Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"25" січня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2291/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного підприємства "Будтранс-груп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшнгруп"
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне підприємство "Будтранс-груп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Констракшнгруп" про стягнення заборгованості за договором поставки № 04/1-21 від 04.01.2021 року в розмірі 167820,10 грн., з яких 135832,18 грн. основного боргу, 27492,43 грн. інфляційних втрат, 3137,17 грн. 3% річних, 1358,32 грн. штрафу. Судовий збір в розмірі 2481,00 грн. та витрати на послуги адвоката 26880,00 грн. позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.11.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи було вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.01.2023 року позов залишено без руху, у зв'язку з недоплатою позивачем судового збору.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.01.2023 року, у зв'язку з усуненням позивачем недоліків судом продовжено розгляд справи.
Відповідно до частини першої пункту 3 статті 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позову та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.
Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Від відповідача та позивача повернулась ухвала про відкриття провадження у справі з відміткою пошти "адресат відсутній".
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
В свою чергу, як вбачається з поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідачем було отримано ухвалу суду від 04.01.2023 року про продовження розгляду справи, винесену судом після усунення позивачем недоліків.
Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвал на офіційну адресу відповідача у справі та отримання відповідачем зокрема ухвали суду від 04.01.2023 року, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на його подання відповідачем до суду надано не було.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
04 січня 2021 року Приватне підприємство “БУДТРАНС-ГРУП” (позивач, продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю “КОНСТРАКШНГРУП” (відповідач, покупець) було укладено в Договір поставки № 04/1-21П (далі - Договір), у відповідності до умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування, ціна, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягають поставці за цим договором, її часткове співвідношення , визначаються в рахунках-фактурах, видаткових накладних.
Відповідно до п. 2.3 договору, право власності на товар, а також усі пов'язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі його постачальником покупцю.
Відповідно до п. 3.3. даного Договору, оплата товару здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів, з моменту виставлення рахунку, шляхом 100 % передплати вартості відповідної партії поставки товару. За погодженням з постачальником оплата може здійснюватися на умовах пост оплати з відстроченням платежу впродовж 2 (двох) банківських днів з дати поставки товару.
У відповідності до умов вищевказаного Договору позивач поставив на користь відповідача товар, що підтверджується видатковими накладними:
№ 5591 від 02 вересня 2021 року на суму 4600,80 грн.,
№ 3404 від 17 червня 2021 року на суму 11200,80 грн.,
№ 466 від 11 лютого 2022 року на суму 2700,00 грн.,
№ 89 від 14 січня 2022 року на суму 6652,80 грн.,
№ 35 від 10 січня 2022 року на суму 13305,60 грн.,
№ 4242 від 19 липня 2021 року на суму 6720,48 грн.,
№ 3825 від 05 липня 2021 року на суму 5600,40 грн.,
№ 3505 від 22 червня 2021 року на суму 17607,94 грн.,
№ 3434 від 18 червня 2021 року на суму 5600,40 грн.,
№ 3970 від 09 липня 2021 року на суму 6720,48 грн.,
№ 4094 від 14 липня 2021 року на суму 7200,00 грн.,
№ 6198 від 23 вересня 2021 року на суму 5120,64 грн.,
№ 5416 від 28 серпня 2021 року на суму 11566,26 грн.,
№ 6487 від 05 жовтня 2021 року на суму 3200,40 грн.,
№ 6920 від 21 жовтня 2021 року на суму 3200,40 грн.,
№ 6731 від 13 жовтня 2021 року на суму 14533,62 грн.,
№ 5745 від 07 вересня 2021 року на суму 3200,40 грн.,
№ 6029 від 16 вересня 2021 року на суму 8910,00 грн.
Вищезазначені видаткові накладні підписані обома сторонами та скріплені печатками.
В свою чергу, як зазначає позивач, відповідачем не було оплачено вищезазначений товару у повному обсязі, а здійснено лише часткову оплату, у зв'язку з чим заборгованість відповідача складає 135 832, 18 грн.
Враховуючи не здійснення відповідачем оплати у повному обсязі за поставлений товар, у строки, визначені договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вже було зазначено вище, позивачем на підставі видаткових накладних було поставлено відповідачу товар .
Вищезазначені видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками.
Як вже було зазначено вище, відповідачем не здійснено оплату за поставлений позивачем товар у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість за поставлений позивачем товар станом на момент зверненні позивача до суду становить 135 832, 18 грн.
Відповідач доказів оплати заборгованості в повному обсязі за поставлений товар не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 04/1-21П від 04.01.2022 року в розмірі 135832,18 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача 1358,32 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
За змістом п. 4.2, за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати за товар покупець виплачує продавцю, за вимогою останнього, штраф у розмірі 1 % суми, від оплати якої продавець відмовився або ухилився.
Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу штраф у розмірі 1% від суми боргу, від якої відповідач ухилився від оплати у розмірі 1358,32 грн., у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо його задоволення.
Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 3137,17 грн. 3% річних та 27492,43 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 3137,17 грн. та інфляційних втрат в сумі 27492,43 грн. заявлені позивачем обґрунтовано, доведені матеріалами справи, вірно нараховані та підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення відповідачем витрат на правову допомогу у розмірі 26880,00 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
В даному випадку на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, позивачем було надано наступні документи:
- договір про надання правової допомоги від 10.11.2022 року;
- додаткову угоду № 1 від 10.11.2022 року;
- ордер на ім'я адвоката Ріяко Євгена Олександровича;
- платіжне доручення про сплату 13440,00 грн. на виконання умов договору про надання правової допомоги від 10.11.2022 року.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.»
В даному випадку, суд зауважує, що позивачем в порушення вищезазначених вимог не було надано до суду детального опису робіт, виконаних адвокатом.
Так, дослідивши умови договору, судом встановлено, що він містить загальні положення щодо надання адвокатом правничої допомоги без зазначення детального опису робіт адвоката із зазначеннями виду робіт та відповідно часу, витраченого на кожну дію.
Крім того, дослідивши додаткову угоду № 1 до договору від 10.11.2022 року, судом встановлено, що вона містить лише порядок розрахунків, так позивачем здійснюється оплата у розмірі 13440,00 грн. протягом 10 днів з моменту укладенні даної угоди та 13440,00 грн. протягом 10 днів з дня ухвалення судового рішення у суді першої інстанції.
При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2020 року по справі № 638/7748/18 зазначив, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої дороги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
В даному випадку, як вже було зазначено вище, позивачем не було подано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем в порушення ч.3 ст. 126 ГПК України не надано до суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 26880,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 73, 74, 86, 129, 183, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНСТРАКШНГРУП” (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 38-Б, Код ЄДРПОУ: 34758124, п/р НОМЕР_1 в ПАТ “Державний ощадний банк України” м. Харків, НОМЕР_2 в ПАТ “АЛЬФА-БАНК” м. Київ) на користь Приватного підприємства “БУДТРАНС-ГРУП” (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, буд. 8, Код ЄДРПОУ: 36815278, п/р НОМЕР_3 , ПАТ “ПРОКРЕДИТ БАНК” м. Київ) 135 832, 18 грн. основного боргу, інфляційні збитки у розмірі 27 492, 43 грн., три відсотки річних у розмірі 3 137, 17 грн., штраф у розмірі 1 358, 32 грн. та 2517,30 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В стягненні витрат на правничу допомогу в розмірі 26880,00 грн. відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "25" січня 2023 р.
Суддя Н.С. Добреля