25 січня 2023 року Київ справа №320/7927/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Київській області як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить стягнути податковий борг у сумі 145 876, 92 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг у зв'язку з несплатою узгоджених зобов'язань із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості; штрафним санкціям за порушення законодавства у сфері готівкового обігу та застосування РРО та податку на доходи фізичних осіб. Податкові повідомлення-рішення належним чином вручені відповідачу, в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися, а відтак у силу положень Податкового кодексу України, вважаються узгодженими. Таким чином сума податкового боргу становить 145 876, 92 грн, який добровільно не сплачено, у зв'язку з чим контролюючий орган просить стягнути заборгованість у примусовому порядку.
Ухвалою від 12.09.2022 суд відкрив провадження у справі, визначив, що розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, запропонував відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Копію вказаної ухвали суду від 12.09.2022 засобами електронного зв'язку було надіслано на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, та 14.09.2022 було доставлено.
Також, копія ухвали суду від 12.09.2022 була надіслана на адресу відповідача рекомендованими поштовими відправленнями (штрихкодовий ідентифікатор 0113302327466) та вручена фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 03.01.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи.
17.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, де зазначено, що відповідач, як фізична особа, є власником єдиної житлової нерухомості, а саме житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , загальною площею 92,70 кв.м., іншої житлової нерухомості не особа не мала та не має дотепер. Окрім житлової нерухомості особа є власником трьох об'єктів нежитлової нерухомості, що розташована за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_2 . Для власників житлових будинків, незалежно від їх кількості, податкова пільга становить 120 кв.м., тобто оподатковуватися має житловий будинок, загальна площа якого перевищує 120 кв.м, до цього діє податкова пільга і податок не нараховується. Натомість, у позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача у тому числі 106 710, 44 грн , як податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.01.2020 № 0056483-5005-1022, від 31.01.2020 № 0056485-5005-1022, від 16.02.2021 № 0097766-2403-1022, від 16.02.2021 № 0097769-2403-1022. Оскільки загальна площа, належного мені єдиного житлового будинку, складає 92,70 кв.м., що є в межах податкової пільги, відповідач вважає, що підстави для нарахування податку на нерухоме майно, як власнику житлової нерухомості - відсутні взагалі, а тому і вищезазначені податкові повідомлення-рішення винесені протиправно та є незаконними. Позивачем на додано розрахунку таких нарахувань, не зрозуміло з яких критеріїв, за яким розрахунком та чим керувався позивач нараховуючи безпідставно такі суми податків. Просить у задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 106 710, 44 грн, з урахуванням викладених аргументів, відмовити за недоведеністю законності таких нарахувань.
Розглянувши позовну заяву, відзив на позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 29.06.2000 зареєстрована як фізична особа-підприємець (номер державної реєстрації НОМЕР_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , з такими кодами видів економічної діяльності: 10.41 - виробництво олії та тваринних жирів (основний); 01.50 - змішане сільське господарство; 47.11 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Згідно з розрахунком податкового боргу за даними Головного управління ДПС у Київській області за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) є податковий борг на загальну суму 145 876, 92 грн.
Зазначена заборгованість виникла на підставі несплати позивачем таких зобов'язань: податку на доходи фізичних осіб; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300); податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості (код платежу 18010200), а також штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (код платежу 21080900).
Також ОСОБА_1 було подано до Головного управління ДПС у Київській області такі податкові декларації:
- про майновий стан і доходи за 2019 рік (за формою F0100111), як фізичною особою-підприємцем, де загальна сума доходів визначена у сумі 12 950, 67 грн, з яких податок на доходи фізичних осіб, що належить сплатити самостійно, визначено у сумі 2 331, 12 грн (подано 09.02.2020);
- про майновий стан і доходи за 2020 рік (за формою F0100111), як фізичною особою-підприємцем, де загальна сума доходів визначена у сумі 10 404, 50 грн, з яких податок на доходи фізичних осіб, що належить сплатити самостійно, визначено у сумі 1 872, 81 грн (подано 20.02.2021);
- про майновий стан і доходи за 2020 рік (за формою F0100211), як фізичною особою, де загальна сума доходів визначена у сумі 12 000, 00 грн, з яких податок на доходи фізичних осіб, що належить сплатити самостійно, визначено у сумі 600, 00 грн (подано 12.05.2021).
Таким чином відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2019-2020 роки на загальну суму 4 803, 93 грн.
Суд встановив, що контролюючим органом було винесено такі податкові повідомлення-рішення:
- від 21.02.2019 № 0064203-5006-1022, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 5 653, 93 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік (отримано 30.06.2019 відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення форми "Ф");
- від 21.02.2019 № 0064205-5006-1022, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 10 728, 01 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік (отримано 30.06.2019 відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення форми "Ф");
- від 13.05.2019 № 0188825-5006-1022, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 1 876, 39 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2018 рік (отримано 30.06.2019 відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення форми "Ф");
- від 31.01.2020 № 56486-5005-1022, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 2 103, 19 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2019 рік (отримано 30.06.2020 відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення форми "Ф");
- від 16.02.2021 № 0097768-2403-1022, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 5 653, 93 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік (отримано 30.06.2021 відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення форми "Ф");
- від 31.01.2020 № 56483-5005-1022, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 26 086, 40 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік (отримано 30.06.2020 відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення форми "Ф");
- від 31.01.2020 № 56485-5005-1022, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 27 061, 38 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2019 рік (отримано 30.06.2020 відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення форми "Ф");
- від 16.02.2021 № 0097766-2403-1022, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 26 229, 59 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік (отримано 30.06.2021 відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення форми "Ф");
- від 16.02.2021 № 0097769-2403-1022, яким ОСОБА_1 нараховано до сплати 27 333, 07 грн за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2020 рік (отримано 30.06.2021 відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення форми "Ф");
- від 17.02.2020 № 0003970506 (форма "С"), яким ОСОБА_1 на підставі акта перевірки від 28.01.2020 № 0137/1036/05/ НОМЕР_1 нараховано до сплати 3 019, 00 грн за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (отримано 19.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором № 0315123038186);
- від 16.02.2021 № 0019740706 (форма "С"), яким ОСОБА_1 на підставі акта перевірки від 04.02.2021 № 1284/10/36/07/ НОМЕР_1 нараховано до сплати 8 800, 00 грн за платежем штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (отримано 19.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за ідентифікатором № 0315124623635).
Суд встановив, що з метою погашення податкового боргу Головним управлінням ДФС у Київській області ще у квітні 2018 року було направило відповідачу податкову вимогу на суму 34 648, 43 грн (код платежу 18010300) на адресу: АДРЕСА_3 , що підтверджується корінцем податкової вимоги форми "Ф" від 26.04.2018 № 207464-50 та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з ідентифікатором № 0911700843761, яка повернулась до позивача без вручення із довідкою Укрпошти, у якій вказана причина повернення: "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за параметрами запиту: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження за фізичною особою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за частковим спів падінням, відображено такі відомості:
- об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 585704032244): нежитлова будівля та споруди, загальною площею 288 кв.м., опис: кузня-олійниця, колодязь, водонапірна башня, 1970 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 . Складові частини об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, прибудова, А-1, а; колодязь, 1; водонапірна башня, 2;
- об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 585623032244): будівля, нежитлова будівля, загальною площею 867,8 кв.м., опис: телятник № 1, 1971 року побудови, за адресою: АДРЕСА_2 . Складові частини об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, прибудова, А-1, а;
- об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 585550432244): будівля, нежитлова будівля, загальною площею 1646,6 кв.м., опис: телятник № 2, 1971 року побудови, за адресою: АДРЕСА_5 . Складові частини об'єкта нерухомого майна: нежитлова будівля, прибудова, прибудова, А-1, а, а1;
- об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 10588178): житловий будинок (колишній будинок АДРЕСА_6 ), кадастровий номер: 3224484001:01:003:0037, тип земельної ділянки: земельна ділянка, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 92,70 кв.м., житлова площа 60,10 кв.м., 1952 рік побудови .
Згідно з копії довідки виконавчого комітету Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області від 16.05.2007 № 762 юридична адреса житлового будинку по АДРЕСА_6 змінилася на АДРЕСА_1 .
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає та регулює Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.
Спеціальною нормою, що встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З аналізу змісту цієї статті встановлено, що у платника податків є право розсуду в частині обрання адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків у першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості у подальшому звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору.
Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, у постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20, Податковий кодекс України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Судова палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 у справі № 160/11673/20 (відступивши від правової позиції, викладеній у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19) зазначила, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Відтак процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що відповідач у відзиві на позовну заяву не визнає позовні вимоги лише в частині стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості на суму 106 710, 44 грн.
Суд встановив, що спірні суми податкового боргу виникли на підставі податкових повідомлень-рішень від 31.01.2020 № 0056483-5005-1022 (на суму 26 086, 40 грн), від 31.01.2020 № 0056485-5005-1022 (на суму 27 061, 38 грн), від 16.02.2021 № 0097766-2403-1022 (на суму 26 229, 59 грн), від 16.02.2021 № 0097769-2403-1022 (на суму 27 333, 07 грн).
Згідно з інформації на вищезазначених корінцях податкових повідомлень-рішень (форми "Ф") зазначено дату отримання податкових повідомлень-рішень - 30.06.2021 (том 1, а.с.12-13).
Доказів оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень як у адміністративному, так і у судовому порядку, матеріали справи не містять.
Визначена податковими повідомленнями-рішеннями сума податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій, які вручені відповідачу й докази скасування яких в адміністративному чи судовому порядку відсутні, є узгодженою та набула статусу податкового боргу.
Відтак станом на дату подання позовної заяви за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 145 876, 92 грн, що відповідачем в установлений чинним законодавством строк сплачена не була, у зв'язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.
Суд критично оцінює посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем не додано розрахунку нарахування суми податку на нерухоме майно, сплачене фізичними особами, як власниками житлової нерухомості, на загальну суму 106 710, 44 грн, а також те, що не зрозуміло з яких критеріїв, за яким розрахунком та чим керувався позивач нараховуючи безпідставно такі суми податків за зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позаяк предметом оскарження у цій справі є не податкові повідомлення-рішення, винесені контролюючим органом, а стягнення податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями. Таким чином, не скориставшись правом на адміністративне та/або судове оскарження неправомірних, на думку відповідача, податкових повідомлень-рішень, відповідач погодився з їх прийняттям і відповідно визнав їх правомірними.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до підпункту 14.1.137 пункту 14.1 статті 14 ПК України орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.4 статті 41 ПК України.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, згідно з пунктом 57.1 якої передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 ПК України).
Згідно з пунктом 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів із рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відтак факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Тобто податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безпосереднього існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення податкового боргу платником по всім податкам і зборам. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатися відкликаною, а у разі виникнення у майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 у справі № 820/1751/17, від 27.03.2018 у справі № 2а/0370/2648/12, від 19.02.2019 у справі № 818/1117/16.
Суд встановив, що виставлена відповідачу податкова вимога від 26.04.2018 № 207464-50 на суму 34 648, 43 грн на дату розгляду цього спору по суті не відкликана з причини непогашення відповідачем податкового боргу за всіма податковими та грошовими зобов'язаннями, не була та не є предметом оскарження у судовому або іншому порядку, не є відкликаною та з інших підстав, передбачених статтею 60 ПК України.
За таких обставин, податкова вимога є дійсною і повторне надсилання відповідачу у зв'язку зі збільшенням податкового боргу нормами ПК України не передбачено.
З аналізу матеріалів справи, податкова вимога повернулася на адресу податкового органу у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкова вимога вважається врученою, що підтверджується штемпелем служби поштового зв'язку.
Надаючи оцінку позовній вимозі в частині стягнення податкового боргу на підставі податкових повідомлень-рішень за 2019 рік щодо строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України встановлено карантин.
Законом України від 17 березня 2020 р. № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" підрозділ 10 розділу ХХ ПК України доповнено п. 52-2 (у редакції від 13.05.2020), зокрема абзацом такого змісту: "на період з 18.03.2020 до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу".
02.04.2020 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби CОVID-19", згідно з яким розділ VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України доповнено пунктом 3 - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду продовжуються на строк дії такого карантину.
У подальшому, 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 р. № 731-IX (далі - Закон № 731-IX), яким пункт 3 розділу VI Кодексу адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону № 731-IX також встановлено, що процесуальні строки, що були продовжені відповідно до відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону від 30 березня 2020 р. № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Відтак з 06.08.2020 зазначені у Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки відновили свій перебіг.
Разом з тим, перебіг строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України було автоматично продовжено з 18.03.2020 до 06.08.2020, крім того, абзацом 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України було зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу, отже, станом на дату звернення позивача до суду строк не пропущено.
Отже, станом на час подання позовної заяви у справі зазначений абзац 10 пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України був чинний, неконституційними не визнавався, визначав спеціальний перебіг строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, а тому належав застосуванню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на час дії карантину, що діє і станом на час розгляду даної справи, були продовжені строки, встановлені статтею 102 ПК України.
Податкові повідомлення-рішення від 21.02.2019 № 0064203-5006-1022, від 21.02.2019 № 0064205-5006-1022 та від 13.05.2019 № 0188825-5006-1022 були отримані відповідачем 30.06.2019, тобто після спливу 10 робочих днів з дня отримання податкових повідомлень-рішень, з 14.07.2019 визначені податкові зобов'язання є узгодженими. Строк у 1095 днів визначається: з 14.07.2019 до 17.03.2020 (248 днів), з 18.03.2020 до 05.08.2020 (0 днів - зупинення перебігу строку), з 06.08.2020 до 26.08.2022 (згідно з відтиском поштового штемпеля Укрпошти на конверті) - 751 день. Таким чином сумарна кількість днів (248+751 = 999) не перевищує 1095 днів, відтак контролюючим органом не пропущено строк давності стягнення податкового боргу за податковими повідомленнями-рішеннями від 21.02.2019 та від 13.05.2019.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням того, що узгоджена сума грошових зобов'язань, визначена контролюючим органом, та самостійно задекларована відповідачем, набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом ще у квітні 2018 року податкової вимоги, відсутність доказів сплати відповідачем визначеної суми боргу та часткове визнання відповідачем позовних вимог згідно з відзивом на позовну заяву, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління Державної податкової служби у Київській області про стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у сумі 145 876, 92 грн належить задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Такі витрати позивачем у справі не понесені, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Державної податкової служби у Київській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Державного бюджету України податковий борг у сумі 145 876,92 грн (сто сорок п'ять тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 92 копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Басай О.В.