25 січня 2023 року м. Рівне №460/46890/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши позовну заяву Головного управління ДПС у Рівненській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Рівненській області (далі - позивач) звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), про стягнення з відповідача податкового боргу у сумі 9563,29 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 9563,29грн зі сплати ПДФО та акцизного податку. Дана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих, але не сплачених зобов'язань. Відповідачем самостійно у встановлені законом терміни сума грошового зобов'язання сплачена не була, а тому податковий орган звернувся про стягнення податкового боргу в судовому порядку. За таких обставин сторона позивача просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою суду від 28 листопада 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі обставини справи, необхідні для вирішення даного спору, дослідивши подані докази, суд враховує наступне.
Обставини справи:
Матеріалами справи стверджується, що за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 9563,29грн, а саме зі сплати:
- ПДФО у сумі 4940,29грн;
- акцизного податку у сумі 4623,00грн.
Дана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих, але не сплачених зобов'язань за декларацією №14837491 від 07.02.2019 року, №8885135 від 08.02.2021 року, 9032533788 від 03.03.2017 року, 9059343662 від 09.04.2017 року, 9255314162 від 02.12.2017 року та нарахованої пені.
Оскільки відповідач суму податкового боргу в добровільному порядку не сплатив, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1. ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 ст.38 цього Кодексу передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Враховуючи вимоги п.56.11 ст.56 Податкового кодексу грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, не підлягає оскарженню.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що відповідно до поданих податкової декларацій, відповідач самостійно визначив податкові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб та акцизного податку, що підтверджує його узгодженість та не сплатив у встановлений податковим законодавством строк, а тому дане грошове зобов'язання набуло статусу податкового боргу.
В силу вимог ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України зазначається, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
Наявними матеріалами справи підтверджено, що відповідачу було виставлено податкову вимогу форми «Ф» від 31.10.2014 №1364-25. У встановленому порядку податкова вимога не оскаржувалася. Зворотного суду не доведено та судом не встановлено.
Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Відповідно до п. 41.2 ст. 41 цього Кодексу, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
У відповідності до п. 87.11. ст.87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області обґрунтовані, документально підтверджені, узгоджуються з вимогами чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Підстави для розподілу судових витрат між сторонами відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 до відповідного бюджету податковий борг в загальній сумі 9563,29грн (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні, 29коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 25 січня 2023 року
Учасники справи:
Позивач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Суддя Т.О. Комшелюк