Справа № 420/16891/22
24 січня 2023 року
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача - Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (від 29.12.2022 року вхід. № 39950/22) про залишення позовної заяви без розгляду, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дій Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови виплати грошову допомогу для оздоровлення з урахуванням щомісячноп додаткової грошової винагороди отриманої під час проходження вiйськової служби за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки; зобов'язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додатковоп грошової винагороди під час проходження вiйськової служби за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходiв у зв'язку з порушенням строків виплати грошової допомоги для оздоровлення, вiдповiдно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/16891/22 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії. Витребувано від Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України належним чином засвідчену копії довідки про суми нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 2013 по 2018 р. р. (із зазначенням інформації про складові, виходячи з яких обчислювався кожен нарахований позивачеві вид грошового забезпечення), а також довідку про суми нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 за період з 2013 по 2018 роки грошової допомоги на оздоровлення, із зазначенням складових, з урахуванням яких вона розраховувалась. Зупинено провадження по справі № 420/16891/22, - до отримання витребуваних судом письмових доказів.
29.12.2022 року до суду від представника відповідача - Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України надійшло клопотання (вхід.№ 39950/22) про залишення позовної заяви без розгляду, зазначаючи, що позивача було звільнено на підставі наказу Міністра оборони України (по особовому складу) від 03 жовтня 2018 року № 631. Проте дана інформація є неповною, адже, відповідно приписів абзацу четвертого пункту 34 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, Позивача виключено з лав Збройних Сил України наказом Начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по стройовій частині) від 24.10.2018 року № 203. Наказ від 24.10.2018 № 203 виданий на підставі Наказу від 03.10.2018 № 631 (посадової особи яка відповідно до повноважень та приписів пункту 12 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 наділена правом видавати даний наказ відповідної певної категорії військовослужбовців, в даному випадку категорії "полковник"), та на підставі рапорту Позивача i про здачу справ і посади. Позивачу був доведений даний наказ під особистий підпис - 24.10.2018 року. Так, в абзаці четвертому Наказу від 24.10.2018 № 203 зазначено, що Позивач за 2018 рік грошову допомогу на оздоровлення вже отримано. Також, відповідач зазначив, що позивач був ознайомлений про повний розрахунок його при звільненні та в частині виплат грошової допомоги на оздоровлення за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 (що відбувалась щорічно) та про останню виплату у 2018 році, яка була здійснена до його звільнення з лав Збройних Сил України. Дані висновки є очевидними, адже останнім не заперечуються. Позивачу було достеменно відомо про вказаний зміст Наказу від 24.10.2018 № 203 (по стройовій частині), про суму нарахованих і здійснених виплат грошової допомоги на оздоровлення у 2013, 2014, 2015, 2016 2017 та 2018 році та здійснений з ним остаточного розрахунку при звільненні 24.10.2018. Таким чином, Позивач звернувся до суду з даним позовом лише 22.11.2022, при цьому, йому було достеменно відомо про нараховані та виплачені суми ще у 2013, 2014, 2015, 2016, 2017 та 2018 році.
16.01.2023 р. до суду від позивача - ОСОБА_1 надійшло клопотання (вхід. № 1411/23) про поновлення процесуальних строків. Так, позивач зазначив, що він є інвалідом другої групи, а відтак стан здоров'я позивача ускладнює ведення листування з відповідачем та судом. Тому лише 15.10.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою, де просив здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 року з урахуванням раніше виплачених сум. Після отримання відповіді позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 24.01.2023 р. поновлено провадження у справі №420/16891/22 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), розгляд клопотання представника відповідача Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (від 29.12.2022 р., вхід.№39950/22) про залишення позовної заяви без розгляду, здійснюється в порядку письмового провадження.
Так, згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до п.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З системного аналізу наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.
Суд звертає увагу на те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX внесено зміни до ст.233 КЗпП України та викладено її в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX набрав чинності з 19.07.2022.
Отже, після внесення Законом №2352-IX вказаних змін, частиною 2 статті 233 КЗпП України не врегульовано питання щодо строку звернення працівника до суду з позовом про стягнення (або нарахування та виплати) заробітної плати, а лише встановлено строк звернення до суду виключно у справах:
- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Зокрема, суд зазначає, що предметом спірних правовідносин є зобов'язання фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги для оздоровлення отриманої під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додатковоп грошової винагороди під час проходження вiйськової служби за 2013, 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходiв, у зв'язку з порушенням строків виплати грошової допомоги для оздоровлення, вiдповiдно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, та у жодному разі не зобов'язання відповідача виплатити суми, належні позивачеві при звільненні.
Отже, положення статті 233 КЗпП України не підлягають застосуванню при оцінці судом обставини щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, а відтак, єдиною процесуальною нормою, яка визначає строк звернення до суду з позовом щодо проходження публічної служби, та яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, є частина 5 статті 122 КАС України, яка є спеціальною нормою та встановлює місячний строк для звернення до суду.
Таким чином, зважаючи на викладене, судом не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з огляду нап наведені у клопотанні про його поновлення, обставин, адже отримана позивачем відповідь - Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо перерахунку та виплати грошової допомоги на оздоровлення отриманої під час проходження військової служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум, яка є відповіддю на заяву позивача, не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права, а отже ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, як і не перериває такий строк.
Таким чином, позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку, як і не довів, що в межах спірних правовідносин можливість вчасного подання ним позовної заяви до суду не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.
Водночас, пропуск строку на звернення до суду, через пасивну поведінку позивача щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі, у даному випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Вказану правову позицію також висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 грудня 2022 у справі №990/102/22.
Отже, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду визнаються судом неповажними, та як наслідок заява позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
До того ж, суд вважає за доцільне акцентувати, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Необхідність дотримання законодавчо встановленого строку, впливає на права та обов'язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов'язків. Строки це засіб впорядкування суспільних відносин, без якого неможливо уявити діяльність публічної адміністрації, нормативного акта, якою б юридичною силою він не був наділений.
Строком звернення до адміністративного суду є строк, в межах якого особа, котра має право на подання позову, може звернутися до адміністративного суду з метою захисту своїх прав в межах публічно-правових відносин чи для реалізації владних повноважень.
Строк звернення до суду обчислюється, за загальним правилом, з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків, оскільки строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, адже після їх завершення, якщо жодна із сторін не звернулась до суду за захистом прав та охоронюваних законом інтересів, відповідні правовідносини набувають статусу стабільних.
Так, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони, та пов'язані з наявністю дійсно істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення відповідних дій.
Зокрема, доказами, котрі свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, є відповідний підпис про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.
Водночас, доказами того, що особа апріорі знала про порушення своїх прав, та охоронюваних законом інтересів, є її дії, спрямовані на захист та відновлення порушеного права, як то оскарження рішення (дії чи бездіяльність), письмові звернення з цього приводу, а також докази, котрі свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що позивачем не надано до суду належних, достатніх, та допустимих доказів на підтвердження, та обґрунтування поважності причин пропуску законодавчо визначеного строку для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для залишення адміністративного позову за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, без розгляду, відповідно до приписів частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України
Керуючись ст.ст. 120, 122, 240, 242, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд -
1. У задоволені клопотання Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України (від 29.12.2022 року вхід. № 39950/22) про залишення позовної заяви без розгляду з підстав окреслених у клопотанні - відмовити.
2. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 (16.01.2023 р. вхід. № 1411/23) про поновлення строку звернення до адміністративного суду, - відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду, відповідно до приписів до частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала суду може бути оскаржена, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду у строки визначені статтею 295 КАС України.
Ухвалу складено 24.01.2023 р., з урахуванням знаходження судді Ю.В. Харченко у відпустці, у період часу з 02.01.2023 р. по 18.01.2023 р., включно.
Суддя Харченко Ю.В.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду, відповідно до приписів до частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.