Справа № 640/7512/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
26 січня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Департаменту захисту економіки Національної поліції України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Департамент захисту економіки Національної поліції України звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. від 22.02.2022 у виконавчому провадженні ВП №68757375 в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України виконавчого збору в розмірі 25300,70 грн.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач при винесенні спірних постанов, помилково визначив розміри виконавчого збору як за примусове виконання рішення немайнового характеру. Наголошував, що рішенням суду від 27.09.2021 у справі №560/9305/21 задоволені вимоги майнового характеру, оскільки пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми. Просить задовольнити позов.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.10.2022 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач - Департамент захисту економіки Національної поліції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема апелянт посилається на те, що резолютивна частина рішення у справі №560/9305/21 хоча й має зобов'язальний характер, проте має вартісне, грошове вираження задоволеної матеріально-правової допомоги позивача. Отже, рішення суду у зазначеній частині має майновий характер, тому розмір виконавчого збору за примусове виконання резолютивної частини судового рішення майнового характеру мав би визначатися державним виконавцем виходячи з 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню стягувачу за виконавчим документом у відповідності до частини другої статті 27 Закону України "Пр овиконавче провадження", тобто виходячи із суми, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 . Крім того, апелянт посилається на те, що Департаментом хоч і було виконано рішення суду від 27.09.2021 у справі №560/9305/21 вже після винесенн постанови державного виконавця від 22.02.2022 у виконавчому провадженні ВП №68757375, проте в добровільному порядку без вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.
Згідно з відзивом на апеляційну скаргу відповідач просить у задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.09.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2022 у справі № 560/9305/21 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати позивачу при звільненні зі служби грошової компенсації за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці за період з 07.11.2015 по 14.04.2017 та зобов'язано Департамент нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену компенсацію за вищевказаний період.
09.02.2022 Хмельницький окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у цій справі про зобов'язання Департаменту нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період з 07.11.2015 по 14.04.2017.
На підставі заяв про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання такого виконавчого документу, державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко В.А. за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду у справі №560/9305/21 виніс 22.02.2022 постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №68757375.
Також, у даному виконавчому провадженні державний виконавець Яковенко В.А. виніс постанову про стягнення з Департаменту виконавчого збору у розмірі 26000,00 грн. та про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 401,85 грн.
Вважаючи рішення державного виконавця Яковенка В.А. щодо винесення постанови від 22.02.2022 ВП №68757375 в частині стягнення з Департаменту виконавчого збору у розмірі 25300,70 грн. протиправним та таким, що підлягає скасуванню в цій частині, Департамент звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова про стягнення виконавчого збору від 22.02.2022 у виконавчому провадженні ВП №68757375 прийнята відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, розсудливо, а отже є правомірними та не підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження (далі по тексту - Закон).
За приписами частин 5 та 6 статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 14 статті 27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 % суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Отже, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28 квітня 2020 року в справі №480/3452/19.
Щодо посилання апелянта на те, що рішення виконане в добровільному порядку, то суд зазначає, що відкриття провадження з примусового виконання рішення (будь-яка дія або сукупність дій) уже свідчить про те, що таке рішення не виконувалося добровільно, дані обставини не є підставою для скасування такої постанови. Постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження позивачем (боржником по виконавчому провадженню) не оспорюється.
Судом встановлено, що на виконання до Відділу примусового виконання рішень надійшов виконавчий лист на виконання рішення суду зобов'язального характеру, а тому державним виконавцем правомірно, з дотриманням вимог статей 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження" було прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Розмір виконавчого збору згідно положень ч. 2 та 3 ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження" визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом.
Тобто, якщо це рішення "майнового характеру", то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Розміри мінімальної заробітної плати на 2022 рік встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та з 01.01.2022 по 30.09.2022 такий розмір становить 6500 грн. на місяць.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, вирішено стягнути з позивача виконавчий збір в сумі 26000 грн, тобто виходячи із чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати (4 х 6500 грн) як за виконання рішення немайнового характеру.
Аналізуючи правову природу рішення, яке підлягало виконанню у рамках виконавчого провадження на предмет того, чи можна його вважати рішенням "майнового характеру", суд зважає на те, що за рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №560/9305/21, на підставі якого видано виконавчий лист, зокрема, зобов'язано Департамент захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, за період з 07.11.2015 по 14.04.2017.
Тобто таке рішення суду не містить звернення стягнення, як форми заходу примусового виконання рішення, відтак, відсутня сума, що підлягає примусовому стягненню, з якою в подальшому відповідач мав би визначати розмір виконавчого збору, оскільки рішенням суду від 21.01.2022 у справі №560/9305/21 визначені дії Департаменту захисту економіки Національної поліції України, які останній мав вчинити дії.
Враховуючи, що у вказаному рішенні суб'єкта владних повноважень лише зобов'язано вчинити певні дії суд вважає, що ним вирішено немайновий спір.
Наведене кореспондується з положеннями статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом якої немайновими рішеннями є рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
Отже, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови вірно оцінив заявлені у виконавчому листі вимоги як вимоги немайнового характеру.
Крім цього, в матеріалах виконавчого провадження ВП №68757375 відсутнє будь-яке рішення суду про встановлення чи зміну способу та порядку виконання шляхом стягнення коштів, а тому рішення суду від 27.09.2021 у справі №560/9305/21 виконувалось в порядку, передбаченому для виконання немайнового (зобов'язального) характеру, а тому постанова про стягнення виконавчого збору від 22.02.2022 ВП №68757375 у розмірі 26000,00 грн винесена відповідно частини третьої статті 27 Закону, якою встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Вищевказаним спростовуються доводи апелянта про те, що розмір виконавчого збору за примусове виконання судового рішення майнового характеру мав би визначатися державним виконавцем Яковенко В.А. виходячи з 10% суми, що підлягає примусовому стягненню стягувачу за виконавчим документом.
Також суд зазначає, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 04.08.2020 у справі № 200/13920/19-а, від 02.06.2021 у справі №160/4481/20, законодавець пов'язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням ним певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника.
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.01.2019 по справі №703/1086/17, від 28.04.2020 по справі №480/3452/19 та від 21.05.2020 по справі №336/2056/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.
Тобто, підставою для стягнення виконавчого збору достатньо самого факту відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що постанова про стягнення виконавчого збору від 22.02.2022 у виконавчому провадженні ВП №68757375 прийнята відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є правомірною та не підлягає скасуванню.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.