26 січня 2023 р. Справа № 440/10303/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022, головуючий суддя І інстанції: С.С. Бойко, по справі № 440/10303/21
за позовом Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі за текстом - УСЗН Крюківського району ДСЗН Кременчуцької МР Полтавської області, позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (далі за текстом - УВД ФССУ у Полтавській області, відповідач), у якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 20.08.2021 № 382 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів у розмірі 19574.67 грн та сплати штрафу за порушення порядку використання страхових коштів Фонду у розмірі 9787.34 грн.
В обґрунтування позову зазначено про незаконність та безпідставність оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято внаслідок помилкових висновків акту документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України щодо порушення позивачем п. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 30, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105 XIV в частині призначення, нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності на підставі листків непрацездатності, виданими не в установленому порядку. Вважає спірні листки непрацездатності такими, що складені з дотриманням вимог законодавства з огляду на те, що лікар ОСОБА_1 , який їх видав, мав на це право (працює за трудовим договором з ФОП ОСОБА_2 , а остання має ліцензію на провадження відповідної медичної діяльності).
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 у справі № 440/10303/21 у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції УСЗН Крюківського району ДСЗН Кременчуцької МР Полтавської області подано апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 у справі № 440/10303/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2270 грн.
Апеляційна скарга мотивована твердженнями про невірне застосування судом першої інстанції норм Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, норми якої не містять прямої заборони оформляти листки непрацездатності лікарям, що працюють за трудовими договорами у фізичних осіб-підприємців за умови наявності у останніх ліцензії на здійснення відповідної медичної діяльності. На переконання апелянта, ФОП ОСОБА_2 , печатка якої міститься на спірних листках непрацездатності, має надане державою право видавати листки непрацездатності, так як отримала відповідну ліцензію та уклала договір з Національною службою здоров'я України.
Враховуючи, що у розумінні 3 «Основ законодавства України про охорону здоров'я» надавачем медичних послуг є не лікар, а заклад охорони здоров'я або фізична особа-підприємець, яка провадить відповідну діяльність, видача лікарем ОСОБА_1 , який працює за трудовим договором на ФОП ОСОБА_2 , листків непрацездатності, відбувалася на законній підставі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що зважаючи на Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, спірні листки непрацездатності видані неповноважною особою, тобто не у встановленому порядку, а тому не можуть бути підставою для надання допомоги з тимчасової непрацездатності, у зв'язку з чим сума страхових внесків за цими листками витрачена позивачем неправомірно та підлягає поверненню. Наполягає, що право видавати листки непрацездатності мають лише лікуючі лікарі закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності та лікарі, що провадять господарську діяльність з медичної практики, як фізичні особи-підприємці. При цьому, на думку відповідача, лікуючий лікар, який працює не у закладі охорони здоров'я зі статусом юридичної особи, і не є фізичною особою-підприємцем, що провадить господарську діяльність з медичної практики, а є найманим працівником такого підприємця, не наділений правом видачі листків непрацездатності.
З огляду на вищевикладене вважає доведеним порушення позивачем норм ч. 3 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", п. 2.2 розділу ІІ, п. 3.1.1 розділу ІІІ Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, затвердженого постановою правління Фонду від 19.07.2018 № 13, що свідчить про законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу УВД ФССУ у Полтавській області від 09.08.2021 № 104-од "Про проведення документальної перевірки", повідомлення про проведення планової перевірки від 13.07.2021 № 51, направлення на проведення документальної перевірки від 09.08.2021 № 110 Кременчуцьким відділенням УВД ФССУ у Полтавській області проведено виїзну планову документальну перевірку УСЗН Крюківського району ДСЗН Кременчуцької МР Полтавської області за період з 01.07.2017 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт документальної перевірки дотримання порядку використання страхувальником страхових коштів Фонду соціального страхування України № 112 від 13.08.2021.
У розділі "Опис виявлених порушень вимог законодавства" акту перевірки № 112 від 30.08.2021 серед іншого зафіксовано, що в порушення п. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 30, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105 XIV призначення, нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності проведені по листкам непрацездатності від 01.04.2021 АЛД 255618 від 11.01.2021 (працівник ОСОБА_3 ), від 21.08.2020 АДЯ 389387 від 13.07.2020 (працівник ОСОБА_4 ), від 30.09.2020 АДЯ 378995 від 26.08.2020 (працівник ОСОБА_4 ), від 04.06.2021 АДЯ 758685 від 29.03.2021 (працівник ОСОБА_4 ), які видані не в установленому порядку (не лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та не лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець). Загальна сума використаних коштів за вищевказаними листками непрацездатності складає 19574.67 грн.
Вказаний акт перевірки підписано уповноваженими особами позивача /а.с.12 зв/.
За результатами проведеної планової перевірки з питань дотримання УСЗН Крюківського району ДСЗН Кременчуцької МР Полтавської області порядку використання страхових коштів Фонду соціального страхування України (акт перевірки № 112 від 30.08.2021) та на підставі вищевказаних висновків про допущені позивачем порушення УВД ФССУ у Полтавській області 20.08.2021 винесено рішення про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання коштів Фонду № 382, про повернення до Фонду соціального страхування України неправомірно витраченої суми страхових коштів у суму 29362.01 грн (у тому числі 19574.67 грн - неправомірні витрати та 9787.34 грн - штраф).
Не погодившись з рішенням УВД ФССУ у Полтавській області про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання коштів Фонду від 20.08.2021 № 382 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки під час розгляду справи знайшло своє підтвердження допущення позивачем порушень п. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 30, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV внаслідок виплати страхового відшкодування позивачем за рахунок коштів Фонду допомоги по тимчасовій непрацездатності на загальну суму 19574.67 грн на підставі листків непрацездатності, що видані не в установленому порядку.
Так, суд першої інстанцій дійшов висновку, що в силу положень Основ законодавства України про охорону здоров'я та пункту 1.4.5 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян право видавати листки непрацездатності мають виключно лікуючі лікарі, які працюють у закладах охорони здоров'я зі статусом юридичної особи, а також безпосередньо лікуючі лікарі, як фізичні особи зі статусом підприємця, що провадять господарську діяльність з медичної практики. Інші лікарі, у тому числі лікар ОСОБА_1 , який працює за трудовим договором на ФОП ОСОБА_2 та видав спірні листки непрацездатності, згідно з Інструкцію про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, права видачі листків непрацездатності не має.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засаді верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтерес юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Полтавського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Бойка С. С., ухвалене 04.02.2022 у місті Полтаві у справі № 440/10303/21 не відповідає з огляду на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі за текстом - Закон № 1105-XIV).
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1105-XIV (тут і надалі у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) визначено, що Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Пунктами 2, 7 ч. 1 ст. 9 Закону № 1105-XIV встановлено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів є: надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону; здійснення контролю за використанням роботодавцями та застрахованими особами коштів Фонду.
Згідно з п. п. 1, 2, 6 ч. 2 ст. 9 Закону № 1105-XIV визначено, що Фонд та його робочі органи відповідно до покладених на них завдань: здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах бюджету Фонду, затвердженого Кабінетом Міністрів України, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, страхових виплат; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Відповідно до п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 10 Закону № 1105-XIV Фонд має право: перевіряти достовірність відомостей, поданих роботодавцем для отримання коштів Фонду, дотримання порядку використання роботодавцем виділених йому коштів Фонду та зупиняти виплати з Фонду в разі відмови або перешкоджання з боку роботодавця у проведенні перевірки, виявлення фактів подання ним Фонду недостовірних відомостей або порушення порядку використання роботодавцем коштів Фонду; накладати і стягувати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені законом за порушення вимог цього Закону.
Роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення (п. 1 ч. 5 ст. 15 Закону № 1105-XIV)
Частиною 6 статті 15 Закону № 1105-XIV встановлено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Відповідно до ст. 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями ч. 1 ст. 30 Закону №1105-XIV визначено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності).
Приписами ч. 3 ст. 30 Закону №1105-XIV передбачено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду.
Згідно з приписами п. 2.2 Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України № 13 від 19 липня 2018 року (далі за текстом - Положення № 13), комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов'язана, зокрема, приймати рішення про призначення матеріального забезпечення; приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.
Відповідно до п. 3.1 Положення № 13 комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, зокрема: приймає рішення про призначення або відмову в призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах, на поховання) і передає його роботодавцю для проведення виплат, здійснення розрахунків тощо; приймає рішення про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково); перевіряє правильність видачі та заповнення документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення; здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам.
Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону №1105-XIV підставою для призначення, зокрема, допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров'я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за погодженням з Фондом.
Отже, підставою для призначення комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства допомоги по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.
Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2001 року № 455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за № 1005/6196 (далі за текстом - Інструкція № 455, у чинній на час спірних правовідносин редакції), тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.
Згідно з пп. 1.3.1 п. 1.3 Інструкції № 455 листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах.
Пунктом 1.4 Інструкції № 455 встановлено, що право видачі листків непрацездатності надається: 1.4.1. лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров'я; 1.4.2. лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України; 1.4.3. лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів; 1.4.4. фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров'я; 1.4.5. лікуючим лікарям закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.
Пунктами 1.6 та 1.7 Інструкції № 455 передбачено, що видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред'явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного, і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності.
Видача та продовження документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, здійснюються тільки після особистого огляду хворого лікуючим лікарем (фельдшером), про що робиться відповідний запис у медичній карті амбулаторного чи стаціонарного хворого з обґрунтуванням тимчасової непрацездатності. На період проведення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацією та ліквідацією її спалахів та епідемій в Україні, відкриття листків непрацездатності може здійснюватися лікарем, що надає первинну медичну допомогу на підставі звернення та опитування хворого за допомогою засобів телефонного зв'язку або інтернет-телефонії з обов'язковим відповідним записом у медичній карті амбулаторного хворого.
Відповідно до положень п.п. 1 - 3 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03 листопада 2004 року № 532/274/136 ос/1406, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055 (далі за текстом - Інструкція № 532/274/136 ос/1406), листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв'язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів. Лицьовий бік бланка ЛН заповнюється лікуючим лікарем або молодшим медичним працівником з медичною освітою. Зворотний бік бланка ЛН заповнюється за місцем роботи застрахованої особи. Заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному.
Насамперед заповнюється корінець ЛН. Підкреслюється слово "первинний" або "продовження", у разі продовження ЛН зазначається номер попереднього. Указуються: прізвище, ім'я та по батькові (повністю) непрацездатного та місце його роботи (назва підприємства, установи, організації), дата видачі ЛН (цифрою вказується число, після чого літерами - назва місяця, цифрою зазначається рік), прізвище лікаря, який видав ЛН, номер медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, підпис одержувача у графі "Підпис одержувача". Паспортна частина ЛН (прізвище непрацездатного, ім'я та по батькові, вік) заповнюється за даними документів, місце роботи - зі слів непрацездатного. Після заповнення корінець залишається в закладі охорони здоров'я.
Далі заповнюється частина лицьового боку ЛН, що видається непрацездатному. У графі "Звільнення від роботи" у першому стовпчику "З якого числа" дата видачі ЛН (число, місяць, рік) позначається арабськими цифрами; у другому стовпчику "До якого числа включно" дата продовження ЛН (число і місяць) позначається літерами; у четвертому стовпчику "Підпис та печатка лікаря" продовження або закриття ЛН підтверджується підписом та печаткою лікаря. У графі "Стати до роботи" вказують словами число і місяць, коли приступити до роботи; посаду, прізвище лікаря, що засвідчується його підписом та печаткою закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності". У разі продовження тимчасової непрацездатності підкреслюється "Продовжує хворіти" та зазначається номер нового ЛН.
Отже, з аналізу наведених вище норм права вбачається, що листок непрацездатності є підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, якщо він виданий лікарем, який наділений правом видачі листків непрацездатності (а саме: лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності або лікарем, що провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа-підприємець); містить всі необхідні реквізити (прізвище лікаря, який видав ЛН, підпис та печатку лікаря, печатку закладу охорони здоров'я "Для листків непрацездатності" тощо).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що внаслідок використання позивачем коштів Фонду на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності у загальній сумі 19574.67 грн на підставі листків непрацездатності АЛД № 255618 від 11.01.2021, АДЯ № 389387 від 13.07.2020, АДЯ № 378995 від 26.08.2020, АДЯ № 758685 від 29.03.2021, які видано та продовжено лікарем ОСОБА_1 , відповідачем прийнято спірне рішення про повернення неправомірно витрачених сум страхових коштів у розмірі 19574.67 грн та застосування штрафних санкції в розмірі 9787.34 грн.
Наданими позивачем до матеріалів справи копіями наказу (розпорядження) № 1-0000000003 про прийняття на роботу від 27.02.2020 (а. с. 23) та трудового договору № 0103/20-2 від 01.03.2020 (а. с. 24 - 27) підтверджено, що ОСОБА_1 є найманим працівником фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Також, ФОП ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якої є загальна медична практика, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 20), та має ліцензію Міністерства охорони здоров'я України на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальностями: загальна практика - сімейна медицина (лікарські спеціальності), сестринська справа (спеціальності молодших спеціалістів з медичною освітою), за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з порталу сервісів органу ліцензування (а. с. 21).
За умовами Договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 0000-6145-М000 (а. с. 28-32), укладеного між Національною службою здоров'я України (замовник) та ФОП ОСОБА_2 (надавач), ФОП ОСОБА_2 зобов'язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов'язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів (пункт 8); медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору (пункт 9); медичні послуги надаються відповідно до порядків надання медичної допомоги, затверджених МОЗ, з обов'язковим дотриманням галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я та в місцях надання медичних послуг, що зазначені у додатках до цього договору (пункт 10).
Додатком 2 до вказаного договору (а. с. 34) визначено обсяг медичних послуг, який надавач зобов'язується надавати за договором відповідно до медичних потреб пацієнта, зокрема оформлення довідок, листків непрацездатності та направлень для проходження медико-соціальної експертизи, а також лікарських свідоцтв про смерть (пункт 16).
За таких обставин, слід дійти висновку, що ФОП ОСОБА_2 у розумінні Інструкції № 455 є лікарем, що проводить господарську діяльність з медичної практики, як фізична особа - підприємець.
Дослідивши спірні листки непрацездатності колегією суддів встановлено, що останні видано ФОП ОСОБА_2 , скріплені її печаткою з зазначенням ідентифікаційного номеру - НОМЕР_1 , та з заповненням графи «Назва і місцезнаходження закладу охорони здоров'я», «Печатка закладу охорони здоров'я». При цьому, у графі «Режим» вказано амбулаторний, у графі «Звільнення від роботи» - з якого числа звільнено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від роботи, посада, прізвище лікаря з відтиском його печатки, у графі «Стати до роботи» - інформація щодо посади та прізвища лікаря з відтиском його печатки, а також відтиск печатки з текстом ФОП ОСОБА_2 , м. Кременчук, Полтавська область, Україна, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , для листків непрацездатності.
Враховуючи, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є загальна медична практика, діючий договір з Національною службою здоров'я України на надання медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам та наявність відповідної ліцензії Міністерства охорони здоров'я України на провадження господарської діяльності з медичної практики, колегія суддів дійшла висновку про законність дій ФОП ОСОБА_2 щодо видачі листків непрацездатності, які вчинено від її імені та за її печаткою найманим працівником - лікарем ОСОБА_1 , що має право від імені ФОП ОСОБА_2 видавати лікарняні листки та робити в них записи. Отже, спірні листки непрацездатності були видані в установленому Інструкцією № 455 порядку.
Зазначене вище у своїй сукупності дозволяє дійти висновку про наявність у позивача призначати, нараховувати та виплачувати допомогу по тимчасовій непрацездатності на підставі вищевказаних листків непрацездатності на суму страхових коштів у розмірі 19574.67 грн.
Колегія суддів зауважує, що нормами п. 8.1. Інструкції № 455 передбачено, що контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров'я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров'я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об'єднання.
При цьому, за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян не передбачено відповідальності пацієнтів, оскільки відповідальними особами за таке заповнення визначено саме лікарів (п. 8.3 Інструкції № 455).
За відсутності відповідальності пацієнта стосовно правильності заповнення листків непрацездатності, а також враховуючи, що сам факт настання страхових випадків за дослідженими листками непрацездатності не ставиться під сумнів органом Фонду, підстав для повернення коштів Фонду, які були виплачені відповідно до вказаних листків непрацездатності не вбачається.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.12.2022 у справі № 440/2621/21 та в постанові від 18.06.2020 у справі № 802/2184/16-а.
Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 15 Закону № 1105-ХІV передбачено, що у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За нормами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності встановлення в діяльності позивача порушень п. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 30, ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105.
Беручи до уваги, що судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для повернення виплат на підставі спірних листків непрацездатності суми страхового відшкодування в розмірі 19574.67 грн, застосування до позивача відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 15 Закону № 1105-ХІV фінансової санкції у вигляді штрафу в розмірі 50 % від суми страхового відшкодування, а саме 9787.34 грн (19574.67 грн - 50 % = 9787.34 грн) є безпідставним.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 20.08.2021 № 382 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів у розмірі 19574.67 грн та сплати штрафу за порушення порядку використання страхових коштів Фонду у розмірі 9787.34 грн, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог в цій частині.
Колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.
Враховуючи викладене, рішення Полтавського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Бойка С. С., ухвалене 04.02.2022 у місті Полтаві у справі № 440/10303/21 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, згідно наведеної норми процесуального права, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ч. 2 ст. 139, ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327 - 329 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.02.2022 по справі № 440/10303/21 - скасувати.
Прийняти постанову, якою позов Управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. І. Приходька, 90, код ЄДРПОУ: 05385878) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області (36011, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, код ЄДРПОУ: 41319427) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Полтавській області від 20.08.2021 № 382 про повернення страхових коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення порядку використання страхових коштів Фонду в частині повернення неправомірно витраченої суми страхових коштів у розмірі 19574.67 грн та сплати штрафу за порушення порядку використання страхових коштів Фонду у розмірі 9787.34 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Т.С. Перцова
Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій