Справа № 361/9390/21
Провадження № 2/361/1594/22
15.08.2022
15 серпня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді Сердинського В.С.
при секретарі - Бас Я.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Старий двір» про визнання права власності на частку в спільній частковій власності на будинок,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить: визнати за ним право приватної власності на 4/100 частки в спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1 , що складається з наступного: кухня № 30 площею 7,9 кв. м., житлова кімната № 31 площею 20,2 кв.м., коридор № 75 площею 2,3 кв. м., санвузол № 74 площею 2,8 кв.м., коридор загального користування № 29 площею 2,9 кв.м, всього загальною площею 36,1 кв.м., житловою площею 20,2 кв.м., підсобною площею 15,9 кв.м. згідно до технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 ; виділити в натурі належні йому на праві приватної власності на 4/100 частки в спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1 , що складається з наступного: кухня № 30 площею 7,9 кв. м., житлова кімната № 31 площею 20,2 кв.м., коридор № 75 площею 2,3 кв. м., санвузол № 74 площею 2,8 кв.м., коридор загального користування № 29 площею 2,9 кв.м, всього загальною площею 36,1 кв.м., житловою площею 20,2 кв.м., підсобною площею 15,9 кв.м. згідно до технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 , при цьому частину коридору загального користування № 29 площею 2,9 кв. м, залишити у загальному користуванні.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в листопаді 2004 року мешканцями будинку АДРЕСА_1 був створений Обслуговуючий кооператив «Старий двір», який на підставі укладеного договору купівлі-продажу від 05 березня 2005 року, придбав у Акціонерного товариства відкритого типу по будівництву і експлуатації засобів телекомунікацій, радіо і телебачення «СВЕМОН» будинок АДРЕСА_1 . Всі члени кооперативу, в тому числі і позивач ОСОБА_1 , внесли свої пайові внески , а тому вони є не тільки користувачами житлового будинку, а й співвласниками частини будинку, пропорційно до розміру внесеного грошового паю.
Згідно з рішенням загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Старий двір» ОСОБА_1 надано для подальшого користування та проживання у вланстість наступні житлові приміщення: кухня № 30 площею 7,9 кв. м., житлова кімната № 31 площею 20,2 кв.м., коридор № 75 площею 2,3 кв. м., санвузол № 74 площею 2,8 кв.м., коридор загального користування № 29 площею 2,9 кв.м, всього загальною площею 36,1 кв.м., житловою площею 20,2 кв.м., підсобною площею 15,9 кв.м. згідно до технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 , при цьому частину коридору загального користування № 29 площею 2,9 кв. м, залишено у загальному користуванні.
Частка ОСОБА_1 у кооперативі складає 4/100 частки в спільній частковій власності на вказаний вище будинок.
Позивач зазначає, що між ним та іншими співвласниками залишаються неврегульованими питання щодо здійснення фінансування проведення капітального ремонту нерухомого майна, порядок користування і володіння нежилими приміщеннями, а тому він, як співвласник даного майна, має право на виділ в натурі належної йому частки у спільному частковому майні.
Ухвалою Броварського районного суду Київської області від 06 січня 2022 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
22 квітня 2022 року відповідач Обслуговуючого кооперативу «Старий двір», в особі Голови правління Симонова В.Г., подав відзив на позов, в якому зазначив, що Обслуговуючого кооперативу «Старий двір» в повному обсязі визнає позовні вимоги ОСОБА_1 . Також у відзиві зазначено про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
15 серпня 2022 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити.
За змістом частини третьої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, допитавши свідків, суд приходить до таких висновків.
На підставі рішення установчих зборів від 16 листопаді 2004 року мешканцями будинку АДРЕСА_1 створений Обслуговуючий кооператив «Старий двір». Станом на сьогоднішній день будинок АДРЕСА_1 є власністю кооперативу і членів кооперативу.
Відповідно до рішення загальних зборів обслуговуючого кооперативу «Старий двір» від 03 грудня 2011 року вирішено питання про розподіл часток в спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1 між членами кооперативу та викладено статтю 5.10 Статуту Обслуговуючого кооперативу «Старий двір» наступним чином: розмір внесених поїв членами кооперативу та пропорційна частка в спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1 , між членами кооперативу, наступним чином:
ОСОБА_1 : внесено пайовий внесок для викупу будинку в загальній сумі 3927,52 грн, з яких: 3834,80 грн оплата за жилі та нежилі приміщення, 38,34 грн оплата за сплату пенсійного внеску, 55,00 грн оплата держмита за послуги нотаріуса. Частка члена кооперативу ОСОБА_1 на праві приватної власності складає та становить 4/100 часток в спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1 і складається з наступного: кухня № 30 площею 7,9 кв. м., житлова кімната № 31 площею 20,2 кв.м., коридор № 75 площею 2,3 кв. м., санвузол № 74 площею 2,8 кв.м., коридор загального користування № 29 площею 2,9 кв.м, всього загальною площею 36,1 кв.м., житловою площею 20,2 кв.м., підсобною площею 15,9 кв.м. згідно до технічного паспорту будинку АДРЕСА_1 .
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із частиною другою цієї статті суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Нормами чинного законодавства України визначено, що правовий режим спільної власності визначається нормами Цивільного кодексу України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження спільною власністю здійснюється за згодою всіх її власників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь - які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до статті 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20) визначено, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією оскільки, існує: (а) множинність суб'єктів. Для права власності характерна наявність одного суб'єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб'єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об'єкта. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Згідно із частинами першою-третьою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні. Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).
Так, згідно з пунктами 1.2, 2.2, 2.4 цієї Інструкції поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об'єкту поштової адреси. Поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами.
У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється зі спільної власності, у разі поділу спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників (стаття 367 ЦК України). Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку зі самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин, поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників».
Статтею 367 ЦК України встановлено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об'єкта нерухомого майна.
Виділення в натурі частки нерухомого майна можливе в разі дотримання наступних умов: поділ на самостійні об'єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами; виділення в натурі частки об'єкта нерухомого майна, що є спільною власністю, можливе, якщо кожному співвласнику може бути виділено відокремлене приміщення з власним входом; наявність реєстрації земельної ділянки на якій розташований об'єкт нерухомого майна в Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї в установленому законом порядку.
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (майно є неподільним), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Право на частку у праві спільної власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пунктах 6, 7 постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» (з наступними змінами та доповненнями), виділ у натурі часток жилого будинку можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом. При вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту статті 115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, між співвласниками даного будинку розподілено частки відповідно до здійсненого ними пайового внеску та закріплено за ними на праві володіння ьа користування відповідні приміщення в залежності від розміру частки кожного із співвласника у даному будинку та встановлено порядок користування належними співвласникам приміщеннями.
Таким чином суд, дослідивши усі обставини справи, вивчивши доводи та докази якими сторони обґрунтовують свої вимоги, приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог.
Суд також враховує, що відповідачем визнаються позовні вимоги в повному обсязі, що підтверджується його заявою, яка наявна в матеріалах справи.
Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Враховуючи викладене вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Старий двір» про визнання права власності на частку в спільній частковій власності на будинок, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 319, 321, 358, 365, 365, 367ЦК України, статтями 4, 19, 81, 82, 89, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право приватної власності на 4/100 часток в спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1 , і складається з наступного: кухня № 30 площею 7,9 кв. м., житлова кімната № 31 площею 20,2 кв.м., коридор № 75 площею 2,3 кв. м., санвузол № 74 площею 2,8 кв.м., коридор загального користування № 29 площею 2,9 кв.м, всього загальною площею 36,1 кв.м., житловою площею 20,2 кв.м., підсобною площею 15,9 кв.м. згідно до технічного паспорту будинку.
Виділити в натурі належну ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на праві приватної власності 4/100 часток в спільній частковій власності на будинок АДРЕСА_1 , що складається з наступного: кухня № 30 площею 7,9 кв. м., житлова кімната № 31 площею 20,2 кв.м., коридор № 75 площею 2,3 кв. м., санвузол № 74 площею 2,8 кв.м., коридор загального користування № 29 площею 2,9 кв.м, всього загальною площею 36,1 кв.м., житловою площею 20,2 кв.м., підсобною площею 15,9 кв.м. згідно до технічного паспорту будинку, залишити у спільному користуванні при частину коридору загального користування № 29 площею 2,9 кв. м.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Сердинський