ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.01.2023Справа № 910/11060/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ЖИТЛОПРОМБУД"
про стягнення 1148914,97 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ЖИТЛОПРОМБУД" про стягнення 1148914,97 грн, з яких: 800733,72 грн - основна сума заборгованості, 80073,37 грн - штраф, 75180,97 грн - пеня, 23100,62 грн - 3% річних, 169853,29 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №280721 від 28.07.2021 в частині оплати за поставлений товар.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Господарський суд міста Києва ухвалою від 17.11.2022 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/11060/22, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.11.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача: 02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПОПУДРЕНКА, будинок 52, офіс 21, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно із ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Також у відповідності до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
Ухвала суду від 17.11.2022, направлена на адресу місцезнаходження відповідача та на зазначену у позові поштову адресу повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.
Отже, згідно із п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно із ч.8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору поставки №280721 позивач поставив відповідачу товару на суму 525299,98 грн за видатковою накладною №К-0110/8 від 01.10.2021 та на суму 525433,74 грн за видатковою накладною №К-0810/1 від 08.10.2021.
Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений за видатковою накладною №К-0110/8 від 01.10.2021 товар на суму 250000,00 грн. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар за видатковою накладною №К-0110/8 від 01.10.2021 становить 275299,98 грн (525299,98 грн - 250000,00 грн) та 525433,74 грн за видатковою накладною №К-0810/1 від 08.10.2021.
Позивач направив відповідачу претензію вих.№1708/5 від 17.08.2022 про сплату заборгованості, однак поштове відправлення з направлення вимоги повернуто на адресу позивача органом поштового зв'язку.
Оскільки, відповідач оплату вартості поставленого товару у повному обсязі та у строк встановлений у договором у повному обсязі не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 800733,72 грн, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання інфляційних втрат у сумі 169853,29 грн, 3% річних у сумі 23100,62 грн, пені у сумі 75180,97 грн та штраф у сумі 80073,37 грн.
Позиція відповідача
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.
28.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК ЖИТЛОПРОМБУД" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №280721 (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та своєчасно оплатити продукцію (далі - товар) на умовах і в порядку, визначених в цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2. договору розрахунки здійснюються в національній валюті шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.
Пунктом 2.2. договору встановлено, що покупець сплачує вартість товару на наступних умовах: 100% вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі продавця, протягом 3 днів з дати отримання рахунку-фактури, якщо інше не було обумовлено у відповідних специфікаціях. Дата отримання товару - дата видаткової накладної.
Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що продавець зобов'язується відвантажити, а покупець прийняти товар в терміни, що узгоджені у видаткових накладних таабо специфікаціях. Товар відвантажується на умовах FCA, згідно "ІНКОТЕРМС" (у редакції 2020р.). Склад продавця: Україна, м. Київ, вул. Баренбойма, буд. 1.
У п.4.2., 4.4. договору сторонами погоджено, що дата поставки товару зазначається у видаткових накладних; зобов'язання продавця з поставки товару вважаються виконаними з моменту підписання покупцем видаткової накладної на такий товар.
Відповідно до п.7.1. договору у випадку невиконання зобов'язань з оплати поставленого товару у строк, що перевищує 30 календарних днів з дати поставки товару (підписання видаткової накладної), покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми.
Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну оплату вартості товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.
Пунктом 9.1. договору сторони визначили, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 1050733,72 грн, що підтверджується видатковими накладними: №К-0110/8 від 01.10.2021 на суму 525299,98 грн, №К-0810/1 від 08.10.2021 на суму 525433,74 грн та товарно-транспортними накладними №К-0110/8 від 01.10.2021 №К-0810/1 від 08.10.2021.
22.10.2021 відповідач здійснив часткову оплату за поставлений за видатковою накладною №К-0110/8 від 01.10.2021 товар на суму 250000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку за період з 22.10.2021 по 22.10.2021.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 800733,72 грн (275299,98 грн (525299,98 грн - 250000,00 грн) за видатковою накладною №К-0110/8 від 01.10.2021 та 525433,74 грн за видатковою накладною №К-0810/1 від 08.10.2021).
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати за поставлений товар, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 800733,72 грн заборгованості, а також нарахованих у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання інфляційних втрат 169853,29 грн (період нарахування з 01.11.2021 по 31.08.2022), 3% річних у сумі 23100,62 грн (період нарахування з 28.10.2021 по 13.10.2022), пені у сумі 75180,97 грн (період нарахування з 28.10.2021 по 27.04.2022) та штраф у сумі 80073,37 грн.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та правовідносини сторін підпадають під правове регулювання Главою 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу, а останній прийняв товар на суму 1050733,72 грн, що підтверджується видатковими накладними: №К-0110/8 від 01.10.2021 на суму 525299,98 грн, №К-0810/1 від 08.10.2021 на суму 525433,74 грн та товарно-транспортними накладними №К-0110/8 від 01.10.2021 №К-0810/1 від 08.10.2021.
Видаткові накладні підписані представником відповідача без заперечень та зауважень.
Підписання відповідачем видаткових накладних, які за умовами договору та у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п.2.2. договору встановлено, що відповідач сплачує 100% вартості товару, визначеної в рахунку-фактурі продавця, протягом 3 днів з дати отримання рахунку-фактури, якщо інше не було обумовлено у відповідних специфікаціях.
Згідно із матеріалів справи позивачем виписані рахунки-фактури на оплату поставленого товару: №9864 від 01.10.2021, №10136 від 07.10.2021.
Видаткові накладні №К-0110/8 від 01.10.2021 на суму 525299,98 грн та №К-0810/1 від 08.10.2021 на суму 525433,74 грн містять посилання на рахунки-фактури на оплату поставленого товару: №9864 від 01.10.2021, №10136 від 07.10.2021, а відтак відповідач був обізнаний про виставлені позивачем рахунки. Більш того, відповідачем здійснено часткову оплату за поставлений за видатковою накладною №К-0110/8 від 01.10.2021 товар на суму 250000,00 грн з посиланням на рахунок-фактуру №9864 від 01.10.2021 у призначенні платежу.
Наданими позивачем у матеріали справи доказами підтверджено, що несплаченим залишається товар на суму 800733,72 грн (275299,98 грн (525299,98 грн - 250000,00 грн) за видатковою накладною №К-0110/8 від 01.10.2021 та 525433,74 грн за видатковою накладною №К-0810/1 від 08.10.2021).
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Невиконане зобов'язання за договором поставки №280721 від 28.07.2021 у сумі 800733,72 грн підтверджується матеріалами справи, доказів у спростування заборгованості по договору з оплати за поставлений товару у сумі 800733,72 грн відповідачем не надано.
Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 800733,72 грн належним чином доведена, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 800733,72 грн.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та заявив до стягнення інфляційні втрати у сумі 169853,29 грн (період нарахування з 01.11.2021 по 31.08.2022), 3% річних у сумі 23100,62 грн (період нарахування з 28.10.2021 по 13.10.2022), пені у сумі 75180,97 грн (період нарахування з 28.10.2021 по 27.04.2022) та штраф у сумі 80073,37 грн.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідальність за порушення строку виконання грошового зобов'язання у вигляді пені встановлена в п.7.2. договору.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.
Пункт 7.2. договору не містить ні іншого строку, відмінного від встановленого частиною 6 статті 232 ГК України, наприклад, який є меншим або більшим шести місяців, ні вказівки на подію, що має неминуче настати.
У постановах від 07.06.2019 по справі № 910/23911/16, у постанові від 13.09.2019 по справі № 902/669/18, від 12.06.2018 по справі № 910/4164/17, від 22.11.2018 по справі № 903/962/17 Верховний Суд висловив позицію про те, що "умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції".
Отже, з огляду на те, що прострочення виконання зобов'язання за видатковою накладною №К-0110/8 від 01.10.2021 розпочинається з 05.10.2021 та за видатковою накладною №К-0810/1 від 08.10.2021 - з 12.10.2021, визначений позивачем період нарахування пені з 28.10.2022 по 27.04.2022 не відповідає приписам частини 6 статті 232 ГК України.
З урахуванням зазначеного та з огляду на встановлені вище строки оплати, враховуючи, що згідно із ч. 2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, у зв'язку із чим, у межах визначених позивачем періодів, суд зазначає, що правильними періодами нарахування є:
на заборгованість за видатковою накладною №К-0110/8 від 01.10.2021 у сумі 275299,98 грн з 28.10.2021 по 04.04.2022;
на заборгованість за видатковою накладною №К-0810/1 від 08.10.2021 у сумі 525433,74 грн з 28.10.2021 по 11.04.2022.
За перерахунком суду розмір пені становить 67105,14 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Оскільки прострочення з оплати поставленого за видатковими накладними №К-0110/8 від 01.10.2021 та №К-0810/1 від 08.10.2021 товару у сумі 800733,72 грн перевищує 30 календарних днів з дати поставки товару, то позивач правомірно здійснив нарахування штрафу у розмірі 10% від несвоєчасно сплаченої суми, а саме: від 800733,72 грн.
Розрахунок штрафу у сумі 80073,37 грн є арифметично правильними, здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги у частині стягнення є обґрунтованими.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та процентів річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). (Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 січня 2019 року в справі №922/3782/17).
Розрахунки інфляційних втрат у сумі 169853,29 грн (період нарахування з 01.11.2021 по 31.08.2022) та 3% річних у сумі 23100,62 грн (період нарахування з 28.10.2021 по 13.10.2022) є арифметично правильними, здійснені позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, а тому позовні вимоги у частині стягнення є обґрунтованими.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП", а саме: в частині стягнення заборгованості у сумі 800733,72 грн, інфляційних втрат 169853,29 грн, 3% річних у сумі 23100,62 грн, пені у сумі 75180,97 грн та штраф у сумі 80073,37 грн.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК ЖИТЛОПРОМБУД" (02094, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПОПУДРЕНКА, будинок 52, офіс 21, ідентифікаційний код 38371471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГОЛДІ ГРУП" ( 39631, Полтавська обл., місто Кременчук, ВУЛИЦЯ БЕТОННА , будинок 23, ідентифікаційний код 41171986) заборгованість у сумі 800733,72 грн, інфляційні втрати 169853,29 грн, 3% річних у сумі 23100,62 грн, пеню у сумі 75180,97 грн, штраф у сумі 80073,37 грн та судовий збір у сумі 17112,99 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 25.01.2023.
Суддя С.О. Турчин