Провадження № 22-ц/803/1065/23 Справа № 236/5265/21 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
25 січня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів Кішкіної І.В., Корчистої О.І.,
за участю секретаря судового засідання Шумило І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №236/5265/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, з апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2022 року ухвалене у складі судді Дюміної Н.О.,-
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до із позовною заявою про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, в обґрунтування якого зазначив, що його батько, ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті залишилася спадщина у виді недоотриманої пенсії у сумі 286486,19 грн. На підставі наявних документів 23.01.2020 державним нотаріусом позивачеві видане свідоцтво про право на спадщину на недоотриману пенсію у сумі 286486,19 грн. Однак, відповідачем повідомлено, що позивачеві буде виплачено недоотриману пенсію у сумі 190051,24 грн. Тобто, різниця між сумою недоотриманої пенсії, зазначеної у свідоцтві, та сумою, що буде виплачена позивачеві, становить 96434,95 грн. На запит позивача відповідачем надана інформація, що територіальне управління ПФУ нарахувало суму відповідно до вимог ч.1 ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а саме нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Позивач вважає такі дії відповідача незаконними, посилаючись на положення ст.ст.328, 1216, 1218, 1227 ЦК України та ст.52 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та зазначаючи, що законодавством не визначено строк протягом якого члени сім'ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів, та зауважуючи, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень.
Посилаючись на порушення своїх прав, просив стягнути з відповідача недоотриману пенсію померлого ОСОБА_2 в сумі 96434,95 грн.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено - стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 , 1934 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.03.2016 до 21.01.2017 у сумі 96434 гривні 95 коп., що входить до складу його спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серії НОЕ 766268 від 23.01.2020, виданого державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати ухваливши рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що залишок недоотриманої пенсії розраховується за три роки перед днем звернення за недоотриманою пенсією по місяць смерті включно. Право на нарахування пенсії не входить до складу спадщини, норми ст..52 Закону №1058 стосуються вже нарахованих (належних на час смерті) пенсіонеру сум. Крім того, ПФУ є бюджетною установою, якій забороняється використовувати кошти на цілі, не передбачені спеціальним законом. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача витрат по сплаті судового збору є неправомірним.
Відзив на апеляційну скаргу надано не було.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , 1934 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Єнакієве.
18.06.2019 Лиманською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 64339500 до майна померлого ОСОБА_2 .
Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом № 57 від 23.01.2020, виданого державним нотаріусом Лиманської державної нотаріальної контори Алперіною О.Ю., спадкоємцем майна ОСОБА_2 , 1934 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з грошових коштів у виді недоотриманої пенсії в сумі 286486,19 грн, що знаходиться в Бахмутсько-Лиманському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, яка належала померлому згідно довідки, виданої Бахмутсько-Лиманським обєднаним управлінні Пенсійного фонду України Донецької області
За відомостями ГУ ПФУ Донецької області від 13.10.2021, наданими на запит представника позивача, внутрішньо переміщена особа ОСОБА_2 перебував на обліку та отримував пенсію. Надати інші відомості неможливо, оскільки довідка про розмір нарахованої пенсії може бути надана лише за запитом нотаріуса або суду.
Згідно скріншоту з підсистеми “Призначення та виплата пенсій (ППВП)”, доданого відповідачем до відзиву на позовну заяву, по пенсійній справі ОСОБА_2 обліковується борг (виплата недоотриманої пенсії) у сумі 190051,24 грн.
Як вбачається з Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 08.08.2022 наданої на запит суду, у спадковій справі № 64339500, заведеній Лиманською державною нотаріальною конторою до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано свідоцтво про право на спадщину № 57 від 23.01.2020 (бланк НОЕ 766268), яке на теперішній час є чинним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем утримується належне позивачеві спадкове майно у виді суми недоотриманої пенсійної виплати в розмірі 286486,19 грн., нарахованої пенсіонеру ОСОБА_2 і не виплаченої йому за життя, право власності на яку в порядку спадкування за законом перейшло до позивача та посвідчено свідоцтвом про право на спадщину за законом. Позивачем заявлено вимогу про стягнення частки від цієї суми, що становить 96434,95 грн., в той час як згідно свідоцтва про право на спадщину за законом недоотримана пенсія становить 286486,19 грн. за період з 01.03.2016 по 31.03.2019. З урахуванням диспозитивності та положень ст.13 ЦПК України, за змістом яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог, суд приходить до висновку про порушення відповідачем права власності позивача на вказану суму недоотриманої пенсії 96434,95 грн., яке підлягає судовому захисту
Апеляційний суд погоджується з таким висновком та зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 1216, 1217, 1218, ч. 1-2 ст. 1220ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Згідно положень ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Зазначена стаття регулює питання спадкування сум соціальних виплат, право на одержання яких виникло у спадкодавця за життя, але не було ним реалізоване. За своєю правовою природою право на одержання заробітної плати, пенсії та інших подібних виплат є суворо особистим, оскільки виникає у чітко визначеної особи і має на меті саме її матеріальне забезпечення. Тому зі смертю одержувача цих коштів правовідносини щодо їх сплати, безумовно, припиняються. Таким чином, у даній статті визначається подальша доля тільки тих платежів, право на які виникло за життя спадкодавця.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(надалі - Закон).
Статтею 52 Закону передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини 3ст. 52 Закону також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині 1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення ч. 2, 3ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Аналіз наведених норм матеріального права призводить до висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини 1ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 липня 2020 року по справі № 750/8819/19, від 23 вересня 2020 року по справі № 428/6685/19, від 23 лютого 2022 року по справі № 428/10113/20.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 року № 925 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», яка набрала чинності 14.10.2020 року, реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій області шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке є правонаступником усіх прав та обов'язків реорганізованих управлінь.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме свідоцтвом про право на спадщину № 57 від 23.01.2020 (бланк НОЕ 766268), з якого вбачається, що спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , є його син ОСОБА_1 . Спадщина складається з недоотриманої у зв'язку зі смертю спадкодавця пенсії в розмірі 286486,19 грн..
Дане свідоцтво про право на спадщину за законом не оспорено та є чинним, докази визнання його недійсним в цілому чи певних його частинах, чи внесення змін у нього у матеріалах справи відсутні. Крім того, суми у свідоцтві вказані у відповідності до довідки самого пенсійного фонду від 22 січня 2020 року №1722/07.
При цьому суд першої інстанції вірно застосував прнцип диспозитивності та положення ст.13 ЦПК України, за змістом яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог, та стягнув з відповідача 96434,95 грн., що відповідає заявленим позивачам вимогам.
Необгрунтованими також є посилання відповідача на неможливість стягнення з нього судового збору, адже відповідно до ст. 2 ЗУ «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом. Таким чином, чинне законодавство не містить заборони щодо стягнення судового збору з бюджетної установи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2022 року.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 367. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: