Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2354/22
Господарський суд Харківської області у складі:
суддя Жигалкін І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши матеріали справи
за позовом 3 - я особа, яка не Акціонерного товариства "Мегабанк", м. Київ заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріфтель", м. Харків
про застосування наслідків нікчемності правочинів
за участю представників:
не з'явилися
Акціонерне товариство "Мегабанк" (надалі - Позивач) звернувся 29.11.2022 до Господарського суду Харківської області з позовною заявою де у якості Відповідача обрано Товариство з обмеженою відповідальністю "Кріфтель" з наступними вимогами:
- Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63158209 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В. з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за ТОВ «КРІФТЕЛЬ» та проведенням державної реєстрації набутого права власності за АТ «МЕГАБАНК» на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 4, 4а, 5-:-13, 8а, 9а, 21-:-35, 1-го поверху № 1, 3-:-6, 3а, 3б, 5а, 8-:-12, 9а, 9б, 10а, 10б, 14, 21, 22а, 23-:-25, 28, 28а, 28б, 29, 29а у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 1 036,3 кв.м., що розташоване за адресою: Харківська обл., місто Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 61.
- Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 46438218 від 31.01.2022, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за ТОВ «КРІФТЕЛЬ» та проведенням державної реєстрації набутого права власності за АТ «МЕГАБАНК» на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, 2а, 26, 2в у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 86,7 кв.м., що розташоване за адресою: Харківська обл., місто Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 61.
- Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 63158612 від 31.01.2022. прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сергієнко Н.В., з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за ТОВ «КРІФТЕЛЬ» та проведенням державної реєстрації набутого права власності за АТ «МЕГАБАНК» на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху № 30, 30а, 30б, 30в, 31, 32, 34-:-39, 35а, 38а, 38б, 38в, 38г, технічного поверху № 1-:-9 у нежитловій будівлі літ. «А-2». загальною площею 1 232,00 кв.м. що розташоване за адресою: Харківська обл., місто Харків, вулиця Двадцять Третього Серпня, будинок 61.
Ухвалою суду від 01 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі розгляд, якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначити на "15" грудня 2022 р. о 11:30. Також було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних (код СДРПОУ 21708016. 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17).
Суд своєю ухвалою від 15.12.2022 повідомив учасників процесу про наступне: - пояснення (вх. №16333 від 14.12.2022) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято та долучено до матеріалів справи; - підготовче засідання у справі відбудеться "12" січня 2023 р. о(б) 11:45 год.
Учасники процесу повідомлялися судом стосовно того, що проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв'язку можливе за умов наявності технічної можливості у всіх учасників судового процесу. При цьому, суд просіть поєднати дотримання процесуальних норм з повагою до суду та до інших учасників справи.
Крім того, суд нагадав учасникам, що у ГПК України визначено, що суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі. Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати всі наявні у них докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання.
Так, представники у підготовче засідання не з'явились та подали заяви про проведення засідання в режимі відеоконференції (вх. № 17397/22 та вх. № 724/23).
Суд, дотримуючись рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 року, проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв'язку можливе за умов наявності технічної можливості у всіх учасників судового процесу, в даному випадку суд відмовляє у проведенні засідання у режимі ВКЗ, оскільки постійні відключення електрики у місті Харкові, а також відсутність Інтернету не надають такої технічної можливості.
Згідно з такою норм права, як частинами 1 та 2 статті 197 ГПК України вбачається, що винесення ухвали про розгляд справи в режимі відеоконференції є правом суду, яке реалізується за наявності технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі, в якій дана сторона бере участь.
Суд кожною своєю ухвалою повідомляє учасників справи про можливість надсилання документів, що стосуються розгляду справи, без особистого прибуття до приміщення суду, оскільки в умовах постійних ракетних та артилерійських обстрілів, бомбардування м. Харкова та вчинення на його території ворожих диверсій, Господарський суд Харківської області працює настільки, наскільки це можливо в існуючих умовах, та намагається дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства.
Також до суду було подано: відзив (вх. № 721/23 від 12.01.2023) представником Відповідача разом з додатком; клопотання ТОВ «КРІФТЕЛЬ» (вх. № 722/23 від 12.01.2023) про зупинення провадження у справі №922/2354/22 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/12723/22; клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (вх. № 831/23 від 12.01.2023) про долучення доказів, які суд приймає та долучає до матеріалів справи.
Суд вважає за доцільне дослідити клопотання (вх. № 722/23 від 12.01.2023), подане ТОВ «КРІФТЕЛЬ», про зупинення провадження у справі №922/2354/22 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/12723/22, яке обґрунтоване наступним.
Відповідач, у своєму клопотанні, повідомляє, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглядалася справа № 640/12723/22 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Акціонерне товариство «МЕГАБАНК» про визнання протиправним та скасування індивідуального акту суб'єкта владних повноважень, а саме: Рішення Правлінням Національного банку України від 02.06.2022р. № 261-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних». 10 листопада 2022 року по справі № 640/12723/22 винесено рішення про визнання протиправним та скасування Рішення Правлінням Національного банку України від 02.06.2022р. № 261-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних».
На думку Відповідача невід'ємно пов'язаним із підставами цього позову є встановлення обставин щодо законності/незаконності Рішення Правлінням Національного банку України від 02.06.2022р. № 261-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних», що є предметом розгляду в адміністративній справі №640/12723/22, з чого випливає, що в даному випадку у господарського суду немає можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим - адміністративним судом, а саме справи за №640/12723/22, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю господарському суду.
Як зазначає Відповідач Позивачем першочергово обґрунтовано позов стосовно Рішення Правлінням Національного банку України від 02.06.2022р. № 261-рш/БТ «Про віднесення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «МЕГАБАНК» до категорії неплатоспроможних», а далі Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що були прийняті на підставі Рішення НБУ та відповідно дії Фонду, що базуються на Законі України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які не могли бути вчиненими без Рішення НБУ щодо неплатоспроможності Банку.
Тобто Відповідач вважає, що в іншому судовому процесі в межах адміністративної справи вирішується питання законності прийняття Рішення НБУ щодо віднесення Банку до категорії неплатоспроможних, Рішення яким в цій справі Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, що є підставою позову, а отже може вплинути на права та обов'язки Відповідача.
Таким чином, на думку Відповідача, це зумовлює зупинення провадження у справі №922/2354/22 до набрання законної сили судовим рішення по справі № 640/12723/22.
Суд вважає за доцільне нагадати учасникам процесу, що статтею 7 ГПК України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб;
Відповідно до приписів пункту четвертого частини п'ятої ст. 13 ГПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цих кодексом.
А також, що ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Тобто з аналізу зазначених норм вбачається, що часові параметри, виконуючи регулятивну роль, виступають інструментом, засобом в досягненні завдань судо чинства, а у поєднанні з іншими юридичними засобами, часові характеристики судочинства виступають активно-дієвими елементами процесуального регулювання, а отже по лягає у своєчасності реалізації господарського судочинства щодо вчинення відповідних процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.
Так, суд вважає за доцільне зазначити, що важливе значення при реалізації дискреційних повноважень господарського суду відіграють положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.ХІ.1950), відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Недотримання строків розгляду господарських, цивільних, адміністративних та інших судових справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований ст. 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
На цей аспект звертає увагу і Європейський суд, який за значає, що відсутність зазначених гарантій становить «велику небезпеку» для верховенства права, коли у межах національних правових систем трапляються «надмірні затримки у здійсненні правосуддя», щодо яких сторони у провадженні не мають ніяких національних засобів захисту порушеного права (див., наприкл., справу Bottazzi v. Italy ).
Проте, суд зазначає, якщо в судовому процесі учасники зловживають процесуальними правами або навмисного не виконують процесуальні обов'язки до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу.
Правовий примус - це конкретні засоби впливу, які пов'язані з обмеженням в тій чи іншій формі свободи особи.
Згідно з матеріалами справи, доказами, клопотаннями та поясненнями наданими учасниками справи, суд зазначає, що предметом розгляду господарської справи №922/2354/22 є скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням державної реєстрації права власності за ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КРІФТЕЛЬ» та проведення державної реєстрації набутого права власності за АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «МЕГАБАНК»: - на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення підвалу № 1, 2, 4, 4а, 5-:-13, 8а, 9а, 21-:-35; 1-го поверху № 1, 3-:-6, 3а, 3б, 5а, 8-:-12, 9а, 9б, 10а, 10б, 14, 21, 22а, 23-:-25, 28, 28а, 28б, 29, 29а у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 1036,3 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця двадцять Третього Серпня, будинок № 61; - на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 2, 2а, 2б, 2в у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 86,7 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця двадцять Третього Серпня, будинок № 61; - на нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення 2-го поверху № 30, 30а, 30б, 30в, 31, 32, 34-:-39, 35а, 38а, 38б, 38в, 38г, технічного поверху № 1-:-9 у нежитловій будівлі літ. «А-2», загальною площею 1232,00 кв.м., що розташоване за адресою: Харківська область, місто Харків, вулиця двадцять Третього Серпня, будинок № 61.
Дослідивши матеріали справи, зміст клопотання про зупинення провадження у справі, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що подане клопотання про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Під час підготовчого засідання, учасники справи можуть подавати клопотання та заяви, відповідно до статті 177 ГПК України. Адже відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України, серед інших завдань підготовчого провадження, важливим є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи. У разі виникнення обставин, визначених п. 5 ч. 2 статті 227 ГПК України подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження.
Наразі, розгляд поточної справи знаходиться у межах з'ясування думки сторін та до призначення судового засідання до розгляду справи по суті, та у межах строків передбачених ГПК України.
У постанові ВСУ від 01.02.2017р. по справі № 6-1957цс16 зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 (на момент розгляду клопотання не скасована та є чинною) та Постанови ВСУ від 01.02.2017 у справі №6-1957цс16: (а) Під «неможливістю розгляду цієї справи» розуміють неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин; (б) Під «пов'язаною з даною справою іншою справою» розуміють таку іншу справу, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення; (в) «Іншим судом» є будь-який орган, що входить до складу судової системи України, іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
При розгляді поданого клопотання, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 де зазначено, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Так, порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статті 227 ГПК України в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У разі застосування наведеної правової норми за вимогами ст. 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.
Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18 та від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 року по справі № 905/1728/14-908/4808/14.
Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.
При цьому наведена процесуальна норма (ст. 227 ГПК України) прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі №910/6674/19 та від 20 липня 2020 року по справі №9190/11236/19, від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі №905/1728/14-908/4808/14.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов'язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 23.01.2020 № 917/130/19.
Обґрунтовуючи позицію про зупинення провадження у справі, Відповідач у клопотанні, посилається на об'єктивну неможливість розгляду поточної справи до вирішення пов'язаної з нею справи №640/12723/22, оскільки рішення в зазначеній справі може вплинути на результати розгляду справи № 922/2354/22.
Зупинення провадження у господарській справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної господарської справи залежить прийняття рішення у цій господарській справі.
Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 917/130/19, від 10 вересня 2019 у справі № 922/1962/17 та від 17 грудня 2019 у справі №917/131/19.
Зупинення провадження у справі це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів КГС у справі №910/15715/19).
Пов'язаність справ №922/2354/22 та №640/12723/22, за думкою суду, полягає у тому, що рішення інших судів, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збір і оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини можуть бути і такими, які мають значення для цієї справи.
У даній господарській справі очевидною є неможливість вирішення даного спору у зв'язку з наявністю підстав пов'язаності зі справою №640/12723/22 і встановлення фактів які можуть вплинути на наявність прав учасників справи по справі.
Суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц провадження №14-38цс18, в який зазначено, що у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину і ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України від 02 грудня 2010 року № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 10 січня 2011 року №26976/06).
Неприпустимість зловживання процесуальними правами належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
За змістом ч. 5 п'ятої ст. 13 ГПК саме на суд покладається обов'язок щодо керування ходом судового процесу, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжиття заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Виходячи з вищенаведеного, що, з урахуванням наведених обставин, cуд вважає, що відсутні правові підстави для визнання поданого клопотання про зупинення розгляду поточної справи скарги зловживанням процесуальними правами.
Крім того, суд вважає за необхідне зробити узагальнюючі тези за поданим клопотанням та підставами для його задоволення: - Розгляд поточної справи знаходиться у межах підготовчого провадження та у межах строків передбачених ГПК України в іншому складі суду і не призводить до порушення розумності строків.
Неможливість розгляду поточної справи обумовлено неможливістю господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншими судами в інших справі.
Суд здійснює посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції» та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 6-2776цс16 де ним зазначено, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії, як складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
Поточна справа є достатньо складною, поведінка сторін - змагальна.
На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі». «Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права» (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю «питомою вагою» принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».
Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з'являються внаслідок «помилок» законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.
Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.
Обов'язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з'ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хаджинастасіу проти Греції» національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кузнецов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України»), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Роуз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», параграф 32). Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.
У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов'язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд вважає, що обсяг вмотивування ухвали є достатнім для її остаточного прийняття.
А отже у відповідності до вимог п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Таким чином, суд зазначає, що, враховуючи предмет позову у справі №640/12723/22 тісно пов'язані з розглядом справи №922/2354/20 та може вплинути на прийняте судом рішення по суті спору в зазначеній справі, а отже має безпосередній вплив на розгляд позову у даній справі.
Суд нагадує, що у відповідності до ст. 230 ГПК України, провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено, а перебіг процесуальних строків продовжується.
Суд повідомляє, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст. 233 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 46, 119, п. 5 ч. 1 ст. 227, п. 4 ч. 1 ст. 229, ст. ст. 234, 235 ГПК, суд, -
Клопотання (вх. № 722/23 від 12.01.2023) ТОВ «КРІФТЕЛЬ» про зупинення провадження у справі №922/2354/22 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №640/12723/22 - задовольнити.
Провадження по справі зупинити №922/2354/22 до набрання законної сили судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №640/12723/22.
Зобов'язати сторін повідомити господарський суд про набрання законної сили судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва №640/12723/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в строки та порядку, передбаченому статтями 254 - 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих положень ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Ухвалу складено та підписано 25.01.2023.
Суддя І.П. Жигалкін