Справа №701/779/22
Провадження №3/701/8/23
26 січня 2023 року суддя Маньківського районного суду, Черкаської області Калієвський Ігор Дмитрович розглянувши матеріали, що поступили із СПД №1 ВП №1 Уманського ВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає АДРЕСА_1 , непрацює, ІПН: НОМЕР_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , 17.11.2022 року о 7 год. 43 хв., був зупинений на а/д від М05 - Маньківка - Іваньки Буки км. 4+500, Уманського (Маньківського) району Черкаської області, за керування транспортним засобом мопед "Toyota Avensis", державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження в установленому законом порядку освідування на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_1 , в судове засідання не з"явився, але згідно письмових пояснень наданих суду зазначає, що вину у інкрімінованому адміністративному правопорушенні не визнає та просить провадження закрити, оскільки в його діях відсутній склад ч.1 ст. 130 КУпАП. Із письмових пояснень вбачається, що останній зазначає, що 17.11.0222 р. приблизно 8 год. він власним автомобілем їхав на службу. По дорозі його наздогнав автомобіль працівників поліції, який ввімкнув проблискові маячки і він зупинився. Після зупинки до нього підійшов працівник поліції і не зазначивши причини зупинки запитав проте хто крім нього керує даним транспортним засобом, він відповів що тільки він. Потім працівник поліції запитав чи керував він автомобілем напередодні, попросив дихнути йому в обличчя і запитав чи вживав він алкогольні напої, на що ОСОБА_1 заперечив. Проте працівник поліції йому не повірив і сказав, що сам особисто бачив як він напередодні вживав алкогольні напої і керував автомобілем. Після цього працівник сказав, що від нього чути запах алкоголю і запропонував пройти тест на стан сп"яніння. ОСОБА_1 зазначає, що він фактично не відмовлявся від проходження тесту, але працівник поліції постійно запитував чи він відмовляється від тесту на місці та просив, щоб ОСОБА_1 подав хоч якийсь знак чи махнув головою. Від проходження огляду в лікарні він не відмовлявся, він був розгублений, оскільки поспішав на службу і вже запізнювався, оскільки в той день він мав заступити на чергування в військовій частині. Працівник поліції запросив його до службового автомобіля для оформлення протоколу і сказав написати пояснення в протоколі, що він відмовляється від огляду, інакше він вилучить його автомобіль на штрафмайданчик. Він написав дані пояснення, оскільки не бажав вилучення автомобіля і непорозумінь на службі. Жодних прав чи наслідків складення даного протоколу працівник поліції йому не роз"яснював. Від керування автомобілем його ніхто не відстороняв. Коли він повернувся в автомобіль він повідомив своєму пасажиру гр. ОСОБА_2 про розмову з працівником поліції, але останній йому повідомив, що наслідком його дій, а саме відмови від огляду буде штраф та позбавлення права керування автомобілем і порадив пройти огляд в лікарні самостійно, що він і зробив. Згідно висновку огляду у нього не було встановлено ознак алкогольного сп"яніння. Також ОСОБА_1 вказує, що ніяких копій жодних документів йому не вручалося. Тому він вважає, що протокол на нього склали безпідставно, оскільки під час керування автомобілем він не перебував в стані алкогольного сп"яніння та працівники поліції не мали підстав до його зупинки, він не порушував жодних правил дорожнього руху та у них були відсутні підстави вважати, що він 17.11.2022 р. в час зупинки керує автомобілем в стані сп"яніння, тому ОСОБА_1 вважає, що всі послідуючі вимоги працівників поліції є неналежними та незаконними і він був не зобов"язаний їх виконувати, а тому всі документи які були на нього складенні є неналежнми та недопустимими доказами у цій справі..
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та наявні в ній докази у сукупності, встановлено наступні обставини та відповідні правовідносини.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Відповідно до ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно вимог ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Крім того, ст. 53 вказаного Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Приписами п. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, законодавцем встановлено, що водій зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння на вимогу працівника поліції, відмова, навіть якщо особа, не перебуває в стані алкогольного чи будь-якого іншого сп'яніння, не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року №14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України №18 від 19 грудня 2008 року), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Відповідно до "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та п. 6 Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби), або лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі Огаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або щодо вживанння лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно з п. 3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
При цьому, порядок проведення такого огляду врегульований: ст. 266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року №1103, якою затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, та спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 09.11.2015 року №1452/735.
Оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, проводиться у відповідності до розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої Наказом МВС України від 07.11.2015 року за №1395 та вимог норм КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію".
За змістом статей 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію", поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 та пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Згідно статті 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.
Як встановлено під час розгляду даної справи, а саме із відеозапису доданого до матеріалів даної справи в якості доказу вбачається, що автомобіль працівників поліції рухався в тому самому напрямку, що і автомобіль ОСОБА_1 і з ходу руху, враховуючи обгін попутного автомобіля, автомобілем поліції вбачається, що останній переслідував автомобіль ОСОБА_1 до самої зупинки, в результаті ввімкнених проблискових маячків.
Із відеозапису вбачається, що реальною причиною зупинки стало те, що працівника поліції зацікавив факт того хто крім ОСОБА_1 керує даним автомобілем, і після відповіді останнього, що крім нього ніхто інший не керує даним автомобілем, між працівником поліції та ОСОБА_1 відбулась розмова про події які були днем раніше, 16.11.2022 р.. А саме ОСОБА_1 повідомив працівника поліції проте, що останній звинуватив його, що напередодні (ввечері 16.11.2022 р.) він пив пиво і сів за кермо автомобіля, але це не відповідало дійсності, оскільки він не сідав за кермо. Аналізуючи даний відеозапис, вбачається, що причиною зупинки 17.11.2022 р. було не порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, а інцидент який стався між працівниками поліції і останнім напередодні 16.11.2022 р. Відеозапис не містить жодної інформації, що працівником поліції була повідомлена причина зупинки автомобіля яким керував ОСОБА_1 .
Крім того із відеозапису вбачається, що під час спілкування працівник поліції вимагав, щоб ОСОБА_1 на нього дихнув, з метою перевірити чи не перебуває останній в стані алкогольного сп"яніння.
Проте суд вважає, що подібні дії є такими, що порушують загальні засади діяльності поліцейських.
Чинним законодавством передбачено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду регулює Інструкція "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (надалі Інструкція).
Інструкцією передбачено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці.
В той же час Інструкція не надає право працівникам поліції примушувати особу вчиняти будь-які дії, як то дихати в обличчя працівника поліції. Ознаки сп'яніння поліцейськими мають виявлятися під час спілкування з водієм, виходячи з його поведінки.
Крім того, як вже зазначається вище, пунктами 6-8 Інструкції передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: - поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); - лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 відмовлячись від проходження освідування на місці зупинки, чіткої відповіді стосовно огляду в лікарні не дає, із його поведінки вбачається сумнів щодо даного проходження огляду, але працівник поліції постійно його в розмові провокує на відмову від огляду.
Згідно письмових показів гр. ОСОБА_2 наданих суду, вбачається, що останній зазначає, що 17.11.2022 р. під час зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 він в якості пасажира знаходився в автомобілі. ОСОБА_2 підтверджує факт зупинки автомобіля працівниками поліції та факт того, що працівник поліції не зазначаючи причину зупинки одразу запитав ОСОБА_1 проте хто крім нього ще керує даним транспортним засобом. Також свідок зазначає факт того, що працівник поліції пропонував пройти огляд на місці події, проте те що останній відмовився від його проходження він особисто не чув. Після нетривалої розмови працівник поліції запросив ОСОБА_1 до службового автомобіля. Через деякий час ОСОБА_1 повернувся до автомобіля і пояснив, що на вимогу працівника поліції він написав, що відмовляється від проходження медичного освідування. Свідок після даної інформації пояснив ОСОБА_1 що відмова від проходження освідування тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом. Після цієї інформації вони разом поїхали до лікарні, де ОСОБА_1 пройшов огляд на стан сп"яніння, згідно якого встановлено, що ознак алкогольного сп"яніння у ОСОБА_1 не встановлено.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 зазначає, що запис у протоколі про адміністративне правопорушення щодо відмови від проходження медичного огляду він записав на вимогу працівника поліції, оскільки останній погрожував забрати автомобіль на штрафмайданчик, а оскільки крім того ОСОБА_1 є військовослужбовцем та в той день мав заступати на чергування у військовій частині, з метою уникнення непорозумінь на службі вчинив даний запис в протоколі.
Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений за відмову від проходження огляду на стан сп"яніння, проте суд вважає за можливе оглянути наданий ОСОБА_1 висновок №000308 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.11.2022 р. складений о 8 год.40 хв., з метою всебічного та повного розгляду даної справи та встановлення дійсних обставин даної події.
Із даного висновку вбачається, що ОСОБА_1 шляхом самозвернення 17.11.2022 р. о 8 год. 40 хв., в межах часу визначеного Інструкцією, був оглянутий на стан алкогольного сп"яніння в КНП "Маньківська багатопрофільна лікарня" Маньківської селищної ради і згідно результату огляду у ОСОБА_1 ознак сп"яніння не виявлено.
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп"яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно даного направлення ОСОБА_1 було направлено на огляд до закладу охорони здоров"я зазначеного як "Маньківска ЦРЛ", проте даного закладу з таким найменуванням не існує. Натомість вірним найменуванням найближчого закладу охорони здоров"я до місця зупинки є "КНП "Маньківська багатопрофільна лікарня" Маньківської селищної ради".
Також матеріали справи не містять жодного доказу того, що ОСОБА_1 було вручено копію протоколу про адміністративне правопорушення та копію акту огляду на стан алкогольного сп"яніння. Наявність запису в акті про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходженя огляду на місці зупинки не позбавляє працівника поліції обов"язку щодо вручення останньому копії даного акту.
Крім того матеріали справи не містять жодної інформації про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
З урахуванням вище встановлених обставин, суд вважає, що переслідування ОСОБА_1 за імовірне порушення статті 130 КУпАП напередодні 16.11.2022 р. як керування транспортним засобом особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, є безпідставним та неприпустимим.
У даній справі встановлено, що переслідування та зупинка ОСОБА_1 відбулися через події які відбулися 16.11.2022 р., а саме те, що на думку працівників поліції ОСОБА_1 16.11.2022 р. керував автомобілем в стані алкогольного сп"яніння. Проте варто зазначити, що 16.11.2022 р., з невідомих суду причин, ніяких дій працівниками поліції відносно ОСОБА_1 , щодо запобігання чи фіксування ймовірно вчиненого адміністративного правопорушення, не вчинялося.
Суд звертає увагу на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження.
Національний припис закону ст. 251 КУпАП встановлює абсолютний характер джерел та змісту доказової інформації по справі «будь-які фактичні дані». Також, на відміну від правил кримінального провадження, КУпАП не містить критеріїв недопустимості доказів.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Так, у п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Проаналізувши вищевикладене, повно та всебічно дослідивши всі докази по справі з наданням їм належної оцінки, вбачається, що в діях ОСОБА_1 не містяться ознаки адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому провадження по даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, оскільки воно було розпочате, в звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у відповідності до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 10, 23, 33-35, 130, 247, 251, 252, 266, 280, 283 КУпАП, суддя, -
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, провадженням закрити, в зв'язку з відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Маньківський районний суд Черкаської області впродовж 10 діб.
СуддяІ. Д. Калієвський