вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"24" січня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/873/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюк В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Керівника Дубенської окружної прокуратури
в інтересах держави в особі: Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської області державної адміністрації)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Матящука Олега Васильовича
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Державне підприємство "Дубенське лісове господарство"
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
Демидівська селищна рада Дубенського району Рівненської області
про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісової ділянки та стягнення 21 653 грн 38 коп.
В засіданні приймали участь:
від прокуратури: Манджаюк Денис Леонтійович (в залі суду) - посвідчення № 063412 від 20.04.2021 року;
від позивача: Любчик Іван Ігорович (в залі суду) - посвідчення № 986 від 12.08.2016 року;
від відповідача: не з'явився;
від третіх осіб: не з'явилися.
Описова частина:
24 жовтня 2022 року Керівник Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Рівненської обласної військової адміністрації (Рівненської обласної державної адміністрації" звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Фізичної особи-підприємця Матящука Олега Васильовича, Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державне підприємство "Дубенське лісове господарство" Демидівська селищна рада Дубенського району Рівненської області, в якому просить суд:
- розірвати договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 09 листопада 2011 року, укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та фізичною особою - підприємцем Матящуком Олегом Васильовичем.
- зобов'язати фізичну особу - підприємця Матящука Олега Васильовича повернути Рівненській обласній військовій адміністрації (Рівненській обласній державній адміністрації) за актом приймання - передачі лісову ділянку загальною площею 1,00 га.
- стягнути з Фізичної особи-підприємця Матящука Олега Васильовича на користь Демидівської селищної ради плату за довгострокове тимчасове користування лісами в розмірі 40 506 грн. 07 коп.
Ухвалою суду від 31 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/873/22. Визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 22 листопада 2022 року.
07 листопада 2022 року на адресу суду від Державного підприємства "Дубенське лісове господарство" Демидівська селищна рада Дубенського району Рівненської області надійшли пояснення до позовної заяви № 860 від 02 листопада 2022 року, в яких останнє просить суд позов керівника Дубенської окружної прокуратури задовольнити, а розгляд справи здійснювати за відсутності представника ДП "Дубенський лісгосп".
16 листопада 2022 року через відділ канцелярії Демидівська селищна рада Рівненської області подала клопотання в якому просило суд позов задовольнити, розгляд справи проводити за відсутності представника селищної ради.
Ухвалою суду від 22 листопада 2022 року відкладено підготовче засідання на 20 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 20 грудня 2022 року закрито підготовче провадження у справі № 918/873/22. Призначено справу до судового розгляду по суті на 11 січня 2023 року.
11 січня 2023 року на адресу суду від прокуратури надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якій остання просить суд стягнути з відповідача на користь Демидівської селищної ради плату за довгострокове тимчасове користування лісами в розмірі 21 653 грн. 38 коп.
У відповідності до статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Заява прокуратури про зменшення розміру позовних вимог подана у відповідності до вимог ГПК України, а тому приймається судом та задовольняється в повному обсязі, а відтак має місце нова ціна позову в сумі 21 653 грн. 38 коп.
Ухвалою суду від 11 січня 2023 року відкладено розгляд справи по суті на 24 січня 2023 року.
У судовому засіданні 24 січня 2023 року уповноважений представник позивача та прокуратура підтримали позов з підстав зазначених у позовній заяві, у свою чергу відповідач не забезпечив явку уповноважених представників, хоча про місце дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.
Також суд зазначає, відповідач у жодне судове засідання з'явився, повернулися на адресу суду із зазначенням на конверті причини повернення: "інші причини що не дали змоги виконати обов'язку щодо пересилання поштового відправлення", "адресат відсутній за вказаною адресою", "по даній адресі не зазначається".
Суд зазначає, що місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Приписами статті 10 зазначеного Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Матящука Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Приписами частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та можливість ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі, а також про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, а неявка останнього не перешкоджає розгляду цієї справи та вирішенню спору по суті, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України без участі відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Мотивувальна частина:
Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 26.08.2009 № 302, Фізичній особі-підприємцю Матящуку О.В. надано лісову ділянку для використання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілях.
На виконання зазначеного, між ФОП Матящуком О.В. та Рівненською обласною державною адміністрацією 09.11.2011 укладено договір на право довгострокового тимчасового користування лісами, загальною площею 1,00 га, що розташована на території Дубенського лісництва ДП "Млинівський лісгосп", квартал 22, виділ 1 (на території колишньої Вербенської сільської ради, з жовтня 2017 року - Демидівської селищної ради Дубенського району Рівненської області).
Вказаний договір зареєстровано у Рівненському обласному управлінні лісового та мисливського господарства, про що в книзі реєстрації договорів на право тимчасового довгострокового користування лісами зроблено запис від 14.11.2011 №5.
Згідно пункту 1.1. договору, адміністрація виділяє, а тимчасовий лісокористувач приймає в строкове платне користування лісову ділянку для використання в культурно-оздоровчих, рекреаційних, виховних, спортивних цілях строком на 15 років.
Лісова ділянка, яка передається в користування, немає недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню (п. 2.3. Договору).
Згідно п. 4.1. договору, тимчасовий лісокористувач за надане даним договором право користуватися сплачує щорічний збір, встановлений рішенням Рівненської обласної ради від 22.04.2011 № 266 про встановлення ставок збору за спеціальне використання лісових ресурсів місцевого значення у сумі 6340,00 грн. за 1,00 га Вербенській сільській раді.
Як свідчать матеріали справи, 08.09.2009 між сторонами складено акт прийому-передачі земельної ділянки.
Однак, відповідач всупереч визначеним у договорі обов'язкам, не сплачував плату за використання лісової ділянки.
Вказане підтверджується листом Демидівської селищної ради Рівненської області від 20.09.2022 № 03-13/1919, відповідно до якого плата за довгострокове тимчасове користування лісами від ФОП Матящука О.В. не надходила, та листом ГУ ДПС у Рівненській області від 20.09.2022 № 5261/5/17-00-24-04-06, відповідно до якого ФОП Матящуком О.В. не подавалося декларації з рентної плати за користування лісовими ресурсами та не вносилася плата.
Відповідно до розрахунку Дубенської окружної прокуратури в період з 29.09.2019 по 29.09.2022 відповідачем не сплачено до бюджету 19 020 грн - (6340 грн*1 га)*3 роки (6340 грн - сума щорічного збору за 1 га, 1 - 1,00 га є площею лісової ділянки, що використовується, 3 - період, за який стягується заборгованість).
Окрім того, втрати від інфляції за весь період прострочення платежів з 29.09.2019 по 29.09.2022 становлять 2 633, 38 грн (формула обрахунку - втрати від інфляції = (сума заборгованості) * (інфляцію за конкретний період прострочення /100%).
Отже, загалом на момент пред'явлення позову заборгованість відповідача складала 21 653, 38 грн, з них основний борг в сумі 19 020, 00 грн., інфляційні втрати - 2 633, 38 гривень (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення, на підставі умов договору оренди, розрахунку з постійним лісокористувачем, а також не було спростовано доводи прокурора, що викладені в позові.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, сума боргу зі сплати орендної плати в розмірі 19 020 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь Демидівської сільської ради Рівненської області (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).
Прокурором відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача та 2 633 грн 38 коп. інфляційних втрат.
Отож прокурор в порядку захисту порушеного права позивачів вправі вимагати стягнення з відповідача 19 020 грн 00 коп. боргу з рентної плати за користування лісовими ресурсами, а також інфляційних нарахувань в розмірі 2 633 грн 38 коп.
Крім того, судом встановлено, що вказана лісова ділянка з часу укладення договору не використовувалася тимчасовим користувачем за цільовим призначенням для культурно-оздоровчих цілей, що стверджується наступним.
Згідно інформації ДП "Дубенський лісгосп" від 21.09.2022 № 770, всупереч вимогам договору, ФОП Матящук О.В. не виконує належним чином покладені на нього обов'язки.
Так, з початку дії договору довгострокового тимчасового користування лісами та станом на момент подачі позовної заяви, тимчасовий лісокористувач не приступив до використання наданої йому лісової ділянки, не вживає заходів щодо забезпечення охорони лісової ділянки, захисту та посилення корисних властивостей, не контролює дотримання режиму використання землі, не вживає заходів з метою дотримання правил протипожежної та екологічної безпеки, недопущення її засмічення, підтримання належного санітарного стану, що є порушенням умов укладеного договору.
Статтею 9 Лісового кодексу України визначено, що користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.
У тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.
Право тимчасового користування земельними ділянками оформляється договором.
У тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися на умовах оренди (ч. 1 ст. 10 Лісового кодексу України).
Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному Земельним та Лісовим кодексом України (ч. 5 ст. 6 Лісового кодексу України).
Відповідно до ст. 18 Лісового кодексу України об'єктом тимчасового користування можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності. Тимчасове користування лісами може бути: довгостроковим - терміном від одного до п'ятдесяти років і короткостроковим - терміном до одного року. Довгострокове тимчасове користування лісами - засноване на договорі строкового платного використання лісових ділянок, які виділяються для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, проведення науково-дослідних робіт. Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.
Статтею 20 Лісового кодексу України передбачені обов'язки тимчасових лісокористувачів на умовах довгострокового користування, а саме останні зобов'язані: 1) приступати до використання лісів у строки, встановлені договором; 2) виконувати встановлені обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом та договором; 3) дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; 4) вести роботи способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для охорони, захисту і відтворення типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, сприяти формуванню екологічної мережі; 5) своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів; 6) не порушувати прав інших лісокористувачів.
Статтею 105 Лісового кодексу України передбачена відповідальність за порушення лісового законодавства, в тому числі за знищення або пошкодження лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушення інших вимог пожежної безпеки в лісах; знищення або пошкодження лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу; порушення строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; невнесення плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України визначено принцип обов'язковості договору. Іншими словами, Цивільний кодекс закріплює принцип непорушності досягнутих сторонами правочину домовленостей, а відтак і закріплених в договорі відповідних умов.
Згідно ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Договором від 19.07.2012 сторони передбачили випадки припинення договору шляхом його розірвання, в тому числі за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, у разі високої пожежної небезпеки, незадовільного стану лісів внаслідок ущільнення ґрунту відвідувачами, виникнення вогнищ, шкідників, хвороб лісу і інших факторів, що призводить до ослаблення природних функцій лісу.
Пунктом 9.4. договору обумовлено, що адміністрація та постійний лісокористувач мають право ставити питання про розірвання договору у разі використання тимчасовим лісокористувачем лісової ділянки не за цільовим призначенням або у разі порушення ним лісового та /або природоохоронного законодавства.
За приписами статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Тобто, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.
Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Вказана правова позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 № 6-1449цс17, постанові Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 908/109/17.
Вбачається, в даному випадку, наявне не лише істотне порушення договору, але й наявна шкода, завдана цим порушенням другою стороною, яка виражена у вигляді реальних збитків, а саме не сплати відповідачем плати за довгострокове тимчасове користування лісовою ділянкою, передбаченої договором, що не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
Суд наголошує, наявне істотне порушення договору, яке виражене у невикористанні лісової ділянки за призначенням, що може призвести до значних збитків державі, невиконання заходів щодо забезпечення охорони, захисту лісових насаджень, невиконання заходів щодо збереження об'єктів користуванні від пожеж та явищ, які можуть вплинути на екологічний стан лісової ділянки, не підтримані санітарного стану лісової ділянки та головне не проведенням культурно-оздоровчих та рекреаційних заходів з метою забезпечення масового та індивідуального відпочинку людей, що не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
Натомість, відповідач з моменту отримання лісової ділянки у користування, упродовж майже 10 років не приступив до використання наданої йому лісової ділянки та не здійснював на ній будь-яку культурно-оздоровчу діяльність.
За таких обставин, договір довгострокового тимчасового користування лісами підлягає розірванню, а лісова ділянка - повернута Рівненській обласній військовій адміністрації (Рівненській обласній державній адміністрації).
Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення правовідношення та відновлення становища, яке існувало до порушення.
Зважаючи на те, що відповідачем договір про довгострокове тимчасове користування лісовими ділянками зареєстрований у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом розірвання даного договору в судовому порядку та повернення земельних ділянок власнику.
Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також: у разі відсутності такого органу. Під час здійснення представництва інтересів держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).
Згідно із частинами 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Слід наголосити, що надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
У даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що лісова ділянка, ФОП Матящук О.В. в культурно-оздоровчих цілях, як передбачено умовами договору, не використовується взагалі, а це у свою чергу, може призвести до занедбання, захаращення лісової ділянки, погіршення корисних властивостей лісів, та як наслідок завдання значних збитків державі. Окрім того, тимчасовим користувачем порушено право держави на своєчасне і повне одержання плати за користування лісовою ділянкою.
Як визначено ст. 77 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів є платним. Платність лісокористування суб'єктів лісових відносин є одним із основних принципів правового забезпечення раціонального використання і охорони лісів. Лісовий кодекс України розглядає плату за довгострокове тимчасове користування лісами як метод регулювання відносин з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, як основне джерело надходжень до Державного та місцевих бюджетів з метою централізації коштів для фінансування програм і проектів щодо поліпшення якісного стану продуктивних лісів та їх охорони від негативного антропогенного впливу.
Дотримання належного економічного регулювання лісових правовідносин, забезпечення надходжень платежів з плати за довгострокове тимчасове користування лісами до місцевих бюджетів безпосередньо належить до інтересів держави.
У зв'язку з цим, звертаючись до суду із заявою про розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами та стягнення плати за користування державними лісами прокурор реалізує свої представницькі повноваження у сфері охорони лісів, які є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Статтею 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Статтею 7 Лісового кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Також право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (ст. 8 Лісового кодексу України).
Пунктом 6 частини 1 статті 31 Лісового кодексу України визначено, що обласні державні адміністрації приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Враховуючи вказане, органом уповноваженим на виконання функції держави у спірних правовідносинах є Рівненська обласна військова адміністрація (Рівненській обласній державній адміністрації).
При цьому, аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
В даному випадку уповноваженим органом за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам, своєчасних заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісової ділянки та стягнення заборгованості не вжито, що вказує про неналежність захисту інтересів держави в даному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зробила свій висновок щодо поняття «нездійснення або неналежного здійснення суб'єктом владних повноважень своїх функцій» (справа № 912/2385/18 від 26.05.2020), відповідно до якого бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Судом встановлено, Дубенською окружною прокуратурою Рівненської області на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 22.09.2022 № 51- 2415 вих-22 повідомлено Рівненську ОДА про невиконання ФОП Матящуком О.В. умов договору та наявності підстав для захисту інтересів держави.
Разом з тим, Рівненською ОДА заходів щодо розірвання договору довгострокового тимчасового користування лісами, повернення лісової ділянки та стягнення заборгованості не вжито, що вказує про неналежність захисту інтересів держави уповноваженим суб'єктом.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для вжиття передбачених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» заходів прокурорського реагування представницького характеру.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до статті 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
За подання позову Дубенська окружна прокуратура за платіжним дорученням від 19.10.2022 року № 1588 сплатила 7 443 грн. 00 коп. судового збору, який відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із задоволенням позову слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Рівненської області
1. Позов задовольнити.
2. Розірвати Договір на право довгострокового тимчасового користування лісами від 19.11.2011, укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та Фізичною особою-підприємцем Матящуком Олегом Васильовичем.
3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Матящука Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) повернути Рівненській обласній військовій адміністрації (Рівненській обласній державній адміністрації) (33028, м. Рівне, майдан просвіти,1, код ЄДРПОУ 13986712) за актом приймання-передачі лісову ділянку загальною площею 1,00 га.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матящука Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Демидівської селищної ради (ЄДРПОУ 38012494, р/р UA858999980314040502000017449, МФО 899998, банк одержувача - ГУК у Рівненській обл./ОТГ Демидівка) плату за довгострокове тимчасове користування лісами в сумі 19 020 (дев'ятнадцять тисяч двадцять) грн. 00 коп. та 2 633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 38 коп. інфляційних втрат.
5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Матящука Олега Васильовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA22820172034313000100015371, МФО 820172, ЗКПО 029110077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, місто Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у сумі 7 443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп.
6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 26 січня 2023 року.
Суддя Вадим Торчинюк