справа№380/8321/22
24 січня 2023 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання перерахувати пенсійне забезпечення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (далі - ГУ ПФУ у Запорізькі області, відповідач 2), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області по відмові у призначені пенсії за віком за Списком №2, зобов'язавши відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, затвердженого Постановою КМУ №162 від 11.03.1994 з 24.04.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 15.04.1989 по 14.05.2002 працював в ВО «Львівсільгоспмаш» (з 14.02.1996 - ВАТ «Львівсільгоспмаш») ливарником пластмас. Професія ливарник пластмас згідно Списку №2, затвердженого Постановою КМУ №162 від 11.03.1994 передбачає пільгове пенсійне забезпечення, при досягненні чоловікам 55 річного віку. 17.04.2020 досягнув 55 років. 27.04.2020 звернувся до відповідача із заявою та доданими документами про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. 29.04.2022 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії. Відмовляючи у призначенні пенсії відповідач покликався на те, що у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу. Позивач зазначає, у листі відповідачем зазначено, що прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на підставі п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідного пільгового стажу. Незважаючи на всі подані документи, ГУ ПФУ у Львівській області протиправно відмовлено у призначенні пільгової пенсії, що є підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 14.06.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.
Відповідач 1 позову не визнав. 04.07.2022 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №45178). Відповідач зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Відповідач зазначив, що аналіз норм Закону №1085 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Періоди роботи позивача з 15.04.1989 по 20.08.1992 не зараховані до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відсутні уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, як це передбачено п. 20 Порядку №637, а періоди роботи позивача з 21.08.1992 по 14.05.2002 не підтверджені результатами атестації робочого місця, а, відтак, не підлягають зарахуванню до стажу роботи з важкими і шкідливими умовами праці, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058. Відсутність підтвердження вищезгаданих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу. За таких обставин відповідач 1 у задоволенні вимог просив відмовити повністю.
Ухвалою суду від 23.09.2022 залучено до участі у справі №380/8321/22 у якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області.
За приписами ч. 6 ст. 48 КАС України після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
13.10.2022 від відповідача 2 надійшов відзив (вх. №64186). Відповідач 2 зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058 призначаються пенсії за віком на пільгових умовах працівникам зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 та за результатами атестації робочих місць після досягнення 55 років і при страховому стажі роботи, зокрема, чоловікам не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV є: встановлення факту зайнятості особи на посаді повний робочий день; виконання особою робіт, передбачених Списком № 2; документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації робочого місця за умовами праці; досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Вік позивача становить 57 років 0 місяців 10 днів; страховий стаж особи становить 30 років 4 місяці 0 днів; пільговий стаж за Списком № 2 - відсутній. До пільгового стажу позивача не зарахований період роботи на ПАТ «Завод «Львівсільмаш» з 15.04.1989 по 14.05.2002 згідно довідки №106 від 09.10.2017 і оскільки вищезазначене підприємство ліквідоване, позивачу необхідно було звернутись до Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Також відповідач 2 зазначив, що позовна вимога щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію позивачу з 24.04.2022 не підлягає задоволенню, оскільки призначення пенсії є дискреційною функцією пенсійного фонду. Крім того, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , просить призначити пенсію з 24.04.2022, проте із заявою звернувся лише 27.04.2022. Тому ця вимога також є безпідставною. Відтак, відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 27.04.2022 позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, що не є спірним.
Вказана заява від 27.04.2022 відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася ГУ ПФУ у Запорізькій області, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №134550017150 від 29.04.2022. У рішенні повідомлено, що пенсійний вік становить 55 років, вік заявника: 57 років 0 місяців 10 днів. Необхідний страховий стаж, визначений п. 2 ч. 2 ст. 144 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 30 років. Страховий стаж заявника становить 30 років 4 місяці 0 днів. Необхідний пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) становить 12 років 6 місяців.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано документи про підтвердження пільгового стажу, оскільки згідно п. 2.1 пп. 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсій, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховується до стажу для призначення пенсій, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1.
Таким чином, оскаржуваним рішенням відмовлено позивачу у призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 12 років 6 місяців.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом порушеного права.
Судом встановлено, що згідно із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював:
21.11.1988 - зарахований учнем пресувальника пластмас (запис у трудовій книжці №11);
15.04.1989 - присвоєно другий розряд ливарника пластмас (запис у трудовій книжці №12);
14.05.2002 звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (запис у трудовій книжці №14);
02.06.2008 - прийнятий на посаду ливарника пластмас згідно трудового договору №6353 (запис у трудовій книжці №15);
19.03.2022 - звільнений з роботи за згодою сторін згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України (запис у трудовій книжці №16).
Відповідно до наказу-розпорядження про прийом на роботу №704 від 17.11.1988 ОСОБА_1 зараховано на роботу 21.11.1988 у відділ пластмас учнем пресувальником.
Відповідно до наказу Виробничого об'єднання «ЛЬВІВХІМСІЛЬГОСПМАШ» від 11.04.1989 №59/п «Про випуск учнів, підвищення розрядів, присвоєння інших і суміжних професій, зарахування на виробничу і переддипломну практику» ОСОБА_1 присвоєно професію і розряд, таб. №22ІІ8 - ливарник другого розряду 3 ставки зі шкідливими умовами праці 8% з відрядно-преміальною системою оплатою системи праці.
ВАТ «Завод «Львівсільмаш» прийнято наказ-розпорядження №304 про припинення трудового договору від 13.05.2002 року відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади ливарника з 14.05.2002.
Також судом встановлено, що в матеріалах справи наявна довідка про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.07.2017 №151, яка видана АТ «Завод Львівсільмаш», згідно якої ОСОБА_1 працював повний робочий день на ПАТ «Завод Львівсільмаш» і за період з 15.04.1989 по 14.05.2022 виконував роботу - заливання пластмаси в пресформи для виготовлення деталей за професією, посадою ливарник пластмас (23200000-13399), що передбачена Списком 2 розділ ХХХІІІ, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені ст. ст. 44, 45, 49 Закону № 1058-ІV.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-ІV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Частиною 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.
Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
Пунктом 4.3. Порядку № 22-1 встановлено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
За приписами ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно із ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку № 637), згідно з яким основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Згідно до п. 20 Порядку №637 у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, зміст наведених норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383), передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Пунктом 10 Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).
Згідно з п. 4 Порядку проведення атестації та підп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Із зазначених нормативних актів вбачається, що основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Отже, необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1 або №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача і така береться судом до уваги в якості первинного джерела інформації про пільговий стаж позивача.
Оцінюючи доводи відповідачів про те, що періоди роботи позивача з 15.04.1989 по 20.08.1992 не зараховані до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки відсутні уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, як це передбачено п. 20 Порядку №637, а періоди роботи позивача з 21.08.1992 по 14.05.2002 не підтверджені результатами атестації робочого місця, а, відтак, не підлягають зарахуванню до стажу роботи з важкими і шкідливими умовами праці, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, суд зазначає наступне.
Згідно із записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працював:
21.11.1988 - зарахований учнем пресувальника пластмас (запис у трудовій книжці №11);
15.04.1989 - присвоєно другий розряд ливарника пластмас (запис у трудовій книжці №12);
14.05.2002 звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням (запис у трудовій книжці №14);
02.06.2008 - прийнятий на посаду ливарника пластмас згідно трудового договору №6353 (запис у трудовій книжці №15);
19.03.2022 - звільнений з роботи за згодою сторін згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України (запис у трудовій книжці №16).
Таким чином, посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірних періодів у зв'язку із відсутністю уточнюючої довідки щодо особливого характеру роботи суд вважає безпідставними, оскільки те, що позивач працював в спірні періоди на роботах, передбачених Списком №2, підтверджується записами в його трудовій книжці.
Також судом встановлено, що в матеріалах справи наявна довідка про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 25.07.2017 №151, яка видана АТ «Завод «Львівсільмаш», згідно якої ОСОБА_1 працював повний робочий день на ПАТ «Завод «Львівсільмаш» і за період з 15.04.1989 по 14.05.2022 виконував роботу - заливання пластмаси в пресформи для виготовлення деталей за професією, посадою ливарник пластмас (23200000-13399), що передбачена Списком 2 розділ ХХХІІІ, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.
Додатково суд зазначає, що лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тому збирання уточнюючих довідок повинно здійснюватись лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис.
Доказів того, що відповідачем дана довідка була взята до уваги при розгляді заяви про призначення пенсії, відповідачами не подано.
Щодо твердження відповідача про те, що періоди роботи позивача з 21.08.1992 по 14.05.2002 не підтверджені результатами атестації робочого місця, суд зазначає наступне.
Відповідно до наведених вище нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді у несприятливих умовах, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
19.02.2020 Велика Палата Верховного Суду розглянула справу № 520/15025/16, в якій аналізувала наслідки відсутності атестації робочих місць в контексті пенсійних прав громадян.
Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10.09.2013, 25.11.2014, 17.03.2015 у справах № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14, та зазначила, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак, суд не погоджується з доводами відповідачів щодо відсутності підстав для зарахування вказаного періоду до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.
Враховуючи наведене, а також те, що на час звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 57 років, його страховий стаж становить 30 років, в тому числі необхідний стаж за Списком №2 - 12 років 06 місяців, що є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від №134550017150 від 29.04.2022 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог зобов'язального характеру, то суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11.05.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №823/795/17.
Статтею 45 Закону № 1058-IV встановлено строки призначення пенсії, відповідно до п. 1 ч. 1 якої пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Аналогічні норми містить і Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 1.9 вказаного Порядку днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).
Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви, або дата реєстрації заяви на вебпорталі.
Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що позивач звернувся до пенсійного органу за призначення пенсії звернувся після пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку, про що зазначено у рішення про відмову у призначенні пенсії від 24.04.2022. Відтак, пенсію позивачу слід призначити з дати звернення, а саме з 27.04.2022.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.ч. 1, 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області від 29.04.2022 №134550017150 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області (місцезнаходження : вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) призначити з 27.04.2022 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до підпункту 2 пункту 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп. судових витрат у вигляді судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області (код ЄДРПОУ:69005, м.Запоріжжя, проспект Соборний, 158-б) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 коп. судових витрат у вигляді судового збору.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 24.01.2023.
Суддя Потабенко В.А.