вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"17" січня 2023 р. м. Рівне Справа № 918/1049/22
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Ткачук І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за заявою Головного управління державної податкової служби у Рівненській області (вул. Відінська, 12, Рівне, 33023, код ЄДРПОУ ВП 44070166) про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" (вул. Соборна 442 Д, Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 30460899)
у судовому засіданні приймали участь:
- від заявника Гоч Н.М.;
- від боржника Омельченко А.В.
У грудні 2022 року Головне управління державної податкової служби у Рівненській області звернулося до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум".
Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство містить пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна.
А саме, Головне управління державної податкової служби у Рівненській області просить призначити розпорядником майна Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1786 від 08.12.2016; вул. Лермонтова, 4 а, м. Рівне, 33028).
Судом встановлено, що до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство додано заяву Чепелюка Олександра Олександровича про надання згоди на участь у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум".
15 грудня 2022 року від Головного управління державної податкової служби у Рівненській області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів повноважень виконуючого обов'язки начальника Головного управління державної податкової служби у Рівненській області Грабового В.В., яким підписано таку заяву, а саме - витяг з ЄДРПОУ Головного управління ДПС у Рівненській області код ЄДРПОУ ВП 44070166.
Ухвалою від 19.12.2022, зокрема, прийнято заяву Головного управління державної податкової служби у Рівненській області про відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" до розгляду. Підготовче засідання призначено на 28.12.2022. Запропоновано Дочірньому підприємству "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум", до наступного судового засідання, в порядку ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства надати суду відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, до якого додати докази відправлення копії відзиву Головному управлінню державної податкової служби у Рівненській області; підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість.
27 грудня 2022 року на адресу суду від Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" надійшов відзив на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому останнє просить відмовити у відкритті провадження у справі у зв'язку з наявністю спору про право.
У судовому засіданні 28.12.2022 представник Головного управління державної податкової служби у Рівненській області зазначила, що відзив на заяву не отримувала та заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з відзивом та подати свої пояснення на нього.
Ухвалою від 28.12.2022 оголошено перерву та повідомлено учасників справи, що наступне підготовче засідання відбудеться 17.01.2023.
11 січня 2023 року від Головного управління державної податкової служби у Рівненській області надійшла відповідь на відзив.
16 січня 2023 року від боржника надійшли заперечення на відповідь на відзив.
17 січня 2023 року від арбітражного керуючого Беляновського Романа Юрійовича надійшла заява про участь у справі.
У судове засідання 17.01.2023 з'явились представники Головного управління державної податкової служби у Рівненській області та Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум.
Згідно приписів ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи.
Заслухавши позиції сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Головне управління ДПС у Рівненській області у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство просить суд:
- прийняти заяву до розгляду та відкрити провадження у справі про банкрутство;
- визнати грошові вимоги Головного управління ДПС у Рівненській області у розмірі 6 956 421 грн 58 коп., у т.ч.: II черга - заборгованість з основного платежу по ЄСВ 4 793 грн 71 коп., III черга - заборгованість з основного платежу по податках 6 456 024 грн 21 коп., VI черга штрафні санкції 451 827 грн 46 коп. та пеня 458 569 грн 91 коп.
- включити до І черги витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство, витрати на оплату судового збору в розмірі 24 810 грн. 00 коп. та витрати на авансування винагороди арбітражного керуючого у розмірі 60 300 грн. 00 коп.
Згідно зі ст. Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Порядок подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також перелік документів, які мають бути додані до вказаної заяви, визначені ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно правових висновків Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 22.09.2021 у справі 911/2043/20, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Судова палата також зауважила, що провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частинами 1, 2 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі.
Стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
За таких обставин, обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Верховний Суд у постанові від 16.06.2022 у справі № 910/13242/21 вказав, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справи про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20 також зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, за боржником станом на 22.11.2021 обліковується борг по сплаті податків та єдиного соціального внеску в сумі 6 961 215,29 грн., а саме:
- основний платіж у сумі 6 460 817,92 грн.;
- штрафні санкції у сумі 41 827,46 грн.;
- пеня у сумі 458 569,91 грн.
У розрізі податків і зборів дана заборгованість становить:
- з податку на додану вартість (140010600) - 641 521,57 грн.;
- з орендної плати за землю (18010600) - 6 314 322,68 грн.;
- з екологічного податку (19010100) - 577,33 грн.;
- з єдиного соціального внеску (71010000) - 4 793,71 грн.
Дана заборгованість виникла на підставі самостійно задекларованих але не сплачених зобов'язань, а також застосованих контролюючим органом штрафних санкцій за ППР, за період 2017-2022 р.р.
Контролюючим органом вживалися заходи стягнення податкового боргу.
У відповідності до пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий! орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.5. статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до статті 59.1 ПКУ органом ДПС направлено податкову вимогу форми “Ю”№ 11267-17 від 27.12.2017.
У зв'язку із несплатою у встановлений законом термін та збільшенням суми податкового боргу, контролюючим органом було подано позов до суду.
Рішеннями Рівненського окружного адміністративного суду від 05.03.2019 по справі №1740/2129/18, від 05.03.2020 у справі 460/4028/19, від 10.09.2021 у справі 460/5940/21, від 23.05.2022 у справі 460/17427/21, від 26.08.2022 у справі; 460/17272/21, Господарського суду Рівненської області від 03.09.2019 у справі 918/439/19, які набрали законної сили, позови органу ДПС до боржника про стягнення податкового боргу задоволено повністю.
Головне управління державної податкової служби у Рівненській області виставляло до боржника інкасові доручення від 17.12.2019 на суму 85 302 грн 57 коп., від 27.02.2020 на суму 60 366 грн 81 коп., від 06.03.2020 на суму 287 379 грн 45 коп., від 08.05.2020 на суму 287 379 грн 45 коп., від 17.06.2020 на суму 287 379 грн 45 коп., від 26.08.2020 на суму 287 379 грн 45 коп., від 27.10.2020 на суму 1 338 960 грн 28 коп. та від 27.10.2020 на суму 287 379 грн 45 коп. (том 1, а.с. 141- 194).Вказані інкасові доручення повернуті без виконання.
У подальшому, як вбачається із акту опису майна № 792 від 03.10.2022, Головне управління державної податкової служби у Рівненській області провело опис певного майна боржника.
Як вбачається із Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 81820671 від 26.12.2022 за Головним управлінням державної податкової служби у Рівненській області зареєстроване публічне обтяження у вигляді податкової застави.
З огляду на все вищевикладене, Головне управління ДПС у Рівненській області не вбачає реальних шляхів погашення податкового боргу і тому змушене звернутися до Господарського суду Рівненської області із заявою про відкриття справи про банкрутство.
Відповідно до п. 41.1, ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його територіальні органи.
Відповідно до п.п. 20.1.39 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду із заявами щодо порушення справ про банкрутство.
У відзиві боржник просить суд відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство, обґрунтовуючи це тим, що між сторонами існує спір про право, а також те, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області проігноровано цілий комплекс заходів спрямований на виявлення майна та звернення стягнення на таке майно в судовому порядку. Орган ДПС фактично не реалізував основний спосіб стягнення податкового боргу та не звернув стягнення на предмет податкової застави.
У відповіді на відзив Головне управління ДПС у Рівненській області не погоджується із аргументами боржника про існування спору про право у даному випадку та вказує, що контролюючим органом вжито заходів для виявлення майнових активів Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум", зокрема, було пред'явлено до виконання виконавчий лист, який було видано 13.07.2022 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі № 460/5940/21.
Органами ДПС вжито заходів для стягнення із боржника відповідного розміру заборгованості у зведеному виконавчому провадженні № 58056187, що перебуває на виконанні у Відділі ДВС у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Листом № 759 від 06.01.2023 органи ДВС повідомили, що численними постановами від 22.01.2019, від 08.04.2021, від 05.072021 державним виконавцем оголошено у розшук рухоме майно Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум". Частина засобів розшукана органами національної поліції та реалізована на прилюдних електронних торгах СЕТАМ, а кошти від реалізації перераховані стягувачам.
Крім того, станом на 06.01.2023 органами ДВС продовжується розшук 8 транспортних засобів боржника, результат відсутній, майно не знайдено. В результаті проведеної роботи Головним управлінням ДПС у Рівненській області встановлено фактичну відсутність майнових активів боржника, що окрім інших доказів, підтверджується відсутністю результатів розшуку транспортних засобів органами ДВС.
З огляду на викладене, орган ДПС вважає, що ним вчинено весь комплекс досудових заходів по стягненню з боржника заборгованості, а звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником.
Із заперечень на відповідь на відзив вбачається, що боржник не погоджується із аргументами Головного управління ДПС у Рівненській області та вказує на передчасність подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, позаяк органом ДПС не дотримано умов ініціювання контролюючим органом справи про банкрутство. Водночас, як підкреслює боржник, посилання органу ДПС на інформацію відділу ДВС у м. Рівному від 06.01.2023 як на підтвердження здійснення всіх дій щодо стягнення (погашення) податкового боргу є безпідставним, оскільки дані докази датовані вже після подання контролюючим органом заяви про ініціювання справи про банкрутство. Боржник вказує, що складанням акту опису майна від 03.10.2022 № 792 контролюючий орган підтверджує наявність наміру використати дане майно як джерело погашення податкового боргу. Однак, Головне управління ДПС у Рівненській області не реалізовано основний спосіб стягнення податкового боргу та не звернено стягнення на предмет податкової застави.
При цьому, як вказує боржник, Головне управління ДПС у Рівненській області в заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство стверджує про наявність податкового боргу у сумі 6 460 817 грн 92 коп. у вигляді орендної плати, і що саме даний борг є передумовою для подання заяви про відкриття провадження. Однак, положеннями ст. 288 ПК України унормовано, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. А оскільки орган ДПС не є стороною жодного договору оренди, у тому числі у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та іншими орендодавцями, а відповідно і ініціювати відкриття провадження у справі про банкрутство. Кредиторські вимоги фактично дублюють вимоги міської ради щодо сплати орендної плати на підставі наявного договору оренди.
Господарський суд, проаналізувавши доводи Головного управління ДПС у Рівненській області та боржника, дослідивши матеріали справи у сукупності, дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство з огляду на наступне.
Законодавцем (абз. 6 ч. 2 ст. 34 КУзПБ) встановлені особливі вимоги до заяви контролюючого органу, а також умови ініціювання контролюючим органом справи про банкрутство з огляду на його повноваження, як органу стягнення податкового боргу чи недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Так, до заяви кредитора - контролюючого органу, уповноваженого відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, іншого органу, який відповідно до закону здійснює контроль за справлянням інших обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, додаються докази вжиття заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу або іншої заборгованості у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до п. 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є, зокрема, податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Пунктом 41.4 статті 41 ПК України визначено, що органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.
Передбачений законодавством широкий арсенал відповідних заходів надає органу доходів і зборів, наряду з заставними кредиторами, пріоритет в отриманні задоволення своїх грошових вимог перед іншими кредиторами боржника.
Спеціальний порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється, зокрема, ст. ст. 87, 95-99 ПК України.
Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами (п. 87.2 статті 87 ПК України).
Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Механізм виконання судових рішень про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу передбачений гл. 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, який передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
Абзацами 2 та 3 п. 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.
Отже, примусове виконання рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків юридичної особи за законом покладено виключно на контролюючи органи (органи доходів і зборів) за визначеною Податковим кодексом України процедурою, без залучення до неї органів державної виконавчої служби.
Таким чином, виходячи з вимог ст. 95 ПК України доказами в підтвердження грошових вимог ініціюючого кредитора органу доходів і зборів є рішення суду про стягнення грошових коштів у рахунок погашення податкового боргу, що набрало законної сили, інкасові доручення для примусового стягнення коштів в дохід бюджету у рахунок погашення податкового боргу та докази вжиття відповідних заходів до отримання відповідної заборгованості за процедурою, визначеною Податковим кодексом України.
Спеціальним законодавством щодо справляння податків і зборів, окрім стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, передбачено й інші заходи погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення), а саме: продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення готівкових коштів; стягнення дебіторської заборгованості платника податків.
У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов'язання платника податків укласти зазначений договір (абзац 4 п. 87.5 статті 87 ПК України).
Так, згідно з п. 95.22. статті 95 ПК України контролюючий орган звертається до суду щодо стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючі органи, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків.
Тільки вжиття всіх передбачених податковим законодавством заходів у сукупності, якщо вони не призвели до погашення податкового боргу, може бути передумовою для ініціювання органом доходів і зборів справи про банкрутство боржника на загальних підставах.
Подібний за змістом висновок щодо застосування ч. 7 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" викладений у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 924/687/18, від 04.12.2018 у справі № 920/1141/16, від 26.12.2018 у справі № 908/2229/17, від 20.02.2020 у справі № 910/19276/16, від 30.09.2021 у справі № 910/410/21.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2022 у справі № 917/1234/21 вказав, що невжиття контролюючим органом сукупності передбачених ПК України заходів щодо стягнення (погашення) податкового боргу до ініціювання цим органом провадження у справі про банкрутство боржника може свідчити про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, серед іншого шляхом заявлення контролюючим органом вимог про стягнення коштів з рахунків платника податків (абзац 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України), надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі (абзаци 2, 3 пункту 95.3 ст. 95 ПК України), стягнення з дебіторів платника податку, що має податковий борг, сум дебіторської заборгованості (абз. 2, 3 п. 95.3 ст. 95 ПК України).
Однією з підстав для відмови у відкритті провадження у справі, положення ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстав виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище.
Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21 зауважив, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.
Встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов'язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 03.09.2020 у справі № 910/4658/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20.
Матеріали заяви не містять доказів вжиття заходів щодо пошуку майна боржника, а також звернення стягнення на предмет податкової застави.
При цьому, суд зазначає, що долучена органом ДПС постанова про розшук майна боржника ВП № 65165076 від 05.07.2021 свідчить про вжиття органом ДВС заходів щодо розшуку майна Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" за виконавчим документом, стягувачем за яким є Острозька міська рада, а не Головне управління державної податкової служби у Рівненській області. Відповідно означена постанова та відповідь Відділу державної виконавчої служби у м. Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 759 від 06.01.2023 не є безумовним доказом вжиття Головним управлінням державної податкової служби у Рівненській області усього комплексу заходів спрямованого на виявлення майна боржника.
В матеріалах справи відсутні докази звернення Головного управління державної податкової служби у Рівненській області стягнення на предмет податкової застави. Відтак орган ДПС в судовому порядку фактично не реалізував основний спосіб стягнення податкового боргу.
Передбачений законодавством широкий арсенал відповідних заходів надає органу доходів і зборів, наряду з заставними кредиторами, пріоритет в отриманні задоволення своїх грошових вимог перед іншими кредиторами боржника.
Відповідно до п. 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України).
Водночас спеціальним законодавством щодо справляння податків і зборів, окрім стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, передбачено й інші заходи погашення податкового боргу за рахунок майна боржника (на підставі відповідного судового рішення), а саме: продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі; стягнення готівкових коштів; стягнення дебіторської заборгованості платника податків.
Судом встановлена неповнота дій контролюючого органу (ініціюючий кредитор) передбачених спеціальним законодавством, а саме відсутність доказів звернення стягнення на предмет податкової застави; відсутність отримання дозволу суду на погашення за рахунок майна наявного у товариства податкового боргу; продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Суд підкреслює, як вбачається із Акту опису майна № Д-792 від 03.10.2022 встановлено наявність у боржника рухомого майна у кількості 10 штук.
Відтак проведеними кредитором заходами встановлено наявність майна у боржника, яке може бути джерелом погашення його податкового боргу, що в свою чергу виключає можливість звернення контролюючого органу до суду з заявою про ініціювання провадження у справі про банкрутство. Натомість контролюючий орган має процесуальну можливість звернення до суду про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази вчинення контролюючим органом заходів передбачених для можливості погашення існуючого боргу за рахунок дебіторської заборгованості боржника, зокрема пунктом 87.5 статті 87 та пунктом 95.22. статті 95 ПК України.
Контролюючий орган укладає з платником податків договір щодо переведення права вимоги такої дебіторської заборгованості. Така дебіторська заборгованість продовжує залишатися активом платника податків, що має податковий борг, про що зазначається в договорі між платником податків і контролюючим органом, та повинна бути відповідним чином розкрита в примітках до фінансової звітності.
Податковий борг продовжує обліковуватися за платником податків, у якого він виник, до надходження коштів до бюджету за рахунок стягнення цієї дебіторської заборгованості. Контролюючий орган повідомляє платнику податків про таке надходження в п'ятиденний строк з дня отримання відповідного документа.
У разі відмови платника податків, що має податковий борг, від укладення з контролюючим органом договору щодо переведення права вимоги дебіторської заборгованості такий контролюючий орган звертається до суду щодо зобов'язання платника податків укласти зазначений договір.
В матеріалах справи відсутні докази перевірки наявності дебіторської заборгованості боржника, яка могла б бути відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи наявність заперечень боржника щодо заявленого розміру грошових вимог, не надання ініціюючим кредитором доказів вжиття сукупності передбачених ПК України заходів щодо стягнення (погашення) заборгованості до ініціювання провадження у справі про банкрутство боржника, суд дійшов висновку щодо наявності спору про право щодо таких вимог ініціюючого кредитора.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
З огляду на викладені вище обставини та наведені норми, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум".
Оскільки господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" за заявою Головного управління державної податкової служби у Рівненській області, заяви арбітражних керуючих Чепелюка Олександра Олександровича та Беляновського Романа Юрійовича про участь у справі про банкрутство суд залишає без розгляду.
Керуючись ст. 2, 34, Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 120, 183, 234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства "Оптіма-770-Р" Товариство з обмеженою відповідальністю "Севен Севенті Петроліум" за заявою Головного управління державної податкової служби у Рівненській області.
2. Заяву арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича про участь у справі про банкрутство залишити без розгляду.
3. Заяву арбітражного керуючого Беляновського Романа Юрійовича про участь у справі про банкрутство залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили 17.01.2023 та може бути оскаржена до Північно - західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки, встановлені статтями 254 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано "23" січня 2023 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.
Суддя І.О. Пашкевич