26 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/1879/22 пров. № А/857/15686/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року (постановлену головуючим-суддею Поліщуком О.В. у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач) щодо не нарахування та невиплати підвищення до пенсії та зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.
Постановою відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 01.09.2022 було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №460/1879/22.
12.10.2022 позивачка звернулася до суду із заявою в прядку статті 383 КАС України, в якій просила постановити окрему ухвалу, якою визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку доплати до її пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 26.07.2021 по 30.06.2022, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму, а не мінімальної заробітної плати (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням зміни такого розміру протягом року) та продовження нарахування і виплату такого підвищення до пенсії з 01.07.2022 не у розмірах, установлених судовим рішенням та законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.10.2022 заяву позивачки було задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19.04.2022 по справі №460/1879/22 щодо перерахунку ОСОБА_1 доплати до пенсії відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму, а не мінімальної заробітної плати (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням зміни такого розміру протягом року). Визнано протиправними дії пенсійного органу на виконання вищевказаного рішення суду щодо проведення перерахунку позивачці підвищення пенсії відповідно до статті 39 цього Закону за період з 26.07.2021 по 30.06.2022 та продовження нарахування і виплату такого підвищення до пенсії не у розмірах, установлених законом про Державний бюджет України на відповідний рік та зобов'язано ГУ ПФУ вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення. Установлено ГУ ПФУ тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення. Також вирішено надіслати копії окремої ухвали до Рівненської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону пенсійним органом. Встановлено Рівненській обласній прокуратурі та Офісу Генерального прокурора тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду відповідей про вжиті ними заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону ГУ ПФУ.
Не погодившись з окремою ухвалою суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та відмовити у задоволені заяви.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідачем правомірно виконано рішення щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачці, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, а не двом мінімальним заробітним платам.
Позивачка не скористалась правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а окрему ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що виконуючи рішення суду, відповідач зобов'язаний застосовувати розмір доплати відповідно до статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дві мінімальні заробітні плати згідно із Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства згідно є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч.6 ст.383 КАС України).
Відповідно до статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Наведені вище норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і положеннями статті 383 КАС України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача, в свою чергу, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.02.2020 по справі №640/10843/19, від 28.04.2020 по справі №611/26/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при вирішенні даного питання.
Статтею 1291 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Зазначене положення Конституції України кореспондується з норами статей 14, 370 КАС України, відповідно до яких судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, судове рішення повинно виконуватися безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень.
Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.
Таким чином, своєчасне виконання рішення суду гарантує захист прав та свобод особи і є одним із показників утвердження принципу верховенства права у державі.
З метою належного захисту прав особи щодо виконання судових рішень в адміністративному судочинстві законодавцем впроваджено правовий інститут судового контролю, в тому числі, в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, що позбавляє особу-позивача необхідності повторно звертатися до суду з позовом для зобов'язання суб'єкта владних повноважень-відповідача належним чином виконувати рішення суду, що набрало законної сили.
В межах розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що позивачка має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі, установленому статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2015, а тому, виконуючи рішення суду у справі відповідач зобов'язаний застосовувати розмір доплати, виходячи з двох мінімальних заробітних плат.
Здійснюючи нарахування позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, відповідач фактично застосував до спірних правовідносин розмір такого підвищення, що не відповідає двом мінімальним заробітним платам, чим порушив право позивача на отримання зазначеного підвищення у належному (більшому) розмірі, захищене відповідним судовим рішенням.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку у правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Відтак правильним є застосування частини шостої статті 383 КАС України, згідно якої за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку статті 249 КАС України.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку наведеним заявником обставинам, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем допущено порушення норм чинного законодавства та не враховано висновки, викладені в судовому рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 19.04.2022, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви позивачки та зобов'язання відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст.249, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 370, 383 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а окрему ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2022 року по справі №460/189/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
І. М. Обрізко