Провадження № 11-сс/803/102/23 Справа № 203/3031/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
25 січня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, за апеляційною скаргою прокурора Маріупольскої спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_5 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Горлівка Донецької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_9 ,-
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання прокурора про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Мотивуючи постановлене рішення, слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора, встановив наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 402 КК України, тяжкість злочину та можливого покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, одружений, а також його вік, та дійшов висновку, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків зазначених в клопотанні, оскільки будь-яких доказів того, що підозрюваний вчиняв спроби переховування від органів досудового розслідування, впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, ухилявся від проходження військової служби, повторно вчиняв кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби або доказів, які б об'єктивно свідчили про можливість вчинення підозрюваним відповідних дій, прокурором під час розгляду цього клопотання, не надано,тому вважав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання прокурора задовольнити та обрати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор посилається на те, що висновки слідчого судді, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам провадження. Апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, суд не врахував, що злочин був вчинений підозрюваним в умовах воєнного стану, на території де проходять бойові дії. Окрім цього, вказує, що кримінальне провадження зареєстровано 12.08.2022 та до 29.11.2022 ОСОБА_6 не перебував у статусі підозрюваного, й не міг знати, що йому буде повідомлено про підозру, а тому висновки суду про те, що за цей період ОСОБА_6 не вчиняв ніяких протиправних дій, є безпідставними. Разом з цим, апелянт посилається на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання до 10 років позбавлення волі, а тяжкість покарання у разі визнання його винуватим, може слугувати мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду. Разом з цим, прокурор наголошує, що перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати вплив на свідків для зміни їх показів у цьому провадженні. При цьому, існує ризик того, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності, своїми діями може перешкоджати кримінальному провадженню, та вчините інше кримінальне правопорушення. З урахуванням наведеного, на переконання апелянта, ухвала підлягає скасуванню, а до підозрюваного застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, підозрюваного та захисника, які заперечували проти задоволення скарги прокурора та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Перевіряючи доводи прокурора про необгрунтовану відмову в задоволенні клопотання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з вимогами п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язані встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Цих вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, дотримано не було.
Як слідує з матеріалів клопотання, Третім слідчим віддлом (з дислокацією у м. Маріуполі) ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 42022052120000450 від 12.08.2022 за ч. 4 ст. 402 КК України.
29.11.2022 ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України.
01.12.2022 прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 .
Оскаржуваною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 .
Як видно з оскаржуваного рішення, слідчий суддя встановив, наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 402 КК України, а також те, що стороною обвинувачення не було доведено існування ризиків у цьому провадженні, які були зазначені у клопотанні, тому вважав за необхідне відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
З таким рішення слідчого судді, апеляційний суд погодитися не може.
Так, розглядаючи питання обґрунтованості підозри ОСОБА_6 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, колегія суддів зважає на те, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що ця особа могла б скоїти злочин.
Враховуючи наведену правову позицію, й обставини провадження, обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, що підтверджується доказами, доданими до клопотання у їх сукупності, які дають достатньо вагомі підстави зробити об'єктивний висновок, що він міг скоїти цей злочин.
Поряд з цим, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення доведено наявність ризиків у провадженні, передбачених п.п 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що перебуваючи на свободі підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тому єдиним дієвим у цьому випадку запобіжним заходом для ОСОБА_6 буде саме тримання під вартою.
Отже, в ході розгляду апеляційної скарги прокурора, апеляційним судом встановлено, що в цьому провадженні існують підстави для застосування щодо підозрюваного виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчим суддею не враховано конкретні обставини інкримінованого злочину ОСОБА_6 , який є військовим злочином, вчинений в умовах воєнного стану, тяжкість покарання, що загрожує йому, у разі визнання винуватим, тому колегія суддів вважає, що саме застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належне виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Окрім того, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, зокрема, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
Разом з цим, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).
У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи тяжкість та обставини вчиненого ОСОБА_6 злочину, особу підозрюваного, який раніше не судимий, а також його майновий стан та вік, апеляційний суд вважає за необхідне визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, апеляційний суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на нього певні обов'язки.
Отже, за обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали слідчого судді та постановлення нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора та обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з визначенням у провадженні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Маріупольскої спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 грудня 2022 року про відмову у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо ОСОБА_6 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Маріупольскої спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 28.01.2023, включно.
Визначити ОСОБА_6 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 53 680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_6 , на період дії цього запобіжного заходу, процесуальні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- не відлучатися з місця проживання (перебування), без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування);
- утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_6 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
В задоволенні іншої частині клопотання прокурора - відмовити.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою направити для виконання до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Маріупольскої спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил.
Ухала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4