Справа № 120/4107/22
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
24 січня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вінницький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано протокол засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.03.2022 року №32, в частині відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги.
Зобов'язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України з 24.04.2015 року по 19.07.2016 року та з 07.12.2018 року по 07.12.2021 року.
Наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2021 №58-РС та №250 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу
У 2015 році ОСОБА_1 безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджено довідкою ТВО командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 21.12.2015 №4310. На підставі якої 29.12.2015 отримав статус учасника бойовий дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданого управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 .
Під час участі в антитерористичній операції забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у ОСОБА_1 виник ряд захворювань внаслідок яких, в подальшому стан його здоров'я погіршився, про що зазначається в свідоцтві про хворобу №953 від 09.11.2021 року.
Відповідно до довідки про обставини травми від 03.03.2016 №2038, виданої ТВО командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , ОСОБА_1 14.01.2016 року отримав травму - закритий перелом зовнішньої кісточки правої гомілки.
Довідкою військово-лікарської комісії від 09.03.2016 №289 встановлено, що травма, отримана ОСОБА_1 , ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Львівською обласною медико-соціальною експертною комісією №3 позивачу встановлено 10% втрати професійної працездатності, внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків, що підтверджується довідкою Львівської обласної МСЕК №3 серія 12ААФ №000779.
Наказами командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 від 29.06.2016 року№6-РС та від 19.07.2016 №169 ОСОБА_1 звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу.
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2018 №52-РС та №239 ОСОБА_1 прийнято на військову службу до Збройних Сил України за контрактом строком на три роки.
Згідно з витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинно-наслідкового зв'язку захворювань, контузій, травм, каліцтв №329 від 16.04.2021, комісією встановлено, що захворювання старшого солдата ОСОБА_1 , який під час проходження військової служби приймав участь в АТО (підстава: посвідчення ветерана війни- учасника НОМЕР_3 , видане 29.12.2015 управлінням персоналу штабу військової частини НОМЕР_4 . довідка про безпосередню участь в АТО№4310 від 21.12.2015, видана командиром вч НОМЕР_2 ): «Остеохондроз поперекового відділу хребта з корінцевим больовим синдромом. Нейроциркулярна дистонія за гіпертензивним типом», що підтверджено медичною документацією лікувально-профілактичних закладів МО та МОЗ України, захворювання, ТАК. пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до довідки Вінницької обласної МСЕК №2 серія 12 ААВ №258693, 11.01.2022 Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №2 йому встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
У зв'язку зі встановленням третьої групи інвалідності, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Протоколом від 09.03.2022 №32 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з тих підстав що групи інвалідності встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності, посилаючись на пункт п. 4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду 3 групи відповідно до Порядку №975 та ст.ст.16,16-3 Закону №2011-ХІІ у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, тому рішення є протиправним. Суд вважає наявними підстави для визнання протиправним та скасування протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.03.2022 року №32, в частині відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Приписами частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком № 975.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ступеня втрати особою професійної працездатності) та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Предметом даного спору є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи, встановлену внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Надалі, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Змістовно абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Обидві ці норми (абзац перший та другий частини четвертої статті 16-3 Закону 2011-XII) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду 3 групи.
Разом з тим, на думку суду першої інстанції, оскільки в даному випадку встановлено, що причиною інвалідності позивача у різний час є 1 - травма, так, пов'язано з виконанням обов'язків військової служби та 2 - захворювання, так, пов'язаного із захистом Батьківщини, комісія Міністерства оборони України безпідставно не врахувала вказані обставини. Зокрема, суд зазначив, що визначена у частині четвертій статті 16-3 Закону № 2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних.
Отже, на переконання суду першої інстанції, посилання відповідача на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених у ст.16-3 Закону № 2011-ХІІ, є помилковими та не узгоджується, з висновками Верховного Суду, висловленими у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №1.380.2019.006957; позиціям Верховного Суду, висловленим у постановах від 04.03.2020 у справі № 240/5765/18, від 12.03.2020 у справі №280/148/19, від 17.02.2021 у справі №240/1623/20, від 19.09.2022 року у справі №240/8578/20.
В свою чергу, в апеляційній скарзі апелянт наголошує, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що визначальним для встановлення права на виплату одноразової грошової допомоги є не ступінь тяжкості ушкодження здоров'я, а рішення органу МСЕК про наявність такого ушкодження (яке викликало втрату працездатності або встановлення групи інвалідності). Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Наслідок, який спричинило ушкодження здоров'я після дворічного строку, відповідно до рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у даній справі, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
За змістом статті 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Приписами даного Закону передбачена можливість виплати такої допомоги у більшому розмірі у разі встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотка втрати працездатності, однак право на отримання допомоги обмежувалось дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності чи ступеня втрати працездатності.
Зокрема, пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Отже, якщо між первинною втратою працездатності, яка визначалася у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення групи інвалідності пройшов термін понад два роки, відсутні підстави для призначення одноразової грошової допомоги.
Правова позиція щодо застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII - висловлена Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19.
Відповідно до абзацу третього пункт 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Таким чином, момент набуття права на отримання одноразової грошової допомоги пов'язується з датою, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК). Заподіяння шкоди здоров'ю та оцінка його ступеню без встановлення такого факту уповноваженим органом - МСЕК, в т.ч. причинного зв'язку такої шкоди здоров'ю з проходженням військової служби, не створює підстав для виплати цієї допомоги.
Тому визначальним та достатнім для встановлення права на виплату одноразової грошової допомоги є не ступінь тяжкості ушкодження здоров'я, а рішення МСЕК про наявність такого ушкодження (яке викликало втрату працездатності або встановлення групи інвалідності). Встановлення інвалідності та/або встановлення часткової втраті працездатності без встановлення інвалідності не є самостійними та окремими підставами для виплати допомоги, оскільки законодавець застосовує такі поняття лише для визначення ступеня заподіяння шкоди здоров'ю.
Аналогічний правовий висновок висловлений Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у склад Верховного Суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справ № 1.380.2019.006957.
Зокрема, за результатами розгляду справи № 1.380.2019.006957 Верховний Суд зазначив, що ті особи, стан здоров'я яких погіршиться після спливу двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров'я втрачають право на виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми.
Дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, а наслідок який спричинило ушкодження здоров9я після дворічного строку, відповідно де рішення МСЕК (встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, для обчислення строку самостійного правового значення не має.
Судова палата Верховного Суду дійшла висновку, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується : моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлене ступінь ушкодження здоров"я особи (незалежно від його виду, інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.
Одночасно, Верховний Суд вказав, що такий підхід (застосування дворічного строку) має на меті гарантування принципу правової визначеності для особи та запобігання можливих помилок з боку суб'єктів (органів МСЕК), які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між отриманою травмою або захворюванням та ступенем зумовленого ними погіршення стану здоров 'я, визначивши, що лише протягом дворічного проміжку часу це можливе встановити достовірно.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 квітня 2016 року, під час первинного огляду органами МСЕК, позивачу встановлено 10 % втрати працездатності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у зв'язку з чим, виплачена одноразова грошова допомога. В подальшому, 11 січня 2022 року під час огляду органами МСЕК, позивачу встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Отже, оскільки з дня первинного встановлення ступеня втрати працездатності до дня встановлення групи інвалідності минуло понад два роки, відсутнє право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Твердження про різні причини, та відповідно різні підстави для призначення одноразової грошової допомоги є помилковими, оскільки для обчислення дворічного строку - зміна причини інвалідності самостійного правового значення не має, і такий строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанов від 21 серпня 2019 року в справі № 806/2187/18, де, зокрема вказано, що відповідно до пункту 4 статті 16-. Закону № 2011 -XII дворічний строк обчислюється з дня первинного встановленню інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. При цьому причина інвалідності (ступеня втрати працездатності) для обчислення строку самостійного правового значення не має.
Разом з тим, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №240/1623/20, оскільки у цій справі позивач у різний час отримав дві окремі ушкодження здоров'я, а саме, перше - під час перебування в зоні АТО у 2014 році внаслідок отриманого мінно-вибухового поранення з 04.10.2016 встановлено 15% втрати працездатності без встановлення інвалідності; друге - під час повторного перебування в зоні АТО у 2018 році, внаслідок отриманої мінно-вибухової травми 01.04.2019 встановлено II групу інвалідності.
Водночас, у справі, що розглядається інші фактичні обставини, а саме перша травма - 14.01.2016 отримана травма (закритий перелом зовнішньої кісточки праве гомілки), у зв'язку з чим 26.04.2016 Позивачу встановлено 10% втрат професійної працездатності; друга - в період військової служби виникли захворювання, у зв'язку з чим, 11.01.2022 позивачу встановлено III групу інвалідності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.