Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
25.01.2023м. ХарківСправа № 922/1930/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н. А.
розглянувши без виклику учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Приватного підприємства «Будтранс-Груп» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8, код ЄДРПОУ 36815278)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМЗ БУД» (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, код ЄДРПОУ 38774807)
про стягнення заборгованості,
ПП «Будтранс-Груп» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «БМЗ БУД», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 0104/2021-П від 04.01.2021: 221.252,01 грн. основна заборгованість, 34.249,81 грн. інфляційні збитки, 6.401,15 грн. відсотки за користування грошовими коштами, 2.212,52 грн. штрафу, а також просить стягнути судові витрати - судовий збір за подання позову в розмірі 3.961,73 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 26.880,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2022 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачеві встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання до суду та надсилання (надання) позивачу відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; позивачеві встановлено строк на подання до суду та надсилання (надання) відповідачу відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.10.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.10.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу відповідача та вручена 08.11.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6100259100328.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Таким чином матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. Водночас відповіач відзиву на позовну заяву не надав, процесуальними правами, наданими йому, як стороні в господарському процесі, не скористався, однак про ухвалу суду про відкриття провадження по даній справі отримав.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Також суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Відповідно до приписів статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався.
За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. За ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
Згідно з Рекомендаціями, які прийняті Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Проте відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
При здійсненні правосуддя суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов'язків є суттєво ускладненою.
Водночас, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об'єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Харкові, де розташований господарський суд Харківської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв'язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв'язку потребує додаткового часу. Також у місті Харкові періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров'ю.
З огляду на запровадження на території України воєнного стану, з метою всебічного, повного, об'єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, а також враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд при розгляді даної справи був вимушений вийти за межі строку, встановленого ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
04.01.2021 Приватне підприємство «Будтранс-Груп» (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «БМЗ БУД» (покупець) було укладено договір № 0104/2021-П про постачання товару, відповідно до умов якого продавець поставив товар покупцю, що підтверджується видатковими накладними № 28 від 06.01.2021 р., № 95 від 14.01.2021 р., № 110 від 15.01.2021 р., № 179 від 23.01.2021 р., № 218 від 26.01.2021 р., № 236 від 27.01.2021 р., № 3873 від 07.07.2021 р., № 2198 від 07.05.2021 р., 2611 від 21.05.2021 р., № 6329 від 29.09.2021 р., № 7146 від 30.10.2021 р., № 1945 від 27.04.2021 р., № 5811 від 09.09.2021 р., № 5999 від 16.09.2021 р., № 6618 від 09.10.2021 р., № 5180 від 19.08.2021 р., № 6807 від 18.10.2021 р.
Відповідно до п. 3.3. вказаного договору оплата товару здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту виставлення рахунку, шляхом 100 % передплати вартості відповідної партії поставки товару. За погодженням з постачальником оплата може здійснюватися на умовах пост оплати з відстроченням платежу впродовж 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару.
За змістом п. 4.2 договору за необгрунтовану відмову, ухилення від оплати за товар покупець виплачує продавцю, за вимогою останнього, штраф у розмірі 1 % суми, від оплати якої продавець відмовився або ухилився.
Станом на день звернення позивача до суду Товариство з обмеженою відповідальністю «БМЗ БУД» не здійснило повних розрахунків із Приватним підприємством «Будтранс-Груп», внаслідок чого у покупця виникла заборгованість перед продавцем в розмірі 221.252,01 гривень.
За приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати вартості товару, у зв'язку з чим заборгованість за поставлений товар підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правильність нарахування інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що дані нарахування є вірними, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 34.249,81 грн. інфляційних збитків та 6.401,15 грн. 3% річних (відсотки за користування грошовими коштами) за період 02.11.2021-19.10.2022.
Відносно стягнення з відповідача на користь позивача штрафу.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (частини перша статті 216 ГК України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, умовами п. 4.2 укладеного сторонами договору передбачено, що за необгрунтовану відмову, ухилення від оплати за товар покупець виплачує продавцю, за вимогою останнього, штраф у розмірі 1 % суми, від оплати якої продавець відмовився або відхилився.
З огляду на вказані приписи чинного законодавства та з врахуванням домовленості сторін, визначену в укладеному договорі, суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2.212,52 грн. штрафу, оскільки відповідачем порушено свої договірні зобов'язання з позивачем, наслідком такого поршення в силу умов договору є сплата штрафу, розмір якого відповідає визначеному стронами.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв'язку з чим витрати по сплаті судового збору у розмірі 3.961,73 грн. покладаються на відповідача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 26.880,00 грн. суд зазначає наступне.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Крім того, у зазначеній вище постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено також правову позицію, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надано до суду:
- копію договору про надання правової допомоги від 12.10.2022;
- копію додаткової угоди № 1 від 12.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 12.10.2022;
- копію ордеру та свідоцтва;
- копію платіжного доручення № 526 від 19.10.2022 на суму 13.440,00 грн.
Згідно п. 1.1. договору ОСОБА_1 (адвокат) бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу Приватному підприємству «Будтранс-Груп» (клієнту), а саме бути його представником і захищати його права та законні інтереси в Господарському суді Харківської області та усіх установах, підприємствах, організаціях, судових інстанціях України з приводу стягнення заборгованості за поставлений товар з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМЗ БУД».
Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 від 12.10.2022 до договору про надання правової допомоги від 12.10.2022 передбачено, що клієнт сплачує на користь адвоката грошові кошти у розмірі 26.880,00 грн. за представництво інтересів клієнта з приводу стягнення заборгованості за поставлений товар з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМЗ БУД». Під представництвом інтересів клієнта мається на увазі: консультування клієнта, збирання доказів, формування правової позиції, підготовка позовної заяви, участь у судових засіданнях, отримання копії судового рішення та інше. Грошові кошти, зазначені у п.1 додаткової угоди, сплачуються клієнтом на користь адвоката у наступному порядку: 13.440,00 грн. протягом 10 днів з моменту укладання даної угоди; 13.440,00 грн. протягом 10 днів з моменту ухвалення судового рішення у суді першої інстанції.
Відповідно до платіжного доручення № 526 від 19.10.2022 ПП «Будтранс-Груп» було сплачено адвокату Ріяко Євгену Олександровичу 13.440,00 грн. за юридичні послуги згідно договору про надання правової допомоги від 12.10.2022.
За приписами частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Враховуючи вищенаведене та обставини справи в їх сукупності, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, суд приходить до висновку про те, що, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу, визначені заявником до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є розумними, співмірними із складністю справи та необхідним часом для надання послуг та ціною позову, одночасно із цим суд враховує, що відповідачем не подане клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, в зв'язку із чим суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 26.880,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 232, 233, 236, 237, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу Укаїни, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМЗ БУД» (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, буд. 21/23, код ЄДРПОУ 38774807) на користь Приватного підприємства «Будтранс-Груп» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8, код ЄДРПОУ 36815278) 221.252,01 грн. основної заборгованості, 34.249,81 грн. інфляційних збитків, 6.401,15 грн. відсотків за користування грошовими коштами, 2.212,52 грн. штрафу, 3.961,73 грн. витрат по сплаті судового збору та 26.880,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до приписів статей 256 та 257 Господарського процесуального кодексу України і з врахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2023.
Суддя Новікова Н. А.