25.01.2023м. СумиСправа № 920/918/22
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/918/22
за позовом: Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код ЄДРПОУ 30033501)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Мезері Інни Віталіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )
про стягнення 31 181, 59 грн,
Справа розглядається без виклику сторін
Відповідно до вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача борг у розмірі 31 181, 59 грн, в тому числі: 6 894,15 грн - основного боргу, 17 802,58 грн - пені, 4 650,85 грн - штрафу, 1 834,01 грн - інфляційних нарахувань, нарахованих відповідно до договору №01746/20 від 27.04.2020, а також просить стягнути з відповідача судовий збір.
Ухвалою господарського суду від 25.11.2022 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 41143, Сумська область, Шосткинський район, с.Чапліївка, вул. Центральна, буд. 104, проте повернулася до суду з відміткою органу зв'язку “адресат відсутній за вказаною адресою”. Іншої адреси відповідача суду невідомо.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).
Відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.08.2022 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення учасників справи про розгляд вказаної справи Господарським судом Сумської області.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
27.04.2020 року між Виробничо-комерційним підприємством - товариством обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” та Фізичною особою - підприємцем Мезеря Інною Віталіївною укладено договір № 01746/20, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передавати у власність відповідача (поставляти) товар, у строки та на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язується в термін та на умовах, передбачених договором приймати такий товар, оплачувати його вартість, повертати тару (п. 1. договору).
Згідно з п. 1.1. договору найменування товару, його кількість, ціна та загальна вартість зазначається у товарно-транспортних накладних, які складаються сторонами при прийманні-передачі кожної партії товару і є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п. 1.2. договору вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, вказаному в накладній, із врахуванням транспортних послуг та послуг пов'язаних з оформленням документів.
Постачальник зобов'язується поставити покупцю товар згідно з умовами, що передбачені у договорі та додатках до нього. Поставка здійснюється окремими партіями, кількість та дата поставки визначаються відповідно до попередніх домовленостей сторін. Товар доставляється централізовано або транспортом покупця (самовивіз). Централізована доставка продукції проводиться відповідно до узгодженого графіку або прийнятого замовлення, автомобільним транспортом постачальника, за його рахунок (п.п. 2.1., 2.2. договору).
Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами накладними (п. 2.5. договору).
За умовами п. 4.1. договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% її вартості на розрахунковий рахунок постачальника, шляхом внесення готівки в касу постачальника.
Відстрочка оплати за кожну окрему партію товару становить 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару, але в будь-якому разі до наступної поставки товару (п.4.2. договору).
Відповідно до п. 9.3. договору Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2020 року. Даний договір може бути одноразово пролонгований на наступний календарний рік за умови, що за десять днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін письмово не повідомить про своє бажання припинити дію договору. В частині зобов'язання покупця щодо оплати продукції та повернення (або відшкодування вартості) тари договір діє до моменту повного виконання зобов'язань.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар партіями, що підтверджується видатковими накладними, а саме № SU-0003526 від 30.04.2021 на суму 3789,50 грн, № SU-0005258 від 18.06.2021 на суму 1737,40 грн, № SU-0005259 від 18.06.2021 на суму 1551,60 грн, № SU-0004484 від 31.05.2021 на суму 4019,90 грн, всього на загальну суму 11 098 грн 40 коп.
В той же час, відповідач у встановлений Договором строк повністю не розрахувався з позивачем, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Позивач зазначає, що у зв'язку з частковою оплатою відповідачем за поставлений товар борг по видатковим накладним зменшився, а саме: № SU-0003526 від 30.04.2021 сума боргу становить 1987,62 грн; № SU-0005258 від 18.06.2021 сума боргу становить 1697,40 грн та № SU-0004484 від 31.05.2021 сума боргу становить 1657,53 грн.
Крім того, з метою досудового врегулювання спору, 08.12.2021 за №0812/12-21 позивачем було направлено відповідачу претензію про сплату боргу, проте відповіді на претензію від відповідача не отримано позивачем, грошові кошти не перераховано.
Станом на 28.10.2022 (дата складення позову) сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 6 894 грн 15 коп.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Договір від 27.04.2020 р. № 01746/20 підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 1012 ЦК України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку. Зазначений договір є договором поставки.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Письмовими матеріалами справи підтверджується факт поставки товару позивачем відповідачу, а саме видатковими накладними, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6894,15 грн боргу за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
За прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару позивач нарахував відповідачу 2 634,66 грн - пені, 292,65 грн - 3% річних, 1 723,54 грн - штрафу, 1 834,01 грн - інфляційних нарахувань, 17 802,58 грн - процентів за користування чужими коштами, виходячи з суми заборгованості за товар за кожною видатковою накладною з дати поставки товару: за накладною № SU-0003526 від 30.04.2021 (заборгованість - 1987,62 грн) за період з 30.04.2021 до 28.10.2022; за накладною № SU-0005258 від 18.06.2021 (заборгованість - 1697,40 грн) за період з 18.06.2021 до 28.10.2022; за накладною № SU-0005259 від 18.06.2021 (заборгованість - 1551,60 грн) за період з 18.06.2021 до 28.10.2022; за накладною № SU-0004484 від 31.05.2021 (заборгованість - 1551,60 грн) за період з 31.05.2021 до 28.10.2022.
Відповідно до п. 6.1. договору за кожен день прострочення оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У п. 9.6. договору сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за договором не припиняється строком, що визначений п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і здійснюється до моменту повного розрахунку.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з поданим розрахунком, за несвоєчасну оплату поставленого товару позивач на підставі п. 6.1 договору від 27.04.2020 нарахував відповідачу пеню в загальній сумі 2 634 грн 66 коп., виходячи з суми заборгованості за товар за кожною видатковою накладною з дати поставки товару із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Відповідно до п. 6.4. договору за порушення терміну розрахунків за отриману продукцію покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 25 (двадцяти п'яти) відсотків від неперерахованої суми.
Позивачем нараховано відповідачу штраф в сумі 1723,54 грн, що складає 25% від суми заборгованості (6894,15 грн).
Відповідно до п. 6.5 договору у випадку порушення п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику за кожен день користування чужими коштами 0,5% від суми несвоєчасно оплаченого товару (п. 2 ст. 536 та п. 3 ст. 692 ЦК України).
Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є саме процентами за користування чужими грошовими коштами відповідно до наведених положень ст. 536, 692, 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника.
Отже, передбачені ст. 536 ЦК України, ст. 692 ЦК України проценти виступають способом захисту прав та інтересів продавця, який передавши товар покупцю на умовах відстрочки оплати, набув статусу кредитора до моменту отримання оплати за переданий товар.
За користування чужими грошовими коштами позивачем нараховано відповідачу проценти у розмірі 17 802,58 грн, виходячи із узгодженого у договорі розміру 0,5% від суми несвоєчасно оплаченого товару.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3883 грн. 56 коп. та 829 грн. 50 коп. збитків від інфляції підлягають задоволенню, оскільки вони нараховані у відповідності з вимогами діючого законодавства.
Інфляційні та річні за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань, нараховуються за весь період прострочення.
Позивачем відповідно до наведеного розрахунку нараховані позивачу 292,65 грн - 3% річних та 1 834,01 грн - інфляційних втрат.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем товару, умови укладеного сторонами 27.04.2020 договору, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 894,15 грн - боргу, 292,65 грн - 3% річних, 1 834,01 грн - інфляційних втрат, 2 634,66 грн - пені, 1 723,54 грн - штрафу, 17 802,58 грн - процентів за користування чужими коштами.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України “Про судовий збір” та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволено повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мезері Інни Віталіївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” (41300, Сумська область, м. Кролевець, вул. Кооперативна, 4, код ЄДРПОУ 30033501) 6 894,15 грн (шість тисяч вісімсот дев'яносто чотири гривні 15 коп.) - основного боргу, 292,65 грн (двісті дев'яносто дві гривні 65 коп.) - 3% річних, 1 834,01 грн (одну тисячу вісімсот тридцять чотири гривні 01 коп.) - інфляційних втрат, 2 634,66 грн (дві тисячі шістсот тридцять чотири гривні 66 коп.) - пені, 1 723,54 грн (одну тисячу сімсот двадцять три гривні 54 коп.) - штрафу, 17 802,58 грн (сімнадцять тисяч вісімсот дві гривні 58 коп.) - процентів за користування чужими коштами; 2 481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Рішення підписано суддею 26.01.2023 у зв'язку із запровадженням 25.01.2023 графіків відключення електроенергії з 08-00 до 10-00 год. та з 12-00 до 16-00 год.
Суддя О.Ю. Соп'яненко