Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
26 січня 2023 року № 520/26035/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді - Білової О.В., розглянувши в письмовому провадженні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" (вул. Залютинська, буд. 4, м. Харків, 61177, код ЄДРПОУ 43298095) до Харківської митниці Державної митної служби України (вул. Короленка, буд. 16 Б, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 44017626) про визнання протиправним та скасування рішення,-
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. Короткий зміст позовних вимог:
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ Плюс" з адміністративним позовом до Харківської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 16.11.2021 UA807000/2021/001670/2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ТОВ «Поліграфпак НТ Плюс» (покупець) та компанією J.W.Cappelen GmbH (продавець) укладено контракт від 03.12.2019 №03 12-2019 на поставку картону. На виконання умов контракту J.W.Cappelen GmbH виставлено позивачу інвойс від 11.11.2021 №23191 на суму 16 616.86 євро. Відповідно до умов контракту поставка відбувається на умовах DAP м. Харків.
Позивачем 12.05.2021 подано до Харківської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - Харківська митниця, відповідач), електронну митну декларацію від 16.11.2021 №UA807170 2021 076374, у графі 31 якої зазначений товар - крафт- картон багатошаровий, який придбаний у J.W.Cappelen GmbH, в якій митна вартість була визначена за ціною договору, разом з якою було подано пакет документів на підтвердження обґрунтованості митної вартості товару та обраного методу її визначення. Позивачу 16.11.2021 надійшов запит (повідомлення) митного органу про надання додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митої вартості товару. Позивач листом від 16.11.2021 №16 повідомив відповідачу, що надання додаткових документів не вбачається можливим, оскільки всі документи надані разом із митною декларацією. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.11.2021 UA807000 2021 001670 2 (далі - Рішення), яким застосував другорядний (резервний) метод у відповідності до статті 64 Митного кодексу України (далі - МК України) для визначення митної вартості товарів. ТОВ «Поліграфпак НТ Плюс» вважає прийняте Рішення незаконним, протиправним та необґрунтованим, у зв'язку з чим звернулося до суду з даним позовом.
1.2. Процесуальні дії суду
Ухвалою судді від 14.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.
24.12.2021 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, який долучено до матеріалів справи.
18.01.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка долучена до матеріалів справи.
Протокольною ухвалою суду від 02.02.2022 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду на 02.03.2022.
У зв'язку з введення на території України військового стану, перебування м.Харкова в зоні бойових дій та введеним простоєм у роботі митниці, судові засідання у 2022 році не призначалися.
В судове засідання, призначене на 26.01.2023, сторони не прибули, про дату час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
09.09.2022 через кабінет користувача системи Електронний Суд та повторно 26.01.2023 через канцелярію суду представником позивача Тараном М.М. подано клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
26.01.2023 представником відповідача Мілейко К.С. через канцелярію суду також подано клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч.ч. 4,5 ст. 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
1.3. Короткий зміст відзиву на позов та відповіді на відзив.
Відповідач не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив на адміністративний позов, в якому в обґрунтування заперечень на позов зазначив, що у поданій позивачем ЕМД митна вартість товару була визначена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до п. 3.4, 3.5 Контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019 передбачений пакет документів, який мав бути наданий, однак пакувального листа або специфікації до інвойсу надано не було, що підтверджується відсутністю відповідних документів в графі 44 поданої до митного оформлення декларації. Також у поданих до митного оформлення документах містились розбіжності, а саме: вартість, яка зазначена у митній декларації країни відправлення, не співпадає з вартістю, яка заявлена у інвойсі, наданому до митного оформлення. В митній декларації країни відправлення №21SEEG6NJAOJJ5WOB1 від 16.11.2021 вартість зазначена 168207 шведських крон, що відповідає 16347,89 євро, в інвойсі № 23191 від 11.11.2021 сума 16616,86 євро. Тобто суми не співпадають навіть після приведення їх до єдиної системи обліку. Декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені умовами п.5.1 контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019. Згідно даного пункту передбачається 100% передплата товару за три дні до дати відвантаження, такі ж умови зазначені в інвойсі № 23191 від 11.11.2021. Крім того, додаткова угода від 18.08.2021 № 1 не подавалася, натомість була подана додаткова угода № 1 від 18.08.2020, лист від 11.11.2021 від виробника товару також не подавався. В зв'язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на подібні товари, що оформлювалися у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваного товару та додаткові документи на спростування сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваного товару не подані, митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись частиною 6 статті 54, статтями 53, 55, 57 - 64 МКУ Харківською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару від 16.11.2021 № UA807000/2021/001670/2 за другорядним методом (резервним). Відтак, відповідачем жодних порушення прав позивача не допущено.
Позивач не погодився з доводами відзиву на адміністративний позов та направив до суду відповідь на відзив, в якій на спростування доводів відповідача зазначив, що позивач станом на 16.11.2021 не розрахувався саме за цю партію товару, оскільки з J.W. Cappelen GmbH позивач співпрацює з 2019 року, постійно придбає різний товар та сплачує за нього відповідні суми або як передоплату, або по факту надходження товару, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті за період 2019-2021 роки. За цю партію товару позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті від 25.11.2021 №156. Посилання відповідача на умови контракту по 100% передоплати за товар є недоречним, оскільки саме на сторони контракту покладено обов'язок виконувати його умови, та якщо вони не виконуються, то за ці дії настає відповідальність. Будь-яких претензій зі сторони J.W. Cappelen GmbH до ТОВ «Поліграфпак НТ Плюс» не пред'являлось. Крім того, відповідач зазначає, що 168 207 швецьких крон відповідає 16 347,89 євро. З метою спростування цієї інформації, позивач звернувся до J.W. Cappelen GmbH, яка листом від 13.01.2021 повідомила, що курс SEK/EUR станом на 11.11.2021 (дата інвойсу) складав 10,1227 (тобто 10,1227 шведських крон за 1 євро). Сума інвойсу від 11.11.2021 №23191 складає 16 616,86 євро, що в перерахунку на шведські крони дорівнює 168 207 SEK, як і вказано в експортній декларації.
Відповідач не погодився з доводами позивача та направив до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що вказаний товар було оформлено ТОВ «ПОЛІГРАФПАК НТ ПЛЮС» у митному відношенні та випущено у вільний обіг за МД від 16.11.2021 № UA807170/2021/076461 без використання гарантійних зобов'язань відповідно до положень частини 7 статті 55 МКУ, тобто позивач погодився з прийнятим митницею рішенням. ТОВ «ПОЛІГРАФПАК НТ ПЛЮС» до митниці стосовно перегляду рішення про коригування митної вартості не зверталось. Тобто, не зважаючи на те, що позивачем уже зазначається про наявність платіжного доручення та сплату всіх платежів по контракту станом на 25.11.2021 (декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені умовами п.5.1 контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019), незважаючи на твердження позивача про те, що вони давно співпрацюють з постачальником і такі вимоги про сплату регулюються внутрішніми відносинами між сторонами контракту. Неподання декларантом на запит митного органу жодних додаткових документів свідчить про те, що обґрунтований сумнів митниці у правильності обрання методу визначення митної вартості та правильності її обчислення не був усунутий, що, в свою чергу, виключає можливість для митного органу визнати заявлену декларантом митну вартість.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфпак НТ Плюс» (далі - ТОВ «Поліграфпак НТ Плюс», позивач) зареєстроване як юридична особа, дані про якого містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основний КВЕД, за яким позивач здійснює свою діяльність, є друкування іншої продукції (18.12).
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Поліграфпак НТ Плюс» (покупець) та компанією J.W.Cappelen GmbH, Wienna, Aвстрія (продавець) укладено контракт від 03.12.2019 №03 12-2019 на поставку картону.
Відповідно до умов контракту поставка відбувається на умовах DAP м. Харків.
Згідно з п. 5.1 Контракту оплата за кожну партію товару здійснюється банківським переказом у вигляді 100% передплати за три дні до запланованої дати відвантаження (якщо інші умови не визначені в Додаткових угодах до цього Контракту). Валютою платежу є Євро.
У випадку передплати Продавець зазначає в рахунку на передоплату замовлену кількість Товару, ціни на нього та загальну суму до сплати в Євро.
На підставі вказаного вище контракту J.W.Cappelen GmbH позивачу виставлено інвойс від 11.11.2021 №23191 на суму 16 616.86 євро.
Позивачем 12.05.2021 подано до Харківської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, електронну митну декларацію від 16.11.2021 №UA807170/2021/076374, у графі 31 якої зазначений товар - крафт-картон багатошаровий, який придбаний у J.W.Cappelen GmbH. Відправник - Yilport Gavle AB CFS Paper Fredriksskans, 80647 Gavle, Sweden, від імені J.W.Cappelen GmbH, Wienna, Austria.
У вказаній ЕМД митна вартість товару позивача була визначена за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Як вбачається з копії поданої позивачем митної декларації, разом з митною декларацією особою, уповноваженою на декларування товарів - ОСОБА_1 були надані, зокрема, такі документи, зазначені у графі 44 вказаної ЕМД:
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 03.12.2019 №03/12-2019;
- Додаткова угода від 18.08.2020 №1;
- Інвойс від 11.11.2021 №23191 на партію товару вартістю 16616,86 EUR;
- Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) від 11.11.2021 №2319111112021;
- Експортна митна декларація від 11.11.2021 №21SЕЕG6NJА0JJ5WOB1, оформлена на вивезення товару зі Швеції, вартість товару в якій визначена в розмірі 168207 шведських крон;
- Декларація про походження товару (Declaration of origin) №23191 від 11.11.2021;
- Договір про надання послуг митного брокера №101 від 13.12.2019;
- опис товару від 11.11.2021.
Посадовими особами митниці в порядку ст.54 МКУ здійснено заходи контролю правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за ЕМД UA807180/2021/004699 від 16.07.2021, шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.
За даною митною декларацією в АСМО Інспектор було згенеровано профілі ризиків, зокрема, за кодом 105-2: «Товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів», прінт-скрін з АСМО Інспектор долучено до матеріалів справи.
Так, в ході проведеного контролю відповідачем було встановлено:
1. Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений, а саме: заявлений рівень - 0,79 EUR/кг, в той час як мінімальний рівень MB ЄАІС Держмитслужби - 1,2245 EUR/кг;
2. п. 3.4, 3.5 Контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019 передбачений пакет документів, який мав бути наданий, однак пакувального листа або специфікації до інвойсу надано не було, що підтверджується відсутністю відповідних документів в графі 44 поданої до митного оформлення декларації;
3. у поданих до митного оформлення документах містились розбіжності, а саме: вартість, яка зазначена у митній декларації країни відправлення, не співпадає з вартістю, яка заявлена у інвойсі, наданому до митного оформлення. В митній декларації країни відправлення №21SEEG6NJAOJJ5WOB1 від 16.11.2021 вартість зазначена 168207 шведських крон, що відповідає 16347,89 євро, в інвойсі № 23191 від 11.11.2021 сума 16616,86 євро. Тобто, суми не співпадають після приведення їх до єдиної системи обліку;
4. декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені умовами п.5.1 контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019. Згідно з даним пунктом передбачається 100% передплата товару за три дні до дати відвантаження, такі ж умови зазначені в інвойсі № 23191 від 11.11.2021.
Враховуючи наведене, митницею письмово 16.11.2021 було повідомлено декларанта у відповідності з вимогами частини 3 статті 53 МКУ про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
16.11.2021 декларантом підприємства було надіслано лист, в якому було зазначено про неможливість надання інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість.
В зв'язку з тим, що заявлений декларантом рівень митної вартості значно менший рівня на подібні товари, що оформлювалися у найближчий час до часу митного оформлення оцінюваного товару та не надано додаткові документи на спростування сумнівів митниці щодо дійсності задекларованої митної вартості оцінюваного товару, митницею було прийняте рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди), та керуючись частиною 6 статті 54, статтями 53, 55, 57 - 64 МКУ Харківською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару від 16.11.2021 № UA807000/2021/001670/2 за другорядним методом (резервним).
Вказаний товар було оформлено ТОВ «ПОЛІГРАФПАК НТ ПЛЮС» у митному відношенні та випущено у вільний обіг за МД від 16.11.2021 № UA807170/2021/076461 без використання гарантійних зобов'язань відповідно до положень частини 7 статті 55 МКУ.
ТОВ «ПОЛІГРАФПАК НТ ПЛЮС» до митниці стосовно перегляду рішення про коригування митної вартості не зверталось.
Позивач вважає зазначене рішення митного органу протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
3.1. Релевантні джерела права
Відповідно до частини 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 1 ст. 50 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 ст. 52 глави 8 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 глави 8 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частина 2 ст. 53 МК України визначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина 3 ст. 54 МК України).
Пунктом 2 частини 4 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту визначені ст. 57 МК України. Згідно даної статті такими методами є: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до чч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать Законам України і є сумісними з відповідними приписами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
3.2. Оцінка доводів учасників справи і поданих до суду доказів
Перш за все, суд вважає за необхідне надати оцінку доводу відповідача про те, що імпортний товар було оформлено ТОВ «ПОЛІГРАФПАК НТ ПЛЮС» у митному відношенні та випущено у вільний обіг за МД від 16.11.2021 № UА807170/2021/076461 без використання гарантійних зобов'язань відповідно до положень частини 7 статті 55 МКУ, тобто позивач погодився з прийнятим митницею рішенням, через що відсутні підстави для визначення підстав прийняття спірного рішення.
Верховний Суд в Постанові від 18.05.2022 у справі № 520/3246/2020 зазначив: «Колегія суддів погоджується, що подання декларантом «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» не може бути доказом відсутності спору у сторін з приводу винесеного рішення про коригування митної вартості, оскільки якщо і припустити, що декларант на момент подання такої «нової декларації» погоджувався із рішенням про коригування митної вартості, то це не позбавляє його протягом шести місяців (з моменту отримання такого рішення) здійснити повний правовий аналіз такого рішення, дій, бездіяльності митного органу, що йому передували та встановити обставини стосовно порушення прав (інтересів) такої особи та звернутись до суду за захистом порушеного права. …
Будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним. Національним законодавства не передбачено чіткої та передбачуваної норми закону, за якою декларант позбавляється права на захист його прав (щодо можливості скасування рішення про коригування митної вартості постановленого з порушенням закону) у випадку, якщо про обставини щодо порушеного права декларант дізнався за наслідками правового аналізу оскаржуваного рішення, дій (бездіяльності), який здійснено після випуску товарів у вільний обіг, шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості».
На алогічний спосіб застосування наведених норм вказує і низка судових рішень Верховного Суду, зокрема: від 24 січня 2019 року у справі №821/1697/17, від 22 квітня 2019 року у справі №815/6242/17, 09 квітня 2019 року у справі №825/1990/17, у яких надано правову оцінку рішенню про коригування митної вартості після випуску товару у вільний обіг незалежно від застосованого методу випуску у вільний обіг - «під гарантію» або шляхом подання «нової декларації із зазначенням митної вартості, визначеної у рішенні про коригування митної вартості» та зазначено, що встановивши обставини щодо прийняття рішення в порушення закону, суд приймає рішення стосовно задоволення вимог декларанта шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і тим самим визнає право декларанта на захист його порушеного права у вигляді визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості незалежно від застосованого декларантом способу випуску товару у вільний обіг «під гарантію» чи «за новою декларацією».
За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що норми національного законодавства не містять чіткої норми, яка позбавляє декларанта права на оскарження рішення про коригування митної вартості ввезеного автомобіля та картки відмови в прийнятті митної декларації після правового аналізу винесеного митним органом рішення».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, оформлення товару позивача та випущення його у вільний обіг за новою митною декларацією не позбавляє права позивача на захист його порушеного права в даній справі незалежно від застосованого ним способу випуску товару у вільний обіг.
З огляду на зазначене, вказані доводи відповідача не можуть бути підставою для визнання рішення відповідача таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства, а оцінка спірного рішення має надаватися судом з урахуванням всіх обставин його прийняття та поданих сторонами доказів.
Враховуючи вимоги нормативних приписів, які регулюють спірні правовідносини, предмет доказування у даній справі охоплює як підстави незастосування відповідачем методу визначення митної вартості за ціною договору, так і обґрунтованість обрання певного резервного методу та порядок розрахунку митної вартості імпортованого товару.
При цьому у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення митної вартості товару, що ввозиться, саме за ціною договору (основний метод) відповідно до ст.58 МК України.
Аналіз наведених норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, обов'язок декларанта подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для визначення митної вартості товару виникає за наявності хоча б однієї з таких умов:
- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості,
- у документах, зазначених у частині другій ст. 53 МК України, наявні ознаки підробки;
- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів,
- документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, контроль правильності визначення митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за ЕМД №UА807180/2021/004699 від 16.07.2021, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст. 336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками.
Так, за даною митною декларацією в АСМО Інспектором було згенеровано профілі ризиків, зокрема за кодом 105-2: «Товар(и) № 1: це перше митне оформлення імпортером цього товару з даною країною походження за останній рік Здійснити перевірку правильності визначення митної вартості товару. Здійснити перевірку правильності класифікації товару. Перевірити задекларовані документи, що підтверджують походження товарів».
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ має право упевнюватися в достовірності або точності будь - якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості та письмово запитувати у декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 МКУ додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
В результаті вивчення поданих до митного оформлення документів, перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності у документах усіх відомостей, що їх підтверджують, порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених митницями ДМС України раніше, було встановлено такі обставини:
1. Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що рівень митної вартості подібних товарів за фактами митних оформлень митницями України був значно вищим, ніж заявлений, а саме заявлений рівень - 0,79 EUR/кг, в той же час мінімальний рівень MB ЄАІС Держмитслужби - 1,2245 EUR/кг.
2. всупереч п. 3.4, 3.5 Контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019 не наданий повний пакет документів, а саме: на надано пакувального листа або специфікації до інвойсу, що підтверджується відсутністю відповідних документів в графі 44 поданої до митного оформлення декларації.
3. у поданих до митного оформлення документах містились розбіжності, а саме: вартість, яка зазначена у митній декларації країни відправлення, не співпадає з вартістю, яка заявлена у інвойсі, наданому до митного оформлення. В митній декларації країни відправлення №21SEEG6NJAOJJ5WOB1 від 16.11.2021 вартість зазначена 168207 шведських крон, що відповідає 16347,89 євро, в інвойсі № 23191 від 11.11.2021 сума 16616,86 євро. Тобто суми не співпадають після приведення їх до єдиної системи обліку.
4. декларантом не надані банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, передбачені умовами п.5.1 контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019. Вказаним пунктом передбачається 100% передплата товару за три дні до дати відвантаження, такі ж умови зазначені в інвойсі № 23191 від 11.11.2021.
Також відповідач зазначає про хибність тверджень позову щодо подання позивачем до митного оформлення додаткової угоди від 18.08.2021 № 1 (натомість була подана додаткова угода № 1 від 18.08.2020) та листа від 11.11.2021 від виробника товару, що підтверджується змістом додатків, зазначених у графі 44 митної декларації.
Представник позивача у відповіді на відзив посилався на те, що ним при оформленні позовної заяви було допущено технічну помилку та замість правильної дати додаткової угоди « 18.08.2020», зазначено « 18.08.2021».
До матеріалів справи надано додаткову угоду від 18.08.2020, яка і надавалася позивачем при митному оформленні разом з митною декларацією, з огляду на що суд вважає зазначені невідповідності технічною опискою.
В той же час, перелік документів, які мають подаватися декларантом в підтвердження заявленої митної вартості товарів, визначено ч.2 ст.53 МКУ. Зокрема, це:
- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
- зовнішньоекономічний договір (контракт), або документ, який його замінює та додатки до нього у разі їх наявності;
- рахунок-фактура (інвойс);
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на Ф транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
- якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У постанові від 15.08.2019 у справі №826/19400/15 Верховний Суд дійшов висновку, що вищенаведений перелік документів є обов'язковим для надання при митному оформленні товару.
Отже, до обов'язкових документів, які підтверджують заявлену митну вартість відносяться, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, або інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до положень п.5.1 контракту № 03/12-2019 від 03.12.2019 передбачено 100% передплата товару за три дні до дати відвантаження, такі ж умови зазначені в інвойсі № 23191 від 11.11.2021. Вказані обставини позивачем не заперечуються.
Відтак, з наданих відповідачу для митного оформлення документів, виходячи з умов контракту та виписаного на його виконання інвойсу, вбачається обов'язок позивача подати до митного оформлення в пакеті документів на підтвердження заявленої митної вартості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
У постанові від 20.03.2020 по справі №480/3807/18 Верховний Суд зазначив, що «митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належним та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов'язковому порядку зобов'язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару».
Натомість, декларантом не було надано до митниці жодного банківського або іншого платіжного документу, що стосується поставки спірного товару на адресу позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом « 3001», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару.
Окремо варто зазначити, що Верховний Суд у своїй постанові від 15.08.2019 (справа №826/19400/15) вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: «...при здійсненні порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних за фізичними характеристиками товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з'ясовано, що вартість заявлених до митного оформлення товарів є меншою від мінімального рівня митної вартості, інформація по яким міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.
З урахуванням зазначеного, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявність в ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.»
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач мав підстави для запиту у декларанта додаткових документів відповідно до ч.3 ст.53 МКУ через обґрунтовані сумніви щодо митної вартості товару, зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів всупереч умовам зовнішньоекономічного контракту та наявності у відповідача з ЄАІС Держмитслужби України інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.
Враховуючи наведене, письмове повідомлення декларанта 16.11.2021 про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідає вимогам частини 3 статті 53 МКУ.
Судом встановлено, що того ж дня, 16.11.2021, декларантом підприємства було надіслано лист, в якому було зазначено про неможливість надання інших додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість.
Отже, жодні додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості за першим методом позивачем не надавалися.
Щодо доводів позивача стосовно проведення розрахунків з контрагентом за спірним зовнішньоекономічним договором, судом встановлено таке.
Посилання позивача на факт того, що позивач станом на 16.11.2021 не розрахувався саме за цю партію товару, оскільки з J.W. Cappelen GmbH позивач співпрацює з 2019 року, постійно придбає різний товар та сплачує за нього відповідні суми або як передоплата, або по факту надходження товару, що підтверджується платіжними дорученнями в іноземній валюті за період 2019-2021 роки, а також той факт, що за цю партію товару позивач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученням в іноземній валюті від 25.11.2021 №156, не береться судом до уваги, оскільки при митному оформленні митний орган здійснює контроль саме виходячи з документального підтвердження заявленої митної вартості на момент подання МД. При цьому доводи декларанта щодо окремих домовленостей та ведення господарських відносин з постачальником на умовах, відмінних від зазначених в зовнішньоекономічному контракті, за відсутності їх документального підтвердження, не можуть вважатися належним обґрунтуванням заявленої при митному оформленні митної вартості товару.
Судом з наданої до матеріалів справи копії платіжного доручення від 25.11.2021 встановлено, що вказаним платіжним документом здійснено оплату на користь продавця товару за інвойсом № 8551 від 06.09.2021 на суму 19781,46 євро, в той час, як за спірною митною декларацією позивачем під час процедури розмитнення було подано інвойс № 23191 від 11.11.2021 на суму 16616,86 Євро.
Відтак, зазначене платіжне доручення не є доказом оплати товару, який було ввезено позивачем та щодо якого подано до митного оформлення ЕМД від 16.11.2021 №UA807170/2021/076374, а відтак не є належним доказом здійснення післяплати, тому судом до уваги не приймається.
Як вбачається з положень п. 5.1 контракту сторони погодили умови, за яких покупець сплачує передоплату в розмірі 100% за 3 дні до запланованої дати відвантаження.
Посилання на встановлений в контракті порядок оплати у вигляді передплати також наявні в інших документах, що надані позивачу відповідно до умов договору, зокрема в інвойсі.
Пунктом 5.5 контракту передбачено, що умови плати можуть відрізнятися від зазначених в контракті за умови наявності окремої угоди між продавцем та покупцем. Така угода має бути зафіксована в окремому додатку до даного контракту та буде його невід'ємною частиною.
Жодних доказів існування додаткових угод, які б відповідно до положень п. 5.5 Контракту змінювали порядок розрахунків, позивачем ані до митного органу, ані до суду не надано. При цьому з положень контракту не вбачається можливість досягнення вказаних домовленостей в усній формі.
Крім того, жодних заяв та повідомлень з вказаного приводу у відповіді на запит відповідача позивачем не зазначено. Натомість позивачем зазначено, що подання вказаних митним органом в повідомленні документів є неможливим, оскільки всі наявні документи були надані разом з митною декларацією.
Отже, позивачем всупереч умовам зовнішньоекономічного контракту до митного органу не надано банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, або інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому на запит відповідача жодним чином не пояснено підстав неподання таких документів.
Посилання позивача на невиконання станом на дату подання митної декларації умов зовнішньоекономічного контракту та на той факт, що позивач розрахувався в повному обсязі 25.11.2021, за наявних умов зовнішньоекономічного контракту не може бути належним обґрунтуванням для невиконання вимог ч.2 ст.53 МК України при поданні митної декларації до митного оформлення.
Також враховуючи встановлену в ході судового розгляду невідповідність призначення платежу в платіжному дорученні в іноземній валюті від 25.11.2021 №156 (за інвойсом № 8551 від 06.09.2021 на суму 19781,46 євро), в той час, як за спірною митною декларацією позивачем під час процедури розмитнення було подано інвойс № 23191 від 11.11.2021 на суму 16616,86 Євро, до суду також не надано доказів сплати за ввезену позивачем партію товару.
Щодо спірного питання про те, що у поданих до митного оформлення документах вартість, яка зазначена у митній декларації країни відправлення не співпадає з вартістю, яка заявлена у інвойсі, наданому до митного оформлення, оскільки в митній декларації країни відправлення №21SEEG6NJAOJJ5WOB1 від 16.11.2021 вартість зазначена 168207 шведських крон, що відповідає 16347,89 євро, в інвойсі № 23191 від 11.11.2021 зазначена сума 16616,86 євро, судом встановлено таке.
Валютою укладеного позивачем зовнішньоекономічного контракту та валютою платежу в ньому визначено євро. Одночасно експортну декларацію країни відправлення оформлено у шведських кронах.
Вартість партії товару визначено у інвойсі від 11.11.2021 в сумі 16616,86 євро, що відповідає умовам контракту. Жодних підстав для сторін визначати вартість товару у шведських кронах укладений контракт не містить.
Спірну ЕМД та митну декларацію країни відправлення подано в один день - 16.11.2021.
Отже, застосування курсу від 11.11.2021 для здійснення перерахунку 16.11.2021 вартості партії товару зі щведських крон у євро при поданні декларації країни відправлення не є обґрунтованим позивачем. Крім того, саме встановлення такого курсу в країні експортера не підтверджено жодними даними з офіційних установ країни - контрагента позивача.
Відтак, посилання позивача, що вартість партії товару, вказаної в інвойсі від 11.11.2021 №23191, складає 16 616,86 євро, що в перерахунку на шведські крони дорівнює 168 207 SEK, як і вказано в експортній декларації від 16.11.2021 (тобто 10,1227 шведських крон за 1 євро, про що зазначено у листі J.W. Cappelen GmbH від 13.01.2022), не береться судом до уваги.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14.08.2012 р за № 1372/21684, а саме розділу II заповнення граф митних декларацій Графа 22 «Валюта та загальна сума за розрахунком» та графа 23 «Курс валюти» у лівому підрозділі наводиться відповідно до класифікації валют літерний код валюти, у якій складено рахунки-фактури (інвойси) або інші документи, що визначають вартість товару.
У графі зазначається офіційний курс гривні до іноземної валюти, зазначеної в лівому підрозділі графи 22 МД, установлений Національним банком України на дату подання декларації до оформлення.
Частиною 8 ст. 31 МКУ встановлено, що для виконання передбачених цим Кодексом митних формальностей використовується автоматизована система митного оформлення, що входить до складу єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів України.
Відповідно до ч. 9 ст 31 МКУ з метою забезпечення взаємодії між єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів та інформаційними системами декларантів, митних брокерів та інших осіб у процесі здійснення митних формальностей центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, надається можливість використання відповідних веб-сервісів та інших електронних сервісів, доступних через мережу Інтернет.
Згідно з абз. 2 та 6 пункту 1.2 Положення про Єдину автоматизовану інформаційну систему Держмитслужби України, затвердженого наказом Держмитслужби України від 04.11.2010 №1341 (далі - Положення №1341):
- єдина автоматизована інформаційна система Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) - багатофункціональна інтегрована автоматизована система, що забезпечує інформаційну підтримку та супроводження митної справи в Україні ї становить сукупність кількох взаємопов'язаних інформаційних систем, зокрема, автоматизованої інформаційної системи „Центр”, автоматизованої системи митного оформлення, інформаційно-телекомунікаційної системи „Електронна пошта” та інших систем, програмно-інформаційних комплексів;
- автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО) - підсистема, що входить до складу ЄАІС Держмитслужби і забезпечує використання електронних документів та електронних копій документів на паперових носіях посадовими особами митного органу для здійснення митних процедур.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.3.1 Положення №1341 АСМО вирішує одне із таких основних завдань, як автоматизований обмін електронними даними з декларантами й іншими особами у випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, під час здійснення митного оформлення митниця керується порядком та даними, які зазначені в АСМО «Інспектор» під час співставлення сум вартості, які зазначені в товаросупровідних документах.
Відповідачем до суду в якості доказу надано скрін-шот з АСМО «Інспектор», де вказано курс валют на дату подання митної декларації та скрін-шоти, в яких містяться перерахунки валют на дату подання декларації до митного оформлення, дату оформлення інвойсу та експортної декларації.
Так, станом на 16.11.2021 за даними інформаційних систем ДМС України 16616,86 євро дорівнює 166288,85 шведських крон, а не 168207 шведських крон, як зазначено у митній декларації країни відправлення від 16.11.2021.
Відтак, суд вважає, що у митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості, та відповідно, для покладення на декларанта обов'язку подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для визначення митної вартості товару у зв'язку з тим, що документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.
Відповідно до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митна вартість товару у спірній ЕМД, визначена за основним методом, не підтверджена позивачем платіжними документами про її оплату саме за відповідну поставку, крім того, вказана сума не відповідає вартості товару, зазначеній у декларації країни відправлення, будь-які додаткові документи на спростування вказаних обставин не було надано до відповідача на його обґрунтований запит, а також до суду.
За вказаних обставин відповідачем обґрунтовано не застосовано метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально.
На запит відповідача позивачем документів, зокрема, щодо ідентичних або подібних товарів надано не було, з огляду на що, митний орган не мав об'єктивної можливості застосувати другорядні методи, зокрема: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості.
Щодо застосування методу на основі додавання вартості (обчислена вартість) суд зазначає, що в ході судового розгляду судом встановлено, що позивачем не надано інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару, зокрема, документи, подані позивачем на підтвердження витрат на завантаження, вивантаження, транспортування до місця перетинання митного кордону України, не дають об'єктивної можливості встановити вартість вказаних послуг до митного кордону України, що унеможливлює застосування вказаного методу відповідачем.
З аналізу тексту рішення відповідача судом встановлено, що митним органом Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21 195 (далі - Правила № 598), у графі 33 Рішення про коригування митної вартості "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), зокрема зазначено про неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу) із зазначенням, які саме документи не були подані та які саме документи з наданих позивачем як додатки до МД, містять неповні відомості та/або розбіжності; зазначено про невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу, зазначено послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Крім того, вказано про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 кодексу та результати проведеної консультації.
Відповідачем в спірному рішенні також зазначено посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у зв'язку з визначенням митної вартості відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України із зазначенням ціни товару, взятої для розрахунку митної вартості.
Верховний Суд в постанові від 04.03.2021 у справі № 810/2623/17 зазначив, що «Під час з'ясування та дослідження зазначених обставин, судам необхідно враховувати, що лише сам факт подання декларантом додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, у разі їх належності, не є підставою для визнання протиправним раніше прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості, оскільки правомірність рішення оцінюється на момент його прийняття, а скасування рішення про коригування заявленої митної вартості відноситься до повноважень органу доходів і зборів відповідно в силу приписів частин 9, 10 статті 55 Митного кодексу України.
Дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органу доходів і зборів, а тому суперечить частині першій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад.
Судам слід врахувати, що предметом судового оскарження у даній справі є правомірність рішення митного органу про коригування митної вартості від 20.12.2016 року №125150001/2016/010094/2, яке прийнято після отримання листа позивача, в якому зазначено, що проведено консультації, та надати додаткові документи немає можливості і висловлено прохання винести рішення щодо митної вартості раніше 10-ти денного строку».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
3.3. Висновки за результатами розгляду справи
З урахуванням встановлених в ході розгляду справи обставин, суд приходить до висновку, що документи, надані позивачем до митного оформлення, не містять належну та достатню інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають достатніх підстав для підтвердження повноти та правильності її визначення декларантом.
Так, позивачем в ході розгляду справи не доведено проведення передоплати по здійсненому постачанню. Представник позивача в ході судового розгляду не довів, яким чином платіжне доручення № 156 від 25.11.2021 відноситься до вказаної в ЕМД поставки товару.
В той же час, для застосування митної вартості товару - за умовами договору (контракту) суд має встановити, що за вказану партію товару сплачено конкретну суму. Проте, позивачем в ході судового розгляду не доведено, що вказана сума була ним сплачена, як і не доведено виконання обов'язку щодо подання передбаченого нормами МК України пакету документів до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товару.
З огляду на вищенаведене, суд в ході судового розгляду встановив обставини, якими підтверджуються підстави прийняття відповідачем спірного рішення, спірне рішення винесене відповідачем на підставі норм чинного законодавства, обґрунтовано та у межах наданих законом повноважень, а відтак в задоволенні позову належить відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ТОВ «ПОЛІГРАФПАК НТ ПЛЮС» - залишити без задоволення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.
Зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 26.01.2023.
Суддя Білова О.В.