Справа № 201/436/23
Провадження № 1-кс/201/110/2023
13 січня 2023 року м. Дніпро
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №22022040000000104, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2022 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Красноармійськ (м. Покровськ) Донецької області, громадянки України, заміжньої (зі слів), з вищою освітою (зі слів), маючої на утриманні неповнолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 (зі слів), не працюючої, зареєстрованої і проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
В судовому засіданні приймали участь:
- прокурор ОСОБА_6
- підозрювана ОСОБА_5
- захисник ОСОБА_7 (відеоконференцзв'язок)
Короткий виклад клопотання.
Слідчим відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за процесуального керівництва прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22022040000000104, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2022, за підозрою ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також у зв'язку з необхідністю виконати ряд слідчих дій слідчий просив підозрюваній ОСОБА_5 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування без визначення розміру застави.
Позиції учасників.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому.
Підозрювана ОСОБА_5 суду повідомила, що телефон, який у неї знайдений під час проведення обшуку, їй не належить, вона ним не користувалась, у неї ніколи не було номеру телефону, який розпочинається з «+7», вона ніколи не була в м. Запоріжжя та не передавала відомості про розташування підрозділів ЗСУ на території м. Запоріжжя, просила в задоволенні клопотання відмовити.
Захисник ОСОБА_7 підтримав думку своєї підзахисної, наголосивши на необґрунтованості підозри і на відсутності заявлених слідчим ризиків, просив в задоволенні клопотання відмовити.
Встановлені слідчим суддею обставини.
Вислухавши учасників судового процесу, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до наступних висновків.
Слідчими відділом 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях за процесуального керівництва прокурорів відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022040000000104, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.06.2022, за підозрою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Установлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1, 2 та 5 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_9 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 та строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 573/2022 від 17.08.2022.
Так у невстановлений період часу, але не пізніше 07.03.2022 ОСОБА_5 , перебуваючи у с. Гнатівка Покровського району Донецької області з метою надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, за допомогою мережі інтернет, налагодила зв'язок із представниками іноземних організацій з метою надання останнім допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
07 березня 2022 року громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, достовірно усвідомлюючи, що військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, та здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народно господарче та оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти, з метою окупації України, добровільно надала представнику іноземної держави допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, а саме надала інформацію щодо розташування особового складу та техніки ЗС України та інших військових формувань України на території м. Запоріжжя, використовуючи власний мобільний телефон за допомогою встановленого у ньому Інтернет-месенджеру «Viber», який зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , представнику іноземної організації - першої служби контррозвідувальних операцій Федеральної служби безпеки РФ, а саме: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який використовує Інтернет-месенджер «Viber», що зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_2 під ім'ям « ОСОБА_11 ».
Так, 07 березня 2022 року о 19 год. 02 хв. громадянка України ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, знаходячись у с. Гнатівка Покровського району Донецької області (більш точна адреса в ході розслідування не встановлена), з власної ініціативи передала представнику іноземної організації - першої служби контррозвідувальних операцій Федеральної служби безпеки РФ - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , графічні відомості про розташування особового складу ЗС України та інших військових формувань України на території м. Запоріжжя.
В подальшому, 07 березня 2022 року о 19 год. 06 хв. та 19 год. 07 хв. ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочину діяльність, з власної ініціативи передала представнику іноземної організації - першої служби контррозвідувальних операцій Федеральної служби безпеки РФ - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відомості про способи блокування та перешкоджання діяльності особового складу ЗС України та інших військових формувань України на території острову Хортиця м. Запоріжжя.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у державній зраді, тобто у діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, безпеці України: надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
25.09.2022 слідчим суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська підозрюваній ОСОБА_12 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 23.11.2022, без визначення застави.
18.11.2022 слідчим суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська підозрюваній ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 16.01.2023, без визначення застави.
11.01.2023 слідчим суддею Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська продовжено строк досудового розслідування до 6 місяців, тобто до 24 березня 2023 року.
Щодо обґрунтованості підозри.
Обґрунтованість підозри повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколом за результатами проведення обшуку місця проживання ОСОБА_5 ; матеріалами, отриманими на виконання доручення оперативному підрозділу; протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії (зняття інформації з електронних інформаційних систем); протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
При цьому, обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Зокрема, у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року зазначено, що «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, крім того, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.
Отже, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно такої особи запобіжного заходу, зокрема, у вигляді тримання під вартою.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, долученими доказами, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є підтвердженою.
При цьому, стороною захисту не зазначено обставин та не надано доказів на підтвердження існування таких обставин, які б очевидно та беззаперечно свідчили про непричетність підозрюваної до кримінального правопорушення, у вчиненні якого їй повідомлено про підозру, або вказували на необґрунтованість повідомленої підозри.
Щодо існування ризиків.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Слідчий вказує на існування ризиків, передбачених п.п. 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, які на сьогоднішній день продовжують існувати та не зменшилися.
На обґрунтування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії застосованого запобіжного заходу, слідчим зазначено, що у слідства є необхідність проведення ряду слідчих (розшукових) та процесуальних дій.
Як передбачено ст. 177 КПК України, підставою як для застосування, так і для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
На переконання слідчого судді, підозрювана ОСОБА_5 спроможна:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду: враховуючи, що ОСОБА_5 згідно із ст. 12 КК України підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцять років позбавленням волі, з конфіскацію майна, існує ризик, що підозрювана ОСОБА_5 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість та невідворотність покарання, яке, відповідно до діючого законодавства, пов'язане із позбавленням волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду;
2) підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, тобто речі, які можуть бути знайдені та визнані у встановленим законом порядку речовими доказами у справі, або стосовно злочинів про які органами досудового розслідування не розпочато досудове розслідування;
3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні: орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_5 в подальшому може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення, а також інших осіб, які на даний час ще не надали органу досудового розслідування покази у кримінальному провадженні, однак їм можливо відомі обставини скоєння злочину;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) продовжити кримінальне провадження в якому підозрюється.
Вказані ризики продовжують існувати не зменшились та встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дванадцяти до п'ятнадцять років позбавленням волі.
У п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні. Подібна орієнтація законодавців та правозастосувачів зустрічається й у міжнародному праві. Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Отож, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим. Тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Отже слідчим суддею встановлено ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені п.п. 1-5 частини 1 статті 177 КПК України.
24 лютого 2022 року указом Президента України ОСОБА_14 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, тому необхідно взяти до уваги, що ОСОБА_5 вчинила злочин, під час воєнного стану.
Щодо необхідності проведення слідчо-розшукових дій.
Строк дії ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 18.11.2022 про тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 16.01.2023, втім у вказаний час завершити досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022040000000104 від 16.06.2022 не вбачається можливим, оскільки склад кримінального правопорушення, за яким проводиться досудове розслідування, згідно з ч. 6 ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжкого злочину, під час досудового розслідування необхідно усунути наявні в матеріалах досудового розслідування суперечності. Крім того у провадженні триває судова експертиза відео -, звукозапису, а також на виконанні в СВ ГУ СБУ у м. Київ та Київській області перебувають ухвали слідчих суддів Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про тимчасовий доступ до речей та документів у ПрАТ «вф україна», також триває виконання доручення слідчого щодо проведення слідчих (розшукових) дій.
Крім того, внаслідок особливої складності кримінального провадження, ще необхідно виконати певний обсяг слідчих та процесуальних дій, а саме:
- отримати та опрацювати висновок судової експертизи відео -, звукозапису електронних обладнань вилучених у ОСОБА_5 ;
- отримати на виконання ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про тимчасовий доступ до речей та документів у ПрАТ «вф україна» за абонентськими номерами телефонів, які використовував
- отримати відповіді від 5 управління ДВКР Служби безпеки України щодо підтвердження чи спростування відомостей переданих ОСОБА_8 , ОСОБА_5 ;
- визначити остаточну кваліфікацію кримінального правопорушення та оголосити про підозру особам які причетні до вчинення кримінального правопорушення в остаточній редакції;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування.
Проведення вказаних експертних досліджень та слідчих (розшукових) дій потребує додаткового часу. Висновки експертів та вказаних слідчих (розшукових) дій матимуть істотне значення для досудового розслідування та судового розгляду. Крім того, після отримання відомостей від 5 управління ДВКР СБ України та висновку вищевказаної експертизи, з урахуванням зазначених у ній відомостях, може виникнути потреба в проведенні інших слідчих (розшукових) дій.
Також, на теперішній час до слідчого відділу 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях не отримано матеріали виконання постанови про призначення судової експертизи відео -, звукозапису, які потребують значного проміжку часу для організації їх виконання та складання висновку.
Висновки.
Подане клопотання відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.
Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу, встановлено, що органу досудового розслідування дійсно необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, втім строк дії ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська про тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 16.01.2023.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжним заходом є тримання під вартою.
Оскільки інкриміноване підозрюваній кримінальне правопорушення входить до вищевказаного переліку то, з огляду на обґрунтованість підозри та наявності ризиків, та з метою можливості отримання та процесуального опрацювання вищевказаних матеріалів, проведення інших слідчих дій, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити.
Характер та спосіб вчинених дій, специфіка кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 дають підстави вважати, що вона без застосування до неї запобіжного заходу може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, чи продовжити вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також інші кримінальні правопорушення з метою уникнення кримінальної відповідальності та враховуючи характер дій підозрюваної, які пов'язані з проведенням військової агресії Російської Федерації проти України .
Застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 неможливе, оскільки менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків: застосування особистого зобов'язання не можливе у зв'язку з тим, що воно не буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; застосування особистої поруки не можливе у зв'язку із відсутністю у підозрюваної осіб, які б могли взяти на себе передбачені законом процесуальні обов'язки; застосування домашнього арешту не можливе, адже це не може запобігти ризикам вчинення інших злочинів; застосування застави не відповідатиме тяжкості та характеру вчиненого злочину.
Щодо строку застосування запобіжного заходу.
У відповідності до ст. 219 КПК України досудове розслідування може бути закінчено протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
В подальшому згідно з ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 3 ст. 115 КПК України при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку.
Відповідно до ч. 5 ст. 115 КПК України, при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, за винятком строків тримання під вартою.
Тому, оскільки строк досудового розслідування продовжений до 24.03.2023 року, а тому саме до цього строку в межах 60 діб, але не більше строку досудового розслідування, слідчий суддя може продовжити запобіжний захід.
Щодо застави.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Разом з цим, згідно положень ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, зважаючи на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину проти основ національної безпеки України, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер вчиненого кримінального правопорушення, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, в даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Керуючись ст. ст. 176-178, 206, 309, 369-372, 376, 395, 615 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Строк дії застосованого під час досудового розслідування підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, продовжити в межах строку досудового розслідування, але не більше ніж 60 днів, тобто до 13 березня 2023 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1