36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
26.01.2023 Справа № 917/1520/22
Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРПРОФТРАНС», Код ЄДРПОУ 42855465, 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є, E-mail: ukrproftrans@ukr.net
до Фізичної особи-підприємцця Мотрича Руслана Івановича, Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про стягнення 79284,37 грн,
без виклику представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРПРОФТРАНС» звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Фізичної особи-підприємцця Мотрича Руслана Івановича про стягнення 79284,37 грн заборгованості за договором-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №19/09-1АМ від 19.09.2022 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2022р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.
Ухвалою від 28.11.2022 року суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 917/1520/22, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановити відповідачу строк для подання суду відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
З метою повідомлення учасників справи про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача (відповідачу копія ухвали направлена за адресою реєстрації: 37710, Полтавська обл., Оржицький р-н, с. Лазірки, вул. Пушкінська, 54, що співпадає з адресою, зазначеною позивачем у позові).
Копія ухвали суду від 28.11.2022, яка направлялася за адресою відповідача, повернулася на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Суд зазначає, що заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало. Відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про розгляд справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Судом враховано, що за ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.
Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи введення воєнного стану в Україні.
Приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
19.09.2022 року між ФОП Мотрин Р.І. (надалі - Замовник, Відповідач) та ТОВ «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО УКПРОФТРАНС» (надалі - Перевізник. Позивач) укладено договір-заявку на перевезення вантажу автомобільним транспортом №19/09-1АМ (надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору, вантажем є ріпак у біг-бегах до 22,5 тонн на авто.
Згідно вказаного Договору місце завантаження - Україна, Житомирська обл., с. Рея. Місце розвантаження - Ропчіце, Польща. Розмитнення - Рава-Руська. Наданий транспорт Сканія д.н.з. НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . Водій - Середа Юрій Михайлович.
Згідно п. 14. Договору, загальна вартість послуг наданих Перевізником становить 79284,37 грн., із яких 25000,00 грн. мають бути перераховані на рахунок Перевізника у день розвантаження, а решта суми, протягом 10 днів із дня розвантаження, на підставі ( СМR, рахунку, акту, заявки).
Позивач вказує, що на виконання умов вказаного Договору, вантажовідправником - ТОВ «Лисівка-Агро» завантажено вказаний вище автомобіль ріпаком масою 17080 кг, що підтверджується відповідною товарно-транспортною накладною №Р. Вказаний вантаж, 27.09.2022 року у 15 біг-бегах загальною масою 17080 кг, доставлено Перевізником до місця розвантаження - Ропчіце, Польща, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) 20/09-16.
За твердженням позивача, будь-яких претензій до Перевізника від Відповідача, вантажоодержувача, вантажовідправника щодо пошкодження, цілісності, повноти вантажу, а також вчасності його доставки до місця розвантаження не надходило, однак, Відповідачем до теперішнього часу не здійснено розрахунок із Перевізником згідно умов Договору, а відтак загальна сума боргу становить 79284,37 грн.
Позивачем 24.10.2022 року направлено Відповідачу лист- вимогу у якому просив, протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги і додатків до неї, підписати акт наданих послуг №717 від 29.09.2022 року, що складений згідно договору договору-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №19/09-1АМ від 19.09.2022 року, а також акт звірки взаємних розрахунків за період 01.06.2022 року - 20.10.2022 року. Підписані екземпляри вказаних акту наданих послуг та акту звірки взаємних розрахунків, у той самий строк повернути Позивачу за його адресою. А також, протягом трьох днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити Позивачу заборгованість у сумі 79284,37 грн. згідно Договору.
Вказана вимога отримана Відповідачем 05.11.2022 року, що підтверджується витягом із сайту АТ «Укрпошта», проте, як стверджує позивач, до теперішнього часу залишається ним повністю проігнорованою.
Позивач у позові зазначає про те, що заборгованість за Договором відповідачем не сплачена та просить стягнути її з відповідача.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір-заявка на перевезення вантажу автомобільним транспортом №19/09-1АМ від 19.09.2022 року.
Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За умовами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору у розмірі 79284,37 грн. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: товарно-транспортною накладною №Р, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) 20/09-16.
Жодних претензій з боку Відповідача щодо невиконання, неналежного виконання чи порушення Позивачем своїх зобов'язань щодо наданих автопослуг на адресу останнього не надходило.
Відповідач, щодо наданих позивачем послуг по договору у розмірі 79284,37 грн. не заперечив.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені статтею 193 Господарським кодексом України.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 14. Договору, загальна вартість послуг наданих Перевізником становить 79284,37 грн., із яких 25000,00 грн. мають бути перераховані на рахунок Перевізника у день розвантаження, а решта суми, протягом 10 днів із дня розвантаження, на підставі CMR, рахунку, акту, заявки.
Виходячи з погоджених договірних умов, суд доходить висновку, що строк оплати є таким, що настав.
Доказів оплати вартості послуг наданих Перевізником на суму 79284,37 грн. відповідач суду не надав.
Згідно із частинами 2, 3 ст.13 ГПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як визначено ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 79284,37 грн заборгованості за договором-заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №19/09-1АМ від 19.09.2022 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача повністю в сумі 2481,00 грн., оскільки судом задоволено позов повністю.
Керуючись ст. ст. 126, 129, 232-233, 237-238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути із Фізичної особи-підприємця Мотрича Руслана Івановича (ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО УКРПРОФТРАНС» (Код ЄДРПОУ 42855465, 04212, м. Київ, вул. Богатирська, 3-Є) заборгованість у сумі 79284,37 грн., а також 2481,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 26.01.2023 р.
Суддя Киричук О.А.