Справа № 344/9238/20
Провадження № 2-а/344/6/23
24 січня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного спеціаліста Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області Гавриша Миколи Івановича, Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення,-
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного спеціаліста Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області Гавриша Миколи Івановича, Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення, покликаючись на те, що постановою серії ПН МІФ № 000238 від 02.05.2020 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Відповідно до вищезазначеної постанови, 02.05.2020 року о 15 год. 30 хв. в м. Іванов Франківськ було виявлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув на територію України 29.10.2018 року і ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування на території України, чим порушив вимоги ч. 1,3 ст. 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст.203 КУпАП.
Позивач вважає вищевказану постанову протиправною, яка винесена з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, без будь-яких об'єктивних доказів, з огляду на що підлягає до скасування. Його було затримано 02.05.2020 року безпідставно, без складання будь-яких процесуальних документів в м. Івано-Франківськ, неподалік Івано-Франківського ВП ГУНП працівниками поліії та доставлено до Івано-Франківського МВ УДМС в Івано-Франківській області, де за їх наполеглими вимогами було складено протокол та винесено оскаржувану постанову. При цьому на його пояснення про наявність у нього документів для підтвердження законності перебування на території України, ні працівники поліції, ні відповідач по справі уваги не звернули. При складанні адміністративних матеріалів відповідачем було порушено вимоги ст.ст. 268, 278, 279 КУпАП, які виразилися у порушенні права на захист, права користуватися рідною мовою, оскільки ОСОБА_2 , як громадянин Грузії, недостатньо володіє українською мовою та знаннями у галузі права, необхідними для реалізації своїх процесуальних прав у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, в тому числі йому було відмовлено у задоволенні заяви щодо залучення перекладача, відмовлено у заслуховуванні його пояснень, як особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не досліджено будь-яких доказів, не вирішено клопотання позивача про залучення захисника та перекладача під час складання протоколу та розгляду справи.
Рішенням № 8 заступника начальника Івано-Франківського МВ УДМС України в Івано-Франківській області від 02 травня 2020 року вирішено примусово повернути в країну походження громадянина Грузії - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов'язано його покинути територію України до 31 травня 2020 року. Позивач зазначає, що він проживає на території України, одружений з громадянкою України ОСОБА_3 , має на утриманні одну малолітню дитину ОСОБА_4 , 2011 р.н., громадянку України, яка навчається у загальноосвітній школі. Сім'я разом постійно проживає у АДРЕСА_1 у найманій квартирі без реєстрації місця проживання. Враховуючи вищевикладені обставини, на підставі ч. 14 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» УДМС в Івано-Франківській області Кварацхеліа Паата видано посвідку на тимчасове проживання серії НОМЕР_1 від 24.11.2017 року. Враховуючи наявність місця проживання на території України, наявність дитини, відсутність даних про будь-які дії позивача, що суперечили б інтересам безпеки України чи охорони громадського порядку, здоров'я і захисту прав та інтересів громадян України, відповідач безпідставно прийняв оскаржуване рішення, оскільки у конкретному випадку з ОСОБА_1 були відсутні підстави, передбачені статті 26 Закону № 3773-VI, наявність яких закон пов'язує з можливістю повернення особи до країни походження.
Від Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, вказуючи на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення з України у повному обсязі відповідають чинному законодавству України та прийняті у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права. Позивач добровільно прибув до Івано-Франківського міського відділу УДМС в Івано-Франківській області разом зі співробітниками поліції 02.05.2020 року. Під час складання протоколу та розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не висловлював бажання залишити адміністративне приміщення Івано-Франківського МВ УДМС в Івано-Франківській області, а тому здійснювати його адміністративне затримання, відповідно до статті 262 КУпАП, необхідності не було та таке затримання не здійснювалось. Позивачу було роз'яснено його права та обов'язки, про що ним вчинено особистий підпис у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення № ГІР МІФ 000239. Також, як зазначено у відзиві на позовну заяву, позивач був засуджений в Україні за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 КК України. Розгляд справи відбувався за відсутності перекладача, вирок набув законної сили та оскаржений не був. Окрім того, позивач є обвинуваченим у вчинені злочинів, передбачених статтями 185, 186 КК України. Підготовче судове засідання здійснювалось за його участю та без залучення перекладача.
Крім того, по суті пред'явлених позовних вимог представник відповідача вказує, що 24.11.2016 року УДМС України в Івано-Франківській області Кварацхелія Паата був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 у зв'язку із возз'єднанням сім'ї з громадянкою України, терміном дії до 24.11.2017 року. Після закінчення терміну дії посвідки позивач не звертався до органів або підрозділів ДМС України з приводу її обміну чи оформлення нової.позивач прибув на територію України 29.10.2018 року, у встановлений законодавством строк територію України не покинув, з метою оформлення документів, що дають право тимчасового чи постійного проживання в Україні до органів чи підрозділів ДМС України не звертався. Наявність близьких родичів громадян України не підтверджує законність проживання чи перебування на території України іноземців або осіб без громадянства, а надає право отримання таких документів, за умови дотримання вимог, визначених чинним законодавством. Під час прийняття рішення про примусове повернення в країну походження або третю країну ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обставини, які б забороняли його примусове повернення з України, встановлені не були. Окрім того було встановлено, що 06.07.2018 року Тлумацьким РВ УДМС в Івано-Франківській області стосовно позивача приймалось рішення про примусове повернення з України, яке він виконав 30.07.2018 року, виїхавши з України, а також позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 203 КУпАП. Однак, після повернення в Україну позивач знову порушив правила перебування в Україні, ухилившись від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. Вищевказане свідчить про те, що порушення позивачем законодавства у міграційній сфері мають систематичний характер. Окрім того 17.05.2019 року до УДМС України надійшло звернення Надвірняського ВП ГУНП в Івано-Франківській області про застосування заборони в'їзду в Україну ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такому, що створює загрозу для життя і здоров'я громадян України, порушує права і законні інтереси громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
Представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача подав заяву, у якій просить справу розглядати без його участі, позовні вимоги заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Грузія (а.с. 11).
Як вбачається з матеріалів справи, 02.05.2020 року Управлінням ДМС в Івано-Франківській області складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому зазначається, що 02.05.2020 року о 15 год. 30 хв. вивлено гр. Грузії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який прибув на території України 29.10.2018 року, ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування на території України. Місце скоєння правопорушення - м. Івано-Франківськ (а.с. 9).
02.05.2020 року головним спеціалістом Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області Гавришем М.І. винесена постанова про накладення на ОСОБА_5 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 203 КУпАП, у виді штрафу, у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 10).
Рішенням № 8 заступника начальника Івано-Франківського МВ УДМС України в Івано- Франківській області від 02 травня 2020 року вирішено примусово повернути в країну походження громадянина Грузії - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язано його покинути територію України до 31 травня 2020 року.
З долученого до матеріалів справи копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 10.09.2016 року, вбачається, що 10 вересня 2016 року ОСОБА_5 , громадянин Республіки Грузія, уклав шлюб з ОСОБА_3 , громадянкою України (а.с. 16).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 09.09.2016 року вбачається, що позивач є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).
Позивачем представлено суду копію характеристики Черніївської сільської ради від 17.07.2020 року № 843 слідує, що ОСОБА_1 проживає, але не зареєстрований у АДРЕСА_1 . За час проживання в селі зарекомендував себе з посередньої сторони, працював на будівництві, виховує спільну дитину разом з ОСОБА_3 (а.с. 18).
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 203 КУпАП передбачена за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
За приписами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чиє підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог ст. 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина 2 статті 33 КУпАП).
Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Порядок перебування, в'їзду в Україну та виїзду з України іноземців та осіб без громадянства врегульовано Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (надалі - Закон № 3773-VI).
Частиною 3 ст. 3 Закону № 3773-VI, визначено, що іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
За нормами ч. 1 ст. 26 Закону 3773-VI, іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Відповідно до п.п. 2, 5 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (надалі - Порядок), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду з держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, паспортні документи або документи, що підтверджують особу без громадянства, яких зареєстровано посадовою особою Держприкордонслужби, продовжується територіальними органами або підрозділами ДМС.
Відповідно до вимог п. 10 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою КМУ, посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів, зазначених у підпункті 4 пункту 6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки. Після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземець та особа без громадянства зобовязані в семиденний строк зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка на тимчасове проживання передається приймаючій стороні, яка зобовязана подати її територіальному органові або підрозділові ДМС за місцем проживання іноземця та особи без громадянства протягом десяти днів з моменту зняття з реєстрації.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 3773-VI та Порядку, іноземець або особа без громадянства та приймаюча сторона для продовження строку перебування в Україні подають письмові звернення не пізніш як за три робочі дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.
Проживання без такої посвідки слід розцінювати, як порушення іноземцями правил перебування в Україні, за що передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП, відповідальність.
Суд не може погодитися з доводами позивача щодо відсутності умислу в його діях на допущення пропуску строку обміну посвідки.
В даному випадку, положення вимог ч. 1 ст. 203 КУпАП за своєю природою правового регулювання не передбачає безумовної наявності лише прямого умислу на вчинення такого правопорушення. Не виключена можливість його скоєння, внаслідок недбалості самої особи до виконання своїх обов'язків щодо необхідності здійснення обміну посвідки.
Аналогічний правовий висновком викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 219/8869/17 (№ К/9901/20205/18).
Частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Щодо доводів позивача про порушення його прав суд вважає їх безпідставними, оскільки такі висновки спростовуються матеріалами справи.
Так, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ПР МІФ 000239 від 02 травня 2020 року вбачається, що позивач своїм особистим підписом засвідчив факт роз'яснення змісту ст. 63 Конституції України, а також його прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, що міститься на другому аркуші зазначеного протоколу (а.с. 9, зворот).
Позивач власноручно здійснив запис у протоколі.
В той же час, від позивача під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не надійшло жодних заяв або клопотань, зокрема стосовно необхідності використання юридичної допомоги та допомоги перекладача.
Статтею 283 КУпАП визначений зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме, постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Жодних додаткових вимог до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, які можуть бути застосовані до спірних правовідносин, ст. 283 КУпАП не містить.
З аналізу постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МІФ № 010402 від 02.05.2020 року, якою на позивача, відповідно до ч. 1 ст. 203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн., вбачається, що вимоги до змісту постанови, встановлені ст. 283 КУпАП, відповідачем були дотримані у повному обсязі.
При прийнятті спірної постанови про накладання адміністративного стягнення відповідачем врахований протокол про адміністративне правопорушення, який є доказом, відповідно до ст. 251 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення, винуватості особи зазначеної категорії справ.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, при прийнятті оскаржуваної постанови про накладання адміністративного стягнення від 02 травня 2020 року, діяв відповідно до ст. 19 Конституції України, а саме на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 286, 288, 295, 297 КАС України, ст.ст. 7, 9, 33, 203, 245, 248, 251, 252, 268, 274, 278-280 КУпАП, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного спеціаліста Івано-Франківського міського відділу Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області Гавриша Миколи Івановича, Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення та визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Тарас АНТОНЯК