Справа № 420/15799/22
23 січня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
03 листопада 2022 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо проведення виплати пенсії після її перерахунку з 01.04.2019 року з обмеженням максимального розміру;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.;
встановити судовий контроль за виконанням рішення.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що він - ОСОБА_1 є військовим пенсіонером та перебуває на пенсійному забезпеченні в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області. Пенсія йому призначена та виплачується відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Позивач вказує, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/26742/21 відповідачем здійснено перерахунок його пенсії з 01.04.2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.
Однак, як наголошує позивач, при проведенні перерахунку відповідач обмежив виплату належної йому пенсії максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Позивач вказані обмеження вважає неправомірними та такими, що суперечать Конституції України, а також призводять до порушення прав та охоронюваних законом інтересам позивача, що слугувало підставою звернення до суду з даним позовом.
Позивач посилався на те, що обмеження пенсії максимальним розміром є протиправним, не відповідаючим рішенню Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Таким чином позивач зазначає, що після прийняття Рішення Конституційним Судом України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року обмеження розміру пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, є неправомірним.
Процесуальний рух справи
Ухвалою суду від 08 листопада 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України.
Також ухвалою від 08 листопада 2022 року суд витребував від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів з пенсійної справи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), зокрема протоколу про призначення пенсії, листків про перерахунок пенсії з 01.04.2019 року, інші матеріали пенсійної справи в частині, що стосується предмету спору, для долучення до матеріалів справи.
Відповідачу копія ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлена 09 листопада 2022 року в електронний кабінет підсистеми “Електронний суд”, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 21).
Однак, у встановлений судом строк, відповідач відзив на адміністративний позов не надав, з клопотаннями/заявами щодо продовження строку на подання відзиву до суду не звертався.
Згідно вимог ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
01 грудня 2022 року на виконання ухвали суду про витребування доказів від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшли копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 23-41).
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши подані заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Згідно наявного у матеріалах пенсійної справи розрахунку, з 10.09.1994 року позивачу - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за вислугу років у розмірі 68 % окладів/грошового забезпечення; вислуга років - 26 (а.с. 24).
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Під час перерахунку пенсій з 01.01.2018 року на підставі пункту 1 постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року у складі грошового забезпечення для обчислення пенсії враховувались лише такі складові: посадовий оклад, оклад за військове звання, процентна надбавка за вислугу років (а.с. 31).
05 березня 2019 року набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі № 826/3858/18, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.
Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки видано ОСОБА_1 оновлену довідку №ЮО83610 від 06.12.2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (а.с. 41).
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2022 року по справі №420/26742/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оформлені листом № 1500-0308-8/159783 від 14.12.2021 року щодо відмови здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення № ЮО 83610 від 06.12.2021 року, виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.04.2019 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії на підставі виданої Одеським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки довідки №ЮО83610 від 06.12.2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 із зазначенням відомостей про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду від 23 лютого 2022 року по справі №420/26742/21, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року.
Зокрема, згідно аркушу перерахунку від 27 червня 2022 року про перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року (а.с. 9, 36), вказаний перерахунок проведений таким чином:
- сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 26546,00 грн.,
- основний розмір пенсії 68% грошового забезпечення, що складає 18051,28 грн.;
- підсумок пенсії (з надбавками) - 18051,28 грн.;
- остаточно до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 14970, 00 грн.
Згідно аркушу перерахунку від 27 червня 2022 року про перерахунок пенсії з 01 липня 2022 року (а.с. 10, 37), вказаний перерахунок проведений таким чином:
- сума грошового забезпечення для обчислення пенсії - 26546,00 грн.,
- основний розмір пенсії 68% грошового забезпечення, що складає 18051,28 грн.;
- з урахуванням індексації (2527,18 грн.) - 20578, 46 грн.;
- підсумок пенсії (з надбавками) - 20578, 46 грн.;
- остаточно до виплати з урахуванням максимального розміру пенсії - 20270,00 грн.
Таким чином, під час перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року та з 01.07.2022 року відповідачем здійснено обмеження максимального розміру цієї пенсії до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (з 01.04.2019 року - 14970, 00 грн.; з 01.07.2022 року - 20270,00 грн.).
Так, відповідно до ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік”, установлено у 2019 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність у 2022 році встановлено: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
01.01.1992 року введений у дію Закон України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Предметом спірних правовідносин між сторонами стало обмеження позивачу пенсії максимальним розміром під час перерахунку з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО83610 від 06.12.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, з урахуванням індексації пенсії.
Так, відповідно до ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У такій редакції вказану частину ст. 43 Закону №2262-XII викладено відповідно до Закону № 3668-VI від 08.07.2011.
Так, відповідно до ст. 2 Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” № 3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", не може перевищувати 10740 гривень.
У зв'язку з чим, на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Так, згідно ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
У мотивувальній частині вказаного рішення, а саме в п.2.3. Конституційний Суд України, зазначив, що з підстав, наведених у цьому Рішенні, підлягають визнанню такими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення першого речення частини сьомої статті 43 Закону №2262, згідно з якими "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".
При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України у Справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2000 року (вказана вище Справа № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України), рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади.
Отже, правовим наслідком прийняття Конституційним Судом України Рішення по справі №7-рп/2016 від 20.12.2016 року є втрата чинності із 20 грудня 2016 року положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Таким чином, з 20.12.2016 року ч. 7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратила чинність.
Що ж до приписів Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” слова і цифри “у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року” замінено словами і цифрами “по 31.12.2017 року” слід зазначити наступне.
Буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня норма ч.7 ст.43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі №522/3093/17, від 03 жовтня 2018 року у справі №127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17.
При цьому, слід зазначити, що будь-яких змін до ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не вносилось.
Конституційний Суд України неодноразово висновував стосовно того, що заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Однак, під час перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО83610 від 06.12.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, а також з 01.07.2022 року з урахуванням індексації пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області здійснено перерахунок та виплату пенсії позивачу зі встановленням обмеження її максимальним розміром (з 01.04.2019 року - 14970, 00 грн., з 01.07.2022 року - 20270,00 грн.).
Проте, суд такі обмеження знаходить протиправними.
Суд зауважує, що спірним у даній справі є не питання права позивача на перерахунок пенсії. Відповідачем вже здійснено перерахунок.
Спірним є питання щодо обмеження позивачу виплати пенсії максимальним розміром після перерахунків з 01.04.2019 року та з 01.07.2022 року.
Слід зазначити про існування на момент виникнення спірних правовідносин колізії між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Як вже було зазначено, обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Однак, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України” (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових “прогалин” щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 року у справі №400/2085/19, від 27.01.2022 року у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 року у справі №640/11168/20, від 18.05.2022 року у справі №380/12337/20.
Закон №2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його положення слід першочергово застосовувати для їх врегулювання.
Обмеження пенсії військовослужбовців максимальним розміром вже регулювалося ч.7 ст. 43 Закону №2262-XII, яка визнана неконституційною з 20.12.2016 року, а тому неможливо стверджувати, що з вказаної дати виникла ситуація, за якої дане питання попадає під регулювання положень Закону №3668-VI в частині, що не вирішується нормами Закону №2262-XII.
Таким чином, обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.04.2019 та з 01.07.2022 перерахованої ОСОБА_1 пенсії пенсії максимальним розміром, а також зобов'язання здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії пенсії з 01.04.2019 та з 01.07.2022 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Саме такий судовий захист суд вважає ефективним та повним для відновлення порушених прав позивача у межах спірних правовідносин.
Також у позовній заяві позивач просить суд встановити судовий контроль за виконанням вказаного рішення.
Вирішуючи питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Приписами 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.
Позивачем до суду не надано доказів того, що відповідачі можуть ухилятися від виконання даного рішення суду. Позивачем не наведено інших причин та не надано доказів на їх підтвердження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області подати Звіт про виконання судового рішення у справі за цим позовом, та встановити відповідачу строк, упродовж якого ним має бути виконане судове рішення, та надано до суду Звіт.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 992,40 грн., де 992,40 грн. - ставка судового збору сплачена позивачем за звернення до суду із цим позовом.
З урахуванням ч. 6 ст. 120 КАС України, справу розглянуто 23 січня 2023 року.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74-78, 90, 120, 139, 242-246, 255-258, 262, 291, 295, 297, 370 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.04.2019 року та з 01.07.2022 року перерахованої ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії пенсії з 01.04.2019 та з 01.07.2022 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992, 40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Суддя О.В. Глуханчук