Справа № 420/17315/22
25 січня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати компенсацію втрати частини доходів,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 30.04.2022 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року по справі №420/16200/21, яке набрало законної сили, за період з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішень суду по справах №420/9251/20 та №420/16200/21 позивачу здійснено перерахунок пенсії за оновленою довідкою та без обмеження максимальним розміром.
Із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, який відмовив в виплаті такої компенсації.
Вважаючи відмову ГУ ПФУ в Одеській області протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 01.12.2022 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.
15.12.2022 року за вх. № ЕП/37174/22 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обгрунтовання якого зазначено, що Головним управлінням на підставі рішення суду позивачу було проведено перерахунок пенсії.
Заборгованість у розмірі 2250207,71 грн. станом на час розгляду справи не виплачена, а отже відсутні підстави для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів.
19.12.2022 року за вх. №ЕС/6215/22 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
ОСОБА_1 знаходиться на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пенсійна справа №1506019462).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 р. по справі №420/9251/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №3.1/7792/Явт від 04.08.2020 р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення №3.1/7792/Явт від 04.08.2020 р., наданої Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, станом на 05.03.2019 року, з урахуванням: посадового окладу у сумі 8790,00 грн., окладу за військовим званням у сумі 1480,00 грн., надбавки за вислугу років -50% у сумі 5135,00 грн., надбавки за інформаційно-аналітичне забезпечення -50% у сумі 4395,00 грн., надбавки за особливості проходження служби -50% у сумі 7702,50 грн., премія 545% у сумі 83957,25 грн. та здійснити виплату з 01.04.2019 р. пенсії в повному обсязі з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2021 р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повернути особі, яка її подала.
Рішення суду пенсійним органом виконано, проте застосовано обмеження пенсії максимальним розміром.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2021 р. по справі №420/16200/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.04.2019 року перерахованої пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії) максимальним розміром.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (з урахуванням встановлених йому підвищень, надбавок, доплат до пенсії) з 01.04.2019 року в повному обсязі без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2022 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року - без змін.
04.04.2022 року рішення суду виконано, пенсія позивача перерахована.
21.11.2022 р. представник позивача звернувся із адвокатським запитом до відповідача щодо нарахування компенсації втрати частини доходів.
Листом №1500-0308-8/122492 від 24.11.2022 р. ГУ ПФУ в Одеській області відмовило в нарахуванні такої компенсації через відсутність правових підстав.
Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Отже, усі без виключення суб'єкти права на території України зобов'язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб'єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов'язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ (далі Закон №2050-ІІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно з ч. 1,2 ст. 2 Закону №2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Статтею 3 Закону №2050-ІІІ передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Відповідно до ст. 6 Закону №2050-ІІІ, компенсацію виплачують за рахунок:
власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян;
коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету;
коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
З метою реалізації Закону України «Про компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 №159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Згідно з пунктом 2 Порядку №159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання про те, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.10.2020р. у справі №240/11882/19.
Як підтверджується матеріалами справи, 04.04.2022 року відповідачем, на виконання рішення суду, здійснено перерахунок пенсії позивача.
Однак, після проведення перерахунку відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу компенсацію втрати частини доходу за порушення строків виплати пенсії.
Так, як факт несвоєчасної виплати сум пенсії із затримкою на один і більше календарних місяців з моменту виникнення права на її отримання встановлений рішенням суду, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії.
Компенсація втрати частини доходу є спеціальним видом юридичної відповідальності, який застосовується до органу, що здійснює нарахування та виплату доходів, з метою захисту майнових інтересів громадян та є прямим правовим наслідком невиконання обов'язку щодо своєчасного нарахування та виплати особі відповідних доходів. При цьому, основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Враховуючи наявність факту невиплати позивачу сум пенсії з 01.04.2019 по 30.04.2022 р., позивач має право на компенсацію втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати. У випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину пенсії, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
При цьому, суд зазначає, що компенсація втрати частини доходів за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем індексації грошового забезпечення, що носило триваючий характер.
Також, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування відповідного доходу, самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Відтак, суд відхиляє доводи відповідача про те, що виплата заборгованості, яка утворилась має разовий характер та є виконанням рішення суду, а тому, відсутні підстави здійснювати виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Частиною 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Аналогічні приписи містяться і в ч. 5 ст.242 КАС України.
Так, Верховний Судом у постанові від 04.03.2021 року по справі №520/34/17 та у постанові від 31 серпня 2021 року по справі №264/6796/16-а сформовано таку ж правову позицію.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах судоустрійного і процесуального законодавства.
Обов'язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов'язковість судових рішень забезпечується державою.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати ОСОБА_1 у загальній сумі 992,40 грн., сплачені згідно квитанції від 28.11.2022 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання нарахувати компенсацію втрати частини доходів - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 30.04.2022 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2021 року по справі №420/16200/21, яке набрало законної сили, за період з 01 квітня 2019 року по 30 квітня 2022 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві гривні) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385)
Головуючий суддя Н.В. Потоцька