/22
02.09.2022
02 вересня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді - Сердинського В.С.
при секретарі - Бас Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Омега» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Омега» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування, в якому просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Омега» з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог страхове відшкодування у розмірі 25 038,00 грн., пеню з розрахунку подвійної ставки Національного банку України у розмірі 3 577, 35 грн., три відсотки річних у розмірі 660, 59 грн., інфляційні втрати у розмірі 1 434, 87 грн., та понесені судові витрати.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 20.04.2019 р. близько 21:10 год. в с. Семиполки на вул. Київське Шосе, поблизу будинку №201, Броварського району Київської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «SUBARU FORESTAR» р/н НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Київ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Після цього на пішохода ОСОБА_3 здійснив наїзд автомобіль «ТАТА» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , котрий рухався в напрямку м. Київ. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «ТАТА» р/н НОМЕР_2 . на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди застрахована згідно полісу №АМ 4838695 у АСК «Омега». Відповідальність водія ОСОБА_2 застрахована в ТДВ "Ю.Ес.Ай." згідно Полісу АМ 4726651 у ТДВ "СК "Ю.Ес.Ай.".
04 червня 2019 року на адресу ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» направлено заяву про страхового відшкодування в інтересах доньки загиблого - ОСОБА_1 , однак листом від 25.01.2021 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» повідомило про проведення моральної шкоди доньці загиблого - ОСОБА_1 . На підставі заяви від 04 червня 2019 року ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» проведено страхового відшкодування моральної шкоди Позивачу у розмірі 25 038, 50 грн., що становить 50% від загальної вимоги страхового відшкодування моральної шкоди.
Листом ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай» від 25.01.2021 року повідомлено про можливість стягнення другої частини страхового відшкодування у розмірі 25 038, 50 грн., із Відповідача АСК "Омега" на підставі Полісу №АМ 4838695, виданого на транспортний засіб «ТАТА», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
26 жовтня 2020 року на адресу Відповідача АСК "Омега" надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах доньки загиблого - ОСОБА_1 оскільки дружина потерпілого ОСОБА_5 та син потерпілого ОСОБА_6 відмовилися від належних їм часток страхового відшкодування в користь доньки потерпілого ОСОБА_1 .
15 січня 2021 року листом за вих. № 59 Відповідачем повідомлено про необхідність надання документів згідно переліку. Листом від 30 березня 2021 року АСК «Омега» прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування моральної шкоди доньці загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . В обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування страховик посилається на наявність провини пішохода ОСОБА_3 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої останній загинув. Однак це не відповідає дійсності, оскільки постановою про закриття кримінального провадження від 24 липня 2020 року, у діях пішохода ОСОБА_3 не встановлено умислу на вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також не зазначено, що вказана ДТП настала внаслідок непереборної сили.
Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 24 липня 2020 року відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, а саме: водій ОСОБА_2 (автомобіль «Субару Форестер» реєстраційний номер НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 (автомобіль «ТАТА» реєстраційний номер НОМЕР_2 ), тому виплата страхового відшкодування повинна бути здійснення двома страховими компаніями порівну.
Враховуючи викладене вище, вважає відмову Відповідача у виплаті страхового відшкодування неправомірною та такою, що не грунтується на нормі закону.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.05.2021 року провадження у зазначеній справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено справу до судового засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 02.06.2021 року, у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Качмар Анни Іванівни про проведення судового засідання в режимі відеоконфернції - відмовлено.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 03.11.2021 року, у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Качмар Анни Іванівни про проведення судового засідання в режимі відеоконфернції - відмовлено.
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 29.11.2021 року, у задоволенні клопотання представника позивача адвоката Качмар Анни Іванівни про проведення судового засідання в режимі відеоконфернції - відмовлено.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій підтримаоа позовні вимоги в повному обсязі виходячи з підстав викладених у змісті позовної заяви та відповіді на відзив, просила прийняти рішення, яким їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подала відзив на позовну заяву в якому просила розгляд справи проводити без участі представника відповіадча та заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у ньому.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
В судовому засіданні встановлено, що 20.04.2019 р. близько 21:10 год. в с. Семиполки на вул. Київське Шосе, поблизу будинку №201, Броварського району Київської області, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «SUBARU FORESTAR» р/н НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку м. Київ, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Після цього на пішохода ОСОБА_3 здійснив наїзд автомобіль «ТАТА» р/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , котрий рухався в напрямку м. Київ. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці пригоди.
Відомості за фактом настання ДТП 20.04.2019 були внесені до ЄРДР за № 12019110000000247 з кваліфікацією ч. 2 ст. 286 КК України та розпочато досудове слідство.
Відповідно до постанови старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції у Київській області Понадюка К.О. від 24.07.2020 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110000000247 від 21.04.2020 закрито, у зв'язку з відсутністю у діяннях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ч.ч.4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 89 ЦПК.
Станом на дату ДТП відповідальність водія ОСОБА_4 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «АСК «ОМЕГА» за чинним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що відповідачем не заперечується.
Станом на дату ДТП відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Ю.Ес.Ай» за чинним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується матеріалами справи.
Із заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернулася до Товариства з додатковою відповідальністю «Ю.Ес.Ай» 26.10.2020 року.
Товариством з додатковою відповідальністю «Ю.Ес.Ай» відшкодовано позивачу моральну шкоду, відповідно до п. 27.3 ст. 27 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у розмірі 25 038,50 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справи.
Статтею 1187 ЦК України передбачені підстави і порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, частиною першої цієї статті встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною другої статті встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов'язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується і моральна шкода внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
За загальним правилом обов'язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела.
Володілець джерела підвищеної небезпеки може бути звільнений судом від відповідальності у двох випадках: якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого.
У першому випадку слід довести: наявність обставин непереборної сили; її надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов; причинний зв'язок між даною обставиною і завданою шкодою. У даному випадку ризик невідшкодування шкоди покладається на самого потерпілого.
У постанові від 05 грудня 2018 по справі № 757/59802/16-ц Верховний суд дійшов висновку, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи, завдана нею шкода відшкодовується, зокрема, якщо шкоду завдано ушкодженням здоров'я, життю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У відповідності до ст. 1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.
Разом з тим метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Отже, законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Нормами п. п. 27.1, 27.4, ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред'явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вимоги про відшкодування витрат на поховання можуть пред'являтися будь-якими особами, навіть сторонніми до потерпілого, які ці витрати фактично понесли. Тобто, витрати на поховання відшкодовуються особі, яка була фактично вписана як покупець у розрахунковому документі, незалежно від рівня спорідненості до померлого.
За положеннями п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та документи, перелік яких визначений п. 35.2 ст. 35 цього Закону.
За приписами абз. 1 п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з абз. 1-3 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
-у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених ст. 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У відповідності до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди;
Позивачем подано заяву про виплату страхового відшкодування у межах 3-річного строку із моменту скоєння ДТП.
Постановою старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУНП в Київській області Понадюка К.О. від 24.07.2020 р. кримінальне провадження було закрито у зв'язку відсутністю в діях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Окрім того, вказаною постановою про закриття кримінального провадження, на підставі висновку інженерно-технічної експертизи № 12-1/1885 від 17.07.2020 р. встановлено, що водій автомобіля «ТАТА» р/н НОМЕР_2 з моменту виникнення небезпеки для руху не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода (переїзду пішохода) шляхом застосування екстреного гальмування, а також те, що в діях водія не відповідностей вимогам 12.2 та п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які б з технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, не вбачається.
Отже, в даному випадку має місце відсутність об'єктивної сторони злочину передбаченого ст. 286 КК України, а саме відсутність причинно-наслідкового зв'язку вчиненими діями та наслідком.
Натомість встановлено, що пішохід ОСОБА_3 порушив вимоги п. п. 4.1, 4.4, 4.7, 4.14, а), б), г) Правил дорожнього руху України.
Отже під час досудового розслідування було встановлено, що ДТП, яка мала місце 20.04.2019 р., сталась внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_3 вимог Правил дорожнього руху України, та матеріалами справи не встановлено, що дії водія ОСОБА_4 були неправомірними та що наявний безпосередній причинний зв'язок між його діями і шкодою завданою ОСОБА_3 .
Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» правила ст.454 ЦК (згідно чинної редакції ст. 1193 ЦК України) про зменшення розміру відшкодування або відмову у відшкодуванні шкоди з врахуванням ступеня вини потерпілого застосовуються і в інших випадках заподіяння шкоди майну, а також особі громадянина, однак у кожному разі підставою до цього може бути груба необережність потерпілого (знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.), а не проста необачність.
Таким чином, постанова старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУНП в Київській області Понадюка К.О. від 24.07.2020 р. сторонами не оскаржувалась, факти, викладені в ній сторонами не заперечувались, суд вважає їх такими, що доказуванню не підлягають.
Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Омега» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування.
З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а судові витрати понесені лише позивачем, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.
Враховуючи наведене та керуючись, ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188, 1192, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Омега» про відшкодування шкоди та стягнення страхового відшкодування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Сердинський