24 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2308/22 пров. № А/857/14089/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року в справі №300/2308/22 (головуючий суддя Микитюк Р.В., м. Івано-Франківськ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: а) визнати протиправним та скасувати рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 від 22.09.2021 згідно поданої заяви про призначення пенсії від 19.09.2021;
б) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію по інвалідності з 13.08.2021 - дати встановлення інвалідності третьої групи, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 10.07.1992 по 24.03.1993, з 27.03.1993 по 10.08.1994, з 22.08.1994 по 17.10.1994, з 26.06.2006 по 22.10.2012, з 04.03.2013 по 31.12.2018.
Рішенням від 01 вересня 2022 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю.
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №092850011434 від 26.05.2022 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 13.08.2021 - дати встановлення інвалідності третьої групи, з урахуванням до страхового стажу періодів роботи: з 10.07.1992 по 24.03.1993, з 27.03.1993 по 10.08.1994, з 22.08.1994 по 17.10.1994, з 26.06.2006 по 22.10.2012, з 04.03.2013 по 31.12.2018.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, 15, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не враховано періоди роботи з 10.07.1992 по 24.03.1993, з 27.03.1993 по 10.08.1994, оскільки відсутні номери наказів у записах трудової книжки, з 22.08.1994 по 17.10.1994 - оскільки не читається печатка, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162.
Крім того, період з 26.06.2006 по 31.12.2018 не враховано до страхового стажу, так як відсутні документи про сплату внесків до Пенсійного фонду російської федерації.
Апелянт також зазначає, що 19.05.2022 ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про призначення пенсії по інвалідності, проте ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення від 26.05.2022 про відмову в призначенні такої. При цьому, робота позивача з 04.03.2013 по 31.12.2018 зарахована до страхового стажу, та такий станом на 26.05.2022 становить 12 років 1 місяць 3 дні, проте є недостатнім для призначення пенсії. Відтак, вважає, що позовні вимоги про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням періоду роботи з 04.03.2013 по 31.12.2018 є завчасними та безпідставними, оскільки такі зараховані до страхового стажу позивача при повторному зверненні.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому спростовує її вимоги за їх безпідставністю та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що 16.09.2021 позивач звернувся із заявою про призначення йому пенсії по інвалідності до Калуського сервісного центру ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. До заяви від 16.09.2021 подано необхідні документи для призначення пенсії по інвалідності.
Листом від 28.09.2021 ГУ ПФУ у Львівській області повідомило позивача, що за результатами розгляду заяви та документів прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, оскільки страховий стаж становить 5 років 8 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
До страхового стажу не враховано періоди роботи: з 10.07.1992 по 24.03.1993, з 27.03.1993 по 10.08.1994 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки в записі №6 та №8 відсутні номери наказів; з 22.08.1994 по 17.10.1994, оскільки не читається печатка; з 26.06.2006 по 31.12.2018 на території російської федерації - відсутні дані про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду рф.
Вважаючи таке рішення пенсійного органу протиправним, позивач звернувся в суд з позовом для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.
Задовольняючи повністю адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів, які в сукупності складають понад 13 років страхового стажу, що є необхідним для призначення пенсії по інвалідності.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Аналіз зазначених норм вказує на те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Суд першої інстанції ретельно дослідив трудову книжку серії НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як основний документ про трудову діяльність та встановив, що така містить наступні записи, зокрема:
-запис №5 - 10.07.1992 - прийнятий на роботу в підприємство "Діана шанс" на посаду дилер казино (наказ №1 від 10.07.1992);
-запис №6 - 24.03.1993 - звільнений з роботи за власним бажанням (наказ від 24.03.1993);
-запис №7 - 27.03.1993 - прийнятий транспортним агентом в МП "Ангенс" представником компаній "Асар" в м. Норильську (наказ від 27.03.1993);
-запис №8 - 10.08.1994 - звільнений з роботи за власним бажанням (наказ від 10.08.1994);
-запис №9 - 22.08.1994 - прийнятий у шахтобудівне управління по механізації гірничих робіт тресту Норилльськшахтбуд", дільниця №3 машиністом вантажно-доставкових машин 4 розряду з повним робочим днем під землею (наказ №К-1479 від 22.08.1994);
-запис №10 - 17.10.1994 - звільнений за прогули згідно п.4 ст. 33 КЗпП РФ (наказ №К-2197 від 21.11.1994).
Трудова книжка позивача, на переконання колегії суддів, містить усі необхідні записи та підтверджує роботу позивача в оскаржений період. Записи зроблені чітко та без виправлень.
Відсутність номерів наказів, а також незрозумілість печатки у трудовій книжці позивача не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні періодів роботи позивача до страхового стажу для призначення пенсії, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відповідачем суду не надано, внаслідок чого, останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем при призначення пенсії.
Крім того, суди враховують висновки Верховного Суду в постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) та від 04.09.2018 у справі № 423/1881/17 (провадження №К/9901/22172/18), які полягають в тому, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для не врахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, що зазначені в трудовій книжці, носить формальний характер і не відповідає вимогам пенсійного законодавства, що свідчить про те, що відповідачами не було забезпечено розгляду наданої позивачем заяви про призначення пенсії по інвалідності шляхом всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
Таким чином, зарахування позивачу до загального страхового стажу періодів роботи з 10.07.1992 по 24.03.1993, з 27.03.1993 по 10.08.1994, та з 22.08.1994 по 17.10.1994 підлягає задоволення.
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 26.06.2006 по 31.12.2018 на території російської федерації, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується, зокрема, на міжнародних договорах з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення). Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Згідно зі статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.
Всі видатки, пов'язані з здійсненням пенсійного забезпечення за вказаною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми договорами (стаття 3 вказаної Угоди).
Згідно зі статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсії на пільгових умовах та за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якого з держав-учасниць, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Нарахування пенсій відбувається з заробітку (доходу) за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Відповідно до статті 8 Угоди органи, які здійснюють пенсійне забезпечення в державах-учасницях Угоди, співпрацюють один з одним в порядку, визначеному договором між їх центральними органами.
Основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування врегульовано Угодою про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994.
Відповідно до статті 9 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Згідно з положеннями статті 4 зазначеної Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Відповідно до статті 7 зазначеної Угоди оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.
Таким чином, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність та відповідно до наданих державами-учасницями міжнародних угод документів на підтвердження наявності відповідного стажу.
Відповідно до статті 22 Федерального закону №167-Ф3 від 15.12.2001 «Про обов'язкове пенсійне страхування в Російській Федерації» передбачено, що страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території Російської Федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території Російської Федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян Російської Федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.
Пунктом 1 статті 11 Федерального Закону Російської Федерації №400-ФЗ від 28.12.2013 передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території Російської Федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в Пенсійний фонд Російської Федерації.
Отже, як законодавством України, так і законодавством Російської Федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.
З наявних у матеріалах справи документів колегія суддів вбачає, що період роботи позивача з 26.06.2006 по 31.12.2018 на території російської федерації, а також сплата за нього страхових внесків, що є підставою для зарахування вказаного періоду до страхового стажу, підтверджуються наступними доказами: копією довідки від 22.10.2012, виданої ТзОВ "Епсилон", в якій зазначено номер страхового пенсійного свідоцтва позивача та ІПН, що вказують на сплату страхових внесків, копією довідки про стаж з Бюджетної установи ХМАО-Югра "Дирекція по експлуатації службових споруд" №66 від 30.01.2015, копією довідки про заробітну плату з Бюджетної установи ХМАО-Югра "Дирекції по експлуатації службових споруд" №245 від 09.06.2021, копією довідки про стаж ТОВ "Санрайс-Капітал" від 04.03.2019 №15, копією довідки про заробітну плату ТОВ "Санрайс-Капітал" від 22.09.2021 №150, копією довідки про доходи за 2015 рік форми 2-НДФЛ, копією довідки про доходи за 2016 рік форми 2-НДФЛ, копією довідки про доходи за 2017 рік форми 2-НДФЛ, копією довідки про доходи за 2018 рік форми 2-НДФЛ, копією картки індивідуального обліку суми нарахованих виплат і інших винагород та сум нарахованих страхових внесків за 2015 рік, копією картки індивідуального обліку суми нарахованих виплат і інших винагород та сум нарахованих страхових внесків за 2016 рік, копією картки індивідуального обліку суми нарахованих виплат і інших винагород та сум нарахованих страхових внесків за 2017 рік, копією картки індивідуального обліку суми нарахованих виплат і інших винагород та сум нарахованих страхових внесків за 2018 рік, копією листа УПФ РФ по ХМАО-ЮГРА від 16.06.2021 №10/2705, копією відомостей про стан індивідуального особового рахунку застрахованої особи за 2015-2018 роки, записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 (а.с. 10-23).
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що відповідачі, відмовляючи в призначенні пенсії позивачу, не надали жодної правової оцінки усім поданим на підтвердження страхового стажу документам. Також проігноровано приписи чинних міжнародних угод України із російською федерацією в частині взаємного зарахування стажу роботи осіб, які працюють на території держав - учасниць.
Відтак, зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 26.06.2006 по 31.12.2018 на території російської федерації підлягає задоволенню.
Колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на те, що позовні вимоги щодо призначення пенсії по інвалідності з урахуванням періоду роботи з 04.03.2013 по 31.12.2018 є завчасними та безпідставними, так як такі зараховані до страхового стажу позивача при повторному зверненні 19.05.2022, оскільки предметом розгляду даної справи є відмова у призначенні пенсії позивачу по інвалідності відповідно до поданої ним заяви від 16.09.2021. На момент розгляду заяви від 16.09.2021 та направлення позивачу відмови в призначенні пенсії, такий стаж йому враховано не було, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 28.09.2021 №0900-0210-8/35697. Тому суд першої інстанції у належний спосіб захистив права позивача, зобов'язавши зарахувати до страхового стажу позивача, зокрема, й період з 04.03.2013 по 31.12.2018.
Оскільки з врахуванням спірних періодів до страхового стажу позивача такий становить понад 13 необхідних років, як цього вимагає норма ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при призначенні пенсії по інвалідності для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ групи у віці від 52 років до досягнення особою 55 років включно, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав ГУ ПФУ в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 13.08.2021 - дати встановлення інвалідності третьої групи.
При цьому колегія суддів не вважає такий спосіб захисту порушених прав позивача втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача та підміною його компетенції, оскільки в разі визнання судом протиправним рішення пенсійного органу про відмову в призначенні чи перерахунку пенсії, - інших варіантів поведінки, окрім як прийняти рішення про призначення (перерахунок) та виплату пенсії у ГУ ПФУ немає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2022 року в справі №300/2308/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 25.01.2023.