Справа № 639/279/23
Провадження № 1-кп/639/235/23
26 січня 2023 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 42022221750000337 від 16.11.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , уродженця с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, громадянина України, розлученого, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, у військовому званні «солдат», на момент вчинення кримінального правопорушення займав посаду водія третього стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 4 від 12.03.2022, солдата запасу ОСОБА_3 12.03.2022 було призвано на військову службу, зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія третього стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ОСОБА_3 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за мобілізацією в особливий період.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 21.11.2022 строком на 90 діб.
Відповідно до вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших, про все, що сталося з ним і стосується виконання службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження зобов'язаний доповідати безпосередньому начальникові.
Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно з вимогами ст. 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, військовослужбовці строкової служби у вільний від занять та робіт час мають право вільно переміщатися по території військової частини, а під час звільнення - і в межах гарнізону. Виїзд офіцерів, прапорщиків (мічманів), військовослужбовців, що проходять військову службу за контрактом, за межі гарнізону здійснюється з дозволу командира військової частини. Виїзд військовослужбовців строкової служби за межі гарнізону (за винятком випадків відбуття у відпустку або відрядження) забороняється.
05.09.2022 військовослужбовця ОСОБА_3 було госпіталізовано до військової частини НОМЕР_3 на лікування та 06.09.2022 його було переведено до Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2, де він перебував на стаціонарному лікуванні до 19.09.2022.
19.09.2022 військовослужбовця ОСОБА_3 по закінченню лікування виписали з Харківської клінічної лікарні на залізничному транспорті № 2, при цьому зобов'язали своєчасно прибути до військової частини НОМЕР_2 .
Покинувши медичний заклад, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби, перебуваючи на посаді водія третього стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , 19.09.2022 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, без дозволу командування та поважних причин тимчасово, незаконно ухилився від проходження військової служби та провів час на власний розсуд, за наступних обставин.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_3 в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме: усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, та за відсутності законних підстав, в умовах воєнного стану, без поважних причин та відповідного дозволу командирів, після закінчення лікування повинен був прибути до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 , що тимчасово дислокувалася за адресою: АДРЕСА_2 , але останній поїхав до родичів за адресою: АДРЕСА_3 , та у період з 19.09.2022 по 26.10.2022 перебував за межами військової частини, знаходячись постійно за адресою: АДРЕСА_3 , де проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_3 в період з 19.09.2022 по 26.10.2022 в умовах воєнного стану, незаконно постійно перебував поза межами місця проходження військової служби, тобто до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_2 , не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та без поважних причин.
За час відсутності на території військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_3 обов'язки з військової служби за посадою не виконував, перебуваючи поза межами території військової частини України, в медичні установи не звертався, правоохоронні органи, органи державної влади або органи місцевого самоврядування про свою належність до військової служби, про вчинене ним ухилення від військової служби та про його причини не повідомляв, вільний час проводив на власний розсуд, до моменту добровільного повернення до військової частини НОМЕР_2 26.10.2022.
Своїми умисними та протиправними діями солдат ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
ІІ. Відомості про укладену угоду про визнання винуватості, її реквізити, зміст та визначена міра покарання.
25.01.2023 між прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_4 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 42022221750000337, з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_3 , з іншого боку, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості.
В угоді про визнання винуватості визначено, що обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, вчиненого ним за викладених вище обставин.
Обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування щиро покаявся у скоєному злочині та активно сприяв розкриттю злочину.
При укладанні даної угоди прокурором враховано обставини, передбачені ст. 470 КПК України, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового розслідування давав детальні показання про події злочину, що мають значення для кримінального провадження. В той же час враховано наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження за обвинуваченнямОСОБА_3 .
Враховуючи вищевказані обставини, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 та істотно впливають на прийняття рішення про можливість укладення угоди про визнання винуватості та обумовлення міри покарання за вчинений злочин, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого, сторонами погоджено призначення ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 407 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, більш м'якого покарання, ніж передбачено законом - у виді службового обмеження строком на 2 (два) роки, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 в дохід держави двадцяти відсотків.
Під час підготовчого судового засідання прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 просили суд прийняти рішення про затвердження угоди про визнання винуватості від 25.01.2023.
ІІІ. Мотиви суду при вирішенні питання про затвердження угоди про визнання винуватості
Вислухавши думку учасників судового провадження та дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
Вимогами п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України визначено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо тяжких злочинів.
Інкриміноване ОСОБА_3 кримінальне правопорушення, відповідно до статті 12 КК України, віднесено до тяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам, його об'єктом є порядок проходження військової служби.
Потерпілі по кримінальному провадженню відсутні.
Отже, в даному кримінальному провадженні можливе укладання угоди про визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнає вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та погоджується на призначення узгодженого покарання, що він підтвердив під час судового засідання.
Також судом встановлено, обвинувачений ОСОБА_3 розуміє характер обвинувачення, вид покарання, застосування якого до нього передбачено угодою, наслідки укладення та затвердження угоди, визначені ст. 473 КПК України, зокрема обмеження права на оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 і 424 КПК України, та відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1 та 4 пункту 1 частини 4 статті 474 КПК України.
Судом з'ясовано, що ОСОБА_3 добровільно уклав угоду про визнання винуватості, її укладання не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, що ним було підтверджено в судовому засіданні.
Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України та положенням закону.
Умови угоди не суперечать вимогами КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зобов'язання взяті за угодою обвинуваченим можуть бути виконані повністю.
Судом не встановлені підстави для відмови у затвердженні угоди, що передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України.
Таким чином, суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: нез'явлення вчасно на службу без поважних причин з лікувального закладу, вчинене в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій статті 407 КК України, тобто військовослужбовцем (крім строкової служби).
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України, є з'явлення зі зізнанням, повне визнання своєї вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачені ст. 67 КК України, відсутні.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він є військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, займає посаду водія третього стрілецького взводу другої стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , за місцем проходження військової служби характеризується виключно позитивно, спиртними напоями не зловживає, громадський порядок не порушує, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Командир військової частини НОМЕР_2 надав клопотання, в якому просить врахувати особу ОСОБА_3 , просить не призначати йому покарання, яке передбачає позбавлення волі, зважаючи на те, що даний військовослужбовець виконує конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. В клопотанні зазначається, що враховуючи виключні обставини, такі як перебіг бойових дій, позбавлення волі ОСОБА_3 суттєво відобразиться на бойовому дусі та боєздатності військової частини.
Судом встановлено наявність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, та, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, суд вважає за можливе призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, тобто більш м'який вид покарання, ніж передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у виді службового обмеження до військовослужбовців.
Дійшовши висновку про можливість призначення ОСОБА_3 більш м'якого покарання - у виді службового обмеження, судом також враховано, що за умов широкомасштабної збройної агресії РФ відносно України та введеного воєнного стану, відбування ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження та відповідно продовження проходження ним військової служби відповідатиме суспільним інтересам та інтересам держави.
Суд зазначає, що узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу обвинуваченого, відповідають загальним засадам призначення покарання, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.
Цивільний позов у кримінальному провадження не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 373, 374, 376, 394, 475 КПК України, суд
Затвердити угоду про визнання винуватості від 25.01.2023 у кримінальному провадженні № 42022221750000337 від 16.11.2022, укладену між прокурором Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_4 з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_3 з іншого боку, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді службового обмеження на строк 2 (два) рокиз відрахуванням у дохід держави 20 (двадцяти) відсотків із суми його грошового забезпечення.
Після набрання вироком законної сили направити його копію командиру військової частини НОМЕР_2 для виконання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 58 КК України, під час відбування покарання у виді службового обмеження засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:
1) обвинуваченим, його захисником, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.
Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1