Провадження № 1-кс/537/53/2023
Справа № 537/310/23
26.01.2023 слідчий суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна,
установив:
Прокурор Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_3 звернулась до слідчого судді з клопотанням, відповідно до вимог якого просить накласти арешт на речовий доказ мобільний телефон марки VIVO V23 128 GB, IMEI1: НОМЕР_1 , темносинього кольору, у прозорому силіконовому чохлі, який зберігати у камері речових доказів ВП №1 КРУП ГУНП в Полтавській області за адресою: вул. І.Приходька, 69Б, м. Кременчук.
В обґрунтування клопотання зазначено, що в провадженні СД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12023175530000022 від 19.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190, КК України. Так досудовим розслідуванням встановлено, що 18.01.2023 о 15:00 год. за адресою: вул. Першотравнева, буд. 43, м. Кременчук, невстановлена особа представившись ОСОБА_4 , під приводом здійснення телефонного дзвінка, шахрайським шляхом заволоділа мобільним телефоном марки VIVO V23 128 GB, IMEI1: НОМЕР_1 , темносинього кольору, перебував у прозорому силіконовому чохлі,чим завдала матеріального збитку ОСОБА_5 в сумі 17 000 грн. В ході огляду речей від 23.01.2023 ОСОБА_6 добровільно видав мобільний телефон марки VIVO V23 128 GB, IMEI1: НОМЕР_1 , темносинього кольору, у прозорому силіконовому чохлі. 23.01.2023 вказаний телефон визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано на зберігання в камеру зберігання речових доказів ВП № 1 КРУП ГУНП в Полтавській області. Беручи до уваги дані обставини а також те, що вилучений телефон являється матеріальним об'єктом, який був предметом вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою його збереження виникла необхідність у накладені на нього арешту, в зв'язку з чим прокурор звернулась до слідчого судді з даним клопотанням.
Ініціатор клопотання в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, надала заяву, в якій клопотання підтримує та просить розгляди його без її участі.
Володілець майна на яке прокурор просить накласти арешт ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить клопотання розглядати без його участі, проти накладення арешту не заперечує.
Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчим суддею не здійснювалась.
Розглянувши клопотання, дослідивши документи та матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Слідчим суддею достовірно встановлено, що СД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженню №12023175530000022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 19.01.2023 за заявою ОСОБА_5 внесено відомості такого змісту: «18.01.2023 о 15:00 год. невстановлена особа, перебуваючи у кафе, що за адресою: АДРЕСА_1 , шахрайським шляхом, заволоділа мобільним телефоном марки VIVO, який добровільно передав ОСОБА_5 для здійснення телефонного дзвінка та зникла у невідомому напрямку, телефон не повернула».
На час розгляду клопотання, письмову підозру у вчиненні кримінального правопорушення за описаним вище фактом будь-якій визначеній фізичній особі не вручено.
Згідно протоколу огляду від 23.01.2023, складеного дізнавачем СД ВП №1 КРУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 під час проведення огляду за адресою: м. Кременчук, вул. Хорольська поблизу буд. 183, ОСОБА_6 добровільно видав працівникам поліції мобільний телефон марки VIVO V23 128 GB, IMEI1: НОМЕР_1 , темносинього кольору, у прозорому силіконовому чохлі.
Постановою дізнавача СД ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 від 23.01.2023, вищезазначений мобільний телефон визнано і приєднано до кримінального провадження №12023175530000022, як речовий доказ та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП №1 КРУП ГУНП в Полтавській області.
Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
З урахуванням положень п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2, 3 цієї статті арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги обставини розслідуємого кримінального провадження, а також те, що вказаний в прохальній частині клопотання мобільний телефон, який було вилучено в ході проведення огляду, може бути доказом у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Одночасно слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст. 170-173, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання прокурора Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023175530000022 від 19.01.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме на мобільний телефон марки VIVO V23 128 GB, IMEI1: НОМЕР_1 , темносинього кольору, у прозорому силіконовому чохлі, який добровільно видав ОСОБА_6 23.01.2023 в ході огляду, до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.
Копію ухвали направити прокурору, слідчому, володільцю майна.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до апеляційної інстанції області протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1