Справа № 536/1457/22
Провадження № 2/536/169/23
16 січня 2023 року м. Кременчук
Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:
Головуючого судді - Колотієвського О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Пасєчнікової В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Заява обґрунтована зокрема тим, що 20.08.2005 року вона уклала шлюб з ОСОБА_2 в Майбородівській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області.
Під час шлюбу у них народилися діти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивачем вказано, що з березня 2022 року відносини між ними погіршилися, через постійні сварки конфлікти та взаємні образи, в результаті чого були втрачені почуття взаємної поваги та любові.
З вересня 2022 року з відповідачем проживають окремо, спільного господарства не ведуть та не спілкуються, тому вона вважає збереження шлюбу неможливим та таким, що буде суперечити її інтересам та інтересам дітей.
На підставі викладеного просила суд ухвалити рішення, яким:
-розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 20.08.2005 року в Майбородівській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис № 5.
27.12.2022 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якій заперечив проти розірвання шлюбу. Вказав, що доводи вказані в позовній заяві є надуманими, позивач у вересні 2022 року пішла з дому, двоє неповнолітніх дітей проживають разом з ним. Вважає, що шлюб необхідно зберегти, а тому просив суд надати час для примирення строком на 6 місяців.
03.01.2023 року від позивача надійшла відповідь на позов, в якій зазначила, що донька на даний час проживає у Литві, а син ОСОБА_5 разом з її дідом у селі Миловидівка. Водночас позивачем вказано, що вона проживає у місті Кременчуці з іншим чоловіком. Оскільки з відповідачем по справі втрачено всі фізичні та духовні зв'язки категорично заперечила щодо надання судом строку для примирення та наполягала на розірванні шлюбу.
Позивач в судове засідання не з'явилася. В матеріалах справи наявна заява про розгляд справи за її відсутності,
Відповідач в судове засідання не з'явився, просив суд надати сторонам строк для примирення.
Суд дослідивши матеріали справи та докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, та не заперечується сторонами по справі, що 20.08.2005 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб в Майбородівській сільській раді Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис № 5, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.08.2005 року.
Під час шлюбу у них народилися діти:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 видане Гориславською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області від 03.04.2006 року;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 видане Майбородівською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області від 12.05.2009 року.
З вересня 2022 року сторони разом не проживають однією сім'єю та спільного господарства не ведуть.
Позивач стверджує, що подальше збереження шлюбу суперечитиме її інтересам, наполягає на розірванні шлюбу.
У відзиві на позовну заяву та в заяві від 27.12.2022 року відповідач просить суд надати йому з дружиною строк на примирення та збереженні сім'ї.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Ч. 7 ст. 240 ЦПК України встановлено, що у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Згідно матеріалів справи ОСОБА_2 просить суд надати строк для примирення з позивачем, вказавши, що бажає зберегти подружні стосунки.
В той час, ОСОБА_1 зазначає, що знаходиться в стосунках з іншим чоловіком, категорично заперечує проти збереження шлюбу та наполягає на його розірванні.
Водночас суд зазначає, що надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком. Вказана думка суду також узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду по справі 442/6319/16-ц.
Враховуючи, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Системний аналіз норм СК України вказує на те, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Оскільки позивач не бажає зберегти шлюб з відповідачем, наполягає на його розірванні, суд вважає за недоцільне надавати сторонам строк для примирення та розірвати шлюб між ними, так як відмова в його розірванні буде примушуванням ОСОБА_1 до шлюбу, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку що позовна вимога ОСОБА_1 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.
Згідно статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Ст.133 ЦПК України визначено види судових витрат. Відповідно до ч.1 цієї статті - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ч.3. ст.133 ЦПК України передбачає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження витрат позивачем суду надані наступні докази:
1)квитанцію про сплату судового збору № 10590990 від 05.11.2022 року на суму 992,40 грн;
2)копію договору про надання правничої допомоги від 03.11.2022 року укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Сиротою Дмитром Івановичем, згідно якого встановлено, що розмір гонорару за надання правничої допомоги клієнту становить фіксований розмір - 1000 грн;
2) копія меморіального ордеру від 03.11.2022 року, згідно якого позивач оплатила послуги адвоката за договором в сумі 1000 грн.;
3) акт приймання-передачі наданих юридичних послуг за Договором про надання правничої допомоги від 03.11.2022 року.
Тобто, загальна сума понесених судових витрат позивачем становить 1992,40 грн.
З урахуванням викладеного, оскільки позов задоволено в повному обсязі, суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір та суму витрат на правову допомогу, що становить 1992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 24, 104, 105, 110, 112, 114, 160 СК України, ст. 76, 141, 142, 258-259, 263-265, 273, 352 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб, укладений між ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований 20.08.2005 року Майбородівською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області, актовий запис № 5 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 992,40 грн. та суму витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяО. О. Колотієвський