Справа № 361/1740/21
Провадження № 2/361/628/22
16.08.2022
16 серпня 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
судді Сердинського В.С.
при секретарі - Бас Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
установив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду, завдану злочином в розмірі 29822,40 грн та моральну шкоду в розмірі 111690,00 грн та витрати на проведення психологічного дослідження в розмірі 3000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01 березня 2018 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталася ДТП, внаслідок якої позивачу ОСОБА_1 , який знаходився на пасажирському сидінні пошкодженого автомобіля завдано тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним в ДТП.
Позивач стверджує, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 йому завдано матеріальну шкоду на загальну суму в розмірі 29822,40 грн, що підлягає стягненню з останнього в порядку частини першої статті 1177 ЦК України.
Крім того, позивач стверджує, що спричиненими тілесними ушкодженнями, що призвели до емоційного стресу, переживань, побоювань за стан здоров'я, душевних страждань, йому завдано також значної моральної шкоди, яку оцінено в сумі 111690,00 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на виготовлення висновку спеціаліста щодо формування розміру завданої моральної шкоди.
Ухвалою Броварського районного суду Київської області від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
20 серпня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою Броварського районного суду Київської області від 25 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
18 лютого 2022 року відповідач ОСОБА_2 , в особі представника - адвоката Яковенка Я.А., подав відзив на позов, в якому з приводу задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, мотивуючи свої доводи тим, що вироком суду встановлено недостовірні обставини даного ДТП, що доводить невинуватість ОСОБА_2 . Також у відзиві представником зазначено про тривале лікування після ДТП ОСОБА_2 .
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, допитавши свідків, суд приходить до таких висновків.
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2019 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком встановлено, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України, підтверджується дослідженими письмовими доказами, а саме: довідкою Броварської центральної районної лікарні № 1308 від 01 березня 2018 року, відповідно до якої потерпілому ОСОБА_1 встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій м'яких тканин: висновок експерта № 27 від 25 квітня 2018 року, відповідно до якого, тілесні ушкодження, отримані потерпілим ОСОБА_1 , внаслідок обставин 01 березня 2018 року, відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я на строк більше 21 доби.
Згідно долучених до матеріалів справи чеків, рахунків на оплату та акту загальна сума витрат на лікування ОСОБА_1 , що складає матеріальну шкоду, спричинену здоров'ю потерпілої особи, завдану злочином, становить 29822,40 грн.
Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 15 та п.8 і 9 частини 2 статті16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В силу частини 1 статті 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
За правилом частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до частини 7 статті 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
В силу положень статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказовий процес у цивільному судочинстві має велику значимість через його важливість для вирішення кожної справи і загальнообов'язковість, оскільки без належного підтвердження необхідних обставин особа не отримає бажаного результату та не зможе повною мірою використати надані державою юрисдикційні гарантії захисту прав, свобод та інтересів осіб у разі їх порушення, невизнання або їх оспорення.
Належність та допустимість доказів визначають статей 77,78 ЦПК України.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що розмір завданої позивачу матеріальної шкоди та причинно-наслідковий зв'язок заподіяних ОСОБА_1 тілесних ушкоджень з даним фактом ДТП, є встановленими та документально підтвердженими. У поданому відзиві сторона відповідача жодним чином не оспорила та не спростувала заявлених позовних вимог, розміру заподіяних збитків та доводів позивача, натомість у відзиві наводилися обставини, що суперечать тим, які встановлені вироком суду, що набрав законної сили.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 29822,40 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 111690,00 грн, суд зазначає наступне.
Статтею 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв'язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду 19 травня 2021 року у справі № 686/27967/19 (провадження № 61-14451св20).
У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі № 466/8242/18 (провадження № 61-943св20) зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц (провадження № 61-21956св19) вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
На підтвердження заявленого розміру моральної шкоди, позивачем долучено до матеріалів справи Висновок соціально-психологічного дослідження № 23-03-18,виготовленого Спілкою фахівців соціальних та психологічних досліджень 23 березня 2018 року.
Враховуючи надані позивачем докази, які свідчать про спричинені душевні страждання, яких ОСОБА_1 зазнав у зв'язку з завданими тілесними ушкодженнями, а також враховуючи суму матеріальної шкоди, що стягується, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Вимога позивача про стягнення з відповідача вартості проведення психологічного дослідження в розмірі 3 000,00 грн є безпідставною, належним чином не обгрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в загальному розмірі 29822,40 грн, а також моральна шкода в розмірі 10 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 23, 1166, 1167, 1177, 1187, 1188, 1192 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , матеріальну шкоду, завдану злочином в розмірі 29 822 (двадцять девєять тисяч вісімсот двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , моральну шкоду в розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.00 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В. С. Сердинський