Справа № 420/16310/22
24 січня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючої судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання здійснити нарахування та виплату пенсію, вирішив адміністративний позов задовольнити.
І. Суть спору:
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив суд:
(1).Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 155350012420 від 06.07.2022 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
(2).Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період його роботи водієм автомобіля в Одеському АТП № 15064 з 25.11.1982 по 17.04.1988.
(3).Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV - з 22.06.2022.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція Позивача
Позивач вважає, що відповідач, приймаючи спірне рішення про відмову в призначенні йому пенсії за віком, діяв у спосіб, не передбачений законами України, чим порушив його соціальне право на пенсійне забезпечення, а тому прийняте рішення він вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В якості підстав для скасування спірного рішення та не зарахування періоду роботи водієм автомобіля в Одеському АТП № 15064 з 25.11.1982 по 17.04.1988 позивач зазначає, що його трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за віком та не потребує підтвердження додатковими документами.
Позивач з посиланням на практику Верховного Суду звергає увагу, що на нього не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Як працівник позивач не може і не зобов'язаний відповідати за правильність та повноту оформлення його документів на підприємстві та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства.
При цьому, позивач зазначає, що його робота у спірний період підтверджується поданою трудовою книжкою, записи у якій містять відомості про початок на кінець періоду роботи на підприємстві, які між собою пов'язані хронологічно, посвідчені печаткою підприємства та підписом відповідальної особи.
(б) Позиція Відповідача
29.11.2022 від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Зокрема, представник відповідача звернув увагу, що згідно з наданими документами страховий страж позивача на дату звернення становить 25 років 06 місяців 16 днів. До страхового стажу не зараховано період роботи згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 з 25.11.1982 по 17.04.1988, оскільки виправлення дати підстави прийняття не завірене належним чином та для зарахування вказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку.
Крім того, представник зазначає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями відповідача, втручання до яких з боку суду є недопустимим.
(в) Відповідь на відзив
30.11.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає, що поданий відзив не містить конкретних заперечень щодо наведених у позові обставин та правових підстав позову, а також не містить будь-яких доказів щодо правомірності прийняття спірного рішення.
ІІІ Процедура та рух справи
17.11.2022 ухвалою Одеський окружний адміністративний суд, прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження
29.06.2022 позивач звернувся до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, із заявою за призначенням пенсії за віком. До вказаної заяви позивач, зокрема, додав: паспорт громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, військовий квиток, трудову книжку.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто відповідачем, Головним управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, та прийнято спірне рішення № 155350012420 від 06.07.2022.
У вказаному рішенні відповідач зазначив, що згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж заявника на дату звернення становить 25 років 06 місяців 16 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стражу не зарахований період роботи згідно з трудової книжки серії НОМЕР_1 з 25.11.1982 по 17.04.1988, оскільки виправлення дати підстави прийняття не завірене належним чином. Для зарахування вказаного періоду необхідно надати уточнюючу довідку. Право на призначення пенсії за віком заявник набуде за досягненням 63 років.
Не погоджуючись із вказаних рішенням та не зарахуванням спірного періоду до страхового стажу позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
IV. Джерела права та висновки суду
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1058-ІV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст.44 Закону №1058-IV).
Статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"(Закон №1058-IV) визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2022 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: не менше 29 років.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).
Згідно частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, ст. 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і постанова Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637).
Так, у п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у п. 3 Порядку №637.
Так, підставою для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, періоду трудової діяльності позивача згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.07.1980 з 25.11.1982 по 17.04.1988, оскільки виправлення дати підстави прийняття не завірене належним чином.
При цьому, суд погоджується з доводами представника позивача, що відповідач не зазначив про запис якої саме підстави йдеться мова.
У той же час, важливо розуміти, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами владних повноважень, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, настанов для їх розв'язання що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
Суд також зазначає, що приписами пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року за №58 (далі-Інструкції №58) передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.п.1.3, 1.4 Інструкції №58 при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку.
Пунктами 2.2 - 2.4 Інструкції №58 встановлено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
У п. 2.6 пункту 2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно п.4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Також суд вказує, що на особу не може перекладатись обов'язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17.
Стосовно пропозицій відповідача у оскаржуваному рішенні щодо необхідності надання позивачем уточнюючої довідки для підтвердження періоду з 25.11.1982 по 17.04.1988, згідно записів трудової книжки, суд вважає, що такі також спростовуються вище приведеними приписами чинного законодавства та висновками суду за наслідками їх аналізу, оскільки надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках: 1) відсутність трудової книжки; 2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
В даному ж випадку, відповідний період роботи позивача водієм автомобіля в Одеському АТП № 15064 підтверджений записами у його трудовій книжці, вказані записи виконані без перекреслень, виправлень, чітким правописом, у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесений відповідний запис.
При цьому, суд ще раз наголошує на тому, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення покладаються саме на роботодавця.
Разом з тим, позивач у поданій заяві про призначення пенсії зазначив, що надати довідку про стаж роботи в АТП № 15064 він не може, оскільки підприємство документи до архіву не здавало.
За встановлених спірних обставин справи, суд вважає формальними зауваження відповідача з приводу уточнення періоду роботи позивача водієм автомобіля в Одеському АТП № 15064 з 25.11.1982 по 17.04.1988.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, у встановленому порядку не довів недостовірність відомостей зазначених в трудовій книжці позивача.
При цьому, орган Пенсійного фонду не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 6 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до підпункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Позивач досяг пенсійного віку 21.06.2022, а звернувся з заявою 29.06.2022 та, як встановив суд, на час звернення мав визначений законодавством страховий стаж, то пенсія йому має бути призначена з 22.06.2022.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Стосовно дискреційних повноважень, то такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, призначити позивачу пенсію за віком, оскільки підстави для відмови у призначенні пенсії, викладені в рішення за № 155350012420 від 06.07.2022, спростовані висновками суду, а інших підстав оскаржуване рішення не містить.
Таким чином, заявлені позивачем позовні вимоги належать до задоволення.
VI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 77, 161,245, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 155350012420 від 06.07.2022 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період його роботи водієм автомобіля в Одеському АТП № 15064 з 25.11.1982 по 17.04.1988.
4.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV - з 22.06.2022.
5.Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві),40 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач? - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл.Соборна, буд.3, код ЄДРПОУ 13486010.
Відповідач 2- Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, адреса: вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385.
Суддя Оксана БОЙКО