ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.01.2023Справа № 910/19188/21
За позовом Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод"
до Міністерства оборони України
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
Секретар судового засідання Радецька Ю.О.
Представники учасників справи:
від позивача Хаупшева Л.М;
від відповідача Падалка Р.М.
В судовому засіданні 19.01.2023 року, відповідно до положень ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 26.01.2023 року.
23 листопада 2021 року до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (позивач) надійшла позовна заява № 02/2574 від 18.11.2021 року до Міністерства оборони України (відповідач) про стягнення фактично понесених витрат на капітальний ремонт транспортних засобів військового призначення у розмірі 804 995,82 грн. (вісімсот чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 82 копійки).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час виконання державного контракту № 342/3/5/17/78 від 22.12.2017 року орієнтовна ціна, зазначена при укладенні контракту визначалась на підставі висновку філії ПЗ № 637 (2017), зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових послуг, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2018 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь фактично понесені витрати на капітальний ремонт транспортних засобів військового призначення у розмірі 804 995,82 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/19188/21 здійснювати у порядку загального позовного провадження в закритому судовому засіданні, підготовче засідання призначено на 23.12.2021 року.
За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.
Так, в підготовчому засіданні 23.12.2021 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/19188/21 до судового розгляду по суті на 10.02.2022 року.
Судове засідання 10.02.2022 року не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2022 року судове засідання призначено на 19.01.2023 року.
В судовому засіданні 19.01.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
22.12.2017 року між Міністерством оборони України (замовник) та ДП "Житомирський бронетанковий завод" (виконавець) було укладено державний контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням № 342/3/5/17/78 (надалі - державний контракт), відповідно до предмету якого виконавець зобов'язався у 2017 - 2018 роках виконати роботи (надати послуги) з капітального ремонту виробів за номенклатурою, етапами, в обсягах та у строки, визначені в календарному плані, а замовник - прийняти та оплатити такі послуги.
Згідно з п. 2.1. державного контракту визначено орієнтовну вартість робіт.
Пунктом 2.2. державного контракту встановлено, що орієнтовна вартість послуг з ремонту виробів встановлена сторонами на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів (РКМ) визначення орієнтовної ціни ремонту одиниці виробів, складених замовником відповідно до вимог нормативно-правових актів з питань планування, обліку і розрахунку собівартості робіт та з урахуванням висновків філії ПЗ № 637 від 07.02.2017 № 46 та від 10.02.2017 № 53 про рівень орієнтовної ціни разом з аналізом елементів витрат, складених на підставі проведеного розгляду РКМ з визначенням орієнтовної ціни ремонту одиниці виробу для закупівлі послуг за контрактом. Орієнтовна ціна зафіксована у протоколі погодження орієнтовної ціни на надання послуг з ремонту виробу.
Відповідно до п. 2.3. державного контракту орієнтовна вартість послуг за контрактом не може бути перевищена виконавцем, при цьому економічні показники: трудомісткість, відсотки додаткової заробітної плати, загальновиробничі, адміністративні витрати, визначені у РМК, не можуть бути перевищені.
В обґрунтованих випадках при зміні тарифів, цін на матеріали та покупні комплектуючі вироби, інших складових собівартості продукції, у разі, якщо вплив на такі зміни знаходиться поза межами компетенції сторін контракту та обумовлений прийняттям відповідних законодавчих та нормативно-правових актів, за мотивованим рішенням відповідача, ціна контракту може бути переглянута з метою недопущення зриву виконання контракту та належного забезпечення потреб Збройних Сил України.
Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення терміну надання послуг на підставі письмового звернення однієї із сторін.
Перегляд орієнтовної вартості послуг здійснюється відповідно до спільного рішення, яке затверджується сторонами на підставі висновку філії ПЗ № 637, складеного за результатами перевірки та аналізу РКМ щодо фактичних та очікуваних витрат. Очікувані витрати не повинні перевищувати 20% від загальної вартості за контрактом.
В п. 2.4. державного контракту сторони узгодили, що замовник оплачує вартість послуг за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни на вартість послуг за державним оборонним замовленням. Рівень договірної ціни на вартість послуг перевіряються філією ПЗ № 637 шляхом аналізу собівартості продукції, первинних та зведених документів бухгалтерського обліку виконавця, трудомісткості її виготовлення та розгляду РКМ виконавця, складених на підставі фактичних витрат, понесених ним у процесі виконання контракту, зі складанням та наданням замовнику відповідного висновку щодо рівня договірної ціни послуг.
Відповідно до п. 2.6. державного контракту для встановлення договірної ціни наданих послуг виконавець у строк не пізніше ніж за 20 календарних днів до дати поставки виробів, разом з повідомленням замовника про готовність про передачу виробів, надає філії ПЗ № 637 повний комплект РКМ щодо рівня договірної ціни, складених на підставі фактичних витрат та обгрунтованих розрахунків фактичних витрат (у тому числі витрат співвиконавців).
Представництво замовника, не пізніше ніж за 10 днів до кінцевого терміну надання послуг, надає замовнику перевірені та завізовані РКМ щодо рівня договірної (фактичної) ціни наданих послуг та висновок.
Положеннями п. 2.7. державного контракту передбачено, що у разі коли фактичні витрати виконавця на надання послуг перевищують її орієнтовну вартість, замовник не зобов'язаний оплачувати таке перевищення.
Відповідно до п. 11.3. державного контракту зміни до контракту можуть бути внесені за взаємною згодою сторін шляхом оформлення додаткової угоди до контракту.
Контракт набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2018 року, але в частині виконання сторонами зобов'язань - до повного їх виконання (п. 11.1. державного контракту).
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при укладенні державного контракту сторони на підставі висновків філії № 637 ВП МОУ від 07.02.2017 року за № 46 та від 10.02.2017 року за № 53 узгодили орієнтовну вартість робіт, проте в період дії договірних відносин та виконання робіт (надання послуг) зазначена ціна зазнала суттєвих змін через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та інше, про що виконавець повідомив замовника, однак спільного рішення про внесення змін до контракту про новий розмір орієнтовної ціни сторони не досягнули, додаткову угоду не підписали. Як зазначає позивач, актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 21.11.2018 року № 13, з урахуванням протоколу розбіжностей, зафіксовано факт виконання позивачем робіт за державним контрактом на суму 4 006 744,26 грн., з яких вартість в розмірі 3 201 748,44 грн. прийнята відповідачем та є безспірною, при цьому сума в розмірі 804 995,82 грн. є фактичними витратами на виконання капітального ремонту виробу, що підтверджені відповідачем, проте зобов'язання щодо їх оплати відповідач залишив невиконаним.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на відсутність у відповідача зобов'язання щодо оплати перевищення розміру фактичних витрат орієнтовної вартості робіт (послуг), що прямо встановлено п. 2.7 державного контракту.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За змістом пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Одностороння відмова від виконання зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно зі статтею 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Частинами першою-третьою статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Таким чином, ціна договору підряду погоджується сторонами під час укладення договору і після укладення договору може бути змінена лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Закон України "Про державне оборонне замовлення" (в редакції станом на час спірних правовідносин) визначає, що державний контракт з оборонного замовлення - договір, укладений у письмовій формі державним замовником від імені держави з виконавцем відповідно до затверджених основних показників оборонного замовлення, в якому визначаються економічні та правові зобов'язання сторін, порядок регулювання їхніх господарських відносин. Порядок планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонного замовлення, а також порядок здійснення контролю за його виконанням визначає Кабінет Міністрів України.
Згідно з абзацом 2 пункту 26 Порядку планування, формування, розміщення та коригування державного оборонного замовлення, а також здійснення контролю за його виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2011 № 464, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі визначення виконавця без застосування конкурентних процедур, ціна на продукцію оборонного призначення встановлюється суб'єктом господарювання і державним замовником під час проведення переговорів щодо укладення державного контракту, договору.
Пунктом 26-5 цього Порядку передбачено, що за результатами розрахунків ціни суб'єкт господарювання готує та подає на розгляд державному замовнику, зокрема калькуляцію продукції, кошторис на виконання робіт, розшифрування витрат, що увійшли до статей калькуляції.
Як встановлено судом, укладаючи державний контракт, сторони у п. 2.1. погодили орієнтовну договірну ціну, що відповідає протоколу переговорів від 13.12.2017 року та висновку філії представництва замовника № 637, затвердження яких передували укладенню вказаного правочину.
За актом приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 21.11.2018 року № 13 до державного контракту, на який посилається позивач, вартість виконаних робіт (наданих послуг) з капітального ремонту 1 одиниці виробу склала 4 006 744,26 грн., проте відповідач (замовник) прийняв роботи та підписав акт із протоколом розбіжностей до нього на суму 3 201 748,44 грн., зазначивши, що сума 804 995,82 грн. дорівнює різниці між фактичними витратами виконавця на капітальний ремонт виробів та орієнтовною вартістю, визначеною в протоколі погодження орієнтовної ціни на поставку (закупівлю продукції, виконання робіт, надання послуг), та є спірною; сума 3 201 748,44 грн. є безспірною та підлягає оплаті.
Виходячи з положень п. 2.4. державного контракту, до передачі робіт за актом № 13 позивач надав відповідачу для узгодження повний комплект розрахунково-калькуляційних матеріалів щодо рівня договірної ціни, складених на підставі фактичних витрат та обгрунтованих розрахунків фактичних витрат (у тому числі витрат співвиконавців), візування та перевірка яких покладено на представництво замовника із надання висновку.
Відповідно до висновку філії представництва замовника № 637 від 07.02.2017 року за № 46 та від 10.02.2017 року за № 53 ціна на роботи (послуги) з ПДВ визначена саме на рівні, прийнятому відповідачем, і саме ця вартість робіт (послуг) була зазначена позивачем у ціновій пропозиції виконавця на капітальний ремонт виробів, тобто узгоджена сторонами при укладенні державного контракту.
Доказів затвердження сторонами спільного рішення про збільшення орієнтовної вартості виконаних робіт (наданих послуг) як після укладення державного контракту, так і до прийняття робіт (послуг) за вказаним актом, матеріали справи не містять та до суду не надано.
З огляду на зазначене та враховуючи, що за актом від 21.11.2018 року № 13 виконані роботи (надані послуги) з капітального ремонту виробу передані позивачем та прийняті відповідачем безспірно за узгодженою державним контрактом ціною в сумі 3 201 748,44 грн., суд дійшов висновку, що зміна ціни робіт (послуг) та відповідно розміру фактичних витрат виконавця через зростання вартості складових частин, закупівельних комплектуючих, комунальних тарифів, підвищення розміру мінімальної заробітної плати та інше без коригування збільшення вартості робіт на зазначену суму в порядку, передбаченому умовами цього контракту, не покладає на замовника робіт (послуг) обов'язку їх оплати.
Поряд з цим, положеннями п. 2.7. державного контракту чітко передбачено, що у разі коли фактичні витрати позивача на надання послуг перевищують її орієнтовну вартість, відповідач не зобов'язаний оплачувати таке перевищення.
Виходячи з того, що акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) відповідач підписав із протоколом розбіжностей до нього на суму 3 201 748,44 грн., зазначивши, що сума 804 995,82 грн. дорівнює різниці між фактичними витратами виконавця на ремонт виробу та орієнтовною вартістю, суд дійшов висновку, що сторони не досягли у встановленому державним контрактом порядку згоди щодо зміни (визначення іншої) вартості робіт (послуг), ніж погоджено державним контрактом, відтак така ціна вважається узгодженою саме у сумі, що становить 3 201 748,44 грн.
Вказаний акт не є додатковою угодою до державного контракту, шляхом оформлення якої відповідно до п. 11.3. до державного контракту можуть бути внесені відповідні зміни за взаємною згодою сторін. Метою складання такого акта є фіксація передачі результатів виконаних робіт (наданих послуг), в даному випадку з протоколом розбіжностей щодо вартості виконаних позивачем робіт.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що позивач (виконавець) не довів неможливість виконати роботи (надати послуги) за узгодженою згідно з державним контрактом орієнтовною вартістю, а також не надав належної оцінки тому, що виконавець звернувся до замовника про необхідність переглянути орієнтовну вартість виконаних робіт (наданих послуг) у лютому 2018 року, тобто через півтора місяці після укладення державного контракту 22.12.2017 року, коли істотне зростання вартості матеріалу після укладення державного контракту не могло відбутись в силу незначного проміжку часу, який минув з моменту укладення державного контракту.
Визначення заздалегідь (більше ніж за 10 місяців) орієнтовної вартості робіт (послуг) з капітального ремонту виробів на підставі розрахунково-калькуляційних матеріалів з урахуванням висновків філії ПЗ № 637 від 10.02.2017 року № 53 та від 07.02.2017 року № 46 не може бути підставою для стягнення з відповідача на користь позивача неузгодженої частини вартості таких робіт (послуг), адже підписуючи 22.12.2017 року державний контракт позивач достеменно знав, що орієнтовна вартість робіт (послуг) була визначена за 10 місяців до укладення цього контракту та погодився з нею, а тому як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, мав розумно оцінити, зокрема, підвищення на ринку цін на продукцію, підвищення комунальних тарифів, а також підвищення розміру мінімальної заробітної плати, яке відбулось на підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2018" від 07.12.2017 року № 2246-VIII, який набрав чинності 01.01.2018 року, відповідно з урахуванням виду своєї діяльності повинен був оцінити можливість виконати зобов'язання відповідно до закладеної у контракті орієнтовної вартості робіт (послуг).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 074,94 грн. відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.01.2023р.
Суддя О.В. Котков