Провадження № 2/537/307/2023
Справа № 537/3774/22
26.01.2023 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючого судді Маханькова О.В., за участі секретаря Доценко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження за позовом представника - адвоката Глушко Зої Вікторівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ,
про припинення стягнення аліментів на утримання дитини,
встановив:
Представник позивача - адвокат Глушко З.В. звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої прохає суд ухвалити рішення, яким припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.03.2019 року у справі № 537/124/19.
Позов обґрунтований тим, що Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 04.03.2019 року по справі № 537/124/19, з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 14.01.2019 року до досягнення дитиною повноліття. До грудня 2021 року дитина проживала періодами з матір'ю та періодами з батьком. Однак, у грудні 2021 року, коли дитина фактично проживала у батька, ОСОБА_2 повідомила що виїхала до Турецької Республіки, навіть не попередивши про це дитину. З того часу, за взаємною згодою батьків та враховуючи волевиявлення дитини, дочка ОСОБА_4 постійно проживає у батька - ОСОБА_1 та перебуває на повному його утриманні.
Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.01.2023 по справі відкрито провадження та призначено судове засідання в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце повідомлений належним чином.
Представник позивача - адвокат Глушко З.В. подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності позивача та представника, вказавши, що вимоги позову підтримують, проти заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце повідомлена належним чином.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відзиву на позов, заяву та будь-яких клопотань до суду від відповідачів не надходило, у зв'язку з чим суд, відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі письмових матеріалів справи, оскільки відповідач була повідомлена належним чином про дату, час та місце слухання справи, вона не повідомляла суд про причини неявки, нею не подано відзив, представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.03.2019 шлюб, зареєстрований 31.03.2012 Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького мічського управління юстиції Полтавської області актовий запис № 128 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - розірвано.
Як вбачається із матеріалів справи позивач та відповідач мають спільну дитину, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , видане Крюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області від 12.09.2012).
Згідно рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі ј частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.01.2019 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - повноліття.
Відповідно до довідки від 26.12.2022 ОСББ «МЖК-1» видана ОСОБА_1 в тому, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_6 - 1958 року народження (власник), ОСОБА_7 - 1983 року народження (дочка), ОСОБА_1 - 1985 року народження (син). З грудня 2021 року проживає без реєстрації ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 (онучка).
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини.
Згідно ч. 1, 2 ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 150 цього Кодексу визначені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов'язані піклуватися за виховання дитини, про її здоров'я, фізичний, духовний розвиток, готувати до самостійного життя. Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов'язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 273 СК України суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв'язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Як роз'яснено в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
З аналізу даної правової норми вбачається, що повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв'язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
При цьому, слід звернути увагу на те, що у такий спосіб законодавцем визначено право, а не обов'язок, суду звільнити платника аліментів від сплати заборгованості. При вирішенні аналогічних спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя.
У ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року) зазначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ч. 3 ст.181, ст.183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.
Аналіз частини другої статті 181 СК України свідчить про те, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов'язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.
Таке тлумачення цієї норми міститься також в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Відповідно до ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави звільнення від сплати.
Правовий аналіз зазначених положень закону свідчить про те, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину або діти проживають із батьком. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім'я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов'язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.
Судом встановлено, що дитина припинила проживати з матір'ю і почала проживати з батьком та перебуває на його утриманні.
У зв'язку з чим припинення стягнення аліментів на користь відповідача буде сприяти забезпеченню інтересів дитини.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та звільнення позивача від сплати аліментів на утримання дитини.
На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 180-183 Сімейного Кодексу України, ст. 12, 81, 141, 258, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов представника - адвоката Глушко Зої Вікторівни, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначених за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області з дня набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у сумі 1073 (одну тисячу сімдесят три гривні) 60 копійок на користь держави.
Заочне рішення може бути переглянуто Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Маханьков О.В.