Ухвала від 16.01.2023 по справі 915/1489/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про результати розгляду заяви кредитора

16 січня 2023 року Справа № 915/1489/20

м. Миколаїв

Кредитор (заявник): ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Боржник: Дочірнє підприємство "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А, ел.адреса: nikolaevoad@adu.com.ua; код ЄДРПОУ 31159920).

Розпорядник майна: арбітражний керуючий Юринець Арсен Володимирович (01001, м.Київ, а/с 259-В, ел.адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Суддя Давченко Т.М.

при секретарі Сулеймановій С.М.

за відсутності представників

Суть спору: про визнання кредиторських вимог до боржника

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа № 915/1489/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (54029, м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-А, код ЄДРПОУ 31159920) (далі ДП "Миколаївський облавтодор").

Ухвалою від 29.04.2021 судом, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство далі ДП "Миколаївський облавтодор", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юринця Арсена Володимировича (свідоцтво № 455 від 14.03.2013) та ін.

З метою виявлення кредиторів боржника на офіційному веб-порталі судової влади України 30.04.2021 оприлюднено повідомлення за № 66390 про відкриття провадження у справі банкрутство ДП "Миколаївський облавтодор".

15.02.2022 за результатами попереднього судового засідання судом винесено ухвалу, якою зобов'язано розпорядника майна внести до реєстру вимог кредиторів ДП "Миколаївський облавтодор" про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

На адресу Господарського суду Миколаївської області 10.02.2022 від гр. ОСОБА_1 надійшла заява (вх. № 2100/22 від 10.02.2022), у якій заявник просить суд визнати його грошові вимоги в сумі 198076,60 грн., які є заборгованістю по заробітній платі, та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою від 16.02.2022 судом вказану заяву прийнято до розгляду та призначено заяви кредитора (заявника) на 19 квітня 2022 року о 13:20.

У вказану дату судове засідання не відбулося у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням на всій території України воєнного стану за Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, та проведенням активних бойових дій на території Миколаївської області та міста Миколаєва.

Наказом голови Господарського суду Миколаївської області від 02.03.2022 судові засідання, призначені з 02.03.2022 по 01.04.2022, були скасовані, враховуючи ведення бойових дій на адміністративно-територіальній одиниці місця розташування суду.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи, зокрема, неможливість здійснення правосуддя Господарським судом Миколаївської області під час воєнного стану, Голова Верховного Суду розпорядженням від 22.03.2022 № 12/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ на Господарський суд Одеської області.

Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 з 26.07.2022 відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

За вказаних обставин, розгляд заяви відбувається у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Ухвалою суду від 23.12.2023 сторін повідомлено про призначення розгляду заяви гр. Хоменка у судове засідання на 16.01.2023. Вказану ухвалу надіслано учасникам провадження у справі та оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Станом на 16.01.2023 заперечень щодо заявлених Службою кредиторських вимог суду не надійшло, як не надійшло повідомлення розпорядника майна щодо розгляду заяви кредитора.

Учасники провадження у справі у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином (докази містяться у матеріалах кредиторської вимоги гр. Хоменка).

Слід зауважити, що у зв'язку з воєнною ситуацією та станом небезпеки у Миколаївській області, судом не визнавалася обов'язковою участь представників у даному судовому засіданні.

Тож, зважаючи на строк розгляду указаної заяви, відсутність заперечень щодо заявлених грошових вимог гр. Хоменка, застосовуючи дискреційні повноваження, з урахуванням принципу процесуальної економії, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду заяви гр. Хоменка та вважає можливим розглянути заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги у даному судовому засіданні за відсутності представників за наявними документами. При цьому, суд констатує, що поданих документів достатньо для розгляду заяви про кредиторські вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до приписів Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду заяв про грошові вимоги господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Слід зауважити, що заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, виходячи з вимог Кодексу обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16).

16.01.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, оцінивши їх відповідно до вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяву кредитором подано до суду після закінчення 30-денного строку з дня оприлюднення оголошення про визнання боржника банкрутом.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.

Зі змісту заяви гр. ОСОБА_1 вбачається, що з 11.02.2020 він працював начальником юридичного відділу ДП "Миколаївський облавтодор", про що у трудовій книжці заявника зроблено відповідний запис.

Наказом № 20-КК від 09.08.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади за власним бажанням у зв'язку із невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю (ч.2 ст. 38 КЗпП України).

Станом на дату звернення до суду з цією заявою заборгованість ДП "Миколаївський облавтодор" перед ОСОБА_1 становить 198076,60 грн., з яких:

141516,90 грн - заборгованість із заробітної плати згідно довідки ДП "Миколаївський облавтодор" вих. № юр-918 від 21.09.2021;

365,92 грн - заборгованість підзвіту згідно довідки ДП "Миколаївський облавтодор" вих. № юр-918 від 21.09.2021;

56193,78 грн - вихідна допомога у розмірі 3-х місячного середнього заробітку при звільненні згідно довідки ДП "Миколаївський облавтодор" вих. № юр-917 від 21.09.2021.

Як частиною першою статті 94 КЗпП України, так і частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано. Цьому визначенню відповідає поняття заробітної плати, передбачене у частині першій статті 94 Кодексу і частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці», як винагороди, обчисленої, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган (роботодавець) виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Наведений зміст поняття заробітної плати узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)», за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника, існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя.

Згідно зі ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до вимог ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Боржником у довідці вих. № юр-918 від 21.09.2021 указано розмір заборгованості із заробітної плати - 141516,90 грн. Зазначена сума не оскаржена а ні боржником, а ні розпорядником майна. Окрім цього, у вказаній довідці боржник зазначив заборгованість з підзвіту перед заявником у розмірі 365,92 грн.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цьогоКодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Оскільки судом встановлено, що позивач був звільнений з роботи внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, позивач має право на отримання вихідної допомоги на підставі ст.44 КЗпП України, яка згідно довідки ДП "Миколаївський облавтодор" вих. № юр-917 від 21.09.2021 становить 56193,78 грн.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені в день звільнення працівника.

Закон покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Станом на дату розгляду заяви про грошові вимоги до боржника борг не сплачено та боржником не оспорено.

Таким чином, грошові вимоги ОСОБА_1 до ДП "Миколаївський облавтодор" складають 198076,60 грн, є обґрунтованими та безспірними.

З огляду на викладене, судом визнаються грошові вимоги ОСОБА_1 до ДП "Миколаївський облавтодор" у загальній сумі 198076,60 грн.

Вказані грошові вимоги згідно приписів ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства мають задовольнятися у першу чергу.

Керуючись ст. 2, 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (код ЄДРПОУ 31159920) у сумі 198076,60 грн (1 черга реєстру задоволення вимог кредиторів).

2. Ухвалу надіслати кредитору, боржнику та розпоряднику майна.

Ухвала набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 19.01.2023.

Суддя Т.М. Давченко