26.01.2023 р. Справа № 914/1236/21
Суддя Манюк П.Т. розглядаючи матеріали заяви про відвід судді
у справі № 914/1236/21
за позовом: Фермерського господарства "Газда" Добродія Бігуняка Ярослава Степановича", м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача 1: Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область
до відповідача 2: Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, м. Львів
про визнання дій органів місцевого самоврядування протиправними та визнання протиправним та скасування рішення.
встановив:
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Фермерського господарства «Газда» Добродія Бігуняка Ярослава Степановича» до Дрогобицької міської ради та до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради про визнання дій органів місцевого самоврядування протиправними та визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою суду від 02.06.2021 відкрито провадження у справі № 914/1236/21 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 24.06.2021.
Хід розгляду справи викладено у попередніх ухвалах суду, зокрема ухвалою від 05.01.2023 суд повернувся до розгляду справи № 914/1236/21 у підготовчому провадженні та підготовче засідання призначив на 26.01.2023 о 11:00 год.
25.01.2023 на електронну адресу суду надійшла заява Дрогобицької міської ради про відвід судді Манюка П.Т., підписана Дрогобицьким міським головою.
Судове засідання 26.01.2023 не відбулось, з огляду на оголошену з 08:13 год на території Львівської області повітряну тривогу, яка станом на час проведення судового засідання не завершилася.
Розглянувши заяву про відвід, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно з ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
В обґрунтування поданої заяви про відвід судді Манюка П.Т. заявник зазначає те, що Дрогобицька міська рада Львівської області 03.01.2023 подала заперечення щодо переходу на стадію підготовчого провадження та заяву про поновлення строку на подання доказів. Щодо подання доказів Дрогобицька міська рада відзначила, що строк для подання доказів пропущено з поважних причин, оскільки рішення у справі № 442/2635/20, яке заявник просив долучити до матеріалів справи, прийнято Дрогобицьким міськрайонним судом лише 26.12.2022, а отримано заявником наручно 03.01.2023. Відтак, подати його на більш ранній стадії не видавалось за можливе.
04.01.2023 позивач подав у суд заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання доказів та долучив докази у вигляді 21
додатка. Відповідачі подану заяву з додатками отримали 10.01.2023, отже вже після судового засідання та після прийнятого судом рішення про повернення до стадії підготовчого засідання.
З аналізу поданої позивачем заяви від 04.01.2023 вбачається, що жодного обгрунтування неможливості подання даних документів на більш ранній стадії суду не надано. Як вказує заявник, долучені документи датуються 1989, 1990, 1992, 1993, 1994 р., проте позивачем не вказано та не надано доказів щодо шляхів отримання поданих документів, а тому достовірність, допустимість та належність частини з долучених позивачем документів не доведена. Окрім цього, позивачем не аргументовано, яке значення мають для розгляду справи № 914/1236/21 долучені в 21 додатку документи.
Крім того, заявник зазначає, що заява позивача від 04.01.2023 та долучені до неї докази подані з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до частини 4 ст.80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За відсутності клопотань, заяв у відповідні структури, які б засвідчували факт отримання доданих документів у 2022 році, є підстави вважати, шо долучені позивачем документи були наявні у нього протягом підготовчого засідання, а відтак, це є зловживання процесуальними правами.
Разом з тим, у запереченні від 03.01.2023 Дрогобицька міська рада покликалась на те, що саме відповідачі у справі № 914/1236/21 під час підготовчого засідання подавали у суд клопотання щодо витребовування доказів, дослідження обставин з метою підтвердження чи спростування факту правонаступництва між кооперативом "Газда" та позивачем. Однак, суд подані відповідачем клопотання відхилив.
Проаналізувавши доводи заяви, суд дійшов висновку, що доводи заяви про відвід судді зводяться лише до незгоди сторони з процесуальним рішенням головуючого судді.
Частинами 1, 2 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, де передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд наголошує, що суддя здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.
Таку, суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка ним володіє, вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.
Згідно з частиною третьою статті 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
При розгляді справи № 914/1236/21 судом, зважаючи на складність справи, наявність взаємосуперечливих судових рішень пов'язаних з взаємовідносинами учасників справи щодо володіння та користування спірною земельною ділянкою (спори між ними тривають майже 30 років), забезпечено реалізацію принипу змагальності сторін. З метою всебічного та повного з'ясування обставин справи учасникам справи створені можливості щодо подання всіх доказів, які обгрунтовують їх правові позиції, а у випадку подання одним із учасників справи додаткових доказів чи обгрунтувань, суд надає можливість його процесуальному опоненту висловити свою позицію щодо поданого доказу та, за наявності, подати докази що її обгрунтовують.
В судовому засіданні 05.01.2023 судом задоволено клопотання як позивача так і відповідача 1 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, та ухвалено повернутися до стадії підготовчого провадження у справі з метою надання можливості учасникам справи подати додаткові пояснення з приводу долучених документів та вчинення інших дій, необхідних для правильного розгляду спору по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Право на незалежний і безсторонній суд гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейським судом з прав людини в рішенні у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
Безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення Європейського суду з прав людини у рішенні по справі "Газета Україна-Центр проти України", no.16695/04, від 15.07.2010).
Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття "належних сумнівів". Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).
Таким чином, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (статті 126, 129 Конституції України).
Як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 № 6-рп/2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Наведені заявником обставини, не є обставинами, які визначені ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України як підстави для відводу судді, а незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може свідчити про існування упередженості останнього в розгляді відповідної справи та не є підставою для відводу судді від розгляду даної справи.
Будь-яких інших доказів, передбачених вимогами ст.ст. 35-36 ГПК України, що слугували б підставою для відводу судді Манюка П.Т. у справі № 914/1236/21 заявником до заяви не подано, а судом під час розгляду заяви не встановлено.
Проаналізувавши наведені у заяві про відвід аргументи та обґрунтування, суд дійшов висновку про необгрунтованість поданої заяви та відмову у її задоволенні.
Керуючись ст.ст. 35, 38, 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні заяви відповідача 1 - Дрогобицької міської ради про відвід судді Господарського суду Львівської області Манюка П.Т. у справі № 914/1236/21 відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Манюк П.Т.