справа № 380/2999/21
24 січня 2023 року
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Сакалош В.М., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди завданої державі внаслідок втрати військового майна,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану державі внаслідок втрати військового майна, в розмірі 131 535,81 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять) грн. 81 коп.;
- стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь військової
частини НОМЕР_1 сплачений судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. за подання адміністративного позову.
Підставою даного позову є встановлена за результатами проведеної інвентаризації вина ОСОБА_2 у втраті військового майна, що виявилася внаслідок передачі майна на речовий склад в меншій кількості ніж та, що була отримана для належного речового забезпечення особового складу.
Ухвалою від 29.03.2021 призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачам у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали подати відзив на позовну заяву.
На виконання вимог ч. 3 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) на адресу суду 24.02.2020 надійшла відповідь Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області з інформацією про місце реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 23.06.2021 року суддя зупинив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди завданої державі внаслідок втрати військового майна до набрання законної сили рішенням у справі № №380/5740/21.
Ухвалою суду від 22.09.2022 року суддя поновив провадження у справі.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що позивачем не враховано, що Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» не діяв на момент виникнення спірних правовідносин, а набрав чинності лише 31.09.2019 року (тобто за 2 місяці після смерті ОСОБА_2 ). Враховуючи той факт, що ОСОБА_2 помер у липні 2019 року, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , командир військової частини НОМЕР_1 за результатами проведеного службового розслідування повинен був видати наказ про списання суми заподіяної шкоди.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_2 відповідно до наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 24.04.2015 №94 з 24.04.2015 було зараховано до списків особового складу військової частини польова пошта НОМЕР_3 , на всі види забезпечення і визнано таким, що справи та посаду водія-машиніста заправної машини автомобільного відділення автомобільного взводу пального та мастильних матеріалів роти матеріального забезпечення прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
26 травня 2017 року прапорщика ОСОБА_2 , відповідно до п.п. 14.4 наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 26.05.2017 № 116, було призначено на посаду начальника складу взводу забезпечення роти матеріального забезпечення військової частини польова пошта НОМЕР_3 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2018 №188, прапорщика ОСОБА_2 , начальника складу взводу забезпечення роти матеріального забезпечення призначено на посаду командира взводу забезпечення З гаубичного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
01.03.2019 підполковник ОСОБА_3 , командир 3 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 рапортом вх.№2544 доповів командиру військової частини НОМЕР_1 про те, що молодший сержант ОСОБА_4 під час прийому-передачі посади командира взводу забезпечення 3 артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 виявив недостачу майна по службах військової частини НОМЕР_1 , а саме: інженерна служба, продовольча служба, служба РХБ захисту, речова служба, електротехнічна служба, автомобільна служба, служба РАО.
До вказаного рапорту було долучено Акт здачі посади від 01.03.2019.
На підставі рапорту підполковника ОСОБА_3 , командира З артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 від 01.03.2019 вх.№2544, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2019 №265 було призначено службове розслідування.
В ході проведення вказаного службового розслідування було встановлено, що майно по службі РХБ захисту, речовій службі, інженерній службі в наявності, а також в наявності частина майна по автомобільній службі.
На момент завершення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.03.2019 №265, недостачею є майно по службі РАО, продовольчій службі, електротехнічній службі та по автомобільній службі військової частини НОМЕР_1 .
Сума завданих державі збитків внаслідок втрати прапорщиком ОСОБА_2 військового майна, з урахуванням кратності, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості » від 02.11.1995 №880, становить 165443,23 грн.
Відповідно до п.4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.05.2020 №380, за нестачу матеріальних засобів взводу забезпечення 3 артилерійського дивізіону, виявлених під час здачі посади, прапорщика ОСОБА_2 притягнуто до матеріальної відповідальності на загальну суму 165443,23 грн.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2019 №121 прапорщика ОСОБА_2 , відповідно до пп. «д» (у зв'язку із службовою невідповідністю) п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» було звільнено з військової служби та виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
На момент звільнення прапорщика ОСОБА_2 згідно Книги обліку стягнень та нарахувань було стягнуто 21920,47 грн.
Станом на час звернення позивача із вищезазначеним позовом до суду сума збитків завданих державі прапорщиком ОСОБА_2 за втрачене ним майно військової частини НОМЕР_1 складає 131 535,81 грн.
26.11.2020 за вх. № 8369 на адресу військової частини НОМЕР_1 надійшли від громадянки ОСОБА_1 (дружини ОСОБА_2 ) нотаріально завірені копії наступних документів: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 29.10.2019, свідоцтва про право на спадщину за законом НОН 785870 від 09.07.2020, свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 30.07.2013, ордеру про надання правничої (правової) допомоги ВС № 1046503 від 20.11.2020, ордеру про надання правничої (правової) допомоги ВС № 1046518 від 20.11.2020, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю.
Громадянка ОСОБА_1 успадкувала майно громадянина ОСОБА_2 у частці Ѕ (однієї другої частки), в тому числі з урахуванням 1/4 (однієї четвертої частки), від якої відмовилася мати спадкоємця - ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_3 , про що свідчить свідоцтво про право спадщини за законом НОН 785870 від 09.07.2020.
Зазначена квартира належала спадкодавцю на підставі договору дарування квартири, посвідченого 03.10.2006 Бродівською державною нотаріальною конторою, зареєстрованого в реєстрі за № 1974, та зареєстрованого Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Золочівське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 21.11.2012, номер запису 35 в книзі З, реєстраційний № 16029752. Свідоцтво про право спадщини на 1/2 (одну другу) частку вищезазначеного майна видано ОСОБА_1 .
У зв'язку з наявною за відповідачем заборгованістю в сумі 131 535,81 грн, позивач просить стягнути її в судовому порядку.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.
Правовий режим майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, і повноваження органів військового управління та посадових осіб щодо управління цим майном визначає Закон України від 21.09.1999 №1075-XIV "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (надалі Закон №1075-XIV).
Згідно зі ст. 1 Закону №1075-XIV, військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до ст. 3 Закону №1075-XIV, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).
З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 4 Закону №1075-XIV визначено, що військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у кількісних, якісних, обліково-номерних та вартісних показниках і враховують по відповідних службах - продовольчій, речовій, квартирно-експлуатаційній, пально-мастильних матеріалів тощо.
У порядку, передбаченому частиною першою цієї статті, ведеться облік майна, закріпленого за підпорядкованими військовими частинами, у службах забезпечення органів військового управління, органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, на які покладаються завдання щодо забезпечення військових частин майном відповідно до затверджених норм та організації його ефективного використання.
Списання військового майна за актами технічного стану та інспекторськими посвідченнями провадиться командирами військових частин і посадовими особами органів військового управління відповідно до їх компетенції в порядку, встановленому Міністерством оборони України.
Відповідно до ст. 5 Закону №1075-XIV, для забезпечення постійного державного контролю за наявністю, якісним станом і ефективністю використання військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, щорічно проводиться його інвентаризація згідно з Положенням про інвентаризацію військового майна, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.
Інформацію про результати інвентаризації за минулий рік Міністерство оборони України надсилає до Кабінету Міністрів України у першому кварталі поточного року.
Форма і порядок звітності за результатами інвентаризації встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, за погодженням із Міністерством оборони України та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 7 Закону №1075-XIV, особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягаються до відповідальності згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 3 жовтня 2019 року №160-IX "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (надалі Закон №160-IX).
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону №160-IX визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Частиною 1 ст. 2 Закону №160-IX встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 Закону №160-IX, притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України. Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №160-IX, особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:
1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;
2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;
3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;
4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;
5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Суд враховує ту обставину, що позивач виявив нестачу речового майна, за яке ніс відповідальність відповідач як начальник речової служби будучи матеріально-відповідальною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону №160-IX, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Стаття 9 Закону №160-IX визначає обставини, що виключають матеріальну відповідальність.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 вказаної статті, завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону №160-IX, обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
У зв'язку з цим враховує ту обставину за наслідками проведеного позивачем службового розслідування з приводу виявленої нестачі не було встановлено вказаних вище обставин.
Законом України від 24.03.1999 №548-ХІV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст. 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст. 16 Статуту).
Абзацом 2 статті 98 Статуту визначено, що начальник речової служби бригади підпорядковується заступникові командира бригади з тилу і є прямим начальником особового складу речової служби бригади.
На доповнення до вимог, викладених у статтях 82-84, начальник речової служби бригади відповідає за забезпечення бригади речовим і санітарно-господарським майном за нормами постачання, за банно-пральне обслуговування бригади та індивідуальне припасування обмундирування, взуття особовому складові і зобов'язаний своєчасно подавати заявки та організовувати одержання, зберігання та видачу підрозділам бригади речового та санітарно-господарського майна, а також зберігання і видачу табельних технічних засобів виховання.
Згідно зі ст. 26 Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідач всупереч власним службовим обов'язкам не забезпечив належним чином організацію одержання речового майна для особового складу військової частини, не зберіг державне майно, що спричинило заподіяння матеріальної шкоди позивачу.
Тож на підставі встановлених під час службового розслідування обставин позивач зробив правильний висновок про те, що нестача речового майна, переданого під звіт відповідача, виникла під час виконання ним службових обов'язків. ОСОБА_2 не забезпечив належний облік та зберігання речового майна, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди державі в особі позивача.
Відповідач вказаних висновків ніяким чином не спростував, як і не надав доказів відшкодування спричиненої матеріальної шкоди.
За таких обставин сума спричиненої шкоди підлягає відшкодуванню на користь держави в особі позивача у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 13 Закону №160-ІХ стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Отже, визначений позивачем спосіб відновлення порушеного права шляхом стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 131 535,81 грн. суд визнає прийнятним за даних умов.
Відтак позов належить задовольнити у повному обсязі і у спосіб, обраний позивачем.
Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Зважаючи на статус позивача, як органу державної влади, та відсутність доказів понесення ним вказаного виду судових витрат, такі розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 шкоду, завдану державі внаслідок втрати військового майна, в розмірі 131 535,81 (сто тридцять одна тисяча п'ятсот тридцять п'ять) грн. 81 коп.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду впродовж тридцяти днів з моменту його підписання.
Суддя Сакалош В.М.