Господарський суд Харківської області 24 січня 2023 року м. Харків
справа № 910/9047/22
склад суду:суддя Бринцев О.В.
секретар судового засідання:Гула Д.В.
позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕКМАН"
відповідач: Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗИЦЯ"
вимоги позивача:стягнення 4.631.546,31 грн
представник позивача:Мельничук Б.В.
представник відповідача:Лаврова М.А.
1. СУТЬ СПОРУ.
1.1. Позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі договорів поставки суму боргу за поставлений відповідачеві товар, а також штрафні санкції (відсотки річних) та суму індексу інфляції.
1.2. Відповідач проти наявності заборгованості не заперечує. Проте на думку відповідача позов не підлягає задоволенню, оскільки виконанню зобов'язань відповідача перешкоджають форс-мажорні обставини - воєнний стан, бойові дії та скрутний фінансовий стан. Крім того, відповідач стверджує, що обов'язок з оплати товару виник у нього не тоді, коли вказує позивач, а значно пізніше - 20.08.2022, лише після звернення позивача з відповідною письмовою вимогою в порядку статті 530 ЦК України. Тому підстави для нарахування на суму заборгованості відсотків річних та інфляційних втрат відсутні.
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Між АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (покупець) та ТОВ "Текман" (постачальник) були укладені Договори поставки від 29.11.2021 №П/НХ-211225/НЮ (далі - Договір поставки-1) та від 30.11.2021 №П/НХ-211226/НЮ (далі - Договір поставки-2). Згідно з їх умовами постачальник зобов'язався поставити та передати у зумовлені строки у власність покупцю продукцію (товар) визначену у специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного Договору.
2.2. Специфікацією №1 до Договору поставки-1 визначено найменування товару, а саме: навантажувач вилковий електричний HC CPD25-AEY2 у кількості 3 шт. на загальну суму 2.229.999,98 грн з ПДВ.
2.3. Специфікацією №1 до Договору поставки-2 визначено найменування товару, а саме: навантажувач вилковий дизельний HC CPCD35-AG2 у кількості 3 шт. на загальну суму 1.800.000,00 грн з ПДВ.
2.4. На виконання умов укладених Договорів поставки позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий відповідний згідно з видатковими накладними від 31.12.2021 №100744889, від 31.12.2021 №100744888, довіреностями на отримання ТМЦ від 31.12.2021 №877, від 31.12.2021 №879 та Актами прийому-передачі товару від 31.12.2021.
2.5. 04.01.2022 позивачем були зареєстровані податкові накладні від 31.12.2021 №№1900, 1901, про що свідчать надані квитанції від 04.01.2022 №1.
2.6. Станом на дату звернення із позовом відповідач оплату за договорами поставки не здійснив. У зв'язку з цим на думку позивача у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 4.029.999,98 грн.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1 Предметом даного позову є стягнення з відповідача на користь позивача:
1) суми боргу за товар по Договору поставки-1 в розмірі 2.229.999,98 грн, суми штрафних санкцій у розмірі 1.105,84 грн, суми індексу інфляції в розмірі 331.759,75 грн;
2) суми боргу за товар по Договору поставки-2 в розмірі 1.800.000,00 грн, суми штрафних санкцій у розмірі 892,60 грн, суми індексу інфляції в розмірі 267.788,14 грн.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 173, 193 ГК України, статті 526, 549, 610, 611, 625, 692 ЦК України.
3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару за Договорами поставки-1, 2.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач проти наявності заборгованості перед позивачем не заперечує, проте просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на викликані воєнним станом форс мажорні обставини та скрутне фінансове становище. У разі задоволення позову відповідач просить суд зменшити розмір відсотків річних та інфляційних втрат.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
5.2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2022 позовну заяву передано на розгляд до Господарського суду Харківської області.
5.3. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.11.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі №910/9047/22.
5.4. Ухвалою господарського суду, яка занесена до протоколу підготовчого засідання від 27.12.2022, було закрито підготовче провадження та призначено справу №910/9047/22 до судового розгляду по суті.
5.5. Ухвалою господарського суду, яка занесена до протоколу від 24.01.2023, залишено без розгляду клопотання позивача про зменшення/збільшення позовних вимог.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- Чи виникли у відповідача зобов'язання за Договорами поставки? Якщо так, то коли настав строк їх виконання і чи є він порушеним?
- Чи правильно виконані розрахунки відсотків річних та інфляційних втрат?
- Чи є підстави для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на перше та друге питання, негативну на третє, а відповідач - протилежне.
7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВИНИКНЕННЯ У ВІДПОВІДАЧА ЗОБОВ'ЯЗАНЬ ЗА ДОГОВОРАМИ ПОСТАВКИ ТА НАСТАННЯ СТРОКУ ЇХ ВИКОНАННЯ.
7.1. Позивач стверджує, що у відповідача виникли зобов'язання з оплати вартості товару поставленого згідно з Договорами поставки-1, 2.
7.2. Суд погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.
7.3. У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
7.4. Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
7.5. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статі 662 ЦК України).
7.6. На виконання умов Договорів поставки-1, 2 позивачем був поставлений, а відповідачем прийнятий відповідний товар. Факт поставки підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними від 31.12.2021 №100744889, від 31.12.2021 №100744888, довіреностями на отримання ТМЦ від 31.12.2021 №877, від 31.12.2021 №879 та Актами прийому-передачі товару від 31.12.2021, а також визнається відповідачем.
7.7. На підставі зазначених доказів, які наявні у справі, а також згідно з частиною першою статті 75 ГПК України з урахуванням визнання факту поставки відповідачем, суд вважає факт належного виконання позивачем своїх обов'язків за Договорами поставки-1, 2, а саме факт поставки товару, доведеним.
7.8. Відповідно, доведеним є факт виникнення у відповідача зобов'язань з оплати товару згідно з умовами Договорів поставки-1, 2 на загальну суму 4.029.999,98 грн.
7.9. Вирішуючи питання про дату настання строку виконання відповідачем зазначеного зобов'язання суд виходить з наступного.
7.10. Статтею 694 ЦК України визначено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
7.11. Умовами пункту 4.2. Договорів поставки передбачено, що покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару після його поставки покупцю, при умові надання постачальником рахунку-фактури, документів якості на поставлений товар, не менше 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару.
7.12. З положень даного пункту вбачається, що сторони обумовили настання строку оплати поставленого товару низкою умов:
1) надання постачальником рахунку-фактури;
2) надання постачальником документів якості на поставлений товар;
3) реєстрація постачальником податкової накладної на кожну партію товару.
7.13. Крім того, сторони домовились про те, що оплата буде здійснюватись на умовах товарного кредиту. При цьому сторони обумовили мінімальний строк цього кредиту - не менше 45 банківських днів з дати реєстрації постачальником податкової накладної на кожну партію товару.
7.14. В Єдиному реєстрі податкових накладних Податкові накладні від 31.12.2021 №№1900, 1901 за Договорами поставки були зареєстровані позивачем 04.01.2022 про, що свідчать квитанції від 04.01.2022 №1.
7.15. Викладене означає, що у наведений вище спосіб сторони визначили мінімальний строк товарного кредиту - до 10.03.2022 включно (з урахуванням святкових днів - 07.01.2022 та 08.03.2022). Тобто, до цієї дати строк виконання зобов'язань відповідача оплатити поставлений товар є таким, що не настав.
7.16. Максимальний строк кредиту, тобто граничний строк виконання зобов'язання оплати товару, Договорами поставки-1, 2 не визначено.
7.17. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).
7.18. Вимога про виконання зобов'язання в частині оплати вартості отриманого товару була надіслана позивачем відповідачеві листом від 10.08.2022 вих. №10-08/22, в якому вказаний строк оплати до 19.08.2022. Факт отримання відповідачем цього листа ТОВ "Текман" від 10.08.2022 вих. №10-08/22 визнається у відзиві на позов.
7.19. Отже, у такий спосіб (визначивши в порядку статті 530 ЦК України строк виконання зобов'язання, котрий первісно не був встановлений Договорами поставки-1, 2 (пункт 4.2.)) сторони обмежили максимальний строк наданого відповідачеві товарного кредиту датою 19.08.2022. Отже, зобов'язання відповідача з оплати поставленого товару повинно було бути виконане до цієї дати включно. Після цієї дати, тобто починаючи з 20.08.2022 строк оплати є пропущеним, а відповідне зобов'язання відповідача - порушеним.
7.20. Суд критично оцінює посилання позивача на лист від 31.03.2022 вих. №31-03/22-1, як на доказ пред'явлення вимоги про сплату заборгованості в порядку статті 530 ЦК України раніше 10.08.2022. Матеріали справи не містять достовірних доказів направлення цього листа відповідачеві. Відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №757/13243/17).
7.21. У визначений зазначеним вище способом строк - до 19.08.2022 відповідач свої зобов'язання з оплати товару, одержаного за Договорами поставки-1, 2 не виконав, кошти в розмірі вартості поставленого товару позивачеві не перерахував.
7.22. Всупереч вимог статті 13 та статті 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.
7.23. На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що станом на дату подачі позову у позивача була наявна заборгованість з оплати товару, одержаного за Договорами поставки-1, 2 в загальній сумі 4.029.999,98 грн.
7.24. Посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану, військових дій, а також на скрутне фінансове становище не звільняють відповідача від необхідності виконання відповідних зобов'язань та відповідальності за їх невиконання, з огляду на наступне.
7.25. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (див. постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17).
7.26. Наданий відповідачем лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 таким доказом не є. Зі змісту вказаного листа вбачається, що введення воєнного стану в Україні може вважатись форс-мажорною обставиною для суб'єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов'язання стало неможливим у встановлений термін саме внаслідок настання таких обставин. Натомість відповідачем не надано доказів того, що неможливість виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару за Договорами поставки перебуває у прямому причинному зв'язку із обставинами військового стану та/або воєнними діями.
7.27. Суд зауважує, що належним доказом неможливості виконання зобов'язання внаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) міг би бути спеціальний сертифікат, виданий торгово-промисловою палатою у відповідності до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України". Відсутність у відповідача такого сертифікату свідчить про юридичну неспроможність посилань на форсмажорні обставини, як на підставу відмови у позові. Адже обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).
7.28. За таких обставин суд приходить до висновку про те, що наведені у позовній заяві твердження про порушення відповідачем зобов'язань з оплати заборгованості перед позивачем за Договорами поставки-1, 2 в загальній сумі 4.029.999,98 грн. є обґрунтованими.
7.29. Втім, під час розгляду даної справи відповідачем була частково сплачена заборгованість за Договором поставки-1 на суму 1.115.000,00 грн та за Договором поставки-2 на суму 900.000,00 грн.
7.30. У відповідності до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, оскільки між сторонами відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором поставки-1 на суму 1.115.000,00 грн та за Договором поставки-2 на суму 900.000,00грн провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.
7.31. В решті суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором поставки-1 в розмірі 1.114.999,98 грн та Договором поставки-2 в розмірі 900.000,00 грн.
8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ СТЯГНЕННЯ ВІДСОТКІВ РІЧНИХ ТА ІНДЕКСУ ІНФЛЯЦІЇ.
8.1. Крім суми заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 1.998,44 грн за період з 11.03.2022 по 07.09.2022 та індекс інфляції в загальній сумі 599.547,89 грн за період березень-липень 2022.
8.2. Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
8.3. Так, пунктом 7.3 Договорів поставки визначено, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов'язання за цим Договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов'язань за цим Договором.
8.4. Отже, позивач дійсно має право на нарахування відповідачеві відсотків річних та індексу інфляції за період прострочення виконання відповідного зобов'язання.
8.5. Проте, це нарахування повинно бути здійснено у відповідності до фактичних строків прострочення зобов'язань відповідача, котрі вище встановлені судом. Тобто, починаючи з 20.08.2022 - дати порушення зобов'язання і до дати звернення із позовом до суду (07.09.2022).
8.6. З урахуванням цього, суд, здійснивши перерахунок відсотків річних за період з 20.08.2022 по 07.09.2022, прийшов до висновку про те, що загальний розмір відсотків річних становить 209,78 грн (за Договором поставки-1 - 116,08 грн, за Договором поставки-2 - 93,70 грн).
8.7. Нарахування відсотків річних за період до настання строку виконання зобов'язань відповідача (з 11.03.2022 по 19.08.2022) в сумі 1.788,66 грн, є безпідставним. Так само безпідставним є нарахування індексу інфляції в загальному розмірі 599.547,89 грн. за період з березня 2022 по липень 2022.
9. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ ВІДСОТКІВ РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ.
9.1. У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд зменшити розмір відсотків річних та інфляційних втрат, посилаючись на приписи статті 233 ГК України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
9.2. Відповідач звернув увагу, що загальновідомими обставинами є те, що АТ "Укрзалізниця" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії працює в посиленому режимі, виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних пошкоджень в результаті обстрілів та ракетних ударів.
9.3. Враховуючи відмову в позові в частині стягнення інфляційних витрат клопотання відповідача про їх зменшення не розглядається. Щодо клопотання про зменшення відсотків річних суд зазначає наступне.
9.4. У пункті 8.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
9.5. З урахуванням наведеної позиції Верховного Суду, суд зазначає, що розмір відсотків річних, які підлягають стягненню з позивача в даній справі, становить суму 209,78 грн та складає 0,01% від загальної суми заборгованості, що підлягає стягненню (2.014.999,98 грн). Її зменшення явно не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. З урахуванням цього підстави для зменшення нарахованих відповідачеві відсотків річних відсутні.
10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.
10.1. Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача шляхом стягнення з відповідача: боргу за Договором поставки-1 в розмірі 1.114.999,98грн; боргу за Договором поставки-2 в розмірі 900.000,00 грн; відсотків річних у загальній сумі 209,78 грн.
10.2. В частині стягнення відсотків річних у загальній сумі 1.788,86 грн та індексу інфляції в загальній сумі 599.547,89 грн суд відмовляє.
10.3. В частині стягнення боргу за Договором поставки-1 в розмірі 1.115.000,00 грн та за Договором поставки-2 в розмірі 900.000,00 грн провадження у справі підлягає закриттю.
11. СУДОВІ ВИТРАТИ.
11.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України та статтею 7 Закону України "Про судовий збір". Згідно з приписами останньої позивачеві після надходження на адресу суду відповідного клопотання підлягає поверненню з державного бюджету 30.225,00 грн у зв'язку з закриттям провадження у справі в частині позовних вимог.
11.2. Згідно статі 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Відповідно, витрати зі сплати судового збору в розмірі 30.228,15 грн покладаються на відповідача, в іншій частині 9.020,05 грн залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (61052, м. Харків, вул. Євгена Котляра, буд. 7, код ЄДРПОУ ВП 40081216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕКМАН» (02140, м. Київ, просп. Миколи Бажана, буд. 30, код ЄДРПОУ 43374186)
- борг за товар по Договору поставки від 29.11.2021 №П/НХ-211225/НЮ в розмірі 1.114.999,98грн;
- борг за товар по Договору поставки від 30.11.2021 №П/НХ-211226/НЮ в розмірі 900.000,00грн;
- відсотки річних у загальній сумі 209,78 грн;
- витрати зі сплати судового збору в розмірі 30.228,15 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині стягнення боргу за товар по Договору поставки від 29.11.2021 №П/НХ-211225/НЮ в розмірі 1.115.000,00 грн та боргу за товар по Договору поставки від 30.11.2021 №П/НХ-211226/НЮ в розмірі 900.000,00грн провадження у справі №910/9047/22 закрити.
5. В частині стягнення відсотків річних у загальній сумі 1.788,86 грн та індексу інфляції в загальній сумі 599.547,89 грн відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Східного апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення складено 25.01.2023.
Суддя Бринцев О.В.