вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про відмову у забезпеченні позову
25.01.2023м. ДніпроСправа № 904/4024/22
За позовом Приватного підприємства "Автолідер" (36002, м. Полтава, вул. Панаса Мирного, буд. 29-А; ідентифікаційний код 31879557)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Стронг" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 10, оф. 427; ідентифікаційний код 44004271)
про стягнення 1 744 532 грн. 17 коп.
Суддя Загинайко Т.В.
Без участі представників сторін
Позивач - Приватне підприємство "Автолідер" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3909/22 від 09.11.2022) до відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Стронг" про стягнення 1 744 532 грн. 17 коп., що складає 1 521 673 грн. 50 коп. - заборгованості за послуги, надані відповідно до умов Договору від 23.06.2022 №2306/2-22 перевезення вантажу, 175 034 грн. 64 коп. - пені та 47 824 грн. 03 коп. - інфляційних витрат.
Також просить стягнути з відповідача 15 000 грн. 00 коп. - витрат на надання професійної правничої допомоги та 26 392 грн. 98 коп. - витрат на судовий збір.
Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022 про залишення позовної заяви без руху позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків - 7 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У подальшому, позивачем подано заяву (вх.№40468/22 від 22.11.2022) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої було усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою господарського суду від 14.11.2022.
Листом Господарського суду Дніпропетровської області від 23.11.2022 №904/4024/22/34550/22 повідомлено позивача, що у зв'язку з перебуванням судді Загинайко Т.В. у відпустці з 22.11.2022 по 05.12.2022 включно, заява про усунення недоліків позовної заяви (на виконання ухвали судді про залишення позовної заяви без руху) буде розглянута після повернення судді з відпустки, про що буде повідомлено ухвалою господарського суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.01.2023 о 14:30 год.
У судове засідання 17.01.2023 з'явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2023 продовжено підготовче провадження в межах розумного строку та відкладено підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 07.02.2023 о 16:00 год.
Позивач у заяві (вх.№3767/23 від 24.01.2023) про забезпечення позову просить заяву про забезпечення позову задовольнити та накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 1 759 532 грн. 17 коп. та судового збору - 26 392 грн. 98 коп., які обліковуються на розрахунковому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Стронг" (ЄДРПОУ 44004271) № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк Аваль" МФО 380805.
Вказана заява обґрунтована існуванням дійсної потреби у забезпеченні позову, оскільки, у разі закриття рахунків, відсутності у майбутньому коштів на них, стане не можливим захист порушеного права.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову з таких підстав.
Частиною 1 статті 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).
Відповідно до приписів статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Згідно з частиною 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік заходів забезпечення позову, а також регламентовано, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Отже, з положень частини 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України слідує, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 частиною 4 статті 139 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Подібні висновки викладені Верховним Судом в постановах від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 20.07.2021 у справі №904/1933/21, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.
Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Проте, всупереч вищевказаних положень чинного законодавства позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову або ускладнити ефективний захист порушеного права.
Окрім посилань на загальні норми процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову, жодного доказу вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта Стронг" дій, направлених на закриття рахунків позивачем не надано.
Саме лише посилання позивача на можливе закриття рахунків або відсутності у майбутньому коштів на них не є обставиною, яка доводить необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що у прохальній частині заяви позивач просить накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову - 1 759 532 грн. 17 коп. та судового збору - 29 392 грн. 98 коп., тоді як відповідно до матеріалів справи ціна позову складає 1 744 532 грн. 17 коп.
З огляду на викладене, враховуючи, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів існування обставин, які в розумінні статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що у разі виникнення реальної, підтвердженої загрози неможливості чи утруднення виконання судового рішення позивач не позбавлений можливості повторно звернутися із заявою про забезпечення позову з поданням суду відповідних доказів.
Керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Автолідер" (вх.№3767/23 від 24.01.2023) про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 25.01.2023.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.В. Загинайко