25 січня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/17427/21 пров. № А/857/13494/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними та скасування попередження та припису,-
суддя (судді) в суді першої інстанції - Крутько О.В.,
час ухвалення рішення - 12:14:32,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення - 05 вересня 2022 року,
11 жовтня 2021 року ФОП ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області, в якому просила: визнати протиправним та скасувати попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № ЛВ12039/1353/АВ/П/ПН від 14 вересня 2021 року; визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЛВ12039/1353/АВ/П від 14 вересня 2021 року.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 06.09.2021 по 17.09.2021 посадовими особами Головного управління Держпраці у Львівській області проведено позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання нею вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин, за наслідками якого складено акт № ЛВ12039/1353/АВ. В акті зафіксовано порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та абз. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (далі - Постанова №413). На підставі наведеного акта відповідачем винесено попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № ЛВ12039/1353/АВ/П/ПН від 14.09.2021 та припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЛВ12039/1353/АВ/П від 14.09.2021 (далі - попередження та припис). Вказує, що не погоджується з попередженням та приписом з підстав порушення відповідачем порядку проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування. Зазначає, що відповідач провів позаплановий захід державного контролю без присутності позивача чи його уповноваженої особи. Вказує, що в акті перевірки відсутні будь-які записи щодо вчинення нею перешкод посадовим особам відповідача під час проведення заходу державного контролю, а тому у відповідача не було правових підстав для надіслання акта інспекційного відвідування, припису та попередження у поштовому відправленні. Вважає, що відповідач протиправно скоротив строк проведення заходу державного контролю, вказавши датою завершення інспекційного відвідування та складення акта 14.09.2021, а не 17.09.2021, оскільки саме цей день зазначений у направленні як останній день строку здійснення заходу державного контролю. Зазначає, що станом на сьогодні у ПП «Мережа-Сервіс Львів» відсутня необхідність отримання дозволу на здійснення діяльності по найманню працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, а відповідні дозволи не видаються взагалі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано попередження Головного управління Держпраці у Львівській області про відповідальність за порушення законодавства про працю № ЛВ12039/1353/АВ/П/ПН від 14.09.2021. Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ЛВ12039/1353/АВ/П від 14.09.2021.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в акті інспекційного відвідування не зафіксовано присутність позивача чи його уповноваженої особи при проведенні заходу державного контролю та складанні акта, а також вручення направлення на проведення заходу державного контролю. На переконання суду першої інстанції, проведення посадовими особами відповідача позапланового заходу державного контролю за відсутності позивача чи його уповноваженої особи перешкодило позивачу реалізувати свої права, визначені Законом № 877 та Порядком № 823. Окрім того, таке свідчить про порушення порядку проведення інспекційного відвідування та є самостійною підставою для скасування рішень суб'єкта владних повноважень, прийнятих на його основі. Відповідач протиправно скоротив строк проведення заходу державного контролю, вказавши датою завершення інспекційного відвідування та складення акта 14.09.2021, а не 17.09.2021, оскільки саме цей день зазначений у наказі №1297-П від 06.09.2021 та направленні №1290 від 06.09.2021 як останній день строку здійснення заходу державного контролю. Відповідно до приписів п.17 Порядку №823 акт складається в останній день інспекційного відвідування. Оскільки оскаржувані попередження та припис винесені за результатами заходу державного контролю, незаконність якого встановлена судом, то ці попередження та припис не можуть бути визнані правомірними.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держпраці у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що через неможливість особистого вручення акта та припису, що полягала у відсутності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за фактичним місцем здійснення підприємницької діяльності, акт, припис та попередження складено одночасно у трьох примірниках та надіслано позивачу. Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції в частині порушення процедури проведення заходу контролю. Щодо виявлених порушень зазначає, що у ході проведення заходу державного контролю встановлено, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою вказаною в акті, залучає до роботи працівників без належного оформлення трудових відносин. Вважає, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимоги ст.24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а отже, оскаржувані попередження та припис є правомірними. Вказує, що за інформацією Львівського обласного центру зайнятості, ПП «Мережа-Сервіс Львів» не включено до переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні.
У разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, суд апеляційної інстанції розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 15.09.2017. Основний вид економічної діяльності: 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах.
Доповідною запискою № 5864/1 від 06.09.2021 заступником начальника управління начальником відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів у Львівській області Н. Щербою висловлено пропозицію провести захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в частині виявлення неоформлених трудових відносин. Проведення інспекційного відвідування доручено провести в період з 06.09.2021 по 17.09.2021 інспекторам праці, перелік яких наведений у Доповідній записці (а.с.63).
На підставі вказаної вище Доповідної записки Головним управлінням Держпраці у Львівській області 06.09.2021 прийнято наказ № 1297-П «Про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 », яким переліченим у ньому інспекторам праці наказано провести позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (п.1); позаплановий захід державного контролю необхідно провести в період з 06.09.2021 по 17.09.2021 (п.2) (а.с.64).
Головним управлінням Держпраці у Львівській області на підставі наказу № 1297-П від 06.09.2021 відповідно до підп.3 п.5 Порядку № 823 видано направлення № 1290 від 06.09.2021 для проведення позапланового заходу здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .. Строк здійснення заходу: з 06.09.2021 по 17.09.2021 (а.с.65).
З 11 год. 00 хв. 06.09.2021 по 08 год. 15 хв. 14.09.2021 посадовими особами Головного управлінням Держпраці у Львівській області на підставі вищевказаних наказу № 1297-П від 06.09.2021 та направлення № 1290 від 06.09.2021 проведено позаплановий захід зі здійснення державного контролю у формі інспекційного відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 в частині виявлення неоформлених трудових відносин.
За результатами проведеного позапланового заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування складено акт від 14.09.2021 № ЛВ12039/1353/АВ (а.с.66-70).
Зазначеним актом встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України та Постанови № 413, що полягає у фактичному допуску до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі акта інспекційного відвідування від 14.09.2021 №ЛВ12039/1353/АВ Головним управлінням Держпраці у Львівській області винесено:
- припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю №ЛВ12039/1353/АВ/П від 14.09.2021, яким зобов'язано позивача до 14.10.2021усунути порушення вимог ч.1 ст.21, ч.4 ст.24 КЗпП України, абз.1 Постанови №413, що полягає у фактичному допуску до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а.с.71).
- попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЛВ12039/1353/АВ/П/ПН від 14.09.2021, яким повідомлено позивача про відповідальність за порушення законодавства про працю, виявлені в процесі інспекційного відвідування (а.с.72).
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Проте, колегія суддів не погоджується з обгрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України № 877-V від 05.04.2007 «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V)
Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 2 Закону № 877-V його дія поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.
Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно з п. 4 цього Положення Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 11.02.2015 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема, ГУ Держпраці у Львівській області.
Відповідно до ч.1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що ГУ Держпраці у Львівській області як територіальний орган Держпраці уповноважене на здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема, у формі інспекційних відвідувань, за наслідками яких вправі складати акти перевірок та за наявності порушень - приписи про їх усунення, а також вживати заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування), з урахуванням особливостей, передбачених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України № 1985-IV від 08.09.2004та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМ України № 823 від 21.08.2019 (далі - Порядок № 823, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Відповідно до п. 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Згідно із п.п. 8-11 Порядку № 823 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення, перед підписанням акта інспекційного відвідування надати копію відповідного направлення на проведення інспекційного відвідування та внести запис про його проведення до відповідного журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) об'єкта відвідування (за його наявності).
Тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно мають право: 1) під час проведення інспекційних відвідувань за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, без попереднього повідомлення о будь-якій годині доби, з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця; 2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; 3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення; 4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів; 5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування; 6) фіксувати проведення інспекційного відвідування засобами аудіо-, фото- та відеотехніки; 7) отримувати від органів державної влади, об'єктів відвідування інформацію та/або документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій або витягів з документів, пояснень, доступу до всіх видів приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання.
Відповідно до п.п.19-24 Порядку 823 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об'єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Положеннями п. 14 Порядку 823 визначено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування, зокрема ненадання на письмову вимогу інспектора праці інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 10 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, перевищення строків проведення інспекційного відвідування, визначених пунктом 9 цього Порядку, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних підстав, який у разі можливості підписується об'єктом відвідування або іншою уповноваженою ним особою.
Відповідно до п. 16 Порядку № 823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Згідно з п. 17 Порядку № 823 копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
Пунктом 18 Порядку № 823 передбачено, що у разі відсутності/ненадання документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення та/або надання документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.
Відповідно до п.п. 24, 25 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об'єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.
За змістом ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» визначено постановою КМ України № 509 від 17.07.2013 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення».
Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що територіальні органи Держпраці мають право здійснювати нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю, зокрема, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). А однією з підстав накладення штрафів за порушення законодавства про працю є акт про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Щодо проведення посадовими особами відповідача позапланового заходу державного контролю за відсутності позивача чи його уповноваженої особи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 ст. 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року «Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» № 1985-IV 08.09.2014 передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Інспекції на підприємствах проводяться так часто і так ретельно, як це необхідно для забезпечення ефективного застосування відповідних правових норм.
Наведені положення Конвенції кореспондуються з приписами п.10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМ України № 823 від 21.08.2019, в якому визначено, які дії мають право безперешкодно вчиняти інспектори праці.
Пунктом 12 Порядку № 823 передбачено, що інспекторам праці забороняється: 1) виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду індивідуальних або колективних трудових спорів; 2) підміняти працівників об'єкта відвідування під час проведення розрахунків або перерахунків розмірів належних працівникам коштів, готувати висновки про відповідність або невідповідність нормативних актів об'єкта відвідування вимогам нормативно-правових актів з метою їх подальшої передачі працівникам (у тому числі звільненим), іншим особам чи органам; 3) проводити інспекційні відвідування з метою отримання від об'єкта відвідування будь-яких документів або їх копій для подальшої передачі іншим особам; 4) розглядати та перевіряти питання, яке є предметом розгляду в суді або щодо якого набрало законної сили рішення суду, перевіряти своєчасність, правильність і повноту виконання рішень суду; 5) розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію чи інформацію про виробничі процеси, з якими вони могли ознайомитися під час виконання своїх посадових обов'язків, крім випадків, передбачених законом, у тому числі протягом трьох років після звільнення з посади; 6) розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об'єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв'язку з отриманням такої скарги; 7) вилучати в об'єктів відвідування оригінали їх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а також комп'ютери та їх частини; 8) проводити інспекційне відвідування понад строки, визначені пунктом 9 цього Порядку.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що такі не встановлюють обов'язковість проведення посадовими особами Держпраці позапланового заходу державного контролю у присутності позивача чи його уповноваженої особи.
Також колегія суддів зазначає, що неможливість проведення інспекційного відвідування через відсутність об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням визначається інспекторами праці, вказана обставина може бути розцінена як перешкода у діяльності інспектора праці.
За розглядуваних обставин інспекторами праці висновків про неможливість проведення інспекційного відвідування та вчинення перешкод в їх діяльності не сформовано, що, у свою чергу, створювало умови для проведення інспекційного відвідування в установленому порядку.
Стосовно скорочення відповідачем строку проведення заходу державного контролю, то колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Під час судового розгляду з'ясовано, що у наказі № 1297-П від 06.09.2021 та направленні № 1290 від 06.09.2021 визначено строк здійснення заходу: з 06.09.2021 по 17.09.2021.
Згідно з Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМ України № 823 тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що норми Порядку № 823 не містять положень щодо заборони завершувати інспекційне відвідування раніше встановленого десятиденного строку.
Щодо порушення відповідачем порядку оформлення результатів проведеного заходу контролю колегія суддів зазначає таке.
За результатами інспекційного відвідування складається акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю (п. 16 Порядку № 823).
У разі відмови об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи від підписання або у разі неможливості особистого вручення акта та/або припису акт та припис складаються одночасно у трьох примірниках.
У разі відмови об'єкта відвідування підписати акт інспектор праці вносить до такого акта відповідний запис.
Два примірники акта та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування.
Отже, законодавством не заборонено органу Держпраці в один день складати акт та припис.
Об'єкт відвідування зобов'язаний повернути інспектору праці нарочно або поштовим відправленням з описом вкладення підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.
У разі ненадходження протягом семи робочих днів після дня відправлення об'єкту відвідування підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об'єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вищенаведених вимог відповідачем засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з описом документів у ньому та повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивачу 15.09.2021р. направлено Акт від 14.09.2021, припис від 14.09.2021, попередження від 14.09.202. (а.с.74).
Враховуючи вищенаведене, надсилання об'єкту відвідування вказаних документів засобами поштового зв'язку у відповідності до п. 23 Порядку № 823 не позбавляє права позивача подавати зауваження до таких документів.
Разом з тим, на адресу відповідача будь-яких зауважень від позивача щодо прийнятих документів за наслідками інспекційного відвідування не надано.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо порушень процедури проведення інспекційного відвідування, допущених ГУ Держпраці у Львівській обл.
Щодо встановлених відповідачем порушень за результатами проведеного заходу контролю, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що інспектором праці зафіксовано порушення вимог ч. 1 ст.21, ч.4 ст.24 КЗпП України, постанови КМ України № 413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу».
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з постановою КМ України № 413 від 17.06.2015 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів:
засобами електронного зв'язку з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронних довірчих послуг;
на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Суд апеляційної інстанції зауважує, що в ході проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування встановлено, що позивач, здійснюючи підприємницьку діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , залучає до роботи працівників без належного оформлення трудових відносин, що полягає у фактичному допуску до роботи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України.
На підставі договору суборенди від 31.12.2020, укладеного між ПП «Мережа-Сервіс Львів» та ФОП ОСОБА_1 позивач здійснює господарську діяльність у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.8).
При цьому, для здійснення своєї господарської діяльності позивач залучає працівників ПП «Мережа-Сервіс Львів» на підставі договору № 35 від 29.09.2017 надання послуг по аутстаффингу персоналу, укладеного з ПП «Мережа-Сервіс Львів» (а.с.27-35).
Поняття «аутстаффингу» в законодавстві України не закріплене, проте норми ст.39 Закону України № 5067-VI від 05.07.2012 «Про зайнятість населення», що регулюють правовідносини, які виникають під час провадження діяльності суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, є тотожними правовій природі договору аутстаффингу.
Згідно з пп.14.1.183 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України послуга з надання персоналу - господарська або цивільно-правова угода, відповідно до якої особа, що надає послугу (резидент або нерезидент), направляє у розпорядження іншої особи (резидента або нерезидента) одну або декількох фізичних осіб для виконання визначених цією угодою функцій. Угода про надання персоналу може передбачати укладання зазначеними фізичними особами трудової угоди або трудового контракту із особою, у розпорядження якої вони направлені. Інші умови надання персоналу (у тому числі винагорода особи, що надає послугу) визначаються угодою сторін.
Відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про зайнятість населення» діяльність суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та інших суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.
Приписами п. 3 ч.1 ст.39 цього Закону передбачено, що суб'єкти господарювання - роботодавці, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, направляють працівників за умови, якщо це передбачено колективним договором такого роботодавця, та за наявності згоди первинної профспілкової організації і зобов'язані: 1) укласти договір з роботодавцем про застосування праці працівника; 2) виплачувати працівникові заробітну плату в розмірі, не нижчому, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом, та заробітної плати, яку отримує працівник у роботодавця за виконання такої ж роботи; 3) забезпечувати працівнику час роботи та відпочинку на умовах, визначених для працівників роботодавця, що передбачено умовами колективного договору та правилами внутрішнього трудового розпорядку; 4) нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на користь працівника; 5) не перешкоджати укладенню трудового договору між працівником та роботодавцем, у якого виконувалися ним роботи.
Отже, діючими нормами законодавства встановлено, що юридична особа, яка здійснює наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, повинна укласти з такими працівниками трудові договори.
Аналогічні правові висновки щодо застосування наведених правових норм викладені у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 640/1099/19.
З аналізу договору № 35 від 29.09.2017 надання послуг по аутстаффингу персоналу, укладеного між ПП «Мережа-Сервіс Львів» (виконавець) та ФОП ОСОБА_1 (клієнт), слідує, що предметом договору є надання виконавцем клієнтові за плату послуг аутстаффингу персоналу протягом терміну цього договору.
Послуги аутстаффингу персоналу включає в себе:
- пошук та підбір кандидатів згідно вимог клієнта та зарахування їх до штату виконавця, оформлення кадрових процедур та кадрової документації згідно трудового законодавства; нарахування та виплата заробітної плати співробітникам, розрахунок та перерахування податків та зборів до державного бюджету та державних фондів страхування, виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, компенсацій за відпустки, оформлення лікарняних листків, видачу співробітникам довідок; при необхідності, медичне страхування співробітників, страхування життя, страхування від нещасних випадків та інше; при необхідності, вирішення конфліктних ситуацій з співробітниками, здача звітності, передбаченої діючим законодавством України;
- надання клієнтові за його заявкою робітників, необхідної кваліфікації на певний (визначений клієнтом) строк; надання резервних робітників у разі хвороби або відсутності основних (раніше наданих).
Згідно з пп.3.2 п.3 цього договору виконавець проводить первинний підбір персоналу, який відповідає клієнту. Клієнт ознайомлюється з набраним персоналом. Тільки після укладення письмового строкового договору співробітник має право приступити до своїх обов'язків.
Приймання та звільнення співробітників здійснюється виконавцем (п.3 договору).
Отже, визначальним питанням для правильного вирішення розглядуваного спору в цій частині є встановлення факту перебування у трудових відносинах фізичних осіб, які зазначені в Акті від 14.09.2021, з ПП «Мережа-Сервіс Львів». Це є ключовою ознакою для вирішення того, чи дійсно відбулось допущення позивачем фізичних осіб до роботи без укладання трудового договору.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що матеріалами справи не підтверджено наявність трудових договорів між ПП «Мережа-Сервіс Львів» та фізичними особами ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), а також наявність належним чином оформлених наказів ПП «Мережа-Сервіс Львів» про прийняття на роботу цих осіб, або інших документів, що підтверджують перебування вказаних осіб у трудових відносинах з ПП «Мережа-Сервіс Львів».
Не підтверджено матеріалами справи й ту обставину, що саме за адресою: АДРЕСА_1 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де позивач здійснює господарську діяльність, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 повинні були надавати послуги в рамках договору про надання послуг аутстаффингу.
Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує, що до матеріалів справи не подано доказів, які саме особи (ім'я, прізвище, по-батькові) надавали послуги за договором аутстаффингу.
Згідно із приписами ч.3 ст.36 Закону України «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) перелік суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у інших роботодавців, формується та ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Відповідно до ч.1 ст.39 цього Закону діяльність суб'єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця на умовах трудових договорів, здійснюється на підставі дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Забороняється діяльність суб'єктів господарювання - роботодавців, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця без дозволу (ч.2 ст.39 вказаного Закону).
Разом з тим, ПП «Мережа-Сервіс Львів» (код ЄДРПОУ 33617919) не включено до переліку суб'єктів господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, та суб'єктів господарювання, які здійснюють наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в інших роботодавців, що підтверджується листом Львівського обласного центру зайнятості № 19-4731/21 від 10.09.2021 (а.с.134 і на звороті).
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем порушено вимоги ч.1 ст. 21, ч. 4 ст. 24 КЗпП України, постанови КМ України № 413 від 17.06.2015«Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу», що полягає у фактичному допуску до роботи працівників ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМ України, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити повністю.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2022 року у справі № 380/17427/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. Б. Заверуха
судді В. Я. Качмар
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 25 січня 2023 року.