справа № 380/1116/23
про залишення позовної заяви без руху
24 січня 2023 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Москаль Р.М. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
19.01.2023 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції з такими вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо не виплати ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
Позовну заяву від імені позивача подав представник адвокат Швець Д.Ю., позовна заява подана через систему «Електронний суд» 18.01.2023 та зареєстрована канцелярією суду 19.01.2023.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи:
- відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
- немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою цієї статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) не відповідає вимогам, встановленим КАС України з огляду на таке:
1) відповідно до пунктів 5,8 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;
- зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
- перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідно до отриманих від відповідача документів, на адвокатський запит його представника (в т.ч. відомостей про грошове забезпечення та відомостей про нарахування додаткової доплати до грошового забезпечення на період дії карантину ОСОБА_1 ) за період з 01.10.2020 по 31.01.2022 виплачена доплата у зв'язку із забезпеченням життєдіяльності населення на період дії карантину на загальну суму 29869,41 грн., заборгованість по виплаті зазначеної додаткової доплати до грошового забезпечення відсутня. Представник позивача стверджує, що доплата до грошового забезпечення у зв'язку із забезпеченням життєдіяльності населення на період дії карантину з 01.10.2020 по 31.01.2022 виплачена ОСОБА_1 не в повному обсязі, проте не пояснює, за який період (які місяці) доплата не виплачена та/або виплачена в заниженому розмірі. В позовній заяві відсутнє будь-яке обгрунтування/розрахунки в частині того, який розмір доплати у зв'язку із забезпеченням життєдіяльності населення на період дії карантину та за які періоди (місяці) відповідач не виплатив ОСОБА_1 ; яким позивач вважає повний розмір цієї доплати, а також не надав документів (наказ тощо) про залучення позивача до виконання службових обов'язків, пов'язаного із безпосереднім контактом з населення, у відповідні періоди (коли стверджується недоплата). Відтак, позивач повинен обгрунтувати позовні вимоги в цій частині, із зазначенням/наданням доказів, якими обґрунтовує позовні вимоги. Суд враховує, що позивач забезпечений професійною правничою допомогою, тому збір доказів та виконання вимог процесуального закону щодо обгрунтованості позовних вимог не є обтяжливим чи невиконуваним обов'язком.
2) В обґрунтування дотримання ним строків звернення до суду позивач наводить єдиний аргумент - відповідно до частини другої статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, недоплата виникла в період дії цієї норми. Оцінюючи це твердження позивача суд враховує таке:
відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відкриття провадження у справі є процесуальною дією суду.
Частиною першою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною третьою цієї статті визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частинами 4 та 5 статті 122 КАС України.
Відповідно до статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній до 18.07.2022) було визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Усталений підхід касаційного суду з цього питання полягав у такому: - грошове забезпечення військовослужбовців та поліцейських визнається заробітною платою в розумінні статті 233 КЗпП; - на спори щодо виплати складових грошового забезпечення поширюється частина друга статті 233 КЗпП.
Суд наголошує, що усталена протягом тривало часу судова практика була сформована через тлумачення Конституційним Судом України частини другої статті 233 КЗпП (грошове забезпечення публічного службовця є заробітною платою) в редакції, що діяла до 18.07.2022 включно.
Проте Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 1 липня 2022 року №2352-IX цю норму викладено в новій редакції, котра більше не він не містить приписів щодо відсутності строків щодо спорів про оплату праці.
Суд вважає такі зміни в правовому регулюванні цілком логічними та актуальними, оскільки введений в дію в 1971 році Кодекс законів про працю в багатьох своїх аспектах (в тому числі щодо запровадження підходу, за якого на певну категорію трудових спорів взагалі не поширюються будь-які строки звернення до суду) застарів та не враховує змін у суспільних відносинах, що відбулися за більше ніж 50 років від дати його прийняття.
Таке правове регулювання (чинне до 19.07.2022) створювало непропорційність між застосованими засобами (існування трудових спорів, щодо яких відсутні будь-які строки звернення до суду) та поставленою метою (захист прав працівників) та не враховувало актуального стану речей, коли поширювало застарілі норми КЗпП на відносини щодо проходження публічної служби. Такі застарілі заходи «захисту прав трудящихся» суперечать принципу юридичній визначеності, оскільки звернення до суду щодо оплати праці можна було ініціювати через роки чи десятки років після виникнення спірних правовідносин. Досвід розгляду спорів щодо проходження публічної служби показує, що зазвичай публічні службовці не ініціювали судових спорів з роботодавцем підчас проходження ними служби, а зверталися до суду вже після звільнення зі служби та просили розглянути спори багаторічної давності. Така ситуація створювала низку проблем із забезпеченням належного здійснення правосуддя: - неможливість достовірно встановити обставини справи через сплив значного періоду часу; - у випадку задоволення позову про стягнення коштів у відносинах публічної служби виконання рішення ускладнювалося через неможливість та/або проблеми дотримання бюджетного законодавства, оскільки фонди оплати праці в державних органах і установах плануються на бюджетний рік.
Станом на дату звернення до суду (січень 2023 року) норма частини другої статті 233 КЗпП діє в іншій редакції та не передбачає особливостей обчислення строків звернення до суду зі спорами порушення законодавства про оплату праці. Норма, на яку покликається позивач, вже не діє (втратила чинність) більше ніж пів року, з 19.07.2022. Отже, починаючи з 19.07.2022 (дата набрання чинності описаними змінами до КЗпП) трудове законодавство України не містить норми, що регулювала б (встановлювала особливі строки, краще сказати - відсутність строків) строки звернення до суду з позовами щодо порушення законодавства про оплату праці. Тому підстав для застосування при вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду з цим позовом частини другої статті 233 КЗпП на підставі частини третьої статті 122 КАС України немає.
Суд в цій ситуації застосовує пункт 17 частини першої статті 4 КАС України, відповідно до якого публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Оскільки позивач позивається щодо розміру однієї із складових свого грошового забезпечення, що повинна була виплачуватися відповідачем в більшому розмірі, як стверджує позивач, щомісяця за період 01.12.2020-31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022, то цей спір пов'язаний із проходженням ним публічної служби.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлено місячний строк для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби.
З огляду на описані зміни законодавцем правового регулювання питання строків звернення до суду щодо оплати праці (їх скорочення) зацікавлені в отриманні судового захисту повинні були після 19.07.2022 вжити заходів для звернення до суду з «старими» спорами щодо перерахунку чи виплати грошового забезпечення в межах місячного строку, встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Позивач повинен був дізнатися про розмір виплаченого йому грошового забезпечення, в т.ч. розмір доплати, на наступний місяць після її отримання, оскільки така є періодичним платежем. Позивач достеменно знав всі деталі в жовтні 2022 року, коли його адвокат отримав відповідь від 10.10.2022 на адвокатський запит. Позов подано до суду 18.01.2023.
Отже, ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не подав клопотання про його поновлення.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відтак, позивачу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України слід подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши поважні підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом, - якщо такі є.
Вимогами частин першої, другої статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 294 КАС України, суддя -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії.
Позивачу слід усунути недоліки позовної заяви у десятиденний строк з дня одержання цієї ухвали у такий спосіб:
скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої долучити:
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду (із обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку), а також докази на підтвердження викладених у цій заяві обставин.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Москаль Р.М.