Справа №155/1290/22
Провадження №2/155/4/23
24.01.2023 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Сметани В.М.,
при секретарі судових засідань Ревуцької М.В.
за участі позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позивач, 16 грудня 2022 року звернулася до суду з позовом до відповідача, про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
Позов обґрунтовує тим, що вона проживала в шлюбі з відповідачем. Від даного шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що відповідно до рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 15 січня 2013 року в її користь стягувались з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 300 гривень щомісячно до його повноліття.
На даний час син є повнолітнім і навчається в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Відповідач повністю усунувся від матеріального забезпечення на утримання сина . На даний час вона не працює, перебуває в центрі зайнятості.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача на користь сина, який продовжує навчатись аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 гривень.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 21 грудня 2022 року дану позовну заяву було залишено без руху.
На виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху позивачем 29 грудня 2022 року були усунуті недоліки, зазначені в ухвалі суду.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 03 січня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити в повному обсязі. Суду пояснила, що в середньому витрачає коштів на утримання сина в сумі 2000-3000 гривень щомісяця.
Відповідач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнав частково, не заперечував щодо стягнення з нього аліментів в розмірі 1500 гривень на місяць.
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , з 1993 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 05 липня 2011 року було розірвано (а.с. 9).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.6).
Вищевказані обставини сторонами не оспорюються.
Згідно з копією довідки №12/678 від 25 листопада 2022 року, виданої Національною академією Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, солдат ОСОБА_3 зарахований на навчання 25 серпня 2022 року наказом ректора №738-ос від 25 серпня 2022 року та навчається в Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, термін навчання 4 роки денної (очної) форми навчання. (а.с.12).
Згідно з ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Частинами 1, 2 статті 155 СК України, визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.
Частиною 1 статті 199 СК України, передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок щодо застосування статті 199 СК України, який полягає в тому, що «обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)».
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Згідно зі статтею 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. СК України ґрунтується на принципі рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Статтею 141 СК України, передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Як було встановлено судом, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент розгляду даної справи є студентом Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Відтак, суд вважає доведеним, що ОСОБА_3 , проходить навчання, позбавлений можливості працевлаштуватися.
Будь-яких доказів наявності у третьої особи ОСОБА_3 , самостійних доходів в ході розгляду справи суду не надано.
Суд також вважає доведеним, що у зв'язку із навчання у вищому навчальному закладі, позивачка змушена нести витрати, пов'язані з надання додаткового харчування, з його проїздом, придбанням речей першої необхідності тощо, однак розмір таких витрат стороною позивача належними та допустимими доказаними доведений не був.
Відповідач ОСОБА_2 , є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває.
Докази, які спростовують вищевказані обставини, що були встановлені судом в ході розгляду справи, жодною із сторін надані не були.
Суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 , не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що відповідач ОСОБА_2 , має реальну можливість сплачувати аліменти на утримання повнолітнього сина у заявленому нею розмірі.
Проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, з врахуванням суми коштів, які витрачає позивач на утримання повнолітнього сина, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь повнолітнього сина необхідно стягувати аліменти на його утримання, який продовжує навчання, в розмірі у розмірі 1500,00 гривень щомісяця, та до закінчення ним навчання, але не більше як до досягнення двадцяти трьох років.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити дане рішення суду до негайного виконання у межах сплати платежу аліментів за один місяць.
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Крім того, згідно положень ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», тому з відповідача слід також стягнути на користь держави судовий збір в сумі 992 гривень 40 копійок.
На підставі ст.ст. 141, 182, 199, 200 СК України, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 77-81, 141, 258-265, 352, 354, 430 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання в твердій грошовій сумі в розмірі 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, щомісячно, на період навчання, але довше як до досягнення 23 років, починаючи з 16 грудня 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до обов'язкового негайного виконання.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Сторонами у справі є:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП:невідомо, паспортні дані невідомі).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Дата складання повного тексту рішення 25 січня 2023 року.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана