Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
25.01.2023м. ХарківСправа № 922/2322/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н. А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (код ЄДРПОУ 34350636, юридична адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корпус В, 1-й поверх, тел: (044)364-64-00, електронна пошта: office@vartis.com.ua)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРАКШНГРУП» (код ЄДРПОУ 34758124, юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 38Б, тел. (057)714-01-83, (096)678-46-69, (067)571-21-72, електронна пошта: не відома)
про стягнення заборгованості в сумі 221.248,32 грн.,
ТОВ «ВАРТІС» звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ «КОНСТРАКШНГРУП», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 221.248,32 грн. заборгованості, а також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 3.318,72 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості товару, поставленого позивачем на підставі укладеного між сторонами договору поставки від 15.12.2021 № 654/21-ХВ за видатковими накладними № 3777 від 26.01.2022 на суму 42.669,96 грн. з ПДВ (з урахуванням часткової оплати) та № 5353 від 02.02.2022 на суму 178.578,36 грн., що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом. Позивач у позовній заяві зазначає, що оригінали підписаного обома сторонами договору поставки від 15.12.2021 № 654/21-ХВ зберігалися у відповідача, позивачу не було повернуто його примірник договору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2022 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачеві встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами надсилання (надання) їх копій позивачу згідно зі ст. 250, 251 ГПК України; запропоновано відповідачу у строк, встановлений судом для подання відзиву на позовну заяву, подати до суду оригінал або належним чином засвідчену копію договору поставки від 15.12.2021 № 654/21-ХВ, підписаного між позивачем та відповідачем; позивачеві встановлено строк 5 днів з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив з доказами надсилання (надання) її копії відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України.
Відповідач своїм правом на захист не скористався, відзиву на позов у строк визначений ухвалою суду від 28.11.2022 не надав, при цьому, ухвалу про відкриття провадження у даній справі направлено в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленнями про вручення за адресою відповідача, вказаною у позовній заяві, яка 06.12.2022 була вручена відповідачу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6100259127307.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Таким чином матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань. Водночас відповідач відзиву на позовну заяву не надав, процесуальними правами, наданими йому, як стороні в господарському процесі, не скористався, однак про ухвалу суду про відкриття провадження по даній справі отримав.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 388.955,59 грн.: за видатковою накладною № 57761 від 30.12.2021 на суму 165.707,00 грн., за видатковою накладною № 3777 від 26.01.2022 на суму 42.669,96 грн. та за видатковою накладною № 5353 від 02.02.2022 на суму 178.578,36 грн. Вказані видаткові накладні без зауважень та заперечень підписані представниками позивача та відповідача, а також скріплені відповідними печатками.
В подальшому 27.10.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 24/10/2022-3 від 24.10.2022 в якій просив погасити наявну заборгованість в сумі 221.248,32 грн. Відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та виконання.
Позивач стверджує, що відповідачем не здійснено остаточного та повного розрахунку за отриманий товар, що стало підставою для звернення останнього до суду з даним позовом.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною (стаття 638 ЦК України).
Згідно приписів статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Водночас відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У розрізі спірних правовідносин, слід також звернути увагу на те, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем заявляється до стягнення з відповідача заборгованість за поставлений товар на бездоговірній основі. Враховуючи вищенаведене та зважаючи на правову природу спірних правовідносин суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб, а саме: шляхом складання та підписання видаткових накладних.
Так, згідно приписів статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів ч.2 ст. 530 ЦК України.
Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису ч.1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього: відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу
Окрім того, слід зауважити про не можливість застосування ч. 2 ст. 530 ЦК України, з огляду на те, що термін у виконанні зобов'язання визначений спеціальною нормою - ч. 1 ст. 692 ЦК України.
Так, у постанові від 30.09.2014 у справі N 3-121 гс14 Верховного суду України визначено: "Погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції зазначив, що у разі якщо строк оплати товару не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання з оплати товару починається з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Таким чином, наявність у відповідача зобов'язання щодо оплати товару випливає безпосередньо зі змісту ч. 1 ст. 692 ЦК України та не ставиться у залежність від звернення до нього з окремою вимогою відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України".
Аналогічна правова позиція також міститься в постанові від 19.08.2014 у справі №3-78гс14 Верховного суду України та постановах від 19.08.2014 у справі №3-78гс14, від 10 жовтня 2013 у справі N 905/3273/13, від 14.04.2015 у справі №912/3757/14 Вищого господарського суду України.
Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Тобто чинне законодавство закріплює обов'язок покупця оплатити вартість товару не лише після набуття права власності на товар чи прийняття товаророзпорядчих документів, але і після фактичного прийняття товару та надає право сторонам узгодити, що право власності на проданий товар покупець набуває після здійснення повної оплати вартості товару (постанова Вищого господарського суду України по справі 910/23610/15 від 17.05.2016).
Крім того, згідно приписів статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини першої статті 222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх не чекаючи пред'явлення їм вимоги чи звернення до суду.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, жодних доказів оплати за поставлений товар не надав, суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 221.248,32 грн., у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору у розмірі 3.318,72 грн. покладаються на відповідача, оскільки спір по справі виник саме з вини відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРАКШНГРУП» (код ЄДРПОУ 34758124, юридична адреса: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 38Б) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРТІС» (код ЄДРПОУ 34350636, юридична адреса: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 21, корпус В, 1-й поверх) заборгованість у розмірі 221.248,32 грн. та 3.318,72 грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до приписів статей 256 та 257 Господарського процесуального кодексу України і з врахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2023.
Суддя Новікова Н. А.