ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2022Справа № 910/20617/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін господарську справу
За позовом Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, буд. 40, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681)
до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" (проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А, Київ, 04210, код ЄДРПОУ 32404600)
про стягнення 32 732, 91 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "Ю.ЕС.АЙ." (далі - відповідач) про стягнення 32 732, 91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №045/078/000002 від 11.01.2020 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "Opel" реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв'язку з чим позивачем отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі, у розмірі 29 632 грн, а також 1 787, 68 грн пені, 865, 64 грн інфляційних втрат, та 446, 92 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2021 було позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/20617/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлені строки сторонам для подання заяв по суті спору.
07.10.2022 року через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла інформація по справі.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про відкриття провадження у справі від 24.12.2021 була скерована судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А, Київ, 04210, проте конверт був повернутий на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
За приписами пункту 992 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» №270 від 05.03.2009, рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
За приписами абзацу 3 пункту 116 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» №270 від 05.03.2009, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 991, 992, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Приписами пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надіслав ухвалу про відкриття провадження у справи за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
При цьому, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Так, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Отже, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Втім відповідач, у визначений судом строк, не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.
Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд
11.01.2020 року між позивачем, як страховиком, та ОСОБА_1 , як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №045/078/000002 (далі - Договір страхування), за яким забезпечено транспортний засіб марки «Opel», державний номер НОМЕР_2 .
Згідно умов договору вигодонабувачем є страхувальник.
28.01.2020 в м.Києві на просп. Перемоги, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Дача» д.н.з НОМЕР_3 , порушив вимоги п.2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху України, не був уважним, не дотримався безпечної дистанції в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом «Опель» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2020 у справі №761/4003/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Dacia», державний номерний знак НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована за полісом загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АО3717797 у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ", відповідно до відповіді від НПУ №3020034468682563 та від МТСБУ.
28.01.2020 року страхувальник звернувся до позивача з заявою-повідомленням (автокаско) про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором від 11.01.2020 №045/078/000002, та заявою на виплату страхового відшкодування.
28.01.2020 року було складено акт огляду транспортного засобу у якому було визначено характер та перелік пошкоджень автомобіля страхувальника позивача.
05.02.2020 року було складено акт технічного огляду колісного транспортного засобу, виконаний ТОВ «Асистуюча компанія «Укравтоекспертиза», у якому було визначено характер та перелік пошкоджень автомобіля страхувальника позивача.
Як убачається з ремонтної калькуляції №0892/20S від 11.02.2020, яка визначена за допомогою розрахунку електронної системи "AUDATEX", вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля "Opel", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 39159,20 грн з ПДВ.
На підставі даних документів позивач визначив розмір страхового відшкодування в розмірі 30632,67 грн (39159,20 грн - ПДВ (20%=6526,53 грн) - 2000,00 грн (безумовна франшиза за Договором страхування)) відповідно до страхового акту №КАСКО/045/000/20/0005 від 19.02.2020 (далі-страховий акт).
Дана сума страхового відшкодування в загальному розмірі 30632,67 грн була сплачена позивачем таким чином: у розмірі 19 397,67 грн на рахунок страхувальника, що підтверджується страховим актом та платіжним дорученням № 9815 від 19.02.2020, інша частина суми страхового відшкодування була зарахована 19.02.2020 року у розмірі 11 235,00 грн у якості частини платежу за Договором страхування, що підтверджується страховим актом та довідкою №9006 від 08.12.2021 року.
Отже, як вбачається з матеріалів справи Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 (страхувальник), що підтверджується матеріалами справи.
Так, з метою досудового врегулювання спору, 26.03.2020 року позивач направив на адресу відповідача претензію (заяву) №952/17 на суму 30 632,67 грн. Претензія (заява) вручена уповноваженій особі відповідача 30.03.2020 року (відповідно до рекомендованого поштового відправлення №0408027398898 наявного в матеріалах справи), однак відповіді на дану претензію або грошових коштів позивач не отримав.
З огляду на те, що відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу, Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулось до суду з позовом із вимогою про стягнення з відповідача на свою користь 32 732,91 грн, з яких: сума страхового відшкодування 29 632 грн, пеня - 1 787, 68 грн, інфляційні втрати - 865,64 грн та 3% річних - 446, 92 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Вказана норма кореспондується зі статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем, на виконання зобов'язань за Договором страхування, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 19397,67 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №9815 від 19.02.2020 та довідкою №9006 від 08.12.2021, згідно якою інша сума страхового відшкодування, у розмірі 11 235,00 грн, була зарахована позивачем у якості чергової частини платежу за договором добровільного страхування наземного транспорту №045/078/000002 від 11.01.2020 року, що загалом становить суму в розмірі 30 632,67 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.
На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов'язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди у межах виплаченої суми.
Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої особи страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.
Згідно із ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком.
Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач в силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув права вимоги до відповідача у межах фактичних затрат.
З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб марки «Dacia», державний номерний знак НОМЕР_4 , яким спричинено ДТП, що потягнуло пошкодження автомобіля марки «Opel», державний номер НОМЕР_2 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Доказів того, що ОСОБА_2 не мав права керування транспортним засобом марки «Dacia», державний номерний знак НОМЕР_4 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 на законних підставах керував вказаним транспортним засобом.
Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Доказів наявності вини інших осіб в ДТП, що відбулася 28.01.2020 суду не надано.
Отже, оскільки на час настання страхового випадку (ДТП) цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються транспортним засобом «Dacia», державний номерний знак НОМЕР_4 , водій якого вчинив дорожньо-транспортну пригоду, була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" відповідно до полісу АО3717797 загальнообов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то особою відповідальною за завдані в даному випадку збитки, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним Законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, є відповідач.
Тобто, позивач отримав право вимагати від відповідача виплати страхового відшкодування за полісом АО3717797 на умовах, в порядку та у спосіб, що передбачені положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Згідно пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
При цьому, відповідно до п. 12.1 ст. 12 зазначеного вище Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно до полісу АО3717797 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 100 000, 00 грн., франшиза - 1000,00 грн.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Opel», державний номер НОМЕР_2 та виплату ПрАТ «УПСК» страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 30 632,67 грн, у зв'язку із чим до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.
За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом АО3717797 розміри лімітів відповідальності (100000,00 грн.) та франшизи (1000,00 грн.), яка вирахувана позивачем при визначені до стягнення з відповідача суми страхового відшкодування, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 29 632,67 грн (30 632,67 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 1000,00 грн (франшиза) = 29 632,67 грн).
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині в повному обсязі.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача: пеню у сумі 1 787, 68 грн, інфляційні втрати у сумі 865, 64 грн та 3% річних у сумі 446, 92 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення пені за порушення відповідачем строків виплати страхового відшкодування суд зазначає наступне.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідачем не заперечується факт отримання претензії (заяви) щодо виплати страхового відшкодування - 30.03.2020 року.
Отже, у відповідності до вимог чинного законодавства, відповідач зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування не пізніше 29.06.2020 року.
Відтак, позивач правомірно нарахував пеню за період з 30.06.2020 по 30.12.2020 у розмірі 1787,68 грн.
Зважаючи на обов'язок суду з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, не виходячи при цьому за межі позовних вимог, суд здійснив перевірку наданого позивачем розрахунку та дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Оскільки частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 446, 92 грн та інфляційні втрати у розмірі 865, 64 грн.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, суд дійшов висновку про те, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат також підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статтей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 74-77, 86, 232, 233, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" про стягнення 32 732,91 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Ю.ЕС.АЙ" (проспект Героїв Сталінграда, буд. 4, корпус 6А, Київ, 04210, код ЄДРПОУ 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, буд. 40, Київ, 04080, код ЄДРПОУ 20602681) суму страхового відшкодування у розмірі 29 632 (двадцять дев'ять тисяч шістсот тридцять два) грн 67 коп., пеню в розмірі 1787 (одна тисяча сімсот вісімдесят сім) грн 68 коп., 3% річних у розмірі 446 (чотириста сорок шість) грн 92 коп, інфляційні втрати у розмірі 865 (вісімсот шістдесят п'ять) грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
У зв'язку з перебуванням судді Ягічевої Н.І. у відпустці підписання повного тексту рішення здійснюється після виходу судді з відпустки.
Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2023
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА