18 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 166/805/22 пров. № А/857/15481/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Довгополова О. М.,
з участю секретаря судового засідання Петрунів В. І.,
представника відповідача Васецького Є. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2022 року (прийняте у смт Ратне суддею Свистун О. М.; складене у повному обсязі 26 жовтня 2022 року) в адміністративній справі № 166/805/22 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) через свого представника звернувся до Ратнівського районного суду Волинської області із вказаним позовом та просив скасувати постанову Львівської митниці (далі також - відповідач) від 20 вересня 2022 року № 0797/20900/22, згідно з якою його визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого частиною четвертою статті 481 Митного кодексу України (далі також - МК України), за перевищення строку тимчасового ввезення (зворотній термін вивезення до 06.04.2022) за межі митної території України більше ніж на двадцять діб професійного обладнання - комплекту електрогідравлічного управління для проведення випробувань на випробувальному стенді, вагою 46,8 кг, загальною вартістю 1359,94 Євро, що переміщувались за книжкою (карнетом) А.Т.А. від 08.04.2021 № DE 001007/21 - MS.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що в Україні введено воєнний стан, що є форс-мажорною обставиною, настання якої засвідчено Торгово-промисловою палатою. У місті Дружківка Донецької області, де розміщений ТОВ «Дружківський машинобудівний завод», який є одержувачем та утримувачем вказаного обладнання, з початку воєнного стану велися активні бойові дії, що безпосередньо впливало на можливість виконання зобов'язань з тимчасового ввезення на митну територію України товару. Відправником обладнання відповідно до товарно-транспортної накладної СМR є підприємство ЕЕР Elektro Elektronik Pranjik GmbH. Перевезення обладнання було здійснено приватним підприємцем ОСОБА_2 , який є власником транспортного засобу Renault Master, р.н. НОМЕР_1 , та водієм якого є ОСОБА_1 . Вважає, що, не будучи власником, вантажовідправником деталей, їх отримувачем, міжнародним перевізником, він не може бути стороною зобов'язання зі своєчасного вивезення деталей, відтак не міг брати на себе такого зобов'язання, як про це вказано в оскаржуваній постанові з посиланням на книжку (карнет) А.Т.А. від 08.04.2021 № DE 001007/21 - MS. Із вказаних підстав він не може впливати на можливість своєчасного вивезення обладнання з території України.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2022 року позов задоволено.
Скасовано постанову відповідача № 0797/20900/22 від 20.09.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 481 МК України та накладення штрафу в розмірі 34 000 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 481 МК України закрито за відсутністю складу вказаного правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на корить ОСОБА_1 496 грн 20 коп. судового збору.
Не погодившись із цим рішенням, його оскаржила Львівська митниця, яка вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, також судом порушено норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого вказана рішення повинно бути скасоване. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 22.08.2022 позивач прямував із України в Республіку Польща через пункт пропуску «Краковець - Корчова» митного поста «Яворів» Львівської митниці Держмитслужби на автомобілі з р. н. НОМЕР_2 та подав до митного оформлення СМR А№ 1133967 від 18.08.2022, рахунок-фактуру № 4/1 від 09.02.22. Під час проходження митного контролю й митного оформлення транспортного засобу встановлено, що згідно з книжкою (карнетом) А.Т.А. від 08.04.2021 № DE 001007/21-MS товари «Професійне обладнання - комплект електрогідравлічного управління для проведення випробувань на випробувальному стенді», (вагою 46,8 кг, загальною вартістю 1359,94 Євро) були ввезені на митну територію України через пункт пропуску «Краківець - Корчова» 15 квітня 2021 року та встановлений термін зворотного вивезення вказаних вище товарів - 06 квітня 2022 року. Проте, станом на 20 липня 2022 року зазначені вище товари згідно із вказаною книжкою (карнетом) не вивезені із митної території України та не заявлені в інший митний режим. Згідно книжки (карнета) А.Т.А. від 08.04.2021 № DE 001007/21-MS зобов'язання щодо дотримання митного режиму тимчасового ввезення товарів та вивезення їх із митної території України у встановлений митницею термін надавав ОСОБА_1 . Останній всупереч приписам частини першої статті 192 МК України Львівську митницю про обставини непереборної сили не повідомив, як і не повідомив про неможливість виконання ним взятого на себе зобов'язання із зворотного вивезення товару. Таким чином, позивач перевищив встановлений строк тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більш ніж на двадцять діб. Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною четвертою статті 481 МК України.
ОСОБА_1 через свого представника подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказав, що відповідач в апеляційній скарзі невірно виклав обставини справи, зокрема, що нібито позивач в своїх особистих інтересах здійснив ввезення на митну територію України відповідного обладнання на умовах режиму тимчасового ввезення та порушив режим тимчасового вивезення. З відзиву випливає наче завезений товар особистого призначення, проте у справі є документи, які підтверджують, що відправником та власником товару є німецьке підприємство ЕЕР Elektro Elektronik Pranjic GmbH, а отримувачем - ТОВ «Дружківський машинобудівний завод». Саме між цими суб'єктами виникли відносини щодо передачі в користування на певний період зразків деталей та тимчасового ввезення їх на територію України, для чого було залучено ФОП ОСОБА_2 , який є власником автомобіля Renault Master р. н. НОМЕР_2 , яким і було здійснено перевезення. Також, аналізуючи норми статей 113, 116 МК України, вважає, що він не може бути суб'єктом відповідальності за вказане діяння, також обладнання зі цими нормами повинно бути українським, а німецьким. Також професійне обладнання було ввезене для комерційного, а не особистого користування, тому на позивача неправомірно було накладено штраф за частиною четвертою статті 481 МК України, позаяк склад правопорушення, передбаченого цією статтею, в його діях відсутній. Також він не може бути суб'єктом вказаного правопорушення, так як не є посадовою особою суб'єктів господарювання, не порушував режиму тимчасового вивезення товарів і не є перевізником в розумінні чинного законодавства. Також зазначає про існування обставин непереборної сили. Тому вважає, що апеляційна скарга не спростовує висновків суду першої інстанції, а тому не підлягає до задоволення.
Позивач та його представник, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибули, що відповідно до приписів частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги з аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 , як водій приватного підприємця ОСОБА_2 , що займається міжнародними перевезеннями, на підставі книжки (карнета) А.Т.А. від 08.04.2021 № DE 001007/21 - MS, власником якої є німецьке підприємство ЕЕР Elektro Elektronik Pranjik GmbH, ввіз на митну територію України відповідне обладнання, що належить вказаному німецькому підприємству.
Постановою в. о. заступника начальника - начальника управління боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці ОСОБА_3 від 20.09.22 № 0797/20900/22 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за частиною четвертою статті 481 МК України за перевищення строку тимчасового ввезення (зворотній термін вивезення до 06.04.2022) за межі митної території України більше ніж на двадцять діб професійного обладнання - комплекту електрогідравлічного управління для проведення випробувань на випробувальному стенді, вагою 46,8 кг, загальною вартістю 1359,94 Євро, що переміщувались за книжкою (карнетом) А.Т.А. від 08.04.2021 № DE 001007/21 - MS, за що накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян на суму 34 000 грн.
Вважаючи зазначену постанову неправомірною, ОСОБА_1 оскаржив її до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що суб'єкт владних повноважень, всупереч приписам частини другої статті 77 КАС України, не надав суду доказів правомірності свого рішення, а відтак оскаржувану постанову необхідно визнати протиправною і скасувати, а провадження у справі - закрити за відсутністю складу правопорушення, зокрема через недоведеність наявності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
А за приписами статті 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За змістом статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Згідно зі статтею 108 МК України строк тимчасового ввезення товарів встановлюється органом доходів і зборів у кожному конкретному випадку, але не повинен перевищувати трьох років з дати поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення.
Частина перша статті 112 МК України передбачає, що митний режим тимчасового ввезення завершується шляхом реекспорту товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, або шляхом поміщення їх в інший митний режим, що допускається цим Кодексом, а також у випадках, передбачених частиною третьою цієї статті.
Відповідальність за частиною четвертою статті 481 МК України настає за перевищення строку тимчасового ввезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів, крім транспортних засобів особистого користування, за межі митної території України більше ніж на двадцять діб.
Відповідно до статті 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами частини першої статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, власником товару є німецька компанія, а його тимчасовим володільцем-користувачем українське підприємство ТОВ «Дружківський машинобудівельний завод» у Донецькій області в зоні бойових дій. Відтак вивезенням з території ТОВ «Дружківський машинобудівельний завод» вказаного обладнання з початку воєнного стану є небезпечним для життя та здоров'я.
Відповідно до листа від 29.09.2022 № 2909-001 ТОВ «Дружківський машинобудівельний завод» припинив свою діяльність на території м. Дружківка Донецької області. У зв'язку з воєнним станом було прийнято рішення про релокацію підприємства та евакуацію співробітників. Зазначено про неможливість вивезти усі товарно-матеріальні цінності, які знаходяться на території заводу.
У зв'язку з викладеними обставинами німецька фірма ЕЕР Elektro Elektronik Pranjik GmbH повідомила своїм повноважним органам, що видають КАРНЕТ АТА про настання таких обставин і неможливість вчасного вивезення товару з України. Зазначено про вивезення товару після припинення бойових дій в Донецькій області, що логістика ускладнена, завод за місцем реєстрації працювати не може, регіон знаходиться під постійними обстрілами.
Торгово-промислова палата України повідомила, що на підставі статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР та інших документів вона засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05:30 ранку 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Крім того, встановлено, що оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою митного органу на підставі книжки (карнета) А.Т.А. від 08.04.2021 № DE 001007/21 - MS, відповідної до якої зобов'язання із зворотного вивезення товару взяв на себе позивач.
Проте, із долученої до матеріалів справи копії доручення німецької фірми ЕЕР Elektro Elektronik Pranjik GmbH для пред'явлення карнета АТА № DE 001007/21 - MS особа, уповноважена на використання карнета особа не вказана.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Всупереч цим приписам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду першої інстанції відповідних доказів на підтвердження вини позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 308 КАС України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак, суд апеляційної скарги не бере до уваги докази, які долучені апелянтом до апеляційної скарги, позаяк вони не були подані до суду першої інстанції і апелянт належним чином не обґрунтував об'єктивної неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови в справі про порушення митних правил та закриття провадження у справі за відсутністю складу правопорушення, зокрема через недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 25 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 166/805/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
О. М. Довгополов
Постанова складена у повному обсязі 25 січня 2023 року.