Справа № 598/66/23
провадження № 3/598/97/2023
"25" січня 2023 р. Суддя Збаразького районного суду Тернопільської області Гудима І.В., розглянувши матеріали, які надійшли з відділення поліції №2 (м.Ланівці) Кременецького районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, приватного підприємця, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
за ч.1 ст.156 КпАП України,
встановив:
До провадження Збаразького районного суду надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.156 КпАП України.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №119487 від 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 звинувачується в тому, що він «23 грудня 2022 року о 15 годині 50 хвилин здійснив продаж сигарет марки «Комплімент» без марок акцизного збору громадяну ОСОБА_2 , 1985 року народження, жителю АДРЕСА_2 , що за адресою АДРЕСА_3 , сума пачки сигарет «Комплімент» становить 43грн. без вилучення».
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та матеріали, що додані до нього, вважаю, що дана адміністративна справа підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення виходячи із наступного.
Так, у відповідності до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частина друга ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
Враховуючи викладене, в справах про адміністративні правопорушення підлягає застосуванню положення ст.62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно вимог ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Судовий розгляд повинен провадитися в межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
Так, згідно диспозиції ч. 1 ст. 156 КУпАП, відповідальність за вказане правопорушення наступає за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері торгівлі пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами
Об'єктивна сторона полягає у роздрібній або оптовій, включаючи імпорт або експорт, торгівлі спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібній торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору.
Суб'єкт адміністративного проступку - працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності в цих галузях.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.
Одночасно суд звертає увагу, що норма ч. 1 ст. 156 КпАП України носить бланкетний характер, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов'язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», роздрібна торгівля - це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Приписами ст. 15 цього Закону передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Із викладеного слідує, що до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 156 КпАП України можливо притягнути особу, яка є суб'єктом господарської діяльності, тобто є специфічним суб'єктом, який наділений законом спеціальними, властивими йому ознаками.
У відповідності до ч.1, п.1 ч.2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відтак, суб'єктами правопорушень, передбачених ч.1 ст. 156 КпАП України можуть бути лише спеціальні суб'єкти, а саме - суб'єкти підприємницької діяльності.
Проте, у матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
Слід звернути увагу на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №119487 від 23.12.2022 року відсутнє посилання на норму Закону України, яку порушив ОСОБА_1 ..
Крім того, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 156 КпАП України полягає у здійсненні торгівлі, тобто процесу обміну товарами та грошима.
Однак, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані щодо вилучення виручки від реалізації вказаної продукції, оскільки санкція статті передбачає конфіскацію предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.
З протоколу вбачається, що ОСОБА_1 вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.156 КпАП України не визнав.
Разом з тим, до матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_2 , проте в протоколі про адміністративне правопорушення у графі «свідки» відсутня інформація про свідків даного правопорушення.
Крім того, пояснення ОСОБА_2 викликають у суду сумніви у своїй достовірності, оскільки є незрозумілим, на підставі чого ним стверджується продаж ОСОБА_1 сигарет марки «Комплімент» без марок акцизного збору, оскільки такі твердження не підкріплені іншими доказами, а тому оцінюються судом критично, та не можуть бути прийняті до уваги як належний доказ у справі.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів, які об'єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.156 КпАП України.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення. Таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
У справі «Карелін проти Росії» («Каrеlіn v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, ЄСПЛ зазначив, що за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи із наведеної практики ЄСПЛ, а також враховуючи вимоги ст.ст.7, 254, 279 КУпАП суд повинен розглядати справу не інакше, як на підставі та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.
Також в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява №7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.156 КпАП України, як за ознаками роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку, слід відмовити, а справу провадженням закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного та керуючись ч.1 ст.156, п.1 ст.247, 284, 294 КпАП України, суддя,-
постановив:
В притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.156 КпАП України відмовити, а дану справу провадженням закрити за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
На дану постанову може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Збаразький районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СУДДЯ Ігор ГУДИМА