26 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/4201/22 пров. № А/857/16331/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року про повернення позовної заяви (постановлену головуючим-суддею Скільським І.І. у м. Івано-Франківську) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) щодо не врахування «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» при обрахунку йому «грошової допомоги на оздоровлення», передбаченої статтею 101 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) за 2016, 2017, 2018 роки, визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не врахування йому «індексації грошового забезпечення» при обрахунку «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої статтею 101 та частиною третьою статті 15 цього Закону за 2019, 2020 роки, визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 цього ж Закону, визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не врахування «індексації грошового забезпечення» при обрахунку грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XII) та за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату йому «грошової допомоги на оздоровлення», передбачену статтею 101 та частиною третьою статті 15 Закону №2011-XII, з урахуванням «щомісячної додаткової грошової винагороди» та «індексації грошового забезпечення» за 2016, 2017, 2018 роки, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та доплату йому «грошової допомоги на оздоровлення» передбаченої вказаними нормами Закону №2011-XII, з урахуванням «індексації грошового забезпечення» за 2019, 2020 роки, зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити йому перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ч.2 ст.15 Закону №2011-XII, з урахуванням «індексації грошового забезпечення» та зобов'язати в/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону №3551-XII та за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки з урахуванням «індексації грошового забезпечення».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.10.2022 позовну заяву було залишено без руху, а позивачу встановлено строк для усунення зазначених недоліків, зокрема, доказів на підтвердження дотримання строку звернення до суду із даним позовом, або заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши обставини, які можуть бути враховані судом, як поважні для його поновлення з наданням відповідних доказів.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 позовну заяву разом з доданими документами було повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій через порушення норм процесуального права просить її скасувати та передати справу на розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що враховуючи принцип незворотності дії нормативно-правових актів в часі, обчислення тримісячного строку звернення до суду слід здійснювати з 20.07.2022, наступного дня з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022 (далі - Закон №2352-IX), яким було змінено ч.2 ст.233 КЗпП та такий строк сплинув 20.10.2022. При цьому, він звернувся до суду з даним позовом 19.10.2022, тобто в межах тримісячного строку.
Відповідач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції, передбачену ч.2 ст.312 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями цієї статті.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи видно, що позивач звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з даним позовом, який ухвалою суду від 24.10.2022 було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вказаної ухвали позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, в обґрунтування вимог якої зазначив, що підставою звернення до адміністративного суду є порушення відповідачем законодавства про оплату праці та невиплата належного йому грошового забезпечення в повному обсязі у зв'язку з чим, в обґрунтування заяви, представник позивача покликається на те, ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних мотивів.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно ч.1 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.5 ст.122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно ч.2, 3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять : посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч.1, 2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати було визначено вказаними вище періодами.
Законом №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, були внесені зміни до КЗпП України.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону №2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, Законом №2352-IX внесено зміни до статті 233 КЗпП України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які виникли з питань щодо стягнення заробітної плати.
Таким чином, починаючи з 19.07.2022, у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом №2352-IX коментованих змін, ч.2 ст.233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Прикінцеві та перехідні положення Закону №2352-IX не передбачають особливої дії норм права для зміненої ним частини другої статті 233 КЗпП України, не містять жодних застережень щодо застосування цього закону, а тому він застосовується за загальними правилами дії у часі, у просторі та на коло осіб.
За змістом ч.3 ст.3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (в т.ч. вирішення судом питання щодо дотримання строків звернення до суду та відкриття провадження у справі).
Таким чином, на підставі частини 3 статті 3 КАС України до спірних правовідносин підлягає застосуванню строк, передбачений приписами частини 5 статті 122 КАС України, яка є спеціальною нормою.
Відтак, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, у тому числі щодо спорів про належні до виплати суми заробітної плати (грошового забезпечення) та інші виплати, пов'язані з проходженням та звільненням з публічної служби, встановлюється місячний строк.
З врахуванням тієї обставини, що позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених ч.5 ст.122 КАС України, судом першої інстанції позивачу запропоновано навести поважність причин пропуску строку звернення до суду.
Водночас, ч.2 ст.44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Поновлення встановленого процесуальним законом строку для звернення до адміністративного суду здійснюється у розумних межах та лише у виняткових, особливих випадках, виключно за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод або законних інтересів.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Колегія суддів зазначає, що згідно витягу наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №278 від 29.10.2020, позивача було повідомлено про суми нараховані та виплачені йому при звільнені. Проте, з даним позовом позивач звернувся до адміністративного суду лише 19.10.2022.
При цьому, колегія суддів враховує, що позивачем не подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а лише зазначено, що обчислення тримісячного строку звернення до суду слід здійснювати з 20.07.2022 - наступного дня з моменту набрання чинності Закону №2352-ІХ. Відтак, представник позивача вказав, що строки звернення до суду позивачем не пропущено.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки представником позивача подано позов після закінчення строків, встановлених ч.5 ст.122 КАС України, та у визначений судом строк позивачем не виконано вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 24.10.2022, оскільки не подано доказів на підтвердження дотримання строку звернення до суду, заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску, позовна заява підлягає поверненню.
Частиною першою статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Відтак, з урахуванням тієї обставини, що позивачем подано позов після закінчення строків, встановлених ч.5 ст.122 КАС України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення позовної заяви.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст.308, 311, 312, 315, 316, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2022 року про повернення позовної заяви по справі №300/4201/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
І. М. Обрізко